463/2759/19
1-кс/465/4/20
Іменем України
20.03.2020 року м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Директора (уповноважених посадових осіб) ДБР у м.Львові виконати вимоги ст.214 КПК України, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.),
У скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що 28.12.2019р. він скерував письмове звернення №1 від 25.12.2018р. до Президента України. Згідно змісту і суті, звернення ОСОБА_3 від 26.12.2018р. є заявою /повідомленням про кримінальні правопорушення.
Директор ДБР у м.Львові прийняв рішення та вчинив дії по відмові виконати вимоги ст.214 КПК України при отриманні/заяви повідомлення про кримінальні правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.)
У своїй скарзі ОСОБА_3 просить слідчого суддю зобов'язати Директора (уповноважених посадових осіб) ДБР у м.Львові виконати вимоги ст.214 КПК України, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.) та поновити строк подання скарги до 04.04.2019р. включно, з огляду на те, що інформація про вчинення дій (прийняття рішень) стала відома ОСОБА_3 тільки 25.02.2019р. 7.03.2019р. скарга була подана до Галицького районного суду м.Львова. Але рішенням суду, територіальна належність була встановлена за Личаківським райсудом м.Львова. Копія ухвали Галицького райсуду м.Львова від 14.03.2019р. отримана рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.03.2019р.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву від 14.03.2020р., в якій просить судовий розгляд справи завершити без нього ( на підставі врахування карантину у м.Львові через загрозу епідемії короновірусу) та надіслати копію ухвали на зворотню адресу. В судове засідання також не з'явилася уповноважена особа ТУ ДБР у м.Львові, про причини неявки слідчого суддю не повідомила.
З врахуванням вимог ст. 306 КПК України, заяви ОСОБА_3 , введення карантинних заходів на території України через загрозу епідемії короновірусу, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності ОСОБА_3 та уповноваженої особи ТУ ДБР у м.Львові. Слідчий суддя також враховує ту обставини, що ОСОБА_3 надав свої пояснення та висловив свою позицію у попередніх судових засіданнях.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до вимог п.1 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_3 , надані ним в попередніх судових засіданнях, слідчий суддя дійшов таких висновків.
ОСОБА_3 08 квітня 2019 року звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою про зобов'язання Директора (уповноважених посадових осіб) Територіального управління, розташованого у м.Львові, Державного бюро розслідувань виконати вимоги ст.214 КПК України, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення (звернення ОСОБА_3 № 1 до Президента України від 26.12.2018).
Разом зі скаргою ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення йому строку на оскарження бездіяльності директора ДБР (уповноважених посадових осіб ) у м. Львові.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.06.2019р. скаргу ОСОБА_3 направлено на розгляд Франківського райсуду м.Львова у зв'язку із заявленням та задоволенням всіма суддями Личаківського райсуду м.Львова самовідводів.
Скарга ОСОБА_3 з Львівського апеляційного суду надійшла на адресу Франківського районного суду м. Львова 18 червня 2019 року та відповідно до протоколу визначення слідчого судді від 18 червня 2019 року передана слідчому судді ОСОБА_4 .
Відповідно до ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_5 заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 про зобов'язання директора (уповноважених посадових осіб) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Львові виконати вимоги ст.214 КПК України при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018 року) задоволено.
Відповідно до повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 17 вересня 2019 року скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_6 та ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 25 вересня 2019 року заяву судді ОСОБА_6 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_3 задоволено.
Відповідно до повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 27 вересня 2019 року скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_7 та ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_6 від 07 жовтня 2019 року заяву судді ОСОБА_7 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_3 задоволено.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 11.10.2019р. скаргу передано слідчому судді Франківського райсуду м.Львова ОСОБА_1 .
Ухвалою Франківського райсуду м.Львова від 21.10.2019р. в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на оскарження дій та рішення Директора (уповноважених) осіб ДБР у м.Львові було відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.11.2019р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ухвалу слідчого судді Франківського райсуду м.Львова скасовано. Матеріали скарги направлено у Франківський райсуд м.Львова для розгляду в порядку Глави 26 КПК України.
18.11.2019р. слідчим суддею ОСОБА_1 подано заяву про самовідвід з огляду на скасування Ухвали слідчого судді Франківського райсуду м.Львова від 21.10.2019р. (п.4 ч.1 ст.75 КПК України).
Ухвалою Франківського райсуду м.Львова від 25.11.2019р. (суддя ОСОБА_5 ) у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду скарги ОСОБА_3 відмовлено.
27.11.2019р. відкрито провадження за скаргою.
ОСОБА_3 на підтвердження скерування 04 квітня 2019 року вищевказаної скарги слідчому судді Личаківського районного суду м. Львова надав копію рекомендованого повідомлення № 7904906820864, відповідно до відмітки на якому, скарга була отримана працівником Личаківського районного суду м.Львова 10 квітня 2019 року.
Розгляд скарги неодноразово відкладався із-за неявки в судове засідання ОСОБА_3 та уповноваженої особи ТУ ДБР у м.Львові.
Однак зазначене рекомендоване повідомлення не відноситься до скарги ОСОБА_3 , що є предметом розгляду, оскільки на скарзі проставлено вхідний штемпель Личаківського районного суду м. Львова із відміткою дати отримання 08 квітня 2019 року.
Слідчим суддею встановлено, що скарга ОСОБА_3 була подана ним особисто 08.04.2019р., що підтверджується датою реєстрації скарги на штампі суду про її прийняття та листом Личаківського райсуду м.Львова, тобто після закінчення десятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Принципом кримінального судочинства є доступ до правосуддя (ст. ст. 7, 21 КПК України), який впроваджує у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство міжнародно-правовий стандарт, який міститься у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому з огляду на вищевикладене та враховуючи Ухвалу Львівського апеляційного суду від 04.11.2019р., слідчий суддя вважає можливим поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду зі скаргою.
Щодо суді скарги.
Відповідно до звернення ОСОБА_3 № 1 до Президента України від 26 грудня 2018 року ОСОБА_3 просить: ініціювати у Верховній Раді України вчинення парламентського реагування на наведені факти порушення конституційних прав; організувати встановлене законом реагування відповідних правоохоронних органів на наведені факти порушення конституційних прав; передати, у частині як заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення, це звернення та інші додатки (звернення) відповідному правоохоронному органу за належністю для вчинення встановлених законом дій; вчинити інші дії у відновлення порушених наведених конституційних прав; тримати цю справу, як соціально значиму, під особистим контролем до повного захисту конституційних прав ОСОБА_3 та інших громадян.
ОСОБА_3 у своєму зверненні зазначає, що відбувалось розслідування заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення слідством правоохоронного органу (слідство Сихівського ВП ГУНП у Львівській області), який є «фігурантом заяви» та, крім цього, не має повноважень (інституційних повноважень) на проведення досудового розслідування кримінального провадження) стосовно головних «фігурантів» (посадові особи влади від керівництва міста Львова і вище) справи. Наведене підтверджене ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.01.2018р. (справа №461/458/18, провадження «1-кс/461/388/18) та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) - кримінальне провадження №12018140070000576 від 15.02.2018р. Таким чином, на думку ОСОБА_3 наведене свідчить, що дії відповідних посадових осіб підлягають відповідальності згідно ст.ст.364,382 КК України. Дії прокурорів всіх інстанцій по заяві стали предметами його звернення по судовий захист наведених конституційних прав. Але, на думку ОСОБА_3 , всупереч вимогам ст.ст.1, 19 Конституції України слідчими суддями м.Львова дії наглядових прокурорів по суті було визнано законними.
Відповідно до листа в.о. прокурора Львівської області ОСОБА_8 від 25 січня 2019 року вих. № 15/3р-15 заяву ОСОБА_3 в частині можливих неправомірних дій працівників прокуратури Львівської області та суддів м. Львова та з інших питань, відповідно до вимог ч. 4 ст. 216 КПК України скеровано за підслідністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львова, для розгляду по суті з врахуванням вимог ст. 214 КПК України.
Листом за №Ц-1/1-19 від 01 лютого 2019 року заступник начальника Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 про те, що управлінням розглянуто заяву про вчинення, на думку ОСОБА_3 , суддями районних судів м. Львова та працівниками Львівської місцевої прокуратури кримінальних правопорушень та що із звернення ОСОБА_3 не вбачається жодних об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення протиправних, на думку ОСОБА_3 , діянь зазначеними особами, оскільки відомості, викладені у заяві не містять об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення суспільно небезпечного діяння (злочину). У зв”язку з цим, підстави для реєстрації в ЄРДР відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення на даний час відсутні.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Статтею 25 КПК України проголошено принцип публічності. Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення ( за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Як вбачається зі скарги та долучених до неї документів, а також пояснень ОСОБА_3 , наданих в судовому засіданні, ОСОБА_3 безпосередньо не звертався до слідчого чи прокурора із заявою про вчинене кримінальне правопорушення. ОСОБА_3 подав звернення №1 від 26.12.2018р. до Президента України, в якому просив: ініціювати у Верховній Раді України вчинення парламентського реагування на наведені факти порушення конституційних прав; організувати встановлене законом реагування відповідних правоохоронних органів на наведені факти порушення конституційних прав; передати, у частині як заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення, це звернення ті інші додатки (звернення) відповідному правоохоронному органу за належністю для вчинення встановлених законом дій; вчинити інші дії у відновлення порушених наведених конституційних прав; тримати цю справу, як соціально значиму, під особистим контролем до повного захисту конституційних прав ОСОБА_3 та інших громадян.
Відповідно до ч.1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
З аналізу даної норми випливає те, що фізична особа набуває статусу заявника і має право на скарження відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.303 КПК України, в тому випадку, коли звертається із заявою повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, тобто слідчого, прокурора відповідно до ст. 214 КПК України.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.214 КПК України та пункту 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що слугувати підставою внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування можуть не будь-які заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, у яких зазначені фактичні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
У своєму зверненні зверненні №1 до Президента України ОСОБА_3 зазначає, що дії відповідних посадових осіб підлягають відповідальності зі згідно ст.ст.364,382 КК України, не уточнюючи дії яких саме посадових осіб. Одночасно у вищевказаному зверненні ОСОБА_3 зазначає, що дії прокурорів всіх інстанцій по заяві стали предметом звернення про судовий захист конституційних прав та не погоджується з ухвалами слідчих суддів місцевих районних судів м.Львова.
За таких обставин, бездіяльність відповідно до положень кримінального процесуального кодексу України може мати місце лише у разі: надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений відповідними повноваженнями вносити дані до ЄРДР. Приписи ст. 25, 214 КПК України таким суб'єктом визначають лише слідчого, прокурора; наявність в заяві інформації, яка свідчить про ознаки кримінального правопорушення; невнесення відомостей за заявою, яка надійшла уповноваженому суб'єкту і містить ознаки кримінального правопорушення, протягом 24 годин.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність директора ТУ ДБР (уповноважених осіб ) у м.Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення за зверненням ОСОБА_3 №1 від 26.12.2018р. до Президента України до ЄРДР, слідчий суддя не надає оцінки вищевказаному зверненню щодо наявності ознак складу злочину, а лише перевіряє чи наведені в такій заяві обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
На думку слідчого судді, звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р. не містить конкретних фактичних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень відповідними посадовими особами згідно ст.ст.364,382 КК України, а також фактичних даних щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями місцевих районних судів м.Львова.
З огляду на те, що ОСОБА_3 не звертався безпосередньо до слідчого чи прокурора із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а звернення ОСОБА_3 №1 від 26.12.2018р. до Президента України не містить конкретних фактичних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддею не встановлено факту бездіяльності, яка може бути припинена шляхом зобов'язання Директора (уповноважених посадових осіб) ДБР у м.Львові виконати вимоги ст.214 КПК України, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.). У задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 309, 376 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на оскарження задоволити.
Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження бездіяльності Директора (уповноважених посадових осіб) ТР ДБР у м.Львові, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.).
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Директора (уповноважених посадових осіб) ТР ДБР у м.Львові виконати вимоги ст.214 КПК України, при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення (звернення ОСОБА_3 №1 до Президента України від 26.12.2018р.)відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1