Справа №621/2815/19
Пр. 2/621/95/20
Рішення
Іменем України
24 березня 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Шахової В.В.,
секретаря судового засідання - Міненко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
25.09.2019 до Зміївського районного суду Харківської області надійшла вищезазначена позовна заява.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначено, що на підставі наказу № 102-Л від 14.05.2019 його було прийнятий на роботу на посаду вантажника комбікормового заводу, складу готової продукції ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів». 02.09.2019 ОСОБА_1 прибувши на роботу до підприємства не був допущений до робочого місця представниками служби охорони підприємства, які пояснили йому, що його електронна перепустка заблокована на підставі розпорядження головного інженера підприємства ОСОБА_3 , який також розпорядився не допускати його на територію підприємства. Поряд з цим, до роботи не було допущено ще 14 працівників підприємства на тих самих підставах. ОСОБА_1 разом з іншими особами звернувся до головного інженера ОСОБА_3 за наданням роз'яснення причин не допуску на робоче місце та блокування електронної перепустки. З слів головного інженера, ОСОБА_1 та інші працівника довідався, що фактично розпорядження видав виконуючий обов'язки генерального директора підприємства Самардін С.С. Також головний інженер ОСОБА_3 запропонував врегулювати питання доступу до робочого місця позивачу та іншим недопущеним особам з виконуючим обов'язки генерального директора підприємства ОСОБА_2 .
Очікуючи більше трьох годин біля підприємства ОСОБА_1 вирішив звернутися з відповідною скаргою до Управління Держпраці у Харківській області і того ж дня подав скаргу. Разом з цим, недопущеними працівниками разом із ОСОБА_1 було здійснено звернення до органів поліції та на виклик прибули працівники Чугуївського ВП, які склали відповідний процесуальний документ та в якому відображено факти не допуску робітників до роботи 02.09.2019. Поряд з цим ОСОБА_1 щодня прибував до підприємства з метою доступу до робочого місця, але кожного разу його та інших осіб не було допущено до роботи та на територію підприємства.
06.09.2019 прибувши до місця роботи ОСОБА_1 стало відомо, що його звільнено з посади у зв'язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул).
Позивач вважає, що виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_4 С., шляхом не допуску до робочого місця, було умисно створено штучні умови з приводу нібито відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин. В порушення приписів ст. 149 КЗпП України у нього не було відібране письмове пояснення з приводу нібито відсутності на робочому місці та вінне був ознайомлений під розписку з наказом про його звільнення. Про своє звільнення ОСОБА_1 взагалі дізнався зі слів охоронця підприємства.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади вантажника ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»; поновити ОСОБА_1 на посаді вантажника ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»; стягнути з ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Державного підприємства «Новопокроський комбінат хлібопродуктів» на свою користь завдану моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.; покласти на виконуючого обов'язки генерального директора ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», як на посадову особу, винну у незаконному звільненні ОСОБА_1 обов'язок покрити шкоду заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвалою від 01.10.2019 Зміївським районним судом Харківської області відкрито провадження у справі.
25.10.2019 відповідачем, в особі в.о. генерального директора ДП «Новопокровський КХП» до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає у відзиві, що звільнення ОСОБА_1 було обумовлено порушенням ним трудового законодавства, а саме звільнення було проведено з дотриманням вимог, передбачених нормами ст. 149 КЗпП України.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі. Просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з викладених у відзиву на позовну заяву підстав.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, підготовче засідання проведено без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Із копії наказу № 102-Л від 14.05.2019 вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 15.05.2019 та перебував в трудових відносинах з ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (а. с. 8).
Наказом № 157-Л від 05.09.2019 ОСОБА_1 було звільнено з посади вантажника складу готової продукції комбікормового заводу 05.09.2019 у зв'язку з відсутністю на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Згідно вказаного наказу, відділу бухгалтерії доручено провести повний розрахунок ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 8 календарних днів за період роботи з 15.05.2019 по 05.09.2019. Менеджеру з персоналу ознайомити ОСОБА_1 з наказом та видати трудову книжку (а. с. 25).
Згідно ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому в силу норм законодавства для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.
В ході проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці в Харківській області (акт № ХК6661/286/АВ від 21 жовтня 2019 року) факт відсторонення працівників підприємства, а саме - ОСОБА_1 , від роботи не встановлено (а. с. 71).
Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 02.09.2019 підтверджується складеними актами від 02.09.2019 № 1/11, від 02.09.2019 № 2/11, від 03.09.2019 № 6/5, від 04.09.2019 № 7/5, від 05.09.2019 № 8/5 (а. с. 27 - 31).
З акту фіксації відмови № 11 від надання пояснень та ознайомлення з актом № 1/11 від 02.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 02.09.2019 у присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , прибувши на роботу, відмовився з невідомих причин проходити на територію ДП «Новопокровський КХП» та на своє робоче місце через систему «Бар'єр» на КПП № 1. Однак, ОСОБА_1 викликав для розмови головного інженера ОСОБА_6 С.М. Головним інженером ДП «Новопокровський КХП» було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці 02.09.2019 у вестибюлі перед КПП № 1. ОСОБА_1 у присутності осіб, зазначених вище в акті, письмові пояснення щодо підстав відсутності на робочому місці 02.09.2019 надати відмовився, причин відмови не пояснив. Також ОСОБА_7 відмовився ознайомлюватися з актом про відсутність на робочому місці 02.09.2019, у зв'язку з чим даний акт йому було оголошено в його присутності у вестибюлі перед КПП № 1 (а. с. 32).
Надані сторонами докази свідчать, що відповідач як роботодавець, звертався до позивача з проханням надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, але ОСОБА_1 від надання таких пояснень відмовився. Так само, акт фіксації відмови № 11 від надання письмових пояснень та ознайомлення з актом № 1/11 позивачем не спростований.
Посилання ОСОБА_1 про те, що він не був допущений до робочого місця представниками служби охорони підприємства 02.09.2019 не підтверджено дослідженими під час судового розгляду доказами.
За таких обставин суд вважає доведеним факт наявності прогулу позивача ОСОБА_1 , тобто, факт його відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без жодних поважних причин.
Відповідач ДП «Новопокровський КХП», який є роботодавцем, в силу норм п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України мав повноваження на розірвання укладеного з позивачем трудового договору.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, уповноваженим органом, правомірно.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі є безпідставними та не підлягають задоволенню.
При цьому судом враховується, що відповідач в порядку, визначеному ст. 149 КЗпП України, вжив всіх можливих заходів для того, щоб отримати від порушника трудової дисципліни пояснення, які останній надати відмовився.
Суд приймає до уваги, що метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки в судовому засіданні неправомірність звільнення позивача не знайшла свого підтвердження, не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, а повний розрахунок з позивачем відповідач провів, що підтверджено даними відомості на перерахування заробітної плати та даними акту інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Харківській області від 21 жовтня 2019 року № ХК6661/286/АВ, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні позивачем не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені в результаті протиправних дій відповідача, жодні докази наявності моральної шкоди не наведені.
Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявлені безпідставно та не підлягають до задоволення.
Судовий збір в частині вимог про поновлення на роботі суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 24 березня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (адреса: 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 1, код ЄДРПОУ 00953042.)
Третя особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий: В.В. Шахова