вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2020 р. Справа№ 910/14336/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 р.
у справі № 910/14336/19 (суддя О.В. Коваленко)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдієвський
коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу у розмірі 17 543 грн. 01 коп.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі також - "Відповідач") про стягнення збитків у розмірі 17 236 грн. 95 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані недотримання відповідачем терміну доставки вантажу, у зв'язку з чим заявлено вимоги про стягнення збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19 позов Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 17 236 грн. 95 коп. - задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" штраф у розмірі 17 236 (сімнадцять тисяч двісті тридцять шість три) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19 про стягнення Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 17 236 (сімнадцять тисяч двісті тридцять шість три) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп. штрафу та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору та прийняти нове рішення у справі №910/14336/19, яким відмовити у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства "Авдієвський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки у розмірі 17 236,95 грн. Також, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020р. задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19 та поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19. . Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
14.02.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 року у справі № 910/14336/19 без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/14336/19 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
06.12.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (Продавець) та Компанією "Mertrade spol. S.R.O." (Покупець) було укладено Контракт №862/17, за яким Продавець погоджується поставляти, а Покупець погоджується прийняти й оплатити бензол сирий к/у марки БС й марки БС-1, найменування, якість та умови поставки якого визначені в даному Контракті та Специфікаціях до нього.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2019 року позивач відправив залізницею зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Вояни 076 72 Словацької республіки вантаж (бензол) у вагоні №50213487, що оформлено залізничною накладною №48381347.
16.04.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №11/08/72 з вимогою сплатити штраф у розмірі 17 543 грн. 01 коп. на підставі ст. 45 УМВС, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.04.2019 року та фіскальним чеком від 16.04.2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною накладною, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 17 236 грн. 95 коп. на підставі ст. 45 УМВС.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію, яка отримана 23.04.2019 р., а тому відповідач повинен був розглянути її у строк по 20.10.2019 р. За таких підстав, станом на момент подачі позовної заяви 08.10.2019 р. строк для розгляду претензії не сплив, у позивача було відсутнє право на звернення до суду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. (§ 1 ст. 14 УМВС)
Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 добу на кожну почату 150 км;
- для інших відправок - 1 добу на кожну почату 200 км.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і наступних в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водному ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:
- на кожну перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;
- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;
- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, не залежних від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повні.
В разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладній, доданій до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Згідно з частиною 2 статті 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Проте, у п.2.12 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що строки, встановлені статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту, не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
Стаття 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) строк позовної давності для позовів, що ґрунтуються на договорі перевезення, встановлює в один рік, а в передбачених у цій статті випадках - 2 роки, які призупиняються на час розгляду залізницею заявленої до неї претензії. Припинене за давністю право на пред'явлення позову не може бути реалізоване шляхом зустрічного позову або заперечення.
Дев'ятимісячний строк позовної давності, встановлений у статті 31 СМГС, призупиняється на час розгляду залізницею ("Укрзалізницею") заявленої до неї претензії, але не більше, ніж на 180 днів; цей строк згідно з параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом навіть за поважних причин його пропуску.
Статтею 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються:
1) про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців;
2) за іншими підставами - протягом 9 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається.
Пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Повторне пред'явлення претензії на тій самій підставі не зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" було доставлено вантаж на адресу вантажоотримувача, що підтверджується календарним штемпелем на залізничній накладній.
16.04.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №11/08/72 з вимогою сплатити штраф у розмірі 17 543 грн. 00 коп. на підставі ст. 45 УМВС, яка була отримана уповноваженою особою підприємства відповідача 23.04.2019 року, що підтверджується відповідним штампом.
Суд зазначає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно було розглянути претензію Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у строк по 20.10.2019 року, проте оскільки вказаний день припадає на вихідний день, а відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, строк розгляду переноситься на наступний робочий день 21.10.2019 р.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до суду з вказаним позовом 11.10.2019 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на поштовому конверті.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відхилив заперечення відповідача щодо відсутності права позивача на звернення до суду з вказаним позовом до розгляду претензії, оскільки пред'явлення претензії є правом, а не обов'язком позивача з урахуванням того, що пред'явлення претензії лише зупиняє перебіг строків позовної давності. Станом на момент розгляду даної справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" не повідомлено позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право позивача на стягнення штрафу настало.
Крім того, судом відхиляються заперечення Відповідача щодо безпідставності покладення на відповідача відповідальності за перевищення термінів доставки вантажу на 1 добу територією Польщі, як необґрунтовані, враховуючи визначення поняття "Перевізник" за Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким у спірних правовідносинах є саме Відповідач.
Як вбачається з залізничної накладної №48381347, вантаж був відправлений 16.02.2019 р., а тому з 17.02.2019 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу, загальна відстань становить 1591 км + ЖСР 10 км = 1601 км, та складає 1 добу на кожну почату 200 км. Таким чином, термін доставки вантажу становить 10 діб (9 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 17 543,01 грн.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019р. у справі № 910/14336/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2019р. у справі № 910/14336/19 без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
3. Матеріали справи № 910/14336/19 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 24.03.2020р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич