Справа № 311/97/20
Провадження № 2/311/360/2020
24.03.2020
(заочне)
24 березня 2020 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.
секретаря судового засідання Листопад В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, суд,
10 січня 2020 року до Василівського районного суду надійшов позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
В позові вказано, що відповідно до укладеного договору від 08 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 46 125 грн. 89 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у сумі 212 грн. 13 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 43 241 грн. 10 коп., заборгованість за пенею та комісією в сумі 4 960 грн. 79 коп., а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 2 172 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова).
Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача, а також покласти на неї оплату судових витрат.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи судом не заперечував.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та у встановленому законом порядку, відзиву на позов суду не надала.
Суд, згідно ст.ст.128, 223, 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно вимог ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 08 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказані обставини підтверджено копією заяви позичальника на отримання кредиту, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витягом із Умов та привал надання банківських послуг, Статутом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які містяться в матеріалах справи (а.с.9, 10, 11-34) та не оспорено відповідачем.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 30 жовтня 2019 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 46 125 грн. 89 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у сумі 212 грн. 13 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 43 241 грн. 10 коп., заборгованість за пенею та комісією в сумі 4 960 грн. 79 коп., а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 2 172 грн. 66 коп. - штраф (процентна складова., що підтверджено розрахунком заборгованості та не оспорено відповідачем (а.с.6-8).
Відповідно до ст.30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 32 ЦК України, фізична особа від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Відповідно до частини 2 статті 32 ЦК України, неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Згідно ст.33 ЦК України, неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.
Згідно ст.34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
Згідно ст.35 ЦК України, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За правилами частини першої статті 222 ЦК України, визначено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу, тобто якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.
Частиною другою статті 222 ЦК України визначено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Василівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 09 лютого 2011 року на ім'я ОСОБА_1 , остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «сімейний стан» відсутні відомості про укладення шлюбу (а.с.36).
Відповідно до копії паспорта № НОМЕР_2 , виданого 05 травня 2017 року органом 2322 на ім'я ОСОБА_1 , дата народження останньої зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35).
Суд зазначає, що характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов'язок позичальника регулярно в обов'язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту, не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання згоди її батьками на укладення ОСОБА_1 правочину щодо отримання кредитних коштів.
З огляду на викладене суд зазначає, що кредитний договір б/н, укладений ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПриватБанк» 08 квітня 2011 року, у неповнолітньому віці, тобто відповідач не мала повної цивільної дієздатності, а отже, кредитний договір суперечить приписам частини другої статті 203 ЦК України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко