"12" березня 2020 р. Справа №921/384/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.
суддів: Бойко С.М.
Якімець Г.Г.
За участю представників сторін від:
позивача: Покотило Ю.В. (адвокат);
від відповідача-1: Кунинець Н.Й. ( адвокат);
відповідача-2 - Помазанська С.І. (адвокат);
відповідача-3 - не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги: 1. Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, Тернопільська область
2. Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2019 (суддя І.П. Шумський, повне рішення - 04.11.2019)
у справі №921/384/19
за позовом Приватного підприємства "Орфей", м.Теребовля, Тернопільська область
до відповідачів: 1. Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
2. Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, Тернопільська область
3. Теребовлянської міської ради, м. Теребовля, Тернопільська область
про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі продажу; визнання незаконними окремих пунктів рішення; визнання незаконними свідоцтв про право власності; скасування державної реєстрації права власності
Суть спору.
Приватне підприємство Орфей звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Теребовлянського районного споживчого товариства, Теребовлянської міської ради про:
- визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль» (на даний час АТ «Райффайзен Банк Аваль»);
- визнання незаконними та скасування пунктів 3, 4, 5, 6 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011;
- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії САЕ №011273, виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою;
- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії САЕ №011275, виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою;
- скасування державної реєстрації права власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» на приміщення 1 площею 228,3 кв м в нежилому приміщенні по вул. Князя Василька, буд. 110а в м. Теребовля Тернопільської області, записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №514 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17107701;
- скасування державної реєстрації права власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» на приміщення 2 площею 92,6 кв м в нежилому приміщенні по вул. Князя Василька, буд. 110а в м. Теребовля Тернопільської області, записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №515 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17106458.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем (покупцем) та Теребовлянським районним споживчим товариством (продавцем) 15.03.2001 укладено договір купівлі-продажу частини будівлі площею 150 кв. м. по вул. Князя Василька, буд. 110а. Теребовлянським БТІ 14.06.2001 була здійснена реєстрація за позивачем права власності, підтвердженням чого є відповідне реєстраційне посвідчення, видане на підставі зазначеного договору. Інша частина приміщення площею 150 кв. м. за вказаною адресою була продана Теребовлянським РайСТ іншій юридичній особі АППБ «Аваль» згідно договіору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001. Дані обставини підтверджено продавцем майна Теребовлянським РайСТ у листі №95 від 16.05.2018.
Позивач 05.03.2019 звернувся до державного реєстратора для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на свою частину приміщення. Однак, 26.03.2019 рішенням державного реєстратора №46153172 відмолено ПП «Орфей» у державній реєстрації цього права, у зв'язку з тим, що у Реєстрі вже містяться актуальні дані про право власності на приміщення 1 площею 228,3 кв м та приміщення 2 площею 92,6 кв. м. за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі свідоцтв про право власності від 04.05.2011, виданих Теребовлянською міською радою відповідно до рішення №69 від 06.04.2011.
Позивач зазначає, що за результатом ознайомлення з рішенням №69 від 06.04.2011, позивач дізнався що пункти 3,4,5,6 вказаного рішення прийняті на підставі договору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001 та додаткової угоди від 20.06.2001 до цього договору, якою, зокрема, п 1 договору від 03.04.2001 викладено в новій редакції, а саме замість площі 150 кв. м. (яка була продана) зазначено більшу площу - 320,3 кв. м.
Зважаючи на наведене позивач стверджує про відсутність у Теребовлянського РайСТ права на продаж частини майна (шляхом укладення додаткової угоди), яке ще раніше перейшло у власність ПП «Орфей». Прийняте міською радою спірне рішення, видані на його підставі свідоцтва про право власності за банком на об'єкти нерухомого майна, загальною площею 320 кв м та реєстрація права власності за банком на це майно грубо порушують право позивача, як належного власника спірної частини приміщення, площею 150 кв. м. за вказаною адресою.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2019 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсною додаткову угоду до договору купівлі продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001, укладену 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль»(Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»); визнано незаконними та скасовано пункти 3, 4, 5, 6 рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності серії САЕ №011273, видане 04.05.2011 Теребовлянською міською радою; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності серії САЕ №011275, виданого 04.05.2011 Теребовлянською міською радою; скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» на приміщення 1 площею 228,3 кв. м. в нежилому приміщенні по вул. Князя Василька, буд. 110а в м. Теребовля Тернопільської області, записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №514 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17107701; скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» на приміщення 2 площею 92,6 кв. м. в нежилому приміщенні по вул. Князя Василька, буд. 110а в м. Теребовля Тернопільської області, записи про яку здійснено в Реєстрі права власності на нерухоме майно 04.05.2011 за №515 в книзі №2 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2016 за №17106458. Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ПП «Орфей» 4802,50 грн сплаченого судового збору; стягнуто з Теребовлянського районного споживчого товариства на користь ПП «Орфей» 960,50 грн сплаченого судового збору; стягнуто з Теребовлянської міської ради (вул Шевченка, 8, м Теребовля, Тернопільська область, код 04058456) на користь ПП «Орфей» 5763 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріали справи не містять жодних доказів існування спорів між продавцем та покупцем з приводу неналежного виконання ними умов договору №2, а саме в частині несплати за об'єкт купівлі-продажу та не передачі його у власність покупця. А отже, на підставі правовстановлюючого документу договору купівлі продажу №2 від 15.03.2001 Теребовлянським бюро технічної інвентаризації видано ПП «Орфей» реєстраційне посвідчення №299 на домоволодіння спірної частини приміщення, датоване 14.06.2000.
А відтак, уповноваженим органом - Теребовлянським БТІ було здійснено реєстрацію права власності позивача на придбаний по договору №2 об'єкт .
Враховуючи вищенаведене, 19.03.2001 Теребовлянське районне споживче товариство перестало бути власником частини приміщення, площею 150 кв. м, і відповідно втратило право на розпорядження цим майном. А отже, не будучи власником частини приміщення площею 150 кв.м. станом на 20.06.2001 Теребовлянське РайСТ не мало права на розпорядження цією частиною майна, а відтак і на укладення спірної додаткової угоди шляхом включення до площі 320,3 кв. м. частини приміщення площею 150 кв. м., яка до цього вже перейшла у власність ПП «Орфей».
В частині визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011, то такі прийняті всупереч Закону, зокрема, п 8.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (зареєстр. в Міністерстві юстиції України18.02.2002 за №157/6445), втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №1844/5 від 14.12.2012 в редакції від 01.10.2010 - чинній станом на момент прийняття спірного рішення.
У зв'язку із задоволенням позовної вимоги про визнання незаконними окремих пунктів рішення №69 від 06.04.2011, які стали підставою для внесення вищевказаних записів про державну реєстрацію права власності, як похідні, підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності АТ «Райффайзен Банк Аваль» на спірні приміщення, а також документи, якими оформлюється відповідне право власності.
Узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги та інших учасників справи.
Теребовлянським районним споживчим товариством подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсною додаткової угоди, укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством та АППБ «Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання вказаної угоди недійсною.
У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що рішення суду не ґрунтується на нормах матеріального права та доказах, які знаходяться у матеріалах справи, а саме:
- позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати ПП «Орфей» за куплений товар; можливість проведення оплати по договору купівлі-продажу від 15.03.2001 станом на 19.03.2001 (дата акту приймання-передачі) або три дні від дати договору спростовуються діючим на той час Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, згідно п.2.3 розділу 2 якого зазначено, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця)з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами;
- позивач за три дні не міг внести в касу 24 256 грн за договором від 15.03.2001, що виключає висновок суду повну оплату, а отже, і передачу спірного приміщення позивачу за умовами договору у зв'язку з повною оплатою вартості купленого приміщення. А відтак судом зроблено неправомірний висновок про перехід до позивача права власності на спірне приміщення згідно договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001;
- судом першої інстанції залишено поза увагою рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 у справі №2-а/1970/3731/12 про стягнення з ПП «Орфей» заборгованості та встановлення судом відсутності зареєстрованого за ПП «Орфей» будь-якого нерухомого майна для погашення заборгованості;
- місцевим господарським судом безпідставно відхилено клопотання Теребовлянського РайСТ та АТ «Райффайзен Банк Аваль» про застосування строків позовної давності до вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2001, заявленої через 18, 5 років;
АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду у повному обсязі та відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, з огляду на таке:
- 03.04.2001 між Теребовлянським РайСТ та АППБ «Аваль» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. В подальшому 20.06.2001 на виконання п.п. 2.1-2.3 договору (у редакції додаткової угоди від 20.06.2001), банком було здійснено оплату на рахунок продавця у сумі 25 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку. У додатковій угоді від 20.06.2001 до договору від 03.04.2001 сторонами передбачено, що вартість приміщенням становить 60 000 грн; покупець зобов'язаний сплатити кошти до 21.06.2001; при цьому кошти за нерухомість сплачені банком повністю 20.06.2001 та в цей же день між сторонами підписано акт приймання - передачі. В подальшому, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано Тернопільським БТІ 11.10.2001 та записано у реєстрову книгу під №301;
- позивачем не подано до суду доказів оплати за нерухоме майно та технічну документацію, яка згідно п.3.1 договору № 2 від 15.03.2001 повинна була бути передана покупцю по акту приймання-передачі в 3-денний термін після повної сплати ціни за приміщення.
Таким чином, позивач не набув права власності на спірне приміщення, а покликання на реєстраційне посвідчення від 14.06.2000 не може вважатися технічною документацією, оскільки без наявності такої встановити, яку саме частину приміщення придбав покупець є неможливим;
- суд, зіславшись на усні твердження позивача щодо здійснення оплати за спірне нерухоме майно, дійшов висновку, що факт здійснення розрахунків між сторонами готівкою є доведеним. Однак, такі покликання суду є безпідставними, з огляду на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72.
А отже, позивач не набув права власності на спірне майно в розумінні ст. 128 Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.1963;
- відсутність державної реєстрації на спірне нерухоме майно за позивачем;
- суд не звернув увагу на те, що виготовлення технічного паспорту 11.06.2001 на замовлення ПП «Орфей» здійснено на приміщення 180,6 кв.м, в той час, як згідно договору від 15.03.2001 площа становила 150 кв.м.;
- порушення місцевим господарським судом норм ст.50 ГПК України, оскільки за відсутності пояснень Теребовлянського БТІ та незалучення його в якості третьої особи у вказаній справі, зазначив про помилковість дій останнього;
- щодо визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради, то таке було прийняте відповідно норм чинного на той час законодавства, зокрема, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу МЮУ від 28.07.2010 №1692/5);
- твердження позивача про те, що про порушення свого права йому стало відомо лише у березні 2019 після отримання рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав на їх обтяжень на спірне майно є безпідставними, оскільки про відсутність зареєстрованого нерухомого майна позивач знає з судових рішень, якими встановлений вказаний факт, а саме постанови Тернопільського окружного адміністративного суду: від 20.11.2012 у справі №2-а/1970/3731/12, від 04.03.2013 у справі №819/397/13-а, від 06.12.2017 у справі №819/1951/17.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу РайСТ, а також відзив на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль», в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує такими обставинами:
- 20.06.2001 продавець - РайСТ не могло передати покупцю АППБ «Аваль» приміщення, площею 320, 3 кв.м, оскільки частина приміщень, загальною площею 150 кв.м була передана ПП «Орфей» згідно акту від 15.03.2001;
- акт приймання-передачі складено без заперечень19.03.2001;
- про оплату за договором свідчить довідка продавця №216 від 25.10.2017 та його лист №95 від 16.05.2018;
- матеріали справи містять копію виготовленого 11.06.2001 на замовлення позивача технічного паспорта на частину приміщення, площею 180, 6 кв.м за адресою: по вул. Князя Василька, буд. 110а в м. Теребовля Тернопільської області з інформацією про вартість майна 24 286 грн;
- на підставі договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001, Теребовлянським БТІ видано реєстраційне посвідчення №299 на частину приміщення.
- Доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо порушення його прав немає, про що свідчить рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №131 від 22.05.2018, яким щодо позивача як власника майна приміщення №4 за адресою по вул. Князя Василька, буд. 110 а присвоєно поштову адресу, однак не повідомлено його про прийняття такого рішення.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради народних депутатів №301 від 25.11.1997, Теребовлянському РайСТ було видано свідоцтво від 22.11.2000 на право особистої власності на нежилий будинок (частину універмагу) по вул. Кн. Василька, буд. 110-а у м. Теребовля , про що Теребовлянським бюро технічної інвентаризації зроблено запис під №301 в реєстровій книзі №1 (ст. 72).
Постановою правління Теребовлянського районного споживчого товариства №1«А»/2 від 04.01.2001 «Про продаж приміщення, що знаходиться за адресою м. Теребовля вул Князя Василька 110 /під банк/» постановлено, зокрема: продати приміщення 1-го поверху бувшого універмагу, що знаходиться за адресою по вул. Кн. Василька, буд. 110-а у м. Теребовля (п. 1 постанови); продаж провести по ціні не нижче залишкової вартості 59280 тис грн, включаючи ПДВ /експертної оцінки/ (п. 2 постанови).
Як підтверджується матеріалами справи, до позовної заяви позивачем долучено копію оформленого 15.03.2001 між Теребовлянським РайСТ (продавцем) та ПП «Орфей» (покупцем) договору №2 купівлі-продажу частини будівлі, відповідно до п 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість частини приміщення площею 150 кв. м., що знаходиться в м Теребовля по вул.. Кн. Василька, 110 а (частину першого поверху згідно технічної документації, плану підписаного сторонами, який є невід'ємною частиною договору).
Вартість частини приміщення будинку, яке продається (згідно плану) становить 24280 грн, в т. ч. ПДВ. Покупець зобов'язується внести кошти за придбаний об'єкт протягом 3,5 місці, не пізніше 1 липня 2001 року. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошової суми зі свого рахунку на рахунок продавця або внесення грошей в касу (п 2.1, п 2.2, п 2.3 договору відповідно).
Згідно п 3.1 договору продавець зобов'язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни передати покупцю продане приміщення по акту прийому-передачі, який підписується сторонами і наявну технічну документацію на об'єкт.
Відповідно до п 3.2 договору покупець зобов'язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни прийняти придбаний об'єкт по акту прийому-передачі.
У п 3.3, п 3.4 договору сторони обумовили, що кожна сторона зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні обов'язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою (п 3.5 договору).
Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні суду зазначено, що матеріали справи містять копію акту приймання передачі спірного майна від 19.03.2001 до договору купівлі-продажу від 15.03.2001 за №1, відповідно до якого Теребовлянським РайСТ передано Приватному підприємству «Орфей» частину приміщення площею 150 кв м за адресою вул. Кн. Василька, 110 а у м Теребовля.
Крім цього, місцевим господарським судом встановлено, що на замовлення ПП «Орфей» 11.06.2001 Теребовлянським БТІ було виготовлено Технічний паспорт (реєстровий номер 299) на частину приміщення площею 180,6 кв м за вищевказаною адресою. У характеристиці даного об'єкту зазначено, що вартість частини приміщення під літерою А згідно договору купівлі-продажу складає 24286 грн.
На підставі договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001 Теребовлянським БТІ 14.06.2000 видано позивачу Реєстраційне посвідчення №299 на частину приміщення по вул Кн. Василька, 110 а у м Теребовля.
Наявними матеріалами справи підтверджується також, що 03.04.2001 між Теребовлянським районним споживчим товариством (продавцем) та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ «Аваль» (покупцем) укладено договір №10/07-02/015, відповідно до п 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість частини приміщення площею 150 кв. м., що знаходиться в м. Теребовля по вул. Кн. Василька, буд. 110-а (частину першого поверху згідно технічної документації, плану підписаного сторонами).
Вартість частини приміщення будинку, яке продається (згідно плану) становить 35000 грн, в т. ч. ПДВ. Покупець зобов'язується внести кошти за придбаний об'єкт протягом 45 календарних днів з моменту укладення договору. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошової суми зі свого рахунку на рахунок продавця (п 2.1, п 2.2, п 2.3 договору відповідно).
Згідно п 3.1 договору продавець зобов'язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни передати покупцю продане приміщення по акту прийому-передачі, який підписується сторонами і наявну технічну документацію на об'єкт.
Відповідно до п 3.2 договору покупець зобов'язався в 3-денний термін після повної сплати продажної ціни прийняти придбаний об'єкт по акту прийому-передачі.
У п 3.3, п 3.4 договору сторони обумовили, що кожна сторона зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні обов'язків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою (п 3.5 договору).
Зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки у письмовій формі (п 5.3, п 5.4 договору).
Згідно акту приймання-передачі від 04.05.2001 до договору купівлі-продажу від 03.04.2001 за №10/07-02/015, Теребовлянським РайСТ передано АППБ «Аваль» частину приміщення площею 150 кв. м. за адресою по вул Кн. Василька, буд.110-а у м. Теребовля.
До відзиву на позов відповідачем 1 додано накладну №18 від 04.05.2001, видану банку «Аваль» Теребовлянським РайСТ на суму 35000 грн, щодо приміщення 150 кв.м. по вул. Кн. Василька, 110-а у м Теребовля.
14.06.2000 Теребовлянським БТІ видано банку Реєстраційне посвідчення №299, на частину приміщення по вул Кн. Василька, 110- а у м. Теребовля, на підставі договору купівлі-продажу №10/07-02/015 від 03.04.2001.
Факт укладення між Теребовлянським районним споживчим товариством та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» договору №10/07-02/015 від 03.04.2001 позивачем не заперечується та не оспорюється.
Разом з цим, матеріали справи містять копію укладеної 20.06.2001 між Теребовлянським РайСТ (продавцем) та Тернопільською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (покупцем) додаткової угоди до договору №10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001, якою пункти 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 договору №10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001 вкладено в наступній редакції, зокрема:
« 1.1. Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити приміщення, вказані у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, загальною площею 320,3 м кв, що розташовані на першому поверсі в будинку № 110а по вул Князя Василька в м Теребовлі Тернопільської області»;
« 2.1. Вартість приміщень (згідно додатку № 1), які продаються, становить 60000 грн, в тому числі податок на додану вартість»;
« 2.2. Покупець зобов'язується внести кошти за придбаний об'єкт в строк по 21.06.2001 включно».
Відповідно до п. 2, п. 3 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору № 10/07-02/015 купівлі-продажу частини будівлі від 03.04.2001. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання продавцем і покупцем.
Також 20.06.2001 між Теребовлянським РайСТ та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» складено акт прийому-передачі, зміст п.1 якого вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу частини будівлі № 10/07- 02/015 від 03.04.2001 продавець передає, а покупець приймає приміщення загальною площею 320,3 кв.м., що розташовані на першому поверсі будинку 110-а по вул Кн. Василька в м Теребовлі Тернопільської області.
На підставі договору купівлі-продажу № 10/07-02/015 від 03.04.2001 і додаткової угоди від 20.06.2001 до даного договору Теребовлянським БТІ 11.10.2001 видано АППБ «Аваль» реєстраційне посвідчення №301 на об'єкт нерухомого майна за адресою вул.. Кн. Василька, буд. 110-а у м. Теребовля.
Як підтверджується матеріалами справи, на звернення банку у 2008 році Спільним підприємством комплексного проектування «Тернопількооппроект» виготовлено робочий проект по реконструкції існуючих приміщень Теребовлянського відділення «Райффайзен Банк Аваль» в м Теребовля по вул. Кн. Василька, 110-а, з зазначеною робочою площею 304,12 кв. м. До нього додані вихідні дані та робочі креслення, а саме виконані техніком Шубалим у січні 2011 року План будови під літерою «А» по вул Кн Василька, 110-а у м Теребовля та виконаний тим же Шубалим 25.01.2011 Журнал обмірів та розрахунку площ приміщень №110-а щодо приміщення загальною площею 320,9 кв. м., з зазначенням у ньому про окремі площі приміщень 92,6 кв.м. та 228,3 кв. м., за вказаною адресою.
В подальшому банк звернувся до Теребовлянської міської ради з проханням надати дозвіл на оформлення права власності та отримання свідоцтв про право власності на два окремі приміщення.
На підставі викладеного, рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №69 від 06.04.2011, серед іншого вирішено: « 3. Переоформити право власності на приміщення №1, загальною площею 228,3 м кв, що знаходиться в м. Теребовля по вул. Кн. Василька, буд.110-а за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 4. Переоформити право власності на приміщення №2, загальною площею 92,6 м кв, що знаходиться в м. Теребовля по вул. Кн. Василька, буд.110-а за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 5. Виконавчому комітету міської ради видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 6.Теребовлянському БТІ зареєструвати свідоцтво про право власності на нерухоме майно».
На підставі вказаного рішення, Виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради 04.05.2011 видано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свідоцтво серії САЕ №011273 про право приватної власності на нежитлове приміщення 1, загальною площею 228, 3 кв. м. та свідоцтво серії САЕ №011275 про право приватної власності на нежитлове приміщення 2, загальною площею 92,6 кв. м.
Право власності на вищезазначені приміщення було зареєстровано, що підтверджується витягами з Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав №29845945 та №29849693 від 04.05.2011, згідно яких внесено записи під номерами 514 та 515 відповідно.
В подальшому, 01.03.2012 Теребовлянським БТІ виготовлено на замовлення власника - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» Технічні паспорти на нежилі приміщення №1 площею 228,3 кв.м. (інвентарний номер 2666, реєстровий номер 514) та приміщення №2 площею 92,6 кв.м. (інвентарний номер 2666, реєстровий номер 515).
Як встановлено судом першої інстанції, 05.03.2019 ПП «Орфей» звернулось до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області із заявою про внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно на частину будівлі згідно договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001.
У відповідь на звернення, рішенням № 46153172 від 26.03.2019 державним реєстратором було прийнято відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; подані документи не дали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; згідно отриманої інформації Теребовлянського БТІ від 14.03.2019 за №49 право власності на заявлену частину приміщення по вул. Кн. Василька, буд.110-а за заявником не зареєстровано; по пошуках відомостей за адресою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вже містяться актуальні дані про реєстрацію приміщень 1,2,3 за даною адресою.
Згідно Інформаційних довідок №161567619 та №161569548 від 29.03.2019 з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 04.05.2011 було здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на приміщення 1, площею 228,3 кв.м по вул. Кн. Василька, буд.110-а.
Крім цього, згідно інформації про об'єкти нерухомого майна за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на праві приватної власності 24.10.2016 під номерами 17107701 та 17106458 зареєстровані відповідно приміщення 1, загальною площею 228,3 кв.м. та приміщення 2, загальною площею 92,6 кв. м., які знаходяться по по вул. Кн. Василька, буд.110-а.
Суд бере до уваги, що як позивач, так і скаржник зазначає про технічку описку у даті реєстраційного посвідчення №299, а саме зазначення 14.06.2000 замість 14.06.2001. Однак, такі обставини не мають вагомого значення для дослідження спірних правовідносин.
Посилаючись на порушення свої прав, як власника нерухомого майна, ПП «Орфей» звернулось з позовом до суду.
За викладених обставин, між сторонами виникли відносини щодо набуття права власності на вищезгадане нерухоме майно та похідні дії щодо реєстрації права на вказане майно.
Оцінка суду.
Відповідно до ст 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
А відтак, до таких спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, в чинній на момент їх виникнення редакції від 08.10.1999 (надалі ЦК УРСР 1963 року).
Водночас згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 2004 року зазначено, що він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи те, що правові наслідки оскаржуваної додаткової угоди існують і на момент подання позову до суду, до спірних правовідносин необхідно застосовувати Цивільний кодекс України 2004 року.
Згідно з положеннями частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
З аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Позивач стверджує, що на момент укладення додаткової угоди, продавець - РайСТ не вправі було продавати частину нерухомого майна, загальною площею 150 кв. м., оскільки вказане майно набуло ПП «Орфей» згідно договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001.
А отже, для встановлення факту недійсності вказаної додаткової угоди, треба встановити, що продавець - РайСт здійснив неправомірне відчуження, оскільки право власності на предмет договору (нерухоме майно) набуло ПП «Орфей» на підставі договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001.
Враховуючи те, що на момент виникнення спірних відносин (15.03.2001) діяв ЦК Української РСР 1963 року, до правовідносин, які виникли на підставі цього договору необхідно застосовувати ЦК Української РСР 1963 року.
Так, згідно ст. ст. 4, 42 ЦК УРСР 1963 року цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Відповідно до ч. 1 ст. 128, ч.1 ст.224 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
За договором (угодою) купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 151 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
З аналізу викладених норм, випливає, що право власності на майно виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи те, що умовами договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001 передбачено спеціальний порядок набуття права власності на куплене майно, а саме: право власності на приміщення, яке продається переходить до покупця після оплати всієї суми визначеної угодою. При цьому, договором встановлено, що покупець зобов'язується внести кошти за придбаний об'єкт протягом 3,5 місці, не пізніше 1 липня 2001 року. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошової суми зі свого рахунку на рахунок продавця або внесення грошей в касу.
За таких обставин, для встановлення факту набуття ПП «Орфей» нерухомого майна, загальною площею 150 кв.м. згідно договору №2 від 15.03.2001, необхідно дослідити наявність факту здійснення розрахунків ПП «Орфей» за спірне нерухоме майно.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували здійснення ПП «Орфей» розрахунків за спірне майно у сумі 24280 грн.
Щодо покликань позивача на те, що оплата за вказаний об'єкт була проведена шляхом внесення грошових коштів в касу відповідача 2, а після цього майно передано у власність покупця, підтвердження чого є акт прийому передачі від 19.03.2001, то такі покликання спростовуються наступним.
Відповідно до п.2.3 Розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 встановлено, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
А тому, враховуючи, що акт підписаний 19.03.2001, а договір укладений 15.03.2001, позивач за три дні не міг внести в касу 24 256 грн, а якщо вніс, то неправомірно, а тому, висновок суду першої інстанції про повну оплату є помилковим, а отже, і факт передачі спірного приміщення позивачу за умовами договору у зв'язку з повною оплатою вартості купленого приміщення.
Щодо покликання позивача та суду на довідку №216, видану РайСТ, згідно якої частина приміщення в м. Теребовля по вул. Кн.Василька, буд.110-а, площею 150 кв.м. продано 15.03.2001 ПП «Орфей», розрахунки за проданий об'єкт проведені, заборгованості немає, то така довідка не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак не підтверджує факт здійснення розрахунків між сторонами. При цьому, виходячи з Положення про ведення касових операцій, покупець не мав права за три дні сплатити готівкові кошти за придбане нерухоме майно, а РайСТ прийняти такі кошти.
Щодо покликань суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази існування спорів між продавцем та покупцем з приводу неналежного виконання ними умов договору №2, то такі є безпідставними, з огляду на те, що предметом дослідження у спірній ситуації є факт набуття права власності на спірне майно позивачем згідно договору №2 від 15.03.2001.
За викладених обставин, судом зроблено неправомірний висновок про перехід до позивача права власності на спірне приміщення згідно договору купівлі-продажу №2 від 15.03.2001, а тому на дату укладення спірної додаткової угоди РайСТ було законним власником спірного майна.
А отже, оспорювана угода на момент її укладення не суперечила ст.ст. 203, 215 ЦК України, а право позивача у зв'язку з її укладенням, не порушено.
Щодо визнання незаконними та скасувань окремих пунктів рішення №69 від №69 від 06.04.2011, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно ч. 2 ст. 19, ст. 140 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до п.8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу МЮУ від 28.07.2010 №1692/5) оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об'єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об'єктами складну річ; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлюючих документів, передбачених у додатку 2 до Положення.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою прийняття оскаржуваних пунктів рішення було звернення банку про реєстрацію приміщення №1 та №2 у зв'язку з реконструкцією діючого приміщення, загальною площею 320,9 кв.м. та поділом його на окремі приміщення, подане разом з відповідними документами на розгляд виконавчому комітету Теребовлянської міської ради.
З огляду на зазначене вище, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень законодавства при прийняття оспорюваних пунктів рішення.
Щодо покликань суду першої інстанції на те, що відсутність станом на 06.04.2011 окремих технічних документацій на приміщення №1 та №2, то такі є безпідставними, з огляду і на той факт, що враховуючи те, що оспорювана угода на момент її укладення не суперечила ст.ст. 203, 215 ЦК України, а позивачем не доведено набуття права власності за спірне майно згідно договору №2 від 15.03.2001, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування в частині п.п. 3,4, 5, 6 не порушує прав позивача.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності та державної реєстрації права власності на приміщення №1 та №2, то такі є похідними від вищезгаданих, а відтак не підлягають до задоволення.
Щодо твердження апелянтів про застосування строків позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 257, ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позивач, достеменно знаючи про відсутність у нього зареєстрованого нерухомого майна, що встановлено судовими рішеннями, звернувся з позовом лише у 2019 році.
Однак, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушеного права позивача, відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, судовий збір за розгляд апеляційних скарг необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, Тернопільська область та Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.10.2019 у справі №921/384/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Орфей»(вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, код 31092327) на користь Теребовлянського районного споживчого товариства (провулок Кн Василька, 6, м Теребовля, Тернопільська область, код 01767330) 2 881, 50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Орфей»(вул Грушевського, 53, м Теребовля, Тернопільська область, код 31092327) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (вул Лєскова, 9, м Київ, код 14305909) 17 289, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Господарському суду Тернопільської області видати наказна виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено 23.03.2020
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак
Судді С.М. Бойко
Г.Г. Якімець