Справа № 309/163/20
Провадження № 2/309/681/20
23 березня 2020 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Орос Я.В.
за участю секретаря: Соймик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 05.02.2003 року вона уклала шлюб з відповідачем , який відповідно до рішення Хустського районного суду від 09.12.2019 р. було розірвано. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходиться на повному її утриманні та вихованні. З моменту припинення шлюбних відносин, відповідач дітям матеріально не допомагає, участі у їх вихованні не приймає, внаслідок чого позивач не може задовольнити всіх потреб дітей для їх нормального фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку .
Відповідач працездатний, виїжджає на заробітки, отримує доходи, та всі зароблені гроші витрачає суто на себе та на задоволення власних потреб, інших утриманців не має.
В позовній заяві позивач просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився повторно, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони 05.02.2003 року уклали шлюб, який відповідно до рішення Хустського районного суду від 09.12.2019 р. було розірвано.
Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходиться на повному утриманні позивача. ( а.с.8-11)
Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що одним із основних завдань цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку матері, батька утримувати неповнолітню дитину.
Згідно зі ст. ст. 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду, як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейним Кодексом України, а саме ст.182 та Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року, визначено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, і бере до уваги обставини у відношенні малолітньої дитини про її стан здоров'я, вік, потребу в належному харчуванні, забезпеченні одягом, відсутність здатності утримувати себе самостійно, та у відношенні відповідача, який, як зазначила позивач на даний час офіційно не працюючий, є особою молодого та працездатного віку, домовленість про сплату аліментів між ними як батьками відсутня, питання утримання неповнолітніх дітей не вирішено, тому слід стягувати із ОСОБА_4 аліменти.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки позивач просить стягнути конкретну тверду грошову суму.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі), а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Оскільки на теперішній час діти сторін постійно проживають разом з позивачем , суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо утримання дітей належним чином.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Будь-які відомості щодо працевлаштування та середньомісячного заробітку (доходу), перебування на обліку лікарів відповідача сторонами не надані.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей та реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей.
Суд частково погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром аліментів у сумі 2000 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття, хоча такий розмір є більшим від прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку та відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить лише необхідний мінімум для існування дитини, а його подвійний розмір, що має бути забезпечений у рівній половині матір'ю та батьком дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 2000 грн. відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 840,80 грн., остільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 180- 184, Сімейного кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково .
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 паспорт серії НОМЕР_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 паспорт серії НОМЕР_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 мешканки АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 2000 грн. (дві тисячі) щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття починаючи з 23 січня 2020 року.
Стягнути ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 паспорт НОМЕР_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 840 грн. 80 коп судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2020 року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.
Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Помічник судді.: Форкош Д.З.
Дата:24.03.2020 р.