Справа № 2-3888/10
н/п 4-с/953/14/20
"18" березня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Зуб Г.А.
за участю секретаря Черниш О.М.,
за участю представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , зацікавлені особи - міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 на дії державного виконавця, -
Заявник звернулась до суду з вказаною скаргою, в якій просить поновити їй строк звернення до суду з вказаною скаргою, та визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.10.2019 року в рамках ЗВП №59694820. В обгрунтування зазначених обставин посилається на наступне. У відношенні заявника видано виконавчі листи про стягнення з неї заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за наслідками яких відкриті виконавчі провадження, які були об'єднані у зведене №59694820. 15.10.2019 року головним державним виконавцем МРВ ДВС по Основ'янському та Слоідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Рейнвальд Ю.С. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на нежитлові приміщення цокольного поверху 1-3 в літ. «А-2», загальною площею 76,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить заявнику, на вказане майно також накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним. Заявник не погоджується з вказаною постановою державного виконавця, оскільки вказані нежитлові приміщення в 2014 році вже були продані на прилюдних торгах, та заявник не є власником вказаним приміщень. Також заявник просить поновити строк для подання вказаної скарги, оскільки вказана постанова була отримана представником заявника лише 22.10.2019 року, яка потім перебувала за межами м. Харкова через хворобу, та отримати оскаржувану постанову заявник змогла лише 04.11.2019 року.
Представником зацікавленої особи ПАТ АБ «Укргазбанк» подані заперечення на скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що на момент накладення арешту на спірні приміщення вони були зареєстровані за заявником. Якщо заявник не є власником вказаних приміщень, то її права порушені не були, та власник майна не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про зняття арешту зі спірних приміщень.
Представник заявника Гудзь Ю.В. в судовому засіданні скаргу підтримала, та просила її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись судом належним чином та своєчасно, причину неявку суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило, проте їх неявка не перешкоджає розгляду даної скарги.
11.11.2019 року вказана скарга надійшла до суду, та була розподілена судді Зуб Г.А.
Ухвалою судді від 15.11.2019 року скаргу прийнято до розгляду, та витребувано належним чином завірену копію ЗВП №59694820, яке до суду надано було 20.02.2020.
30.01.2020 року в судовому засіданні в якості зацікавлених осіб залучено ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що в провадженні головного державного виконавця МРВ ДВС у Основ'янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Рейнвальд Ю.С. перебуває зведене ВП №59694820, копія якого надано до суду, про стягнення з заявника на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суми боргу.
В межах вказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.10.2019 року, якою описане та накладено арешт на майно боржника, а саме на нежитлові приміщення цокольного поверху 1-3 в літ. «А-2», загальною площею 76,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернувшись до суду зі скаргою про визнання вказаної постанови неправомірною та її скасування, заявник вказує, що державний виконавець не пересвідчився у належності майна, що описується і арештовується саме боржнику, оскільки боржник не є власником спірних приміщень, та вони реалізовані на прилюдних торгах в 2014 році.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Представник заявника ОСОБА_4 дізнався про оскаржувану постанову 22.10.2019 року шляхом ознайомлення з матеріалами ЗВП, яка перебувала на лікарняному з 25.10.2019 року по 01.11.2019 року, а тому оскаржувану постанову як зазначає заявник вона змогла отримати лише 04.11.2019 року, а вказану скаргу спрямовано до суду відповідно до штампу «Укрпошти»- 06.11.2019 року, тому враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити строк заявнику для звернення до суду з вказаною скаргою, хоча заявником пропущено строк з неповажної причини.
Cтаттею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) покладається, в тому числі, й на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою статті 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов'язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче впровадження це сукупність дії державного виконавця (при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Отже, суд вважає, що виходячи з зазначених вимог ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець (державний або приватний) може арештувати майно (кошти), що належать боржнику.
В своїй скарзі заявник зазначає, що спірні нежитлові приміщення у 2014 році були реалізовані з прилюдних торгів, та 16.01.2014 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про придбання вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку за захистом порушених прав повинен звертатися власник цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено спеціальну процедуру про звільнення майна з-під арешту у випадку порушення прав власника та зазначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», зазначено, що власник майна доводить своє право власності та вносить питання про зняття арешту з майна.
В правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, було зазначено, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна, і які вважають, що майно на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, як зазначено вище, ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений інший спосіб захисту прав власника майна, який не є стороною виконавчого провадження, а доказів порушення прав саме заявника внаслідок опису та арешту спірного нерухомого майна, якщо воно їй не належить матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд вважає, що за скаргою ОСОБА_2 відсутні правові підстави для визнання неправомірною та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.10.2019 року в рамках ЗВП №59694820, а тому суд відмовляє в задоволенні скарги в повному обсязі за наведених обставин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги ОСОБА_2 , зацікавлені особи - міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 на дії державного виконавця - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Повний текст скарги виготовлено 23 березня 2020 року.
Суддя Г.А. ЗУБ