Справа № 573/2411/19
Номер провадження 2/573/97/20
(повний текст)
19 березня 2020 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
представника ТОВ «Білопілля Агросвіт»: Подибайла А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди землі,
27 грудня 2019 року Фермерське господарство «Коваленко Тетяна Миколаївна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Білопілля Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди землі, який мотивований тим, що 03 червня 2005 року товариство уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,9721 га, кадастровий номер 5920688200:02:002:0181 строком дії на 20 років, з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 року. 22 грудня 2006 року вказаний договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесений запис за № 4515. В подальшому, 09 січня 2019 року представник позивача звернувся до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою здійснення державної реєстрації права оренди фермерського господарства «Коваленко Тетяни Миколаївни» на вказану вище земельну ділянку, однак 15 січня 2019 року отримав відмову державного реєстратора з підстави суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, оскільки право оренди зазначеної земельної ділянки вже зареєстроване в Державному реєстрі 05 липня 2016 року за №15238380. Згодом, представник позивача отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої дізнався про те, що ОСОБА_1 20 серпня 2010 року уклала договір оренди земельної ділянки № 9с з ТОВ «Білопілля Агросвіт». Таким чином, земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ТОВ «Коваленко Тетяна Миколаївна» на підставі договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, передана у користування ТОВ «Білопілля Агросвіт». Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить визнати недійсним договір оренди землі № 9с від 20 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт», об'єктом оренди за яким є земельна ділянка, площею 3,9721 га, з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181.
Ухвалою від 04 січня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у ТОВ «Білопілля Агросвіт» витребувано укладений між відповідачами договір оренди землі № 9с від 20 серпня 2010 року, об'єктом оренди за яким є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 (а. с. 21-22).
04 лютого 2020 року, до початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява ТОВ «Білопілля Агросвіт» про застосування строку позовної давності, обґрунтована тим, що позивачу було відомо про порушення свого права оренди ще у 2011 році, оскільки ТОВ «Білопілля Агросвіт» звернулося до Білопільського РВ УМВС в Сумській області з відповідною заявою з приводу незаконного використання ФГ «Коваленко Т.М.» земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181. За результатами перевірки за вказаною заявою, помічником прокурора Білопільського району Охріменко Н.А. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.09.2011 року, із тексту якої вбачається, що опитаний керуючий ФГ «Коваленко Т.М.» - ОСОБА_2 ., який надав відповідні пояснення, що мав укладений договір на спірну ділянку. При цьому відповідно йому було доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 орендується ТОВ «Білопілля Агросвіт» відповідно до договору, укладеного з ОСОБА_1 (а. с. 59-61).
20 лютого 2020 року представником позивача ОСОБА_3 подане заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якому представник вказав, що про порушення свого право на користування земельної ділянкою невстановленими на той час особами Фермерське господарство «Коваленко Т.М.» дізналося 15 січня 2019 року, коли державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права оренди Фермерського господарства «Коваленко Т.М.» на земельну ділянку кадастровий номер 5920688200:02:002:0181 з підстав суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Про особу та у спосіб, у який порушено право, ФГ «Коваленко Т.М.» дізналося 15 березня 2019 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містить інформацію щодо укладеного між ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ОСОБА_1 договору оренди № 9с від 20 серпня 2010 року. Отже, як вважає представник позивача, перебіг строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі №9с від 20 серпня 2010 року почався 15 березня 2019 року та сплине 15 березня 2022 року. Водночас, ТОВ «Білопілля Агросвіт» стверджує про обізнаність ФГ «Коваленко ТМ.» про факт укладення між відповідачами спірного договору та зазначає, що у 2011 році ТОВ «Білопілля Агросвіт» звернулося до Білопільського відділу поліції з заявою про вчинення злочину фермерським господарством «Коваленко Т.М.», передбаченого ст. 197-1 КК України ( самовільне зайняття земельних ділянок). У порушенні кримінальної справи відносно голови та керуючого фермерським господарством «Коваленко Т.М.» було відмовлено у зв'язку із відсутністю у їх діях складу злочину, при цьому представник відповідача зазначає, що при проведені прокурорської перевірки за заявою ТОВ «Білопілля Агросвіт» був опитаний ОСОБА_2 , якому було доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 перебуває в оренді у ТОВ «Білопілля Агросвіт», на підтвердження чого надано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 16 вересня 2011 року. Проте, хто саме та у який спосіб довів до відома ФГ «Коваленко Т.М.» факт укладення оспорюваного договору оренди та надав відповідні документи для ознайомлення представником відповідача не зазначено та доказів не надано. Тому представник позивача Ломака Ю.М. просить не брати до уваги копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи як неналежний доказ, що підтверджує обізнаність ФГ «Коваленко Т.М. » про факт укладення спірного договору оренди (а. с.74-76).
