Справа № 643/4104/18
Провадження № 2/643/406/20
24.03.2020 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
за участю секретаря судових засідань Леонтьєвої І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Елеонори Костянтинівни, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
З позовною заявою до суду 10 квітня 2018 року звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2017 р. № 287, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконанні в Московському ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області знаходиться виконавче провадження з примусового солідарного стягнення з засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь позивача в рахунок погашення матеріальної шкоди 2154476,00 грн. на підставі виконавчого листа № 1-470/11, виданого Московським районним судом м. Харкова. 28.04.2014 р. старшим державним виконавцем Московського ВДВС було винесено постанову про арешт майна, належного ОСОБА_5 , та оголошення заборони на його відчуження, було накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
04.08.2016 року Московським районним судом м. Харкова винесено ухвалу по справі № 643/8813/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 15000,00 доларів США, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , у відповідності до якої за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зазначена ухвала скасована ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.09.2017 року.
05.05.2017 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 287, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К., предметом якого є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . На день реєстрації права власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири та реєстрації оскаржуваного договору діяв арешт та заборона відчуження майна, проте приватний нотаріус провела реєстрацію право власності та внесла відповідні відомості до реєстру, що унеможливлює подальше виконання рішення суду, чим були порушені права позивача.
14.06.2018 року від третьої особи приватного нотаріуса ХМНО Євдокимонько Є.К. до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких третя особа зазначає, що для посвідчення оскаржуваного договору купівлі-продажу їй було надане рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.08.2016 року у справі № 643/8813/16-ц, яке набрало законної сили, та яке було перевірено нею у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Право власності на вказану частину квартири за ОСОБА_3 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Євдокимонько Є.К. 11 08.09.2016 року; про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження вона, третя особа, не знала і не могла знати, оскільки ОСОБА_5 не є стороною договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особа зазначає, що нотаріальна дія з посвідчення оскаржуваного договору купівлі-продажу повністю відповідає вимогам законодавства (а.с.152).
18.10.2018 року за результатом судового розгляду, було прийняте заочне рішення, яким позов задоволено. Не погодившись із заочним рішенням, в порядку ст. 287 ЦПК України, ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення. У зв'язку з чим, розгляд справи був розпочатий заново.
Представник позивача адвокат Барков В.О., який діє на підставі ордеру № 1009120 від 24.01.2020 року та Свідоцтво №896 від 20.08.2019 року про право на здійснення адвокатської діяльності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, ухвалити заочне рішення та розглянути справу без його участі, про що зазначив у письмовій заяві.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали. В зв'язку з чим суд визнає неявку відповідачів неповажною та вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Третя особа в судове засідання повторно не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, при первісному розгляді справи письмово просила провести судовий розгляд без її участі, про що зазначила у запереченнях на позов.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює повторне рішення при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ від 28.04.2014 року накладений арешт на все майно ОСОБА_5 та заборона здійснювати відчуження цього майна, в рамках виконавчого провадження ВП № 43207591 на підставі виконавчого листа № 1-470/11, виданого Московським районним судом м. Харкова 17.03.2014 р. про солідарне стягнення з засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення матеріальної шкоди 2154476,00 грн. ( т. 1 а.с.21).
За відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_5 на час накладення арешту було зареєстроване право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності ( т. 1 а.с.24-26).
Обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.22-26).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.08.2016 року у справі № 643/8813/16-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , за умовами якої відповідач ОСОБА_5 визнає, що його борг перед ОСОБА_2 за договором позики від 08.06.2009 р. становить 15000,00 доларів США, та в рахунок погашення боргу за договором позики ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вищезазначеною квартири.
Вищезазначена ухвала про визнання мирової угоди була скасована ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.09.2017 року. Підставою для скасування ухвали суду є наявність виконавчого провадження про солідарне стягнення на користь ОСОБА_1 , зокрема, ОСОБА_5 , матеріальної шкоди, та вжиття при виконанні цього виконавчого провадження заходів заборони відчуження спірного майна та накладення на нього арешту (т. 1 а.с.18-20).
05.05.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Євдокименко Є.К., зареєстрований в реєстрі за № 287 (т. 1 а.с.153-154).
Право власності ОСОБА_3 на вищезазначену частину квартири було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2017 року (т. 1 а.с.28).
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналіз наведеної норми закону свідчить про те, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено зібраними у справі доказами, на час визнання Московським районним судом м. Харкова мирової угоди між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , а також на час укладення та посвідчення договору купівлі-продажу 1/2 частини вищезазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири, 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 перебувала та перебуває під обтяженням у вигляді арешту та заборони відчуження, накладеного постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ, в рамках виконавчого провадження ВП № 43207591 на підставі виконавчого листа № 1-470/11, виданого Московським районним судом м. Харкова 17.03.2014 р. про солідарне стягнення з засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення матеріальної шкоди 2154476,00 грн.
Укладений між відповідачами правочин вчинений під час дії арешту на відчужуване майно, порушує права позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні, в рамках якого був накладений арешт, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Відповідно до положень ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. за подання до суду позовної заяви та 352 грн. 40 коп. за подання до суду клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с.1, 10).
Відповідно до положень ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» за подання до суду клопотань про витребування доказів не передбачена сплата судового збору.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положеньст.141ЦПК України та стягує з відповідачів на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 704грн.80коп.,в рівних частках, по 352грн.40коп.з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 280-282ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2017 року між ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Євдокимонько Є.К., зареєстрований у реєстрі за № 287.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., в рівних частках по 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.), з кожного.
Повторне заочне рішення може бути переглянуто в загальному порядку. Апеляційна скарга на повторне заочне рішення може бути подана може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повторне повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повторне заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: В.О. Афанасьєв