вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" березня 2020 р. Справа№ 925/1281/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 (повний текст складено 06.12.2019)
у справі №925/1281/19 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Міський водоканал»
про стягнення 15 510, 41 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач або АТ «НАК Нафтогаз») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Міський водоканал» (далі, відповідач або КП «Міський водоканал») про стягнення боргу в сумі 15 510, 41 грн, у тому числі: пені у сумі 11 101,28 грн, 3% річних у сумі 656,48 грн, інфляційні втрати у сумі 3 752,65 грн
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014 №3187/15-КП-36 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк, визначений договором.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» нараховані позивачем до стягнення з відповідача неустойка, інфляційні втрати та проценти річних підлягають списанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 27.12.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Міський водоканал» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг у загальній сумі 15 510, 41 грн, у тому числі: пеня у сумі 11 101,28 грн, три відсотки річних у сумі 656,48 грн, інфляційні втрати у сумі 3 752,65 грн.
У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач стверджує, що застосування судом положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є неправомірним, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами, що він є теплопостачальною організацією або теплогенеруючим підприємством та що він включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
04.02.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Відповідач у відзиві наголосив на тому, що придбаний ним у постачальника природний газ був використаний для виробництва теплової енергії, що підтверджується змістом пункту 1.2. Договору. Остаточний розрахунок за договором від 12.12.2014 №3187/15-КП-36 було проведено відповідачем 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», отже спірні правовідносини підпадають під дію частини 3 статті 7 останнього. Водночас, застосування частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи доведення факту належності до теплопостачальних підприємств.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №925/1281/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №925/1281/19 є вимоги про стягнення 15 510,41 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на даний час Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Міський водоканал» (покупець) було укладено Договір №3187/15/15КП-36 купівлі-продажу природного газу (далі, Договір).
Пунктами 1.1. та 1.2. Договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Відповідно до пункту 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Згідно з підпунктом 2.1.1. та пунктом 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 30 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. Договору).
За змістом пункту 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом пункту 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У пункті 11 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
У подальшому сторонами було внесено в договір ряд змін щодо ціни природного газу, а також, щодо реквізитів продавця, які закріплені у додаткових угодах № №1 - 10 (копії долучені до матеріалів справи).
Звертаючись з позовними вимогами до суду, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.12.2014 №3187/15-КП-36 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк, визначений договором та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 101,28 грн, 3% річних у сумі 656,48 грн, інфляційні втрати в сумі 3 752,65 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умовами пункту 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем, позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 66 564,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 24 961,62 грн, від 28.02.2015 на суму 23 355,64 грн, від 31.03.2015 на суму 13 351,02 грн, від 30.04.2015 на суму 4 896,12 грн.
Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як уже зазначалось, згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено оплати за поставлений газ в повному обсязі, на доказ чого позивачем надано довідку по операціям за період з 01.01.2015 по 30.11.2017 по контрагенту - відповідачу.
З розрахунків позивача (том 1, а.с. 31-33) та вказаної довідки вбачається, що повний розрахунок за отриманий по Договору газ відповідачем було проведено 29.10.2015.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у відповідача на час звернення з даним позовом до суду відсутня заборгованість за поставлений природний газ. Проте, оплата здійснювалась відповідачем з порушенням строків, визначених умовами Договору.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. цього договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Так, позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись пунктом 7.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 101,28 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 656,48 грн та інфляційних втрат у сумі 3 752,65 грн.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу, який придбався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункт 1.2. Договору).
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Так, відповідно до статті 1 названого Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно зі статтею 2 дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено «Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром», яким визначено дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із зазначеним Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» окремо врегульовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; крім того, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, названою нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що частина 3 статті 7 названого Закону є нормою прямої дії, оскільки застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виконання частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки вона унормовує списання саме неустойки, інфляційних і трьох відсотків річних (аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 11.04.2018 у справі №914/124/17, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16).
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач розрахувався за поставлений природний газ до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (останній платіж здійснено 29.10.2015), а тому позивачем безпідставно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ у 2015 році.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) відповідачу не підлягали нарахуванню неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість, а нараховані - підлягали списанню.
Враховуючи наведене, Господарським судом Черкаської області у даній справі правильно застосовано норми матеріального права, а відтак висновки про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі повного дослідження усіх обставин справи.
Суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про неправомірне застосування судом до спірних правовідносин норм Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» з підстав не включення відповідача до відповідного реєстру, оскільки вони зводяться до довільного тлумачення позивачем норм вищенаведеного нормативно-правового акту.
Також не заслуговують на увагу та відхиляються доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування судового рішення про відмову в задоволенні позову, судова колегія вважає, що Господарським судом Київської області належним чином виконано обов'язок щодо обґрунтування своїх висновків, а також з достатньою ясністю зазначено підстави, на яких ґрунтується оскаржуване рішення.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 у справі №925/1281/19 залишити без змін.
Матеріали справи №925/1281/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано після виходу судді Кравчука Г.А. з відпустки.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко