ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 березня 2020 року Справа № 902/194/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Маціщук А.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
за участю представників:
прокурор: Білера І.В. прокуратури Рівненської області
позивача: не з"явився
відповідача 1: не з"явився
відповідача 2: не з"явився
третьої особи на стороні позивача 1: не з'явився
третьої особи на стороні позивача 2: не з'явився
третьої особи на стороні позивача 3: не з'явився
третьої особи на стороні позивача 4: не з'явився
третьої особи на стороні відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.19р. у справі №902/194/18 (суддя Міліціанов Р.В., м. Вінниця, повний текст складено 16.12.2019)
за позовом: Заступника прокурора Вінницької області, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050 (код - 02909909) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації, (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036 (код - 04050975)
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", вул. Тимошенка, 29-Б, м. Київ, 04205 (код - 31176312)
до відповідача 2: Стрижавської селищної ради, вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210 (код - 04330007)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Вінницька обласна державна адміністрація, вул. Соборна 70, м. Вінниця, 21050,
Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, вул. Театральна, 15, м. Вінниця, 21050,
Кабінет Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008,
Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», код 02657201, вул. Пушкіна, 4, м. Вінниця, 21000
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Заступник прокурора Вінницької області (далі за текстом - прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації (далі за текстом - позивач) з позовом до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (далі за текстом - відповідач 1) та Стрижавської селищної ради (далі за текстом - відповідач 2), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.05.2006, укладеного між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. 05.05.2006, реєстровий номер 2863;
- визнати недійсним державний акт серії ВН № 080444 від 12.07.2006 про право власності на земельну ділянку, що видано ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область;
- скасувати державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 080444 від 12.07.2006, виданого ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі № 902/405/17 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 190 від 31.10.2002 "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка"; скасовано свідоцтво про право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002 в частині оформлення права власності на спірне нерухоме майно; визнано право власності держави Україна на будівлі пансіонату з лікуванням "Ластівка" (які знаходяться у смт. Стрижавка Вінницького району по вул. Туристичній, № 2, 4). Разом з тим, як зазначає прокурор, після незаконного набуття відповідачем 1 права власності на спірні об'єкти нерухомого майна пансіонату з лікуванням "Ластівка" та до визнання описаним вище рішенням Господарського суду Вінницької області правочину з купівлі - продажу недійсним, відповідач 1 оформив своє право власності на земельну ділянку, площею 12,4432 га, що розташована в смт. Стрижавка, вул. Туристична, 4 , Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520655900:02:010:0067, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 080444 від 12.07.2006.
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.12.2018 року позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" та до Стрижавської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, задоволено повністю.
4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2018 року в справі № 902/194/18 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2018 року - без змін.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.05.2019 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" задоволено частково, скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2018 у справі № 902/194/18. Справу № 902/194/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року відмовлено повністю у задоволенні позову Заступника прокурора Вінницької області, поданого 20.04.2018 року в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" та Стрижавської селищної ради про:
- визнання незаконним та скасування Рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22.03.2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05.05.2006 року, укладеного між Стрижавською селищною радою Вінницького району (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, код ЄДРПОУ 04330007) та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (вул. Маршала Тимошенка, 29б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 31176312), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. 05.05.2006 року, реєстровий номер 2863;
- визнання недійсним державного акту серії ВН № 080444 від 12.07.2006, виданого Закритому акціонерному товариству "Трест Київміськбуд-1" (вул. Маршала Тимошенка, 29б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 31176312), про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область;
- скасування державної реєстрації у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 080444 від 12.07.2006, виданого Закритому акціонерному товариству ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул. Маршала Тимошенка, 29б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 31176312) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у справі №902/194/18 в сумі 24 668,00 грн.
7. Рішення господарського суду мотивоване тим, що суд першої інстанції критично оцінює доводи Прокуратури Вінницької області стосовно автоматичного поширення правового режиму державної власності на земельну ділянку, на якій розміщене будь - яке державне майно з посиланням на п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VI. Згідно вказаного пункту у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності. Однак, дане положення, яке набрало чинності з 01.01.2013 року, не містить застережень про його застосування до правовідносин, які виникли до введення його у дію. Отже, як норма матеріального права не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли у 2006 році.
8. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що Стрижавська сільська рада була наділеною обсягом повноважень в частині оформлення документів щодо відчуження на користь Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.
9. Припис ч. 8 ст. 122 ЗК України (в редакції від 09.02.2006 року) стосовно компетенції Кабінету Міністрів України застосовувався у випадку передачі ділянки у постійне користування, тобто не регулював спірних правовідносин, котрі виникли внаслідок оформлення права власності на земельну ділянку. Отже, прокурором не доведено порушення інтересів або компетенції Вінницької районної державної адміністрації, оскільки до відання останньої не відносилось розпорядження землями у межах населеного пункту, які передано у постійне користування підприємству не державної форми власності.
10. Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, вилучає лише Кабінет Міністрів України, а не органи місцевого самоврядування.
11. Отже, виключно тільки Кабінет Міністрів України може прийняти рішення щодо вилучення земельної ділянки державної власності природоохоронного, оздоровчого або рекреаційного призначення, але жодного такого погодження матеріали справи не містять.
12. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав держави у даному випадку є звернення до суду з позовом в інтересах Кабінету Міністрів України; щодо зміни право відношення, визнання права власності на державне майно з огляду на розмежування земель державної власності на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VI та оформлення права власності на частину нерухомого майна за Вінницькою обласною державною адміністрацією, тощо. Отже, позов Прокуратури Вінницької області не підлягає задоволенню.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
13. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницькоі? області від 05.12.2019 у справі №902/194/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
14. Вважає, що висновок суду першоі? інстанціі?, про те, що належним позивачем у справі має бути саме Кабінет Міністрів Украі?ни є помилковим з огляду на те, що пунктом 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону Украі?ни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни щодо розмежування земель державноі? та комунальноі? власності», що набув чинності 01.01.2013, визначено, що у державніи? власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого маи?на державноі? власності.
15. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК Украі?ни вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів Украі?ни, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до і?х повноважень.
16. Скаржник зазначає, що Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірноі? земельної ділянки, а тому не є і?ї розпорядником на даний час. Судом першої інстанції залучено Кабінет Міністрів Украі?ни у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка має процесуальні права та обовязки, встановлені ст. 42 ГПК Украі?ни, у тому числі на оскарження судових рішень у справі.
17. Таким чином, скаржник посилається на те, що з урахуванням викладеного та на підставі ч. 3 ст. 122 ЗК Украі?ни Вінницька раи?онна державна адміністрація у даному випадку є розпорядником земельноі? ділянки, на якій знаходяться об'єкти державної власності, а отже - органом, уповноваженим державою здіи?снювати відповідні функціі? у спірних правовідносинах.
18. Крім того, в обґрунтування позовних вимог прокурор не посилався на положення ст. 149 ЗК Украі?ни, оскільки у даному випадку спірні правовідносини виникли не з підстав припинення права користування, визначених ст. 141 ЗК Украі?ни, а з підстав застосування наслідків недіи?сності правочину.
19. Так, статтею 216 ЦК Украі?ни передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
20. Правомірність (законність) рішення Стрижавськоі? селищноі? ради від 22.03.2006 «Про продаж земельноі? ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Трест Киі?вміськбуд - 1» без проведення аукціону або конкурсу та з порушенням прав держави не може залежати від формального (незаконного) перебування ЗАТ «Трест Киі?вміськбуд - 1» станом на час прии?няття оспорюваного рішення в статусі власника будівель і споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці. Для встановлення факту незаконності такого рішення достатньо встановлення недіи?сності правочину від 15.12.2004 року (з приводу нерухомого маи?на), оскільки недійсний правочин на підставі ст. 236 ЦК Украі?ни вважається недійсним з моменту його вчинення та він не створює будь -яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто договір купівлі - продажу від 15.12.2004, що рішенням у справі №902/405/17 було визнано недійсним, жодним чином не може впливати на законність оспорюваного рішення Стрижавської селищної ради від 22.03.2006, оскільки цей правочин було визнано недійсним з моменту його вчинення. Судом першої інстанції взагалі не надано оцінку вказаним доводам.
21. Також скаржник зазначає, що існували обставини, які перешкоджали Вінницькій районній державній адміністрації звернутися до суду раніше, оскільки для цього потрібно було довести, що на земельній ділянці розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності. Рішенням Господарського суду Вінницькоі? області від 01.06.2017 у справі №902/405/17 встановлено, що усе майно, яке на час розмежування державноії та комунальної власності перебувало на балансі загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу PCP, в тому числі і профспілок України, є загальнодержавною власністю незалежно від часу його створення (забудови нерухомого майна). Оскільки судове рішення у справі №902/405/17, яким визнано недіи?сним правочин щодо нерухомого маи?на та підтверджено право власності Держави на об'єкти нерухомості, прии?нято 01.06.2017, відповідно і про порушення своі?х прав позивач міг заявляти саме з цього моменту. Слід зазначити, що Вінницька раи?онна державна адміністрація не була стороною у справі №902/405/17, питання щодо права власності на земельну ділянку судом при розгляді справи цієі? справи не досліджувались.
22. Про зміст договору купівлі - продажу земельноі? ділянки від 05.05.2006 та порушення законодавства при його укладенні і прокурор, і Вінницька раи?онна державна адміністрація дізналися лише після надходження 26.01.2018 на адресу прокуратури області технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, яка у т.ч. містила договір купівлі - продажу земельної ділянки від 05.05.2006 (копія супровідного листа відділу у Вінницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.01.2018 додана до позовної заяви).
23. Таким чином, скаржник вважає, що викладені обставини в і?х сукупності свідчить про те, що судом при винесенні рішення про відмову у задоволені позовних вимог прокурора порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Вінницькоі? області від 05.12.2019 у справі №902/194/18 і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
24. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 05.12.19р. у справі №902/194/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 26 лютого 2020 року.
25. На адресу суду 21.02.2020 від Стрижавської селищної ради надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 залишити без задоволення.
26. На адресу суду 25.02.2020 від Вінницької обласної державної адміністрації надійшов відзив, в якому повністю підтримує вимоги заявлені апелянтом в апеляційній скарзі та просить їх задовольнити.
27. На адресу суду 26.02.2020 від Заступника прокурора Рівненської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
28. Дане клопотання обґрунтовує тим, що згідно наказу Генерального прокурора України № 186 від 21.09.2018 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді при виконанні судових рішень» участь у вказаній справі має забезпечувати прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області Білера І.В. Водночас, у зв'язку із зайнятістю Білери І.В. в іншому судовому засіданні, просить суд відкласти розгляд справи № 906/706/19 на іншу дату. Судовий розгляд вказаної справи просить проводити за участі прокуратури Рівненської області.
29. Представник Вінницької обласної державної адміністрації в судовому засіданні 26.02.2020 щодо клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи не заперечив.
30. В судове засідання 26.02.2020 Вінницька районна державна адміністрація, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", Стрижавська селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, Кабінет Міністрів України, Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
31. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №902/194/18 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17 березня 2020 року.
32. В судовому засіданні 17.03.2020 прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що висновок, суду першої інстанції, що належним позивачем у справі має бути саме Кабінет Міністрів України є помилковим з огляду на те, що пунктом 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», що набув чинності 01.01.2013, визначено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого маи?на державної власності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Стаття 149 ЗК України передбачає можливість безоплатного вилучення земельних ділянок у постійних користувачів для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Можливість вилучення земельних ділянок стосується суб'єктів, перелічених у ст. 92 ЗК України, а також тих суб'єктів, що користуються земельними ділянками на праві постійного користування відповідно до норм ЗК України 1990 року в силу п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК Украі?ни та Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005. У даному випадку ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» є власником, а не користувачем земельної ділянки, тому положення ст. 149 ЗК Украі?ни не можуть застосовуватись.
33. Прокурор також відзначила, що викладені обставини в і?х сукупності свідчить про те, що судом при винесенні рішення про відмову у задоволені позовних вимог прокурора порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Вінницькоі? області від 05.12.2019 у справі №902/194/18 і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Вінницькоі? області від 05.12.2019 у справі №902/194/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
34. В судове засідання 17.03.2020 Вінницька районна державна адміністрація, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", Стрижавська селищна рада, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницька обласна державна адміністрація, Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, Кабінет Міністрів України, Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
35. Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
36. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
37. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
38. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Вінницької районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", Стрижавської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницької обласної державної адміністрації, Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, Кабінету Міністрів України, Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист».
39. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
40. Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 17.03.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 залишити без змін, виходячи з наступного.
41. Як вбачається з матеріалів справи, у 1974 році було розпочато будівництво пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул. Туристичній, №№2,4, смт. Стрижавка Вінницького району.
42. В подальшому рішенням виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів №269 від 28.08.1987 року надано дозвіл Обласній раді по туризму та екскурсіях виготовити проектно-кошторисну документацію з послідуючою реконструкцією і розширенням до 950 місць за рахунок земель туризму.
43. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №2538 на пансіонат з лікуванням "Ластівка", впродовж 1974-1990 років побудовано ще 19 будівель пансіонату, що також підтверджується довідкою про балансову вартість будівель і споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка" від 20.02.1987 року.
44. Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради 31.10.2002 року прийнято рішення №190 "Про видачу свідоцтва про право колективної власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на нерухоме майно - пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул. Туристичній, №№2,4, смт. Стрижавка Вінницького району.
45. На підставі вказаного рішення, 05.11.2002 року Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул. Туристичній, №№2,4, смт Стрижавка Вінницького району, а саме на: прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв.м, спальний корпус з адмінкорпусом літ "2 площею 3593,9 кв.м, магазин літ "3" площею 75,3 кв.м, будинок літ "5" площею 53,2 кв.м, магазин літ "8" площею 61,8 кв.м, будиночок літ "9" площею 61,0 кв.м, будиночок літ "10" площею 61,4 кв.м, будиночок літ "11" площею 60,0 кв. м, будиночок літ "12" площею 61,1 кв. м, будиночок літ "13" площею 61,9 кв. м, господарську будівлю літ "14, площею 49,3 кв. м, альтанку літ "15", їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв. м, будиночок літ "19" площею 75,6 кв. м, будиночок літ "20" площею 157,2 кв. м, будиночок літ "21" площею 139,1 кв. м, будиночок літ "22" площею 146,0 кв.м, будиночок літ "23" площею 161,4 кв. м, склад-майстерню літ "24" площею 344,2 кв. м, танцмайданчик літ "27", бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м, склад з підвалом літ "31" площею 289,9 кв. м, склад з овочесховищем "32" площею 289,8 кв. м, склад літ "33" площею 206,3 кв. м, котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м, медпункт літ "38" площею 311,2 кв.м, гараж літ "39" площею 177,4 кв.м, склад літ "40" площею 338,4 кв. м, побутову будівлю літ "43" площею 90,7 кв. м, столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м, прохідну літ "45" площею 31,0 кв. м, КПП літ "52" площею 120,4 кв. м, прохідну літ "53" площею 46,7 кв. м, мийку літ "54" площею 10,4 кв.м, стоянку літ "56" площею 463,1 кв.м, автостоянку з адмінкорпусом літ "57" площею 572,1 кв. м, бокси літ "58" площею 333,9 кв. м, склад нафтопродуктів літ "60" площею 11,5 кв.м, операторську літ "61" площею 16,2 кв.м, склад масел літ "62" площею 35,6 кв. м; на споруди: водонапірну башту літ "46", пожарну ємність літ "47", огорожу №48-51, свердловину літ "46-1", огорожу №63-65; на споруди: басейн літ "17", транспідстанцію літ "59", господарські будівлі (незакінчене будівництво) літ "25", електрощитову "25", вбиральню літ "29", навіс літ "34", навіс літ "36", навіс літ "37", навіс літ "37-1", навіс літ "39-1", свинарник літ "30", свинарник літ "41", свинарник "42", альтанку літ "55", господарську будівлю літ "66", господарську будівлю літ "66-1", господарську будівлю літ "67", фундамент літ 67-1, санвузол 68, навіс №1-2, навіс №7-1.
46. Державним обласним комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднань бюро технічної інвентаризації" 18.11.2002 року Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію зазначених об'єктів нерухомого майна.
47. Згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого комунальним підприємством "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", 47/50 частин будинковолодіння по Туристичній, 2, 4 у смт Стрижавка Вінницького району загальною площею 9086,9 кв.м. зареєстровано на праві приватної власності за Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року.(а.с. 62 т.5).
48. Згідно пункту 1.1. Договору купівлі-продажу продавець (Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист") передав у власність (продав), а покупець (Закрите акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1") набув у власність (купив) частину будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул.Туристичній, №№2,4, смт Стрижавка Вінницького району, що становить 47/50 частин будинковолодіння загальною площею 9086,9 кв. м.(а.с. 19-23 т.5).
49. В пункті 1.2. Договору зазначено, що нерухомість, яка відчужується, належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності пансіонату з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002, виданого на підставі рішення виконкому Стрижавської селищної ради за №190 від 31.10.2002, зареєстрованого в КП "Вінницьке обласне об'єднань бюро технічної інвентаризації" 18.11.2002 року за номером №24.
50. Відповідно до п.1.3 Договору, земельна ділянка, на якій розташовані частина будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка", що відчужуються за цим Договором знаходиться у продавця в користуванні згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого 09.03.2000 на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів 10 сесії 23 скликання 22.07.1999 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.09.2004 року за №28.
51. У травні 2017 року заступником прокурора Вінницької області подано до Господарського суду Вінницької області позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради, Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №190 від 31.10.2002 року "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка", визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 05.11.2002 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року та визнання права власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" за державою Україна.
52. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі № 902/405/17 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради, Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання рішення недійсним, визнання незаконним та скасування свідоцтва, визнання недійсним договору, визнання права власності, позов задоволено.
Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 190 від 31.10.2002 "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" та скасовано свідоцтво про право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002 в частині оформлення права власності на спальний корпус з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв.м; будиночок № 40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок № 41 літ "21" площею 139,1 кв.м; будиночок № 42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок № 43 літ "20" площею 157,2 кв.м; будиночок № 44 літ "23" площею 161,4 кв.м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв.м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв.м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв.м; склад літ "33" площею 206,3 кв.м; склад літ "40" площею 338,4 кв.м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв.м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46", які знаходяться у смт Стрижавка по вул. Туристичній, № 2, № 4, видані Стрижавською селищною радою.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" від 15.12.2004 в частині купівлі-продажу зазначених будівель та споруд пансіонату та визнано право власності держави Україна на це майно. Зазначене рішення набрало законної сили
Визнано право власності держави Україна на будівлі пансіонату з лікуванням "Ластівка", які знаходяться у смт Стрижавка Вінницького: району по вул. Туристичній, № 2, 4, зокрема на: спальний корпус з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв. м; будиночок №40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок №41 літ "21" площею 139,1 кв. м; будиночок №42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок № 43 літ "20" площею 157,2 кв. м; будиночок №44 літ "23" площею 161,4 кв. м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв. м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м; склад літ "33" площею 206,3 кв. м; склад літ "40" площею 338,4 кв. м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46". (а.с. 31-35 т.1).
53. За змістом частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
54. Враховуючи зазначені приписи, наведені вище обставини, встановлені в справі №902/405/17, не потребують доказування при розгляді даної справи.
55. Господарським судом у справі № 902/405/17 встановлено, що рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №190 від 31.10.2002 "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002 суперечить законодавству щодо права власності держави Україна після розпаду СРСР, оскільки прийняті за відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджували б право власності Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на вказане майно. Таким чином, усе майно, передане до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", зокрема і пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул. Туристичній, №2, № 4, смт Стрижавка Вінницького району, є державною власністю.
56. Поряд з цим, рішенням 25 сесії 4 скликання від 20.01.2005 Стрижавської селищної ради "Про погодження надання у власність ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки шляхом викупу на території селищної ради" погоджено надання дозволу відповідачу 1 на виготовлення проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку шляхом викупу загальною площею 12,2868 га по вул. Туристична 2/4 для реконструкції готельного комплексу за рахунок земель Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікування "Ластівка" в межах населеного пункту. Включено земельну ділянку площею 12,2868 по вул. Туристична, 2/4 до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2005 році. (а.с. 131 т.1)
57. Рішенням виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 404 від 24 листопада 2005 року «Про присвоєння поштової адреси ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» присвоєно поштову адресу ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»: вул. Туристична, 4 смт. Стрижавка (а.с. 119 т.1)
58. Рішенням 32 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради № 29 від 21.12.2005 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з подальшим правом викупу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу 1 з подальшим правом викупу загальною площею 12,4432 га, в тому числі: 0,8695 га - під будівлями; 1,73 га - під проїздами, проходами та площадками; 9,4656га - під зеленими насадженнями загального користування; 0,3778га - під спортивними майданчиками, за рахунок земель Вінницького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікуванням "Ластівка" для рекреаційних потреб - реконструкції та будівництва туристично-готельного комплексу по вул. Туристична № 4, в межах населеного пункту. Включено дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2006 році, та надано дозвіл відповідачу 1 на проведення експертної оцінки даної земельної ділянки для подальшого оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах населеного пункту(а.с. 45 т.1).
59. Рішенням 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована по вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 1 244 320 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок землевпорядної експертизи від 02.02.2006 № 143-06). Вирішено продати відповідачу 1 земельну ділянку загальною площею 12,4432 га за 1 244 320 грн для рекреаційного використання обслуговування пансіонату з лікування "Ластівка", що розташована за адресою: вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту(а.с. 121 т.1).
60. На підставі зазначеного рішення 05.05.2006 між Стрижавською селищною радою та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами п. 1 якого ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" купив у селищної ради земельну ділянку площею 12,4432 га несільськогосподарського призначення, з яких під будівлями - 0,8695 га; під проїздами, площадками, проходами - 1,7303 га; під зеленими насадженнями - 9,4645 га; під спортивними майданчиками - 0,3778 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 0520655900:02:010:0067. Відповідно до пункту 1.2 Договору, місце розташування земельної ділянки: смт. Стрижавка, вул. Туристична, 4, територія Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту. Пунктом 1.3 договору обумовлено призначення земельної ділянки - для рекреаційних потреб - реконструкція туристично-готельного комплексу. Як визначено пунктом 1.6 договору на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди пансіонату з лікуванням "Ластівка", які належать покупцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Надольською Т.П. 15.12.2004 в реєстрі за № 7047, та зареєстровано КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 31.01.2005 за реєстровим № 24 реєстрової справи № 50. В силу дії пункту 2.1 договору, продаж земельної ділянки проводиться за 1 244 320 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору (а.с. 39-40, 61-62 т.1).
61. Відповідач 1 оформив своє право власності на земельну ділянку, площею 12,4432 га, що розташована в смт. Стрижавка, вул. Туристична, 4 , Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520655900:02:010:0067, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ВН № 080444 від 12 липня 2006 року (том 1, а.с. 63, 175).
62. Враховуючи всі викладені обставини, порушення щодо передачі земельної ділянки у власність відповідача 1 та на обставини, встановлені рішенням місцевого господарського суду в справі № 902/405/17, прокурор звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації.
63. Також прокурор у позові зазначив, що оскільки судове рішення в справі №902/405/17, яким визнано недійсним правочин щодо нерухомого майна та підтверджено право власності держави на об'єкти нерухомості, прийнято 01.06.2017, тому відповідно і про порушення своїх прав позивач міг дізнатися лише з цього моменту. Про зміст договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2006 та порушення законодавства при його укладенні і прокурор і позивач дізналися лише після надходження 26.01.2018 на адресу прокуратури технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, яка, у томі числі, містила договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.05.2006. Саме тому, прокурор вважає, що позивачем не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
64. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
65. Верховний суд у постанові від 29.05.2019 направляючи дану справу на новий розгляд, встановив, що господарськими судами не перевірено правильність визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та обґрунтованість такого звернення з огляду на приписи частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Судам у даній справі слід врахувати, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення права і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.
66. Також, Верховний суд відзначив, що питання застосування інституту позовної давності залежить від правильності визначення прокурором органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
67. Таким чином, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі колегія суддів дійшла висновку, що при застосуванні норм матеріального права слід керуватися редакцією відповідних положень, які були чинними на момент вчинення юридичних дій, внаслідок яких виникли спірні правовідносини. Істотним для розгляду даної справи є визначення правового режиму земельної ділянки та детальний аналіз зміни нормативних механізмів розпорядження земельними ділянками встановленої категорії.
68. Колегією суддів встановлено, що рішенням 10 сесії 23 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.1999 року затверджено технічну документацію по встановлення меж землекористування Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», пансіонату з лікуванням «Ластівка» з уточненням площ. Вирішено видати державний акт на право постійного користування землею Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», пансіонату з лікуванням «Ластівка» загальною площею 14,3724 га земель, в тому числі по угіддях: лісові площі - 9,0516 га; під дорогами - 0,3480 га; під будівлями і дворами - 4,9728 га.(а.с. 118 т.5).
69. 09 березня 2000 року Приватному Вінницькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", пансіонату з лікування «Ластівка» с.м.т. Стрижавка на підставі рішення Стрижавської селищної ради від 22.07.1999 року, видано Державний акт на право постійного користування землею оздоровчого призначення площею 14,3724 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28 (а.с. 125-128 т. 5).
70. Дана земельна ділянка перебувала у межах населеного пункту, що підтверджено Довідкою Вінницького районного відділу земельних ресурсів №07-1271 від 14.06.2006 року (а.с. 91 т.5).
71. На момент видачі державного акту діяв Земельний кодекс України, введений у дію 15.03.1991 року, в редакції від 06.04.1999 року.
72. Згідно ч.1 ст. 4 ЗК України (в редакції чинній на дату видачі державного акта на право користування), у державній власності перебувають всі землі України, за
винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають:
Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;
Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.
73. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення(ч. 2 ст. вказаного ЗК України).
74. Згідно п.1 ст. 9 ЗК України (в редакції чинній на дату винесення рішення про видачу державного акта на право користування) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
75. Повноваження Вінницької районної державної адміністрації на час прийняття рішення 10 сесії 23 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 22.07.1999 року про видачу державний акт на право постійного користування землею Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», пансіонату з лікуванням «Ластівка» загальною площею 14,3724 га земель, в тому числі по угіддях: лісові площі - 9,0516 га; під дорогами - 0,3480 га; під будівлями і дворами - 4,9728 га., регулювалися положеннями Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а саме статтею 21 вказаного Закону в редакції від 09.04.1999 (дата набрання чинності 12.05.1999 року), в якій передбачені повноваження місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля: 1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) подає пропозиції відповідним радам і здійснює заходи щодо реалізації їх рішень про приватизацію земель та їх вилучення для державних потреб; 3) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; 4) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; 5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; 6) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; 7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; 8) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; 9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.
76. Здійснивши аналіз вищевказаних положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації»(на момент видачі державного акта на право постійного користування землею №28 від 09.03.2000 року) колегія суддів встановила відсутність повноважень в даному випадку у Вінницької районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність або надання їх у користування.
77. Таким чином, колегією суддів встановлено, що надаючи 22.07.1999 року Приватному Вінницькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" земельну ділянку у постійне користування без переходу права власності, Стрижавська селищна рада діяла у межах повноважень передбачених чинним законодавством на дату винесення рішення про видачу державного акта на право користування .
78. 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (далі за текстом - ЗК України №2768-ІІІ).
79. Згідно статті 51 ЗК України №2768-ІІІ, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
80. Відповідно до статті 52 ЗК України №2768-ІІІ, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
81. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі №902/405/17 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації до 1) Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", 2) Стрижавської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, встановлено наступне: «Згідно реєстраційного посвідчення на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого комунальним підприємством "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", 47/50 частин будинковолодіння по Туристичній, 2, 4 у смт Стрижавка Вінницького району загальною площею 9086,9 кв. м зареєстровано на праві приватної власності за Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2004 (а.с.33-34).
Згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу продавець (Вінницьке обласне Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист") передав у власність (продав), а покупець (закрите акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1") набув у власність (купив) частину будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул.Туристичній, №№2,4, смт Стрижавка Вінницького району, що становить 47/50 частин будинковолодіння загальною площею 9086,9 кв. м.
В пункті 1.2. договору зазначено, що нерухомість, яка відчужується, належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності пансіонату з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Стрижавської селищної ради за №190 від 31.10.2002, зареєстрованого в КП Вінницьке обласне об'єднань бюро технічної інвентаризації 18.11.2002 року за номером №24.
Відповідно до п.1.3 договору, земельна ділянка, на якій розташовані частина будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка", що відчужуються за цим договором знаходиться у продавця в користуванні згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого 09.03.2000 року на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів 10 сесії 23 скликання 22.07.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.09.2004 року №28.»
82. В подальшому ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» звернулося до Стрижавської селищної ради з клопотанням про погодження надання у власність земельної ділянки в зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди(а.с. 32 т.5).
83. Так, рішенням 25 сесії 4 скликання від 20 січня 2005 року Стрижавської селищної ради «Про погодження надання у власність ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки шляхом викупу на території селищної ради» за результатами розгляду клопотання ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» про погодження надання у власність земельної ділянки в зв'язку з переходом права власності погоджено надання дозволу ЗАТ «Трест Київміськбуд» на виготовлення проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку шляхом викупу загальною площею 12,2868 га. по вул. Туристична 2; 4 для реконструкції готельного комплексу за рахунок земель Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Вінницятурист» - пансіонату з лікування «Ластівка» в межах населеного пункту. Включено земельну ділянку площею 12,2868 га. по вул. Туристична, 2; 4 до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2005 році. (а.с. 131 т.1)
84. Рішенням 32 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради № 29 від 21.12.2005 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з подальшим правом викупу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу 1 з подальшим правом викупу загальною площею 12,4432 га, в тому числі: 0,8695 га - під будівлями; 1,73 га - під проїздами, проходами та площадками; 9,4656га - під зеленими насадженнями загального користування; 0,3778га - під спортивними майданчиками, за рахунок земель Вінницького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікуванням "Ластівка" для рекреаційних потреб - реконструкції та будівництва туристично-готельного комплексу по вул. Туристична № 4, в межах населеного пункту. Включено дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2006 році, та надано дозвіл відповідачу 1 на проведення експертної оцінки даної земельної ділянки для подальшого оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах населеного пункту (а.с. 45 т.1).
85. Рішенням 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована по вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 1 244 320 грн. на підставі експертної грошової оцінки (висновок землевпорядної експертизи від 02.02.2006 № 143-06). Вирішено продати відповідачу 1 земельну ділянку загальною площею 12,4432 га за 1 244 320 грн для рекреаційного використання обслуговування пансіонату з лікування "Ластівка", що розташована за адресою: вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту(а.с. 37 т.1).
86. Статтею 13 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
87. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
88. Відповідно до статті 116 ЗК України України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
89. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
90. Згідно із ст. 4 зазначеного Закону України, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
91. При цьому, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
92. За приписами ч.ч. 1, 10 ст.59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
93. Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на час прийняття відповідачем 2 Стрижавською селищною радою оскаржуваного рішення у власності відповідача 1 Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на законних підставах перебувала лише частина майнового комплексу пансіонату, зокрема, під будівлями, що знаходяться на спірній земельній ділянці лише 0,8695 га. Натомість, Стрижавською селищною радою продано всю земельну ділянку площею 12,4432 га, на якій також розміщено державне майно.
94. В обґрунтування підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор, посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, якою встановлено зокрема, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва та на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі №902/405/17 прокурор вказав, що суб'єктом, який уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою рекреаційного призначення в межах населеного пункту під будівлями, що перебувають у державній власності, є саме Вінницька районна державна адміністрація.
95. За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
96. Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
97. В силу приписів статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування в судовому порядку.
98. Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
99. Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
100. Тобто, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
101. Колегія суддів звертає увагу на те, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
102. За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, прокурором при зверненні до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", має бути доведено невідповідність такого акту нормам чинного на момент його видання законодавству та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.
103. Земельні відносини стосовно володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
104. Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" діяла редакція Земельного кодексу України, з урахуванням змін від 09.02.2006 року. (далі за текстом - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
105. Статтею 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
106. Згідно частин 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
107. Водночас, пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать
частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
108. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 404 від 24 листопада 2005 року «Про присвоєння поштової адреси ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» присвоєно поштову адресу ЗАТ «Трест Київміськбуд-1»: вул. Туристична, 4 смт. Стрижавка(а.с. 119 т.1).
109. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 12 вказаних Перехідних положень, законодавцем вказані певні обмеження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної і комунальної власності в межах населених пунктів, а саме: щодо земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).
110. Однак, як вбачається з матеріалів справи Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" не мало статусу державного підприємства, а було підприємством колективної форми власності, Дочірнім підприємством Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", входило до відання Федерації незалежних профспілок України (а.с. 102-104 т. 5).
111. Колегія суддів також враховує правову позицію викладену в рішенні ЄСПЛ від 09.10.2018 у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України", а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 щодо суперечності у національній практиці статусу майна Укрпрофоздоровниці.
112. Зокрема ЄСПЛ зазначив, що з судових рішень не вбачається існування на національному рівні єдиного підходу щодо статусу майна колишніх профспілок, які контролювалися державою та розташовувались на території УРСР. Крім того, уряд не продемонстрував, що, незважаючи на наявні невідповідності у судовій практиці, згодом така практика стала єдиною. Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що така ситуація виникла внаслідок відсутності в Україні закону, який би регулював правовий статус розташованого на території України майна всесоюзних громадських організацій колишнього СРСР та передбачав інвентаризацію майна таких організацій. Відсутність такого законодавства, у свою чергу, призвела до різного розуміння національними судами того, яке майно належало таким організаціям та чи входила до цього майна також власність профспілкових організацій.
113. Також, у пункті 61 рішення ЄСПЛ зазначив, що сторони не заперечували, що законність права власності заявника була належним чином перевірена та підтверджена органами державної реєстрації. У зв'язку із цим ЄСПЛ указав, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи. Втручання у майнові права заявника поклало на нього непропорційний тягар з огляду на визнання недійсним його права власності на майно за наведених обставин, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 64 Рішення).
114. Відповідно до п.к) ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
115. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод (ч. 1 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
116. Згідно ст.127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
117. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень(ч. 1 ст.128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
118. З письмових пояснень регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій області №10-5/1714 від 03.12.2019 року встановлено, що рішення з приводу приватизації державного майна пансіонату з лікування "Ластівка" Фондом не приймалося, тому відсутні також підстави вважати, що розпорядження земельною ділянкою входило до компетенції державного органу приватизації(а.с. 41-43 т.6).
119. Згідно з п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин.
120. Згідно п.7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності в Україні» землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01 січня 2013 року.
121. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Стрижавська сільська рада була наділеною обсягом повноважень в частині оформлення документів щодо відчуження на користь Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.
122. Щодо повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин на момент прийняття оскаржуваного рішення 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", колегія суддів зазначає наступне.
123. Так, ст.17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
124. Однак, колегія суддів відзначає, що положення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності діяли в межах, визначених Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто з урахуванням пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України у вказаній редакції, яким встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо розпорядження землями, поширювались тільки, за межами населених пунктів.
Посилання прокурора на положення ст. 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 якою передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки положення вказаної статті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачали повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування тільки по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.
125. Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства на момент винесення оскаржуваного рішення 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22.03.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не доведено порушення інтересів або компетенції Вінницької районної державної адміністрації, оскільки до відання останньої не відносилось розпорядження землями у межах населеного пункту, які передано у постійне користування підприємству недержавної форми власності.
126. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушення інтересів Вінницької районної державної адміністрації в момент прийняття оскаржуваного рішення Стрижавської селищної ради, то обов'язком суду в даному випадку є встановлення правильності визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
127. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі №902/405/17 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до виконавчого комітету Стрижавської селищної ради до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання рішення недійсним, визнання незаконним та скасування свідоцтва, визнання недійсним договору, визнання права власності, визнано право власності держави Україна на будівлі пансіонату з лікуванням "Ластівка", які знаходяться у смт Стрижавка Вінницького: району по вул. Туристичній, № 2, 4, зокрема на: спальний корпус з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв. м; будиночок №40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок №41 літ "21" площею 139,1 кв. м; будиночок №42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок № 43 літ "20" площею 157,2 кв. м; будиночок №44 літ "23" площею 161,4 кв. м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв. м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м; склад літ "33" площею 206,3 кв. м; склад літ "40" площею 338,4 кв. м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46".
128. Відповідно до п. 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5245-VI у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності.
129. Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України (в редакції на момент визнання права власності за державою Україна) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
130. Колегія суддів зазначає, що стаття 80 Земельного кодексу України (в редакції на момент визнання права власності за державою Україна) закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
131. Статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції на момент визнання права власності за державою Україна) обумовлені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
132. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частиною четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
133. Частиною 8 коментованої статті обумовлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
134. Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції на момент визнання права власності за державою Україна) визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
135. Отже, відповідно до частини дев'ятої статті 149 Земельного кодексу України(в редакції на момент визнання права власності за державою Україна), земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, вилучає лише Кабінет Міністрів України, а не органи місцевого самоврядування.
136. Разом з тим, листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 17125/0/2-19 від 21.08.2019 повідомлено суд першої інстанції про те, що Кабінетом Міністрів рішень про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 не приймалось. Даним листом також повідомлено про те, що в секретаріаті Кабінету Міністрів відсутня інформація стосовно оформлення ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» права власності на землі рекреаційного призначення, розташовані по вул.Туристичній, 4, смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області(а.с. 145 т.4).
137. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що вказане положення ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції на момент визнання права власності за державою Україна), підлягає застосуванню до спірних правовідносин в даній справі, оскільки земельна ділянка площею 12,4432 га, за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область використовувалась Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на підставі рішення Стрижавської селищної ради від 22.07.1999 року та виданого Державного акту на право постійного користування землею оздоровчого призначення та була передана Закритому акціонерному товариству "Трест Київміськбуд-1" із цільовим призначенням: для рекреаційних потреб (п.1.3 Договору купівлі - продажу від 05.05.2006 року (а.с. 61 т.1).
138. Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №296-р віднесено нерухоме майно пансіонату з лікуванням «Ластівка» по вул. Туристичній, 2, 4 у смт. Стрижавка, Вінницької області за переліком згідно з додатком до сфери управління Вінницької облдержадміністрації(а.с. 62-64 т.2).
139. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності на будівлю пансіонату з лікуванням «Ластівка» загальною площею 6805,7 кв.м., що складається з спального корпусу з адмінкорпусом літ.№2; будиночку №40 літ.22; будиночку №41 літ.21; будиночку №42 літ.№19; будиночку №43 літ.20; будиночку №44 літ.23; їдальні з господарським корпусом літ.№16; прохідної з прибудовами літ.№1; бар-сауни літ.28; свинарників літ№30; котельні з прибудовами літ.№35; складу літ.№33; складу літ№40; столярної майстерні літ№44; огорожи ж/б літ.№48-51; пожежної ємності літ.№47; свердловини літ.№46-1; водонапірної башти літ.№46, загальною площею 6805.7 кв.м. зареєстроване 21.06.2018 право власності за вказаними об'єктами за державою Україна в особі Фонду державного майна України(а.с. 60-61 т.2).
140. Таким чином, враховуючи рішення Господарського суду Вінницької області від 01.06.2017 у справі №902/405/17, наведені вище норми земельного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваними рішеннями та договором порушено інтереси саме Кабінету Міністрів України, а не Вінницької районної державної адміністрації, що свідчить про необґрунтоване визначення прокурором органу, в інтересах якого подано позов з метою захисту інтересів держави.
141. Встановивши необґрунтованими підстави щодо зазначення прокурором Вінницької районної державної адміністрації позивачем у даній справі, колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, як на підставу того, що суб'єктом, який уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою рекреаційного призначення в межах населеного пункту під будівлями, що перебувають у державній власності, є саме Вінницька районна державна адміністрація.
142. Крім того, враховуючи вищевикладене колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість звернення прокурором в даній справі в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації, з огляду на приписи частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи наступне.
143. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
144. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
145. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
146. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
147. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
148. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
149. Так, згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
150. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
151. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
152. Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
153. Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
154. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
155. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
156. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
157. В контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99.
158. Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
159. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
160. Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
161. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі, Заступник прокурора Вінницької області обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації, посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012.
162. Однак, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіряючи обґрунтованість наведених прокурором доводів в обґрунтування підстав для звернення його з позовом у даній справі для захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі Вінницької районної державної адміністрації.
163. Таким чином, аргументи прокурора в апеляційній скарзі, наведені на підтвердження наявності підстав для задоволення позову заступника прокурора Вінницької області, зводяться до помилкового тлумачення норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст.122 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі.
164. Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених апеляційним судом обставин необґрунтованості прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Вінницької районної державної адміністрації у даній справі та внаслідок звернення до суду за захистом прав неналежної особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.
165. На виконання вказівки Верховного Суду відносно необхідності з'ясування початку перебігу строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
166. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
167. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
168. За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
169. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
170. При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
171. Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
172. Колегія суддів вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і ВеликоїПалати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
173. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до судуу разі порушення або загрози порушення інтересів державиза відсутності відповідного органудержавної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів(відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
174. Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.
175. Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень про позовну давність, сплив якої може стати самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про захист порушеного права (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
176. Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурором визначено неналежний орган, захист якого слід здійснювати, то питання щодо обчислення строків позовної давності належить вирішувати в рамках розгляду позову, пред'явленого в інтересах належної особи.
177. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прокурору в даному випадку необхідно було звертатись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовуючи порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель рекреаційного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.
178. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
179. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
180. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
181. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України).
182. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
183. Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України треба розглядати, як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (Аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
184. Власник земельної ділянки рекреаційного призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
185. Разом з тим, доводи Першого заступника прокурора Вінницької області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
186. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
187. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
188. Поряд з цим, судова колегія зауважує щодо зміни організаційно-правової форми Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", реєстрація якої відбулась 11.02.2010 року(а.с.49-66 т.4).
189. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 слід залишити без задоволення.
190. Щодо вирішення питання відшкодування витрат Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" зі сплати судового збору за подачу апеляційної (а.с. 13 т.3) та касаційної (а.с. 123 т.3) скарг у справі №902/194/18 в загальній сумі 24 668,00 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення вказаної суми з Державного бюджету України. В обґрунтування вказаного висновку суд першої інстанції послався на правову позицію викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16.
191. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання відшкодування витрат Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг в даній справі, враховуючи наступне.
192. Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
193. Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
194. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 29.05.2019 у даній справі постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.12.2018 у справі №902/194/18 скасовано, справу №902/194/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції керуючись частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України має вирішити питання відносно розподілу судових витрат.
195. Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
196. Оскільки, за наслідками нового розгляду справи №902/194/18 рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року було відмовлено повністю у задоволенні позову Заступника прокурора Вінницької області, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути судовий збір, за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 24668,00 грн. у справі №902/194/18, з прокуратури Вінницької області на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1".
197. Посилання суду першої інстанції на правову позицію викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16 при вирішення питання відшкодування витрат Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг в даній справі, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у справі №910/23967/16 зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про вирішення питання відшкодування витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг за результатами нового розгляду.
198. Судом першої інстанції зазначеного враховано не було, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 24668,00 грн. у справі №902/194/18 стягнуто з Державного бюджету України. В цій частині відповідно до ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України рішення підлягає відповідній зміні.
199. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 необхідно змінити в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Прокуратури Вінницької області (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул. Маршала Тимошенка, 29б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 31176312) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у справі №902/194/18 в сумі 24 668,00 грн.". В іншій частині рішення залишити без змін.
200. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2019 року у справі №902/194/18 змінити в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Прокуратури Вінницької області (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул. Маршала Тимошенка, 29б, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 31176312) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у справі №902/194/18 в сумі 24 668,00 грн.".
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Справу №902/194/18 повернути Господарському суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "23" березня 2020 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.