вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2020 р. Справа№ 920/577/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Касьяненко Д.С.
від відповідача: Сілкіна А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" в режимі відеоконференції
на рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 (повне судове рішення складено 07.11.2019)
у справі № 920/577/19 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсі"
про стягнення 5 952 778 рублів Російської Федерації (2 442 780 грн. 65 коп. в перерахунку по курсу НБУ на день подання позову)
Короткий зміст позовних вимог.
В червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсі" про стягнення збитків у розмірі 5 952 778 рублів Російської Федерації.
В обґрунтування заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" послалось на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки продукції за контрактом купівлі-продажу від 15.06.2017 № 150617, позивач не зміг отримати вигоду від договору від 24.05.2017 № 051.01.5447, укладеного між ним та ВАТ «Нафтан», а також сплатив останньому пеню.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі №920/577/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в розумінні ст.ст. 224,225 господарського кодексу України відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судом було встановлено, що укладені позивачем договір № 051.01.5447 та контракт № 150617 не містять посилань або умов про те, що факт поставки позивачем товару ВАТ «Нафтан» будь-яким чином залежить або пов'язаний з фактом поставки відповідачем позивачу товару по контракту. Тому, на думку суду, твердження позивача, що відповідач повинен відповідати за неможливість виконання позивачем перед ВАТ «Нафтан» Договору № 051.01.5447 є необґрунтованим, а відтак, позивачем не доведено факту протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними позивачу збитками.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 31.10.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсі" збитки у розмірі 5952778 рублів Російської Федерації.
Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" зазначає, що рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 прийнято з порушенням норм матеріального права - ст.ст. 188, 224, 225, 226 ГК України та ст.ст. 623, 651 ЦК України.
При цьому скаржник послався на те, що відповідач на протязі всього періоду, не повідомляючи завчасно до закінчення терміну поставки продукції про неможливість виконати обов'язок в строк, в тому числі наданням гарантійних листів, сприяв позитивним очікуванням зі сторони позивача на вчасне виконання взятих на себе зобов'язань , а отже, на думку скаржника, сприяв законному очікуванню позивачем отримання доходу від реалізації продукції ВАТ «Нафтан». Також, апелянт зазначає, що відповідач з моменту підписання контракту був обізнаний про те, що позивач не був кінцевим споживачем продукції за контрактом, що підтверджується протоколом від 03.04.2018, який підписано представниками сторін та ВАТ «Нафтан»
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
19.02.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що контракт №150615 було розірвано саме за згодою сторін, а не за рішенням суду, тому підстави для відшкодування збитків відсутні. Щодо протоколу робочої зустрічі від 03.04.2018, то у цьому протоколі, як зазначає відповідач, відсутні посилання на контракт № 150615 та договір № 051.01.5447 від 24.05.2017.
Відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 справу №920/577/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" на рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі № 920/577/19 залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
24.01.2020 на електронну адресу та 27.01.2020 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" надійшла заява про усунення недоліків відповідно до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано розрахунковий документ від 21.01.2020, який свідчить про сплату судового збору у розмірі 2 287,66 доларів США.
Довідкою Державної судової адміністрації № 11-2473/20 від 04.02.2020 підтверджено зарахування надходжень від сплати судового збору в іноземній валюті від скаржника на рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі № 920/577/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" на рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі № 920/577/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 розгляд справи відкладено на 18.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 задоволено клопотання позивача про проведення засідання в режимі відео конференції 18.03.2020.
В судовому засіданні 18.03.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні 18.03.2020 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов контракту купівлі-продажу від 15.06.2017 № 150617, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенсі", останнє взяло на себе обов'язання виготовити та передати у власність позивача на загальну суму 4258584, 00 рублів Російської Федерації, а позивач зобов'язався оплатити і прийняти у власність продукцію.
Згідно із специфікацією від 15.07.2017 № 1 відповідач зобов'язався на протязі 145 календарних днів виготовити штоки та відвантажити позивачу штоки у кількості 20 штук на загальну вартість 4 258 584 рублів Російської Федерації.
В розділі 3 контракту передбачено, що розрахунки за ним проводяться наступним чином: позивач сплачує 30% від загальної суми контракту, а саме 1277575, 20 рублів Російської Федерації в якості попередньої оплати в строк до 10 банківських днів з моменту підписання контракту(п. 3.1.1), 30 % - в строк до 70 днів з моменту перерахування суми, зазначеної в п. 3.1.1 контракту (п. 3.1.2) та 40% - на протязі 5 календарних днів після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження (п.3.1.3).
На виконання умов контракту 03.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" перераховано на банківський рахунок відповідача частину попередньої оплати у розмірі 1277575,20 рублів Російської Федерації і 25.09.2017 - ще 1 277 575, 20 рублів Російської Федерації.
За твердженням позивача передбачена зазначеним вище контрактом продукція повинна була бути поставлена до 25.11.2017.
В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці продукції у строк, сторони додатковою угодою № 3 від 05.02.2018 продовжили термін поставки до 30.04.2018.
Листом від 20.02.2018 відповідач повторно гарантував позивачу відвантаження продукції до 30.04.2018.
Також, позивачем 24.05.2017 укладено з ВАТ «Нафтан» договір №051.01.5447, за умовами якого позивач зобов'язався поставити останньому 20 штоків в термін до 20.11.2017.
Позивач зазначає, що продукція, яку повинен був поставити відповідач позивачу по Контракту згідно з специфікацією № 1 та продукція, яку позивач повинен був поставити ВАТ «Нафтан» згідно з специфікацією № 1 до Договору № 051.01.5447 є аналогічною.
У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань з поставки товару за договором № 051.01.5447 та відповідно до п. 8.2 останнього позивачем сплачено ВАТ «Нафтан» 1 461 266 рублів Російської Федерації пені за неналежне виконання договору, що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2018 та випискою по рахунку від 06.06.2018.
Позивач звертався до відповідача з листами про компенсацію упущеної вигоди через невиконання позивачем з вини відповідача Договору №051.01.5447, укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Нафтан», як різницю між ціною Договору № 051.01.5447 і Контракту у розмірі 4491512 рублів Російської Федерації та 1 461 266 рублів Російської Федерації, як реальних збитків, які були сплачені позивачем ВАТ «Нафтан» у вигляді пені.
Залишення зазначеного листа без задоволення і стало підставою для звернення з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував. (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку місцевим господарським судом правомірно взято до уваги приписи ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України , згідно з якою позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
Місцевим господарським судом встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що виходячи зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем контракту № 150617, а також договору № 051.01.5447, укладеного між позивачем та ВАТ «Нафтан», останні не містять посилань або умов про те, що факт поставки позивачем штоків ВАТ «Нафтан» будь-яким чином залежить або пов'язаний з фактом поставки відповідачем позивачу штоків по Контракту, а відтак, зазначені договори не пов'язані між собою, укладені між різними сторонами і є різними за змістом.
Матеріалами справи підтверджено, що контракт купівлі-продажу продукції № 150617 від 15.07.2017 було достроково розірвано сторонами на підставі угоди від 25.06.2018 про дострокове розірвання контракту, в п. 3 якої зазначено, що обов'язки сторін по Контракту припиняються з моменту перерахунку відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми, яка зазначена у п. 2 угоди, тобто 2 555 150, 40 рублів Російської Федерації.
Отже, сторони дійшли двосторонньої згоди достроково розірвати контракт. При цьому зазначена угода не містить будь-яких посилань на наявність вини відповідача.
03.07.2018 відповідачем повернено позивачу попередню оплату, що підтверджується банківською випискою, а відтак, починаючи з 04.07.2018 обов'язки позивача та відповідача по контракту є припиненими за двосторонньою згодою сторін.
В той же час, договір № 051.01.5447, укладений між позивачем та ВАТ «Нафтан» було розірвано сторонами 01.06.2018, про що було укладено угоду про розірвання договору, тобто, до укладення угоди про дострокове розірвання контракту.
З урахуванням зазначеного вище, того факту, що відповідач не був стороною договору № 051.01.5447 суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не повинен відповідати за неможливість виконання позивачем перед ВАТ «Нафтан» договору № 051.01.5447.
Суд критично оцінює наданий позивачем протокол робочої зустрічі з питань виготовлення штоків компресорів від 03.04.2018, оскільки в протоколі відсутні будь-які посилання на Контракт № 150617 від 15.06.2017 та Договір №051.01.5447 від 24.05.2017. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що протокол робочої зустрічі з питань виготовлення штоків компресорів від 03.04.2019 не підтверджує обізнаність відповідача щодо кінцевого споживача за Контрактом № 150617 від 15.06.2017, а також не є доказом того, що обов'язок позивача поставити продукцію ВАТ «Нафтан» по договору № 051.01.5447 від 24.05.2017 пов'язаний з обов'язком позивача поставити відповідачу продукцію по вказаному контракту.
Також, в угоді від 01.06.2018 про розірвання договору поставки №051.01.5447 від 24.05.2017, укладеного між позивачем та ВАТ «Нафтан», підставою розірвання договору зазначено невиконання постачальником своїх зобов'язань до 16.12.2017 (посилання на трьохсторонній протокол робочої зустрічі від 03.04.2019 відсутнє). При цьому, в угоді від 25.06.2018 про дострокове розірвання контракту № 150617 від 15.06.2017 (а.с.82) відсутнє посилання на невиконання відповідачем договірних зобов'язань. Також із змісту цієї угоди вбачається, що вона укладена на підставі п. 10.2. контракту № 150617 від 15.06.2017, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до контракту дійсні тільки тоді, якщо вони оформлені у вигляді додаткової угоди до контакту, належним чином підписані уповноваженими представниками обох сторін і скріплені печатками.
Окрім того, як позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач зазначає, що стягненню з відповідача підлягають збитки (упущена вигода), які він зазнав у зв'язку з неможливістю отримати прибуток від укладеного з ВАТ «Нафтан» договору № 051.01.5447, а також сплаченої за ним пені.
В той же час, матеріали справи свідчать, що договір від 24.05.2017 №051.01.5447 укладено позивачем з Відкритим акціонерним товариством «Нафтан», з цим же товариством укладено і угоду про розірвання договору, а також надано докази сплати пені саме на користь ВАТ «Нафтан».
До матеріалів справи залучено копію специфікації № 1 від 15.06.2017 до Контракту купівлі-продажу продукції № 150617 від 15.06.2017, яка підписана представниками сторін (ТОВ «Сенсі» та ТОВ «СпецРемСервис») і з якої вбачається, що продавець - ТОВ «Сенсі» зобов'язується виготовити штоки відповідно до креслень покупця - ТОВ «СпецРемСервис», а саме: шток 39-3-2-2 у кількості 8 шт. вартістю 1 778 400, 00 рублів РФ; шток 317-28.26-08 у кількості 8 шт. вартістю 1 687 200, 00 рублів РФ; шток 317-8.26-02Н у кількості 4 шт. вартістю 792 984, 00 рублів РФ. Загальна сума за цією специфікацією складає 4 258 584, 00 рублів РФ.
Із залученого до справи копії додатку № 1 до договору № 051.01.5447 від 24.05.2017, підписаного представниками ТОВ «СпецРемСервис» та ВАТ «Нафтан», вбачається, що сторонами визначено найменування, ціну та кількість товару, що постачається, а саме: « 1. Шток для компрессора с напылением карбида вольфрама сальниковой зоны, согласно чертежу № 39-3-2-2, количество - 8 шт., всего с НДС 0 % - 3 720 200, 00 рос. руб.; 2. Шток для компрессора с напылением карбида вольфрама сальниковой зоны, согласно чертежу № 317-28.26-08, количество - 8 шт., всего с НДС 0% - 3 460 336, 00 рос. руб.; 3. Шток для компрессора с напылением карбида вольфрама сальниковой зоны, согласно чертежу № 37-8.26-02Н, количество - 4 шт., всего с НДС 0 % - 1 569 560, 00 рос. руб.».
В той же час, матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, зокрема, щодо правовідносин позивача з ВАТ «Нафтан».
Врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що: позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих розірванням договору, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 5 952 778, 00 рублів РФ; позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 5 952 778, 00 рублів РФ у разі належного виконання зобов'язання, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди; заявлена позивачем до стягнення сума коштів, що являє собою різницю між сумою укладеного з відповідачем контракту та сумою договору укладеного з ВАТ «Нафтан», а також сплаченої ВАТ «Нафтан» пені не свідчить про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України і, відповідно, не є ні упущеною вигодою, ні реальними збитками, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Сумської області про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог зазначеної статті.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецРемСервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2019 у справі № 920/577/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 920/577/19 повернути до господарського суду Сумської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.03.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко