Справа № 484/42/19
Провадження № 2/484/37/20
16.03.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Мельничук О.В.
при секретарі - Голубкової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08.01.2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк, кредитодавець або позивач) пред'явило до ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) вищезазначений позов, який обґрунтовувало наступним.
Відповідно до кредитного договору б/н від 16.03.2010 року, ОСОБА_1 отримала в Банку кредит у розмірі 500 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування ним за ставкою, зазначеною в Тарифах Банку, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Банк взяті на себе обов'язки за названим договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику обумовлену грошову суму, в той час, як позичальник взяте на себе зобов'язання належним чином не виконувала, не вчасно та не у повному обсязі сплачувала встановлені договором щомісячні платежі, у зв'язку з чим станом на 25.10.2018 року у неї утворилася заборгованість перед Банком у розмірі 156224 гривень 82 копійки, з яких:
- 30277 гривень 43 копійок заборгованість за тілом кредиту;
- 9680 гривні 83 копійки заборгованість за відсотками;
- 116266 гривень 56 копійки заборгованість за пенею.
Посилаючись на виписані вище обставини, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, у вказаному вище розмірі та понесені ним судові витрати у розмірі 2343,37 гривні.
Представник позивача Вержиховський В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що не згодна з розрахунком заборгованості, а тому просила в задоволенні позову відмовити, при цьому зазначила, що своїх розрахунків заборгованості вона не робила, а тому не може надати. А крім того, раніше надавала заяву про застосування строку позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статті 525,612,625ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір б/н, складовою якого є Анкета-заява позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк»», Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку (а.с.10).
Позичальник повинен бути належним чином, під його особистий підпис, ознайомлений з істотними умовами договору.
В матеріалах позову немає доказів тому, що вказані вище вимоги Банком виконані належним чином.
Так, Анкета-заява містить підпис позичальника, проте ні суми бажаного кредиту, ні відсоткової ставки в ній не зазначено.
Інші документи, не містять підпису позичальника.
Хоча Анкета-заява і не містить усіх даних щодо розміру кредиту, проте у сукупності з розрахунками заборгованості (а.с. 4-9), витягом про рух коштів (а.с. 83-89), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, яким користувалася, але заборгованість гасила не своєчасно, у зв'язку з чим борг за тілом кредиту склав 30277 гривень 43 копійок, які вона і повинна була повернути Банку не пізніше 04.2018 року, бо саме по названий період діяла картка (а.с. - 82). Іншого з матеріалів справи не вбачається і не доведено відповідачем, хоча то є її обов'язком.
Звернувшись 08.01.2019 року з даним позовом, Банк не пропустив позовну давність, так як відповідач отримувала кредитні картки і остання перевипущена картка діяла до останнього дня квітня 2018 року, а тому заявлений Банком борг за тілом кредиту у розмірі 30277 гривень 43 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У анкеті-заяві позичальника від 16.03.2010 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею, за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне внесення плати за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.03.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Контраст», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Контраст», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими - Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився відповідач та зрозумів і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що констатовано у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
З тих же підстав, відсутність взаємоузгодженою ставки плати за користування кредитом, не підлягає задоволенню і вимога Банку про стягнення з відповідача процентів, оскільки доказів базової ставки, з якими б погоджувався позичальник, у справі немає, не надано їх.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про ставку плати за користування кредитом, умови та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту, вимоги Банку з названих питань не можуть бути задоволені. Надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Щодо позовної давності за даним зобов'язанням.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. - 82), строк кредитування за договором встановлено сторонами до останнього дня квітня 2018 року, а, відповідно, подаючи дану позовну заяву 08.01.2019 року - позивач діяв у межах позовної давності.
Таким чином, право Банка на отримання чергового платежу на погашення заборгованості виникло з травня 2018 року (наступний день після спливу строку повернення позичених коштів).
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість лише за тілом кредиту у розмірі 30277 гривень 43 копійок.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 82, 263, 265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2010 року станом на 25.10.2018 року у сумі 30277,43 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду виготовлено 24.03.2020 року.
Суддя: підпис.