вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2020 р. Справа№ 904/2532/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 16.03.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019, повний текст якого складено 14.11.2019
у справі №904/2532/19 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод"
до 1. Головного управління держпраці у Дніпропетровській області
2. Державної казначейської служби України
про стягнення 982 983,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод" (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошові кошти у розмірі 982 983,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, з якої:
- 893 520 грн 00 коп. стягнутих Державною виконавчою службою на виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 від 11.10.2018 (ВП №57910618);
- 89 352 грн 00 коп. сума сплаченого виконавчого збору згідно з постановою Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 13.12.2018 ВП №57910618;
- 111 грн 00 коп. сума сплачених витрат виконавчого провадження згідно з постановою Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.12.2018 ВП №57910618.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2019 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок неправомірних дій ГУ Держапраці у Дніпропетровській області у вигляді винесення припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу, які в подальшому були скасовані апеляційним адміністративним судом, позивачу завдано шкоду у розмірі 982 983,00 грн, яка складається із суми сплаченого штрафу та витрат в межах виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови, обов'язок з відшкодування яких покладено на відповідачів.
Матеріально - правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1173, 1192 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №904/2532/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що грошові кошти, стягнуті виконавчою службою на виконання виконавчих документів, які у подальшому були скасовані судом, не являються шкодою (збитками) в розумінні положень Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, та підлягають поверненню у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №904/2532/19 скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
На думку скаржника, у даному випадку наявні всі три елементи складу правопорушення, наявність яких є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, передбачених спеціальною нормою статті 1173 Цивільного кодексу України.
Серед іншого, скаржник зазначив, що сама по собі сформульована вимога про стягнення коштів з посиланням на норми 1166, 1173 Цивільного кодексу України не є підставою для беззаперечної відмови у задоволені позову. Таким чином, суд не надав належної правової оцінки належності обраного позивачем способу захисту порушеного права у даних спірних правовідносинах, зазначив про наявність іншого способу захисту, чим обмежив конституційні право позивача, закріплене ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу позивача відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Наголосив на тому, що суд правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача, оскільки сплачені кошти у вигляді штрафу та повернення їх після скасування адміністративним судом припису та постанови відповідача-1 не є збитками в розумінні чинного законодавства.
Крім того, відповідач-1 звернув увагу на те, що у постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №160/8544/18 не містить зобов'язання відповідача-1 повернути сплачену позивачем суму штрафу.
Відповідач-1 зазначив, що він не є розпорядником спірних коштів, а тому відсутні правові підстави задоволення позову. Між тим, звернув увагу, що дане питання має вирішуватись в порядку ст. 380 КАС України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845.
Відповідач-2 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Сітайло Л.Г., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №904/2532/19 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 22 117,12 грн. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути наведені недоліки, сплативши судовий збір в розмірі 22 117,12 грн.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №904/2532/19, повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.02.2020, роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання в письмовій формі в строк до 05.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено до 24.02.2020 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги до 16.03.2020 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 задоволено чергове клопотання Головного управління держпраці у Дніпропетровській області №663-16/04 від 06.03.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи №904/2532/19 ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 16.03.2020 о 12:30 год. в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області. (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1). В судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Дніпропетровської області прийматиме участь відповідач-1. Попереджено учасників провадження, що судове засідання у приміщенні Північного апеляційного господарського суду відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1а. Зал судового засідання №13.
Явка представників сторін.
До судового засідання 16.03.2020, яке відбулось в режимі відео конференції, представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема за №№ 0411630458951, 0411629389466, 0411630458943. Про причини неявки суд не повідомили.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи тривалий розгляд справи та те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, дійшов висновку про здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи за відсутності представників відповідача -1, -2.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Згідно з направленням Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на проведення інспекційного відвідування від 13.09.2018 №290/262 у період з 17.09.2018 по 21.09.2018 інспектором праці проведено контроль додержання вимог законодавства про працю у позивача з питань оформлення трудових відносин.
За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено Акт від 21.09.2018 №ДН-1364/262/АВ, в якому зафіксовано порушення вимог чинного законодавства, зокрема в частині фактичного допуску працівників без оформлення трудових договорів або інших письмових договорів та повідомлення органів ДФС про початок діяльності.
27.09.2018 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН-1364/262/АВ/П.
11.10.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 від 11.10.2018 на ТОВ "МЕТІНВЕСТ - КРМЗ" в сумі 893 520,00 грн на підставі ч.2 ст. 265 КЗпП за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
ТОВ "МЕТІНВЕСТ - КРМЗ" вважаючи, що припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 27.09.2018 №ДН-1364/262/АВ/П про усунення виявлених порушень та постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 є неправомірними та підлягають скасуванню, звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою від 09.11.2018 №04-3548 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, за якою суд відкрив провадження у адміністративній справі № 160/8544/18.
10.12.2018 Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення по справі №160/8544/18, яким відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровські області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ДН-1364/262/АВ/П від 27.09.2018 року; визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН-1364/262/АВ/ТД- ФС/616 від 11.10.2018 у сумі 893 520,00 грн. у повному обсязі.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням по справі №160/8544/18, позивач 02.01.2019 подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 по справі №160/8544/18.
Відповідно до п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17.07.2013 №509, не сплачені у добровільному порядку, штрафи стягуються органами державної виконавчої влади (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України), Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області направило до органів державної виконавчої служби свою постанову про накладення штрафу від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616, яка є виконавчим документом.
18.12.2018 на адресу позивача надійшли постанови Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 13.12.2018 та від 19.12.2018 ВП №57910618 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 про накладення штрафу в розмірі 893 520 грн 00 коп.; та про стягнення виконавчого збору відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" в розмірі 89 352 грн 00 коп.
На виконання вищезазначених постанов Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області позивач 18.12.2018 здійснив оплату штрафу в розмірі 893 520 грн 00 коп. та виконавчого збору в розмірі 89 352 грн 00 коп. за платіжними дорученнями від 18.12.2018 №76815 та №76816.
19.12.2018 Саксаганський відділ Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57910618.
20.12.2018 на адресу позивача надійшла постанова Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.12.2018 ВП №57910618 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" в розмірі 111 грн 00 коп.
На виконання зазначених постанов Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області позивач 27.12.2018 здійснив оплату витрат виконавчого провадження в розмірі 111 грн 00 коп. за платіжним дорученням.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі №160/8544/18 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі №160/8544/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано незаконним та скасовано припис № ДН-1364/262/АВ/П від 27.09.2018 та постанову № ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 від 11.10.2018 про накладення штрафу. Зазначене рішення набуло законної сили.
Зазначена постанова апеляційного адміністративного суду мотивована відсутністю визначених Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області порушень, які зафіксовані у висновках акту перевірки позивача, отже спірна постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН- 1364/262/АВ/ТД-ФС/616 від 11.10.2018, яка винесена на підставі таких висновків, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач вказав, що незаконними рішеннями Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 від 11.10.2018 та приписом про усунення виявлених порушень №ДН-1364/262/АВ/П від 27.09.2018, позивачу завдано шкоду в розмірі 982 983 грн. 00 коп.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За результатом розгляду даної справи суд першої інстанції вірно зазначив, що грошові кошти у загальному розмірі 982 983,00 грн були стягнуті органами Державної виконавчої служби на підставі відповідних виконавчих документів у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", які в свою чергу були видані на виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 про накладення штрафу в розмірі 893 520 грн 00 коп.
З фактичних обставин справи слідує, що грошові кошти, стягнуті виконавчою службою на виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 про накладення штрафу, яка у подальшому була скасована апеляційним адміністративним судом, не являються шкодою (збитками) в розумінні положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та підлягають поверненню у встановленому законом порядку.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що резолютивна частина постанови Третього апеляційного адміністративного суду від16.04.2019 по справі №160/8544/18 не містить зобов'язання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 про повернення сплаченої на виконання постанови від 11.10.2018 позивачем суми штрафу. Також відповідача-1 посилається на те, що позивач в порядку ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою про поворот виконання судових рішень не звертався.
Надаючи оцінку зазначеним посиланням колегія зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи, заявлені в межах цього судового провадження кошти не стягувались з позивача на виконання судового рішення. Ці кошти були сплачені на виконання постанов виконавчої служби щодо примусового виконання скасованої постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.10.2018 №ДН-1364/262/АВ/ТД-ФС/616 про накладення штрафу.
Виходячи з положень наведеної ст. 380 Кодексу адміністративного судочинвства України, вбачається, що зазначена стаття регулює виключно питання повороту виконання судових рішень, тобто здійснюється лише поворот виконаного, однак в подальшому скасованого, судового рішення. Тоді як в даному випадку мають місце правовідносини де позивач просить повернути суму штрафу та понесенні виконавчі витрати, які сплачені на виконання відповідної постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, що була скасована судом, і в подальшому кваліфіковані позивачем, як шкода (збитки) заявлені на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Стаття 380 Кодексу адміністративного судочинства України регулює виключно питання повороту виконання судових рішень. Ця норма Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає можливості вирішення питання повороту виконання рішення суб'єкта владних повноважень, яке було предметом оскарження у певній адміністративній справі, та як наслідок, було скасоване в судовому порядку.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повернення коштів в даному випадку регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 № 787 (далі- Порядок). Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Цим порядком, серед іншого, передбачено, що заява про повернення коштів з бюджету подається до відповідного органу казначейства, складається платником у довільній формі, з обов'язковим зазначенням інформації, передбаченої цім порядком.
При розгляді цього спору колегія враховує висновки щодо застосування норм права, викладені при розгляді судового спору пов'язаного з аналогічними правовими відносинами у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/13636/14.
Верховним судом серед іншого зазначено, що повернення таких коштів (сплачених до скасування судом штрафу), має здійснюватись на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 №787.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму.
Частина 6 цієї статті передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосування таких норм.
Відтак, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві, що повернення сплачених позивачем коштів здійснюється у спосіб передбачений названим Порядком.
Зважаючи на викладене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, позивачем невірно визначено правову природу спірних правовідносин, оскільки позов заявлено саме про відшкодування шкоди (збитків) на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Звертаючись з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України, в даному судовому провадженні позивач не подав доказів того, що він звертався про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті до органу Державної казначейської служби України з відповідною заявою згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 №787. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що з такою заявою не звертався. Таким чином, відсутні підстави вважати, що державний орган, до повноважень якого відноситься питання повернення помилково сплачених коштів вчинив протиправні дії (бездіяльність), які потягли завдання шкоди позивачу. Зазначені обставини свідчать про те, що в даному випадку позов про стягнення шкоди є передчасним.
Визначивши Державну казначейську службу України відповідачем-2 у цій справі фактично позивачем у позові не зазначено у чому полягає протиправність дій Казначейства. В той же час, відповідачко до ст. 225 ГК України стягнення шкоди (збитків) підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення сплаченого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження слід зазначити, що дії виконавців позивачем не оскаржувались, до органів державної виконавчої служби позивачем в межах цього судового провадження вимог не заявлено, орган державної виконавчої служби, як відповідач у справі не залучався. Таким чином судовим рішенням не встановлено неправомірності дій саме державних виконавців при стягненні з позивача вказаних грошових коштів. В свою чергу, як вже зазначено, позивачем не надано доказів звернення із заявою про повернення помилково сплачених коштів після визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 №787.
Враховуючи зміст правових відносин та характер судового спору який виник між сторонами, доводи, які наведені судом першої інстанції та перевірені в процедурі апеляційного розгляду є достатніми для прийняття рішення.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на позивача (скаржника).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240,269- 270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №904/2532/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №904/2532/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.03.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді Л.Г. Сітайло
С.О. Алданова