Справа № 484/183/20
Провадження № 2/484/464/20
Рішення
іменем України
24.03.2020 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Максютенко О.А.
із секретарем судового засідання Завірюха В.Ю..,
розглянувши в м. Первомайську, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком,
без участі сторін
встановив
22 січня 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог вказувала наступне.
У його власності знаходиться зазначений житловий будинок, в якому він проживає. Зазначений житловий будинок належить йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 15.12.1087 року, виданого Первомайським МБТІ, реєстраційний номер 291.
В цьому житловому дубинку зареєстрований, хоча і не проживає з жовтня 2018 року ОСОБА_2 , який є сином позивача ОСОБА_1 . Дана обставина заважає йому в повній мірі користуватися та розпоряджатися власною житлового будинку.
Посилаючись на те, що відповідач добровільно не знявся з реєстрації, хоча в квартирі з жовтня 2018 року не мешкає, тому просив позбавити його права користування цим житловим будинком.
Відповідач до суду не з'явився, про час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином. Відзив не подав.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки наявних в ній матеріалів достатньо для її вирішення по суті, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 15.12.1987 року.
Відповідач зареєстрований в цьому житловому будинку, хоча і не проживає з жовтня 2018 року, що підтверджено довідкою Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та твердженнями самого позивача.
Наявність такої реєстрації позбавляє позивача як власника житлового будинку належним чином ним володіти та розпоряджатися.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Також, згідно з вимогами ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На час виникнення спірних правовідносин діяли норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України 2003 року, Житлового кодексу України.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Проте відповідач в житловому будинку добровільно не мешкає, тому позовні вимоги законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене,керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України
вирішив
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим будинком, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя -