ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/643/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 (суддя Нікітенко С.В., м. Одеса, повний текст рішення складено 22.11.2019)
у справі № 923/643/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф"
про стягнення 52016,93 грн. збитків,
У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі також - ПрАТ "СК "УНІКА", Компанія) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" (далі також - ТОВ "Авто-Лайф", Товариство) 52016,93 грн. майнової шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору добровільного страхування наземного транспорту Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 14.03.2016 №005054/4014/0000003 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику даного автомобіля у розмірі 52016,93 грн. Отже, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. ПрАТ "СК "УНІКА" зазначило, що відповідальність водія транспортного засобу Богдан-09201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застраховано ПрАТ «Київський страховий дім» на умовах договору (полісу) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №5633164, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, у розмірі 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0 (нуль). Відтак, обов'язок щодо відшкодування позивачу збитків в розмірі 50000,00 грн. покладається на ПрАТ «Київський страховий дім», а обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 52016,93 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою) покладається на відповідача, оскільки водій транспортного засобу Богдан-09201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
Одночасно з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача, яке задоволено ухвалою суду від 03.09.2019, та зобов'язано ТОВ "Авто-Лайф" надати до дня судового засідання докази або пояснення стосовного того, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника відповідача.
Зазначена ухвала суду направлена на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
З метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на участь в судовому засіданні та подання доказів, а також з метою повторного повідомлення позивача та відповідача про дату та час судового засідання, судом, ухвалою від 01 жовтня 2019 року продовжено строк розгляду справи 923/643/19 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відкладено розгляд справи, викликано у судове засідання представників сторін та повторно зобов'язано ТОВ "Авто-Лайф" надати суду витребувані документи.
Однак, станом на день розгляду справи місцевим господарським судом зазначених вище документів ТОВ "Авто-Лайф" не надало.
У судовому засіданні присутній представник відповідача пояснив, що дійсно у момент скоєння ДПТ водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
За приписами п.п.4, 5 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
У силу ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги суду, не надано пояснень стосовно причин неможливості надання витребуваних судом доказів, а також вказані вище пояснення представника Товариства, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що може визнати обставини, які мають значення у справі, про те, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника ТОВ "Авто-Лайф".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 позов задоволено повністю з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду, ТОВ "Авто-Лайф" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Так, скаржник вказав, що власником транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 є не відповідач, а гр. ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, страховим полісом та повідомленням до страхової, який даний транспортний засіб ніколи не передавав в оренду відповідачу, а лише обслуговував рейс товариства на підставі договору про співпрацю, однак суд дані докази проігнорував та не надав їм ніякої правової оцінки. Відтак, на думку Товариства, відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідачем або співвідповідачем у даній справі має бути саме дана фізична особа, і з цих же підстав згідно зі ст. 20 ГПК України справа не підсудна господарському суду. Також апелянт зауважив, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягався, відповідно до змісту постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 05.12.2016 у справі №766/9947/16-п судом не досліджувалося питання щодо наявності вини ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, а лише констатовано, що відповідна ДТП мала місце.
Крім того, скаржник зазначив, що в матеріалах справи є докази завдання збитків автомобілю гр. ОСОБА_1 в результаті зіткнення з іншим транспортним засобом - автомобілем TOYOTA Camry, державний номер НОМЕР_3 , яким керував його власник - гр. ОСОБА_4 , тому останній повинен на рівні з іншими учасниками ДТП нести відповідальність за шкоду, завдану майну ОСОБА_1 незалежно від його вини.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Судова колегія зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, а також те, що головуючий суддя Л.В. Поліщук з 18.02.2020 по 28.02.2020 перебувала у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду ОСОБА_5 від 17.02.2020 №37-в, а з 02.03.2020 по 13.03.2020 знаходилась на лікарняному, дана справа розглядається в розумні строки.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
14.03.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" і ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування на транспорті №005054/4014/0000003, предметом якого є страхування транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1
25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з транспортними засобами: ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 , ТАТА LPT, державний номерний знак НОМЕР_5 , ТОYОТА Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , HYUNDAI H200, державний номерний знак НОМЕР_6 , AUDI 80, державний номерний знак НОМЕР_7 , та RENAULT 19, державний номерний знак НОМЕР_8 , що підтверджується, зокрема довідкою ГУНП в Херсонській області № НОМЕР_9 від 30.08.2016.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2016 року провадження у справі №766/9947/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
05.09.2016 суб'єктом оціночної діяльності Мирошниченко Д.А. складено Звіт №85 експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент оцінки становить 223300,68 грн.
Як вбачається із Страхового акта №00201355 від 26.09.2016, позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 102016,93 грн., що підтверджується наказом ПАТ "Страхова Компанія "Уніка" № 00201355 від 26.09.2016 про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування, платіжним дорученням №034099 від 28.09.2016 із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг. дог. №005054/4014/0000003 від 14.03.2016р.» та бухгалтерською довідкою № 014441 за вересень 2016.
Вартість виконаних робіт щодо ремонту пошкодженого транспортного засобу згідно з ремонтною калькуляцією становить 223300,68 грн.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн.
Отже, оскільки полісом АЕ 5633164 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, у розмірі 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0 (нуль) грн., то обов'язок щодо відшкодування позивачу збитку в розмірі 50000,00 грн. покладається на ПрАТ «Київський страховий дім».
Різниця між фактичним розміром шкоди (102016,93 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.) становить 52016,93 грн.
Як вище зазначалось, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК "УНІКА" послалось на те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати 52016,93 грн., оскільки водій транспортного засобу БОГДАН А-09201 державний номерний знак НОМЕР_2 , що винен у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Авто-Лайф".
Компанією на адресу Товариства було направлено претензію вих. №18190/1 від 04 лютого 2019 року, яку було отримано останнім 19 березня 2019 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.68). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що зумовило звернення ПрАТ "СК "УНІКА" з вказаним позовом.
Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту №005054/4014/0000003 від 14.03.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь страхувальника 102016,93 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Отже, зі змісту наведених положень слідує, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як свідчать матеріали справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлена постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 грудня 2016 року. Провадження у справі №766/9947/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Судова колегія зазначає, що застосування п. 7 ст. 247 КУпАП (закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності) можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
При цьому слід розрізняти поняття "вина особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" та "вина особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки".
Так, визначення "вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" пов'язано із встановленням наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, зокрема, і такого його елементу, як вина у вчиненні протиправного діяння. Визначення "вини особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки" пов'язано з визначенням, по-перше, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби; по-друге, особи винної в заподіянні відповідної матеріальної шкоди.
Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Доказами вини водія ОСОБА_6 у заподіянні шкоди, завданої власнику транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон, є довідка ГУНП в Херсонській області №3016242559782074 від 30.08.2016, протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №375483 від 25 серпня 2016 року, постанова Херсонського міського суду Херсонської області по справі №766/9947/16-п від 05 грудня 2016 року, а також додані до позовної заяви копії матеріалів справи №766/9947/16-п.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
За положенням п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
При цьому положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін (п.9.1, 9.2, 9.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як вище зазначалось, 05.09.2016 суб'єктом оціночної діяльності Мирошниченко Д.А. складено Звіт №85 експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент оцінки становить 223300,68 грн. Відповідно до Страхового акта №00201355 від 26.09.2016 позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобілю Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 102016,93 грн., що підтверджується наказом ПАТ "Страхова Компанія"Уніка" № 00201355 від 26.09.2016 про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування та платіжним дорученням №034099 від 28.09.2016 із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг. дог. №005054/4014/0000003 від 14.03.2016р.», бухгалтерською довідкою № 014441 за вересень 2016 року. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість виконаних робіт щодо ремонту транспортного засобу становить 223300,68 грн. Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 0 (нуль) гривень.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив стягнути з ТОВ "Авто-Лайф" страхове відшкодування в розмірі 52016,93 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди (102016,93 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.))
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України слідує, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_1 , має нести відповідач - ТОВ "Авто-Лайф", як юридична особа, через винні неправомірні дії працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Як вище зазначалось, враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги суду та не надано пояснень стосовно причин неможливості надання витребуваних судом доказів, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що може визнати обставини, які мають значення у справі, про те, що у момент скоєння ДТП 25 серпня 2016 року на вул. Декабристів в м. Херсон водій транспортного засобу БОГДАН А-09201, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 виконував свої трудові (службові) обов'язки у якості працівника ТОВ "Авто-Лайф", що підтвердив також у судовому засіданні суду першої інстанції 13.11.2019 представник відповідача.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5633164, то саме на відповідача покладається обов'язок відшкодувати суму страхового відшкодування у розмірі 52016,93 грн.
Щодо посилань скаржника на те, що власником транспортного засобу БОГДАН А-09201 державний номерний знак НОМЕР_2 є не відповідач, а гр. ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, страховим полісом та повідомленням до страхової, який даний транспортний засіб ніколи не передавав в оренду відповідачу, а лише обслуговував рейс товариства на підставі договору про співпрацю, судова колегія зазначає, що відповідач сам підтверджує наявність правової підстави володіння ним вказаним авто - договір про співпрацю, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України саме Товариство повинно відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом підвищеної небезпеки.
Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи є докази завдання збитків автомобілю гр. ОСОБА_1 в результаті зіткнення з іншим транспортним засобом - автомобілем TOYOTA Camry, державний номер НОМЕР_3 , яким керував його власник - гр. ОСОБА_4 , тому останній повинен на рівні з іншими учасниками ДТП нести відповідальність за шкоду, завдану майну ОСОБА_1 , незалежно від його вини, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Як вище зазначалось, пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Матеріали справи містять тільки докази наявності вини ОСОБА_2 у скоєнні згаданої вище ДТП, доказів наявності вини інших осіб, які потрапили у цю дорожньо-транспортну подію, матеріали справи не містять, не надано таких доказів і відповідачем.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайф" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2019 у справі №923/643/19 залишити без змін.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран