Провадження № 2/470/41/20
Справа № 470/875/19
19 березня 2020 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.
за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
11 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача у якому зазначив, що 20 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти, в розмірі 40000,00 грн. без сплати відсотків, які останній зобов'язався повернути до 31 грудня 2018 року, про що ним було складено розписку. Строк зобов'язання закінчився, а відповідач грошові кошти не повернув. Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, в розмірі 42304,00 грн., яка складається з основної суми боргу, в розмірі 40000 грн., трьох відсотків річних за період з 01 січня по 31 жовтня 2019 року, в розмірі 1000,00 грн., інфляційних витрат, в розмірі 1304,00 грн., що передбачені ст.625 ЦК України, та понесені судові витрати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач, його дружина та донька у період з 2005-2009 роки взяли в нього у борг грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн., а іншу частину грошових коштів, в розмірі 20000,00 грн., відповідач повинен був сплатити йому за 1/2 частину будинку, в зв'язку з його відмовою від спадщини після смерті батька. Грошові кошти відповідач повинен був повернути до 31 грудня 2018 року, однак до даного часу їх не повернув. Просив стягнути на його користь суму боргу за позикою, 3 проценти річних від несплаченої суми та індекс інфляції за період з 01 січня до 31 жовтня 2019 року.
Відповідач та його представник ОСОБА_3 . в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнали частково, в розмірі 20000 грн. Зокрема відповідач пояснив, щодійсно він, його дружина та донька взяли в борг у позивача грошові кошти, на загальну суму 20000,00 грн., однак повернути їх він можливості не має через скрутне матеріальне становище. Іншу частину боргу він повинен був сплатити позивачу за відмову від спадщини на житловий будинок в смт. Березнегувате, що залишився після смерті їх батька, однак від нотаріуса дізнався, що позивач звернувся до нього із заявою про прийняття спадщини, а тому вимоги в цій частині вважав безпідставними.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд доходить наступного.
Відповідно до ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1047 вказаного Кодексудоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13.
Судом встановлено, що згідно розписки наданої позивачем, відповідач 20 листопада 2013 року взяв у борг у позивача 40 000,00 грн. без сплати відсотків, строком до 31 грудня 2018 року та зобов'язався повернути позику вчасно (а.с.6).
Тобто за своєю суттю вказана розписка є документом, який свідчить про укладення між сторонами договору позики, за яким боржник отримав від кредитора в борг грошові кошти в сумі 40 000,00 грн., які зобов'язався повернути, а позивач набув право вимагати повернення позики.
Згідно частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, позивач та відповідач в судовому засіданні підтвердили факт лише часткової передачі грошових коштів за позикою, в розмірі 20 000,00 грн. Інша частина коштів, в розмірі 20 000,00 грн., в борг не бралася, а повинна була сплачуватися відповідачем за відмову позивача від частини спадщини на житловий будинок.
Як вбачається з копії спадкової справи № 172, наданої державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, позивач спадщину після смерті батька ОСОБА_4 прийняв, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою (а.с.28-36).
За такого, враховуючи, що позивач передав відповідачу в борг лише 20000 грн., а інша частина грошових коштів не є позикою, а є платою відповідача за частину спадкового майна, від якої позивач не відмовився, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за позикою, в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекси інфляції за місяці прострочення (січень - жовтень 2019 року) становили: 101, 100.5, 100.9, 101, 100.7, 99.5, 99.4, 99.7, 100.7, 100.7. Скупний індекс інфляції за вказаний період склав 104.2. Відтак сума боргу з урахуванням інфляції становить 20 840,00 грн. (20000,00 грн. х 104,2 : 100), а інфляційні витрати - 840,00 грн.,, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вимоги диспозитивності, суд бере до уваги період визначений позивачем з 01 січня 2019 року (тобто з наступного дня після закінчення строку виконання зобов'язання) по 31 жовтня 2019 року, проте з суми боргу 20 000,00 грн.
Розрахунок 3% річних проводиться за формулою: 3% : 12 місяців х кількість місяців прострочення х розмір заборгованості. Відтак розмір 3% річних становить 500,00 грн. (20000,00 грн. х 0,25% х 10 місяців), які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики, в розмірі 21 340,00 грн., яка складається з: 20 000,00 грн. сума боргу за позикою; 840,00 грн. інфляційні витрати та 500,00 грн. - 3 % річних.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики від 20 листопада 2013 року, в розмірі 21340,00 (двадцять одна тисяча триста сорок) грн., з яких 20000,00 грн. - основний борг, 500,00 грн. - 3 проценти річних та 840,00 грн. інфляційні витрати.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати на оплату судового збору в розмірі 768,4 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Новобузьким РВ УМВС України в Миколаївській області 24 грудня 1999 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 05 грудня 1996 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 23 березня 2020 року.
Суддя С. А. Луста