20.03.2020 Справа №469/239/19
2/469/170/20
16 березня 2020 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач ОСОБА_2 - не з'явився,
представник відповідача Коблівської сільської ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Коблівської сільської ради про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивачі 01 березня 2019 року звернулися до Березанського районного суду з вказаним позовом, у якому просили визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі 17 травня 1997 року, та визнати за позивачами право спільної сумісної власності на вказаний будинок.
Свої вимоги обґрунтувували тим, що 17 травня 1997 року між позивачем ОСОБА_1 , яка перебувала у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку, при цьому сторони погодились провести його нотаріальне посвідчення у визначений ними день. Сторонами угоди повністю виконано її умови, з 1997 року позивачі проживають у вказаному будинку, 13 червня 2017 року за позивачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1774 га для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд. Разом з тим, продавець будинку ОСОБА_3 ухилилась від її нотаріального посвідчення, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, не залишивши спадкоємців.
Ухвалою суду від 11 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, суду пояснила, що при укладенні угоди сторонами було обумовлено, що нотаріальним оформленням займеться продавець, проте при зверненні до неї з проханням поїхати до нотаріуса ОСОБА_3 щоразу відмовлялась, посилаючись то на стан здоров"я, то на неможливість поїздки з інших причин, а невдовзі померла, не залишивши спадкоємців.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи просив провести за його відсутності, надав згоду на заочний розгляд справи.
Представник відповідача Коблівської сільської ради у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 травня 1993 року (а.с.13) ОСОБА_3 належало право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що також підтверджується реєстраційним посвідченням Березанського відділу Миколаївського БТІ від 28 грудня 1993 року (а.с.14), технічним паспортом на житловий будинок (а.с.15-18).
17 травня 1997 року між ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 , яка, згідно з відміткою у паспорті (а.с.10, 11 на зв.), з 20 січня 1997 року перебувала у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.23). За вказаним договором ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_3 3000 грн., а ОСОБА_3 передано ОСОБА_1 ключі від будинку та усі документи на будинок.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що були присутні при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, передачі коштів, ключів і документів на будинок та підтвердили, що ОСОБА_3 та позивачами повністю виконано всі умови договору. Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що з продавцем було обумовлено необхідність нотаріального посвідчення угоди за рахунок сплачених позивачами коштів, проте у подальшому продавець наполягала на додаткових коштах для нотаріального посвідчення, яких у позивачів вже не було, а тому відмовлялась їхати до нотаріуса.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 січня 1999 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19), на момент смерті проживала одна, тому спадщина після її смерті не прийнята (а.с.22).
13 червня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1774 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89672180 від 15 червня 2017 року (а.с.24).
Спірні правовідносини виникли до 01 січня 2004 року, тому для вирішення даного спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст.153 ЦК УРС договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", яка підлягає застосуванню до вирішення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки в судовому засіданні доведено, що сторони за договором купівлі продажу житлового будинку від 17 травня 1997 року, укладеним у простій письмовій формі, домовились щодо усіх істотних умов договору та відбулось повне виконання договору, однак у зв'язку зі смертю попереднього власника майна ОСОБА_3 , яка ухилилась від нотаріального оформлення договору, та відсутністю спадкоємців нотаріальне посвідчення вказаного договору купівлі-продажу є неможливим, у зв'язку з чим позивачі позбавлені права розпоряджатись своїм майном, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 206, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі 17 травня 1997 року.
Визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок загальною площею 45,93 кв.м з господарчими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення 20 березня 2020 року.
Суддя: