вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.03.2020м. ДніпроСправа № 904/3737/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Нечепоренко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця Осіннього Олега В'ячеславовича (м. Дніпро)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро» (м. Київ)
про відшкодування збитків в розмірі 425016грн.
Представники:
від позивача: Нездолій Г.В.
від відповідача: Авраменко А.В.
Фізична особа - підприємець Осінній Олег В'ячеславович звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення 425016грн збитків на відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- відповідачем порушені положення договору оренди №12/2008 від 23.12.2008 щодо збереження переданого у користування майна;
- відповідно до пункту 5.1 договору оренди №12/2008 від 23.12.2008, цей договір діє до 31.12.2009;
- в липні 2015 року позивачем здійснено перевірку виконання відповідачем умов зберігання та експлуатації орендованих приміщень, за результатами якої замовлено експертну оцінку вартості належного позивачу орендованого майна;
- в грудні 2017 року позивач знов здійснив комісійну перевірку стану об'єкту оренди та виявив відсутність або розукомплектацію певного обладнання в приміщенні пекарні. Згідно зі звітом експерта від 12.12.2017 ринкова вартість майнового збитку, заподіяного позивачу, на дату оцінки дорівнює 425016грн;
- за результатами проведеної перевірки позивач направив на адресу відповідача лист про розірвання договору в односторонньому порядку від 30.01.2018, акт-припис від 30.01.2018 з вимогою сплати збитків в строк до 09.02.2018, претензію від 02.02.2018 про відшкодування збитків.
У відзиві, наданому до суду 31.10.2018, відповідач не погодився із заявленими вимогами в повному обсязі, посилаючись на те, що:
- на час складання відзиву відповідач не може встановити існування договору оренди №12/2008 від 23.12.2008 та виконання його умов;
- відповідач заперечує факт використання приміщень, перелічених в договорі та акті приймання-передачі, на час подання відзиву;
- позивач не надав доказів використання відповідачем приміщень після 31.12.2009, що свідчить про звернення з позовом поза межами трирічного строку позовної давності та неможливість відповідачу захистити свої права та законні інтереси через відсутність документації про належне виконання своїх обов'язків за договором у разі їх наявності;
- зазначаючи про відсутність обладнання, позивач посилається на результати комісійного обстеження стану об'єкта оренди (приміщення). Разом з тим, належним доказом викрадення обладнання може бути лише вирок суду у кримінальному провадженні;
- наданий позивачем висновок про вартість майнового збитку, складений оцінювачем Петрюченко В.І., не відповідає вимогам статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України;
- в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача права власності на нежитлові приміщення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 вищевказане рішення суду було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2019, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обмежився лише зазначенням у рішенні висновку про ненадання сторонами доказів на підтвердження складання акту приймання передачі нерухомого майна з оренди, водночас, судом належним чином не досліджувались обставини справи щодо укладення/неукладення акту приймання передачі майна з оренди, подальше використання відповідачем об'єкта оренди після закінчення строку договору, незважаючи на те, що відповідачем заперечувався факт використання приміщення після 31.12.2009.
Проте, з метою правильного вирішення спору у справі, суду необхідно було достеменно встановити, чи існують визначені умовами договору та законодавчими приписами підстави вважати договір пролонгованим/припиненим (якщо так, то з якого саме числа); чи належним чином виконувались позивачем та відповідачем зобов'язання за договором, відповідно, чи мав позивач підстави для пред'явлення вказаної вимоги станом на момент звернення з позовом до суду в розумінні наявності порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.
Встановлення наведених обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення цього спору, залишилося поза увагою суду першої інстанції, що призвело до передчасних висновків про відмову у позові.
З огляду на вищевказане, суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги відповідача щодо недоведеності позивачем використання відповідачем орендованого майна після закінчення договору оренди, що, у свою чергу, має вирішальне значення для встановлення підстав щодо покладення на відповідача збитків, понесених позивачем внаслідок нестачі та розукомплектації обладнання, що передавалось в оренду разом з нерухомим майном.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків завданих позивачу розукомплектацією та неповерненням обладнання з оренди, припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.
Так, задовольняючи позов судом апеляційної інстанції також не було встановлено належним чином обставин щодо укладення сторонами акту приймання передачі орендованого майна з оренди, пролонгації/припинення договору, використання орендованого майна відповідачем після закінчення строку договору оренди.
Так, зазначаючи про те, що договір оренди продовжував виконуватись сторонами після спливу його дії судом апеляційної інстанції не зазначено на підставі яких доказів суд дійшов таких висновків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв'язку.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не з'ясував повно і об'єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього.
Зазначаючи, що розмір понесених позивачем збитків внаслідок неповернення орендованого майна у належному стані, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивачем всупереч статтям 76, 79 ГПК України не надано належних та достатніх доказів на підтвердження ринкової вартості неповернутих об'єктів оренди (технологічного обладнання), оскільки з наданого позивачем звіту незалежної оцінки ринкової вартості орендованого майна технологічного обладнання пекарні, розташованої за адресою с. Голубівка, Новомосковського району за 2015, вбачається, що додані роздруковані оголошення про продаж обладнання пекарні викладені в звіті або без зазначення інформації, яка б дозволяла ідентифікувати вказані пропозиції за часом їх розміщення в мережі Інтернет, або датовані листопадом - груднем 2017 року.
Тобто судом апеляційної інстанції: не перевірено чи на підставі належних доказів позивачем заявлено збитки, наявність та реальний розмір завданих позивачу збитків, та чи наявна вина відповідача в понесенні позивачем вказаних збитків та чи наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що в свою чергу впливає на правильність рішення у справі.
Зважаючи на вказане постанова апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на підстави поданого позову; визначитись з правовою природою відносин сторін, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
Саме вказані обставини були підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 і постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 та направлення справи на новий розгляд.
Позивач при новому розгляді справи надав наступні пояснення:
- відповідачем не спростовано факту перебування майна позивача в оренді у відповідача та не доведено фактичного повернення орендатором майна орендодавцю, а отже відповідні міркування відповідача не заслуговують на увагу суду;
- доказів повернення орендарем приміщень після 31.12.2009 - акт приймання-передачі приміщень з оренди ані протягом п'ятиденного строку після 31.12.2009, ані станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідачем до суду не надано;
- відповідач спотворює обставини та доводи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Так, всупереч зазначеного у поясненнях відповідача, позовні вимоги обґрунтовуються не викраденням майна, а не виконанням обов'язку відповідача (передбаченого договором оренди) щодо збереження обладнання, яке перебувало у нього в оренді (незалежно від того, було воно викрадено, знищено або зламано);
- при цьому, позивачем до матеріалів справи долучено належні докази того, що в той час як майно знаходилось у користуванні та під відповідальністю відповідача, частину обладнання на загальну суму позову було разукомплектовано;
- щодо міркувань відповідача, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження права власності на нежитлові приміщення, ці твердження не заслуговують на увагу суду, оскільки навіть не враховуючи той факт, що спір між сторонами не про право, предметом спору є відшкодування збитків, заподіяних позивачу нестачею та розукомплектуванням обладнання пекарні, а не нежитлових приміщень. Позивач не зобов'язаний доводити своє право власності на приміщення передані ним в оренду за договором;
- враховуючи вищевикладене, спростовуються всі пояснення відповідача, жодних доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, позивачем повністю доведено всі обставини по справі.
Відповідач при новому розгляді справи просить відмовити у задоволенні позову та додатково зазначає, що:
- ніяких документів, які б підтверджували право власності на приміщення на час подання позовної заяви до суду (17.08.2018) позивачем не надано;
- відповідач ставить під сумнів дійсність копії договору оренди (з моменту укладення, на дату припинення (31.12.2009) та на дату звернення позивача з позовом);
- зазначає, що не може встановити чи існував взагалі даний договір, чи використовувались його умови та яким чином вони виконувалися;
- ні в позовній заяві, ні в договорі оренди, ні в звітах, які надає позивач не вказано де ж саме в селі Голубівка знаходяться ці приміщення (вулиця, будинок);
- позивач, який посилається на використання відповідачем орендованого майна після закінчення договору оренди, повинен надати докази до суду на підтвердження наведених обставин;
- посилання позивача на те, що при комісійній перевірці стану об'єкта (приміщення пекарні) було виявлено відсутність деякого обладнання, тобто мало місце викрадення є недоведеним, оскільки позивач не надає доказів. В даному випадку належним та допустимим доказом викрадення даного обладнання може бути тільки вирок суду в кримінальному провадженні;
- відповідач заперечує факт продовження дії договору та використання приміщень та майна, які перелічені в договорі та акті приймання-передачі після 31.12.2009;
- так, відповідно до копії договору оренди № 12/2008, яка міститься в матеріалах справи, строк дії договору встановлений до 31.12.2009 і жодних доказів про те, що відповідач користувався приміщеннями після спливу дії договору позивачем не надано;
- оскільки приміщення, які були орендовані не використовувались відповідачем після 31.12.2009, а згідно з п. 5.3 договір вважається припиненим після спливу строку на який його було укладено, позовну давність потрібно відраховувати саме з моменту закінчення строку договору оренди;
- первинні документи зберігаються на ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» лише 1095 днів з дня подання податкової звітності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про призначення судової технічної експертизи.
В судовому засіданні 12.03.2020 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
23.12.2008 між фізичною особою-підприємцем Осіннім О.В. (орендодавець) та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» (орендар) укладено договір оренди №12/2008.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає за двостороннім актом в оренду наступне майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, нежитлові приміщення: будівлю їдальні (у тому числі, холодильна камера, ел.водонагрівач САОС 400 та вся наявна малооцінка їдальні); сарай їдальні; підвал їдальні; будівлю пекарні (у т.ч. шафа пекарна, холодильне обладнання та вся наявна малооцінка).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2009.
02.12.2009 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди.
Відповідно до п. 5 вказаної додаткової угоди сторони вирішили внести зміни до п. 5.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011.».
Підпунктом «з» пункту 3.1 договору на орендаря покладений обов'язок в п'ятиденний строк після закінчення строку дії договору або дострокового розірвання (припинення) цього договору підготувати орендовані приміщення до повернення та здати їх орендодавцю за актом приймання-передачі приміщень з оренди.
При цьому, приміщення мають відповідати первісному стану (на момент приймання - передачі в оренду), технічно справні, відповідати встановленим в Україні санітарним, протипожежним та експлуатаційним нормам та правилам і бути придатними для їх подальшого використання за призначенням.
В свою чергу, згідно з підпунктом «б» пункту 2.1 договору орендодавець зобов'язаний в п'ятиденний строк дії або дострокового розірвання (припинення) цього договору прийняти від орендаря по «Акту приймання-передачі приміщень з оренди» підготовані до повернення приміщення, або дати письмову мотивовану відмову від їх прийняття з оренди з вказівкою причин відмови і порядку усунення зауважень.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що до фактичного повернення орендарем приміщень орендодавцю та підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень з оренди приміщення вважаються такими, що перебувають в оренді з оплатою права користування ними на підставах, передбачених цим договором.
Відповідно до звіту незалежної оцінки ринкової вартості майна: технологічного обладнання пекарні, яка знаходиться за адресою: с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, що є приватною власністю гр. Осіннього Олега В'ячеславовича ринкова вартість об'єкту оцінки - технологічного обладнання хлібопекарні станом на 14.08.2015 складає 567428грн.
Посилаючись на результати комісійного обстеження орендованого приміщення пекарні в грудні 2017 року, оформленого актом комісійної перевірки №1 від 04.12.2017, позивач зазначає про встановлення фактів:
- розукомплектації обладнання - печі КЄП-400М (Татарстан), дільника, духової шафи (ЕШП-0,8), холодильної камери, системи витяжної вентиляції з електровентилятором 6-ї величини;
- відсутності обладнання - машини для розкочування тіста МНРТ 130/600 в кількості 1шт., просіювача борошна (ПМП-230) в кількості 1шт., піддонів з харчової сталі (600х800) в кількості 48шт., плити газової в кількості 1шт., стелажів (арт.44100) 12-ти ярусних в кількості 1шт., форм для випічки хліба (блок з 4-х форм) в кількості 360(90)шт., змішувача в кількості 2шт., форм для випічки хліба (Ретро) в кількості 50шт., фляг молочних в кількості 18шт.
Відповідно акту-припису від 30.01.2018 позивач звернувся до відповідача про усунення порушень, виявлених в акті комісійної перевірки №1 від 04.12.2017 або відшкодування вартості пошкодженого та втраченого майна у розмірі 425016грн.
02.03.2018 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 30.01.2018
Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 02.02.2018 про відшкодування збитків у розмірі 425016грн.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога фізичної особи-підприємця Осіннього О.В. до ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення 425016грн збитків з яких: 216924грн становить вартість відсутнього обладнання та 208092грн - розмір збитків внаслідок розукомплектації обладнання.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо укладання, виконання та припинення договору оренди №12/2008 від 23.12.2008, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, вини відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору оренди №12/2008 від 23.12.2008 (разом із додатковою угодою від 02.12.2009 до договору) щодо збереження переданого в користування майна, результати перевірки умов зберігання та експлуатації орендованих приміщень у 2015 та 2017 роках, лист про розірвання договору в односторонньому порядку від 30.01.2018, акт-припис від 30.01.2018, претензію від 02.02.2018, експертний висновок від 12.12.2017, положення статей 22, 779 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 12/208 від 23.12.2008.
23.12.2008 будівлю їдальні (у тому числі, холодильну камеру, ел.водонагрівач САОС 400 та всю наявну малооцінку їдальні), сарай їдальні, підвал їдальні, будівлю пекарні (у тому числі, шафу пекарну, холодильне обладнання та всю наявну малооцінку) позивач передав відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщень в оренду до договору.
Крім того, в акті приймання-передачі від 23.12.2008 зазначено, що приміщення придатне для використання за цільовим призначенням.
Додатково сторонами складені та підписані додаток №2 від 26.12.2008 до договору та акт приймання-передачі від 26.12.2008, в яких зазначено про передачу разом з будівлею пекарні (інв. №1315) придатного до експлуатації майна згідно наведеного переліку.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Разом з цим, згідно зі статтею 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Пунктом 5.1 договору (з урахуванням положень додаткової угоди від 02.12.2009 до договору) визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011.
Сторони не надали суду складений ними акт приймання-передачі приміщень з оренди протягом п'ятиденного строку після 31.12.2011.
Також, матеріали справи не містять доказів повернення майна з оренди.
Разом з тим, суд зазначає, що відсутність акту приймання приймання-передачі приміщень та /або майна з оренди не може бути підставою для встановлення факту користування відповідачем об'єктом оренди після 31.12.2011 з огляду на таке.
Відповідачем заперечується факт використання приміщення та майна після 31.12.2009.
Позивач зазначає, що після закінчення договору оренди відповідач продовжував користуватись орендованими приміщеннями, що свідчить, на його думку, про продовження дії договору оренди.
В силу приписів статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позивач, який посилався на використання відповідачем орендованого майна після закінчення договору оренди повинен надати докази на підтвердження наведених обставин, а суд, у свою чергу, оцінити їх на предмет належності, допустимості та достатності.
Про наведене йдеться і в постанові Верховного Суду від 28.10.2019 по даній справі.
З урахуванням наявних матеріалів справи та пояснень сторін у суду відсутні підстави стверджувати, що акт приймання передачі майна з оренди був складений. Так само, як і відсутні докази подальшого використання відповідачем об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (31.12.2011).
Сторонами не здійснювались юридично значимі дії, спрямовані на пролонгацію договору (зокрема, шляхом продовження строку його дії) після вказаної дати.
Суд зазначає, що позивачем не надані докази виконання сторонами договору оренди не тільки після закінчення строку його дії, а і за період дії такого договору.
Фактично при новому розгляді справи позивачем надано лише копії додаткової угоди від 02.12.2009 до договору оренди та пояснень ОСОБА_2 .
Однак, наведена додаткова угода свідчить лише про продовження строку дії договору оренди до 31.12.2011 і не є доказом виконання такого договору після цієї дати.
Копія пояснень ОСОБА_2 не може вважатися належним доказом відповідних обставин в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.
В ході вирішення спору позивачем не доведений факт використання відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.
Доведення зазначеного факту є обов'язковим з урахуванням обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, положень чинного законодавства та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2019 по даній справі.
В той же час, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на наявність сумнівів щодо дійсності додаткової угоди від 02.12.2009 та договору оренди від 23.12.2008 в цілому.
Відсутність вказаних угод у ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» не свідчить про недійсність таких угод.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина перша статті 73 ГПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина перша статті 76 ГПК України передбачає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Стаття 86 ГПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання.
Частини перша, друга статті 614 ЦК України передбачає, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Крім застосування принципу вини, у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.
У визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для товариства. Відповідач, у свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв'язку.
З огляду на припинення договору оренди та відсутності доказів користування спірним прощенням та майном після 31.12.2011, суд зазначає, що позивачем не доведено наявність наступних елементів: протиправної поведінки відповідача, вина відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
Позивачем також, не доведено належними та допустимими доказами наявність збитків.
Посилаючись на результати комісійного обстеження орендованого приміщення пекарні в грудні 2017 року, оформленого актом комісійної перевірки №1 від 04.12.2017, позивач зазначає про встановлення фактів:
- розукомплектації обладнання - печі КЄП-400М (Татарстан), дільника, духової шафи (ЕШП-0,8), холодильної камери, системи витяжної вентиляції з електровентилятором 6-ї величини;
- відсутності обладнання - машини для розкочування тіста МНРТ 130/600 в кількості 1шт., просіювача борошна (ПМП-230) в кількості 1шт., піддонів з харчової сталі (600х800) в кількості 48шт., плити газової в кількості 1шт., стелажу (арт.44100) 12-ти ярусного в кількості 1шт., форм для випічки хліба (блок з 4-х форм) в кількості 360(90)шт., змішувачів в кількості 2шт., форм для випічки хліба (Ретро) в кількості 50шт., фляг молочних в кількості 18шт.