У судове засіданні представник ТОВ «Коваленко Тетяна Миколаївна» - адвокат Ломака Ю. М., який діє на підставі ордеру, не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, позов підтримує ( а.с. 88 ).
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася двічі судом про розгляд справи за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою остання не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 73,85).
Представник відповідача - ТОВ «Білопілля Агросвіт» за довіреністю Подибайло А.Ю. у судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові по причині того, що позивач починаючи з 2011 року знав про порушення свого права та про укладення оспорюваного договору між відповідачами, так як проводилася перевірка правоохоронними органами та прокуратурою за заявою директора ТОВ «Білопілля Агросвіт» Левчака К.О. з приводу незаконного використання ФГ «Коваленко Т.М.» земельних ділянок.
Заслухавши представника відповідача ОСОБА_4 , повно, всебічно і об'єктивно дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Обов'язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав закріплено пунктом 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, загальною площею 4,09 га в межах згідно з планом, з яких 3,97 га ріллі та 0,12 га кормові угіддя, згідно із державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-CM №010277, виданого Супрунівською сільською радою 31 травня 1999 року на підставі рішення 6 сесії 23 скликання від 04 травня 1999 року (а. с. 8).
03 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ФГ «Коваленко Т.М.» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 грудня 2006 року за № 4515 про державну реєстрацію цього договору (а. с. 5-7, 11).
За умовами вказаного договору, на підставі акту прийому - передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передала в оренду ФГ «Коваленко Т.М.» належну їй на підставі державного акту серії IV-CM № 010277 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Супрунівської сільської ради, Білопільського району, Сумської області, площею 3,97 га ріллі, на строк 20 років, з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 року (а. с. 9).
За інформацією відділу у Білопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області встановлено, що у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесений запис за № 4515 про державну реєстрацію за № 040662604515 від 22 грудня 2006 року договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 на території Супрунівської сільської ради, укладеного між ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_1 , строком на 20 років (а. с. 11).
Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки договір укладений на 20 років з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 рік.
Пунктами 37, 38 вказаного договору передбачено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
У п. 39 Договору обумовлено, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору.
Згідно з п. 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Відповідно до п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Разом з цим судом встановлено, що 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» укладено договір оренди землі № 9с, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 20 серпня 2010 року за № 041062601750, за яким власник на підставі акту прийому-передачі та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передала товариству в строкове платне користування, строком на 20 років, належну їй на підставі державного акту серії IV-CM №010277 земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, площею 3,97 га ріллі, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради. У подальшому вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 липня 2016 року за № 15238380 (а. с. 31-38).
З наданої ТОВ «Білопілля Агросвіт» копії договору № 9с від 20 серпня 2010 року вбачається, що він укладений між вказаним товариством та власником земельної ділянки ОСОБА_1 з приводу оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920688200:02:002:0181, площею 3,97 га ріллі, розташованої на території Супрунівської сільської ради. Строк дії договору - 20 років.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 вказаного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, договір вважається продовженим, якщо після закінчення строку його дії орендар продовжує користуватися земельною ділянкою та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору. Своєю заявою ОСОБА_1 підтвердила, що копію договору отримала (а. с. 31-39).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2016 року за № 63142994 встановлено, що 05 липня 2016 року державним реєстратором Білопільської міської ради Лєпьошкіною С.В. здійснено запис № 15238380 щодо реєстрації права оренди за ТОВ «Білопілля Агросвіт» земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 площею 3,97 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 46-47).
15 січня 2019 року державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області Деркач М.В. своїм рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 45045741 відмовив представнику Ломаці Ю.М., який діє за довіреністю ФГ «Коваленко Т.М.» у державній реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована в межах адміністративної території Супрунівської сільської ради з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 у зв'язку з тим, що право оренди вказаної земельної ділянки вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №15238380 від 05 липня 2016 року (а. с. 12).
10 жовтня 2019 року адвокатом Ломакою Ю.М. направлено адвокатський запит до ТОВ «Білопілля Агросвіт» з проханням надати копії договору оренди землі (земельної ділянки) кадастровий номер 5920688200:02:002:0181 площею 3,9721 га, відповідно до яких ТОВ «Білопілля Агросвіт», як орендареві, надано у користування ця земельна ділянка (а. с. 14).
23 жовтня 2019 року від Генерального директора ТОВ «Білопілля Агросвіт» ОСОБА_5 . на адвокатський запит Ломаки Ю.М. надійшла відповідь з посиланням на Закон України «Про інформацію» щодо неможливості надати вказані в запиті документи, через те, що вони містять інформацію з обмеженим доступом, а саме: інформацію про фізичних осіб та орендодавців із зазначенням місця їх проживання, паспортних даних тощо (а. с. 15).
Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 20 серпня 2010 року, Фермерське господарство «Коваленко Т.М.» не було стороною договору, в той же час позивач, як орендар земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки. Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року №6-605цс16, від 23 листопада 2016 року №594/153/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року № 587/2110/16-ц.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
В силу положення ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Законом України «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV) визначається порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
За змістом ст. 1, ст. 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 означеного Закону).
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
На період укладення договору оренди земельної ділянки діяло два нормативних акти, відповідно до яких проводилася державна реєстрація договорів оренди землі, зокрема - Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174, який втратив чинність з 20 серпня 2012 року. Відповідно до вказаних нормативних актів реєстрація договорів оренди землі відрізнялася лише процедурною складовою.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між позивачем ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_1 03 червня 2005 року, яка була проведена Білопільським відділом Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», здійснена у відповідності з чинним на період її проведення законодавством.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Однак, відповідачами не надано належних і допустимих доказів, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, державний реєстратор виконав зазначені вимоги закону та перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.
Крім того, у п. п. 37 - 40 оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року, укладеного між ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_1 визначено, що дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що вказаний договір оренди землі між ФГ "Коваленко Т.М." та ОСОБА_1 від 03 червня 2005 року набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22 грудня 2006 року та на даний час є дійсним.
У Постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (фактичні обставини: відповідач підписав з позивачем строком на 10 років договір оренди землі, зареєструвавши його належним чином. Дізнавшись про реєстрацію права оренди земельної ділянки за іншим фермерським господарством він оскаржив договір і незаконну реєстрацію), Верховний суд зазначив про те, «… що оскаржений договір є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії раніше укладеного з позивачем договору оренди землі. Оскаржене рішення зумовило існування "подвійної реєстрації" права оренди на земельну ділянку та суттєве порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі. Рішення про визнання недійсним оскарженого договору є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію прав за цим договором. На підставі такого рішення, що набрало законної сили, державний реєстратор зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію права оренди, а у разі його відмови заінтересовані особи не позбавлені права звернутися до суду».
Таким чином, за вказаних встановлених обставин, суд приходить висновку, що договір оренди землі укладений між ФГ «Коваленко Т.М.» та ОСОБА_1 03 червня 2005 року, на час укладення оспорюваного договору № 9 с від 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» не припинив своєї дії, а відтак, укладений до закінчення строку його дії новий договір щодо оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем, на переконання суду, є недійсними в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Оскільки, укладений між відповідачами правочин порушує речове право позивача на спірну земельну ділянку, одночасне існування двох договорів оренди та їх державної реєстрації суперечать вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.
Стосовно заяви ТОВ «Білопілля Агросвіт» про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України поняття позовної давності визначено як це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Перебіг строку позовної давності в даній справі починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення оскаржуваного договору.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що про порушення свого права позивачу стало відомо ще у 2011 році, оскільки саме з цього часу з приводу вказаної земельної ділянки між ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ФГ «Коваленко Т.М.» тривали постійні суперечки, а починаючи з 2015 року товариство користується спірною земельною ділянкою, про що було відомо позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки всупереч ст. 81 ЦПК України вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Так, представник зазначає про те, що у 2011 році генеральний директор ТОВ «Білопілля Агросвіт» Левчак К . О. звернувся до правоохоронних органів зі скаргою з приводу незаконного використання ФГ «Коваленко Т.М.» земельних ділянок на території Супрунівської сільської ради Білопільського району, зокрема і земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181. За результатами перевірки за вказаною заявою, помічником прокурора Білопільського району Охріменко Н.А. була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.09.2011 року, із тексту якої встановлено, що опитаний керуючий ФГ «Коваленко Т.М.» - Коваленко П. В., який надавав відповідні пояснення про те, що має укладений договір на спірну земельну ділянку від 03 червня 2005 року. При цьому йому було доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181 орендується також ТОВ «Білопілля Агросвіт» відповідно до договору № 9с від 20 серпня 2010 року укладеного з ОСОБА_1 . На підтвердження вказаних обставин представником відповідача до матеріалів справи долучена копія вказаної вище постанови, на яку посилається представник (а. с. 52-58).
