Справа № 452/2555/19
Іменем України
"18" березня 2020 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
розглянувши у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру в розмірі 39112,48грн. В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.04.2018 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та призначити йому із 06.10.2017р. пенсію за вислугу років на підставі п. а ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 02.08.2018 року головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на вказане рішення подано апеляційну скаргу. Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 року зазначену апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Тому, оскільки рішення суду від 05.04.2018 року набрало законної сили то позивачем призначено та виплачено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із 06.10.2017р. за період з 24.09.2018р. по 31.05.2019р. в сумі 39112,48грн. Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області було повторно оскаржено судове рішення від 05.04.2018р. у справі №452/2930/17 і постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019р. вказане рішення було скасоване.
Відтак позивач вважає, що відповідач незаконно отримав пенсію в сумі 39112,48грн., а тому з нього слід стягнути цю суму пенсії виплаченої надміру.
Представники позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судових засіданнях підтримували вимоги позову, посилаючись на викладені у ньому обставини, просили такий задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 16.01.2020р. позов заперечував посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов; у подальшому подавав клопотання про розгляд справи в його відсутності посилаючись на раніше поданий відзив на позов.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів як уцілому, так і кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов наступного висновку:
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.04.2018р. визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яка була подана 06.10.2017р. через Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та призначити йому з 6 жовтня 2017 року пенсію за вислугу років на підставі п. а) ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
На виконання цього рішення, котре набрало законної сили 24.09.2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за період із 24.09.2018 року по 31.05.2019 року в сумі 39112,48грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019р. рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.04.2018р. скасовано та прийнято нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказана норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Із вказаної норми Закону випливає, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються і, відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Із рішення суду від 05.04.2018 року вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області було зобов'язано призначити пенсійне забезпечення відповідачу, тобто дане рішення має зобов'язальний характер, а не майновий і більше того позивачем добровільно виконано вказане рішення як таке, що набрало законної сили.
Отже, у підтвердження власного позову позивачем не надано доказів недобросовісної поведінки з боку відповідача, а також того, що нарахування пенсії позивачем не було добровільним чи здійсненим за наявності рахункової помилки з боку особи, яка провела виплату. Тому, виходячи із положень ст. 1215 ЦК України виплачена Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області сума пенсії поверненню не підлягає. Водночас суд констатує помилковим посилання сторони позивача на механізм утримання надміру виплачених сум пенсій відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що однаково вказує на надміру виплачені суми коштів саме внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, - про що суду позивачем не подано жодного доказу.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи наведене та те, що позивачем не надано доказів щодо недобросовісних дій з боку відповідача при нарахуванні та отриманні пенсії чи наявності рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити повністю Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення суми пенсії, виплаченої надміру.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 23 березня 2020 року повного судового рішення.
Суддя