В акті комісійної перевірки №1 від 04.12.2017 зазначено наступний склад комісії - Федько О.Г. (представник за довіреністю №01/юр від 01.09.2017, Сиса Є.М., Сірченко Л.Б. Також вказано, що представник ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» начальник охорони від участі в огляді та дачі будь-яких пояснень відмовився.
На підставі результатів незалежної оцінки ринкової вартості майна (технологічного обладнання пекарні), проведеної в серпні 2015 року, та ринкової вартості майнового збитку, нанесеного власнику технологічного обладнання та інвентарю пекарні, проведеної в грудні 2017 року, позивач заявив до стягнення збитки в розмірі 425016грн, з яких 216924грн становить вартість відсутнього обладнання та 208092грн - розмір збитків внаслідок розукомплектації обладнання.
Як вбачається зі змісту звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майнового збитку, нанесеного власнику технологічного обладнання та інвентарю пекарні, розташованої за адресою: с. Голубівка, Новомосковський район, розмір збитків був визначений наступним чином: 567428грн (вартість наявного майна на листопад 2015 року) - 110092грн (залишкова вартість наявного обладнання на грудень 2017 року) - 32320грн (залишкова вартість брухту (розукомплектованого майна)) = 425016грн (розмір збитків станом на грудень 2017 року).
Загальна сума збитків 425016грн складається з суми збитків в розмірі 216924грн (вартість відсутнього майна) та суми збитків в розмірі 208092грн (збитки внаслідок розукомплектації обладнання).
Розмір збитків був визначений на підставі попередньої інформації про вартість обладнання пекарні, зазначеної в звіті незалежної оцінки ринкової вартості майна (технологічного обладнання пекарні), проведеної в серпні 2015 року (дата оцінки - 10.08.2015, дата завершення складання звіту - 14.08.2015)
Згідно з пунктом 1.9 цього звіту, при оцінці обладнання був використаний порівняльний підхід.
Відповідно до пункту 1.4 звіту, при визначенні ринкової (залишкової) вартості обладнання оцінювач виходів з офіційних даних виробників країн СНД, враховував технічний стан, провів аналіз ринку обладнання, яке було у вжитку. Вихідні дані та фото наведені у додатках.
Як додатки до звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майна: технологічного обладнання пекарні, розташованої за адресою с. Голубівка, Новомосковського району за 2015 рік додані роздруковані оголошення про продаж обладнання пекарні або без зазначення інформації, яка б дозволяла ідентифікувати вказані пропозиції за часом їх розміщення в мережі Інтернет, або датовані листопадом - груднем 2017 року.
З огляду на викладене, суд критично оцінює відомості щодо ринкової вартості об'єктів оцінки на дату оцінки (10.08.2015) в розмірі 567428грн, наведені у звіті з незалежної оцінки ринкової вартості майна: технологічного обладнання пекарні, розташованої за адресою с. Голубівка, Новомосковського району.
Позивачем не надано будь-яких інших доказів вартості переліченого в додатку №2 від 26.12.2008 до договору та акті приймання-передачі від 26.12.2008 обладнання станом на листопад 2015 року.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивачем не виконані вимоги статей 76, 79 ГПК України та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження ринкової вартості неповернутих об'єктів оренди (технологічного обладнання), оскільки з наданого позивачем звіту незалежної оцінки ринкової вартості орендованого майна технологічного обладнання пекарні, розташованої за адресою с. Голубівка, Новомосковського району за 2015 рік, вбачається, що додані роздруковані оголошення про продаж обладнання пекарні викладені в звіті або без зазначення інформації, яка б дозволяла ідентифікувати вказані пропозиції за часом їх розміщення в мережі Інтернет, або датовані листопадом - груднем 2017 року.
Суд доходить висновку про неналежність поданих позивачем доказів на підставі яких визначено розмір збитків.
Отже, підстави цивільно-правової відповідальності відповідача за договором відсутні.
ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» було подано клопотання про пропуск позивачем позовної давності.
Суд вважає обґрунтованим вказане клопотання з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частина третя статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 786 Цивільного кодексу України позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
Як було зазначено вище, договір припинив дію 31.12.2011.
Отже, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 425016грн збитків, з урахуванням положень ст.786 ЦК України, сплив станом на 01.01.2013.
Позивачем було подано позов до Господарського суду Дніпропетровської області 17.08.2018.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця Осіннього Олега В'ячеславовича товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про стягнення 425016грн збитків на відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.03.2020
Суддя В.О. Татарчук