Проте, дослідивши вказану постанову, як письмовий доказ сторони відповідача ТОВ «Білопілля Агросвіт» на підтвердження обставин щодо обізнаності ФГ «Коваленко Т.М.», та зокрема керуючого Коваленка П.В. із оспорюваним договором № 9с від 20 серпня 2010 року ще у 2011 році, суд не може прийняти вказаний доказ як належний, враховуючи наступне.
Із дослідженої судом постанови вбачається, що у ході перевірки за скаргою генерального директора ТОВ «Білопілля Агросвіт» ОСОБА_5 з приводу незаконного використання ФГ «Коваленко Т.М.» земельних ділянок на території Супрунівської сільської ради встановлено, що у господарства укладено, крім інших, договір із ОСОБА_1 зареєстрований 22.12.2006 року за № 04066260 4515, щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , строком на 20 років. Опитаний державний реєстратор Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», ОСОБА_9 пояснив, що вказане порушення щодо подвійної реєстрації договорів оренди допущено внаслідок не внесення або помилкового внесення до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру записів про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок укладених з ФГ «Коваленко Т.М.» та ТОВ «Білопілля Агросвіт». Таким чином, земельна ділянка № НОМЕР_1 власником якої є ОСОБА_10 , використовується ФГ «Коваленко Т.М.» на законних підставах, згідно договору оренди» ( а.с.52-53). За результатами перевірки у порушенні кримінальної справи відносно голови та керуючого фермерським господарством «Коваленко Т.М.» відмовлено у зв'язку із відсутністю у їх діях складу злочинів ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України. Зазначено про те, що копію даної постанови надати прокурору Білопільського району та повідомити зацікавлених осіб. Таким чином, оскільки перевірка проводилася саме за скаргою директора ТОВ «Білопілля Агросвіт» ОСОБА_5 ., суду не доведено і доказів не надано, хто саме і яким чином повідомив про прийняте рішення керуючого Коваленка П.В., який не був заявником за скаргою, а лише допитувався під час проведеної перевірки щодо орендованої ним земельної ділянки. Доводи про те, що помічник прокурора ОСОБА_11 під час опитування ОСОБА_2 чи після винесення постанови, повідомляла останнього про існування між відповідачами оспорюваного договору, є лише суб'єктивними твердженнями представника відповідача ОСОБА_4 , які не підтверджені у суді жодними доказами.
Між тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи по суті позову на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відтак, суд констатує той факт, що представником позивача надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог та спростовано аргументи представника відповідача ТОВ «Білопілля Агросвіт» про те, що стороною позивача пропущений строк позовної давності при зверненні в суд з зазначеним позовом.
На підставі аналізу письмових доказів наданих представником позивача ОСОБА_3 , які знаходяться в матеріалах цивільної справи, суд приходить до переконання, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки представник позивача дізнався про порушення права ФГ «Коваленко Т.М.», тобто про наявність зареєстрованого іншого речового права на земельну ділянку лише 15 січня 2019 року, коли отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, тому в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, це і є моментом початку перебігу строку позовної давності.
Отже, суд прийшов до переконання, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства України, спрямованого на забезпечення та захист державою речових та інших прав, що підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача, як орендаря, суд приходить до висновку про задоволення позову ФГ «Коваленко Т. М.» у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку підлягає судовий збір по 960 грн. 50 коп. (а. с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 638, 792 ЦК України, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд
Позов Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» (ЄДРПОУ: 21119432, юридична адреса: 41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» (ЄДРПОУ 35671804, юридична адреса: Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 10) про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, задовольнити.
Визнати недійсними договір оренди землі № 9с, укладений 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, площею 3,97 га, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрований 05 липня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 15238380.
Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» на користь Фермерського господарства «Коваленко Тетяна Миколаївна» у дольовому порядку судовий збір по 960 грн. 50 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду безпосередньо або через Білопільський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено і підписано 24 березня 2020 року.
Суддя