24 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1407/19 пров. № А/857/1541/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, ухвалене суддею Баранюком А.З. у м. Тернополі о 15 год. 39 хв. у справі № 500/1407/19 за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 24.01.2019 року № 0000261401, форми «Н» від 24.01.2019 року № 0000291401, форми «ПН» від 24.01.2019 року № 0000271401, форми «С» від 24.01.2019 року № 0000281403.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що у період з 12.11.2018 року по 14.12.2018 року відповідач провів планову виїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року за результатами якої склав акт № 2625/19-00-14-01/30891374 від 21.12.2018 року.
На підставі акта перевірки відповідач виніс оскаржені податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними.
Свою позицію позивач мотивує тим, що штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки в розмірі 243937,5 грн, які визначені у податковому повідомленні-рішенні форми «С» від 24.01.2019 року № 0000281403, є адміністративно-господарськими та застосовані до позивача за межами строку установленого статтею 250 Господарського кодексу України.
На думку позивача, відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Позиція відповідача у справі зводиться до того, що відповідно до частини 2 статті 250 Господарського кодексу України дія цієї статті щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюється на штрафні санкції контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи. Тому, штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки можуть бути застосовані в межах загального (1095 днів) строку визначення податкового зобов'язання.
Відповідач вказав, що в решті податкових повідомлень-рішень позивач не висловлює незгоди з порушеннями встановленими перевіркою, оскільки не наводить обґрунтувань, пояснень, будь-яких розрахунків та доказів з цього приводу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить мотиви, які аналогічні тим, що наведені у позовній заяві та додатково зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки твердженням позивача про те, що штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими і застосовані за межами строку встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
При цьому, сторін про відкладення розгляду справи, у зв'язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України на території України карантину з метою запобігання поширення коронавірусної інфекції необхідно відхилити, оскільки відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що на підставі направлень від 08.11.2018 року № 3508, № 3519, № 3509, № 3510, № 3511 виданих Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 30.10.2018 року № 2099, відповідач з 12.11.2018 року по 14.12.2018 року провів планову документальну виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року, за результати якої 21.12.2018 року склав акт перевірки № 2625/19-00-14-01/30891374.
У акті перевірки відповідач зафіксував наступні порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства:
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року № 159/28289, постанов Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 189, від 20 січня 2016 року № 23, від 18 січня 2017 року № 22, у зв'язку з тим, що позивач допустив заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 332560,00 грн., в т.ч. за: листопад 2015 року на 138,00 грн., грудень 2015 року на 86,00 грн., червень 2016 року на суму 17,00 грн., жовтень 2016 року на суму 94133,00 грн., листопад 2016 року на суму 2436,00 грн., грудень 2016 року на суму 11079,00 грн., січень 2017 року у сумі 95,00 грн., червень 2017 року у сумі 9,00 грн., липень 2017 року у сумі 17,00 грн., листопад 2017 року у сумі 212791,00 грн., травень 2018 року у сумі 8959,00 грн., вересень 2018 року у сумі 2800,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2638,00 грн., в т.ч. за: квітень 2017 року у сумі 14,00 грн., травень 2017 року у сумі 2624,00 грн.;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 189, від 20 січня 2016 року № 23, від 18 січня 2017 року № 22, у зв'язку з тим, що позивач не склав та не зареєстрував в ЄРПН зведені податкові накладні з податку на додану вартість на загальну суму 9278,00 грн., в тому числі за: січень 2017 року на 103,00 грн.; лютий 2017 року на 153,00 грн.; березень 2017 року на 27,00 грн.; червень 2017 року на 9,00 грн.; липень 2017 року на 27,00 грн.; травень 2018 року на 8959,00 грн.;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що позивач несвоєчасно зареєстровав розрахунки коригування на зменшення суми компенсації вартості постачання на загальну суму податку на додану вартість - 50946,50 грн., а саме: березень 2018 року на 79,23 грн.; травень 2018 року на 45410,32 грн.; червень 2018 року на 2352,69 грн.; серпень 2018 року на 3104,27 грн.
- вимог п. 2.6 глави 2, пункту 4.2 та пункту 4.3 глави 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 із змінами та доповненнями, у зв'язку з тим, що в період, що перевіряється позивач не оприбуткував (неповно та/або несвоєчасно) готівкові кошти в касі підприємства в день одержання готівкових коштів з оформленням їх прибутковими касовими ордерами та записами в касовій книзі в загальній сумі 33927,50 грн;
- вимог пункту 11 розділу ІІ, пункту 39 та пункту 40 розділу IV «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 із змінами та доповненнями, у зв'язку з тим, що позивач не відобразив у касовій книзі готівкові кошти прибутковими касовими ордерами в загальній сумі 14860,00 грн. у день їх фактичного надходження в повній сумі, тобто несвоєчасно оприбуткував готівкові кошти в касовій книзі;
- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року № 111/26556, в частині відображення в податкових розрахунках (форма № 1 ДФ) недостовірних відомостей щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків в звітних періодах 1,4 квартали 2016 року, 2,4 квартали 2017 року.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.01.2019 року:
- № 0000261401 форми «Р», на підставі якого збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 146133,75 грн (116907,00 грн за податковим зобов'язанням та 29226,75 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0000271401 форми «ПН», на підставі якого застосовав штраф у сумі 4639,00 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
- № 0000281403 форми «С», на підставі якого застосовав штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 243937,50 грн за платежем санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів;
- № 0000291401 форми «Н», на підставі якого застосовав штраф у сумі 5800,48 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв у спосіб, порядку та межах визначених чинним законодавством України.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У адміністративному позові та апеляційній скарзі позивач посилається лише на обставини і факти, що стосуються неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000281403 форми «С», яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил обліку готівки, а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі.
Отже, апеляційний суд досліджує обставини справи в межах доводів адміністративного позову та апеляційної скарги.
Апеляційний суд зазначає. що в ході проведення перевірки відповідач встановив несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів в касі підприємства в день одержання готівкових коштів з оформленням їх прибутковими касовими ордерами та записами в касовій книзі в загальній сумі 33927,50 грн, що є порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320) (далі - Положення № 637) в редакції, чинній до 05.01.2018 року.
Також, в ході проведення перевірки відповідач встановив несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів в касі підприємства в день одержання готівкових коштів з оформленням їх прибутковими касовими ордерами та записами в касовій книзі в загальній сумі 14860,00 грн., що є порушенням пункту 11 розділу II, пункту 40 розділу IV Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (далі - Положення № 148) в редакції чинній на момент виникнення правопорушення.
Згідно з видатковим касовим ордером № 583 від 13.06.2016 року з каси підприємства 13.05.2016 року видано готівкові кошти в сумі 10440,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 13.05.2016 року в сумі 10440,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 13.06.2016 року.
Згідно з видатковим касовим ордером № 631 від 13.09.2017 року з каси підприємства 13.08.2017 року видано готівкові кошти в сумі 14025,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 13.08.2017 року в сумі 14025,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 13.09.2017 року.
Згідно з видатковим касовим ордером № 822 від 25.09.2018 року з каси підприємства 25.09.2018 року видано готівкові кошти в сумі 4960,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 25.09.2018 року в сумі 4960,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 26.09.2018 року.
Згідно з видатковим касовим ордером № 823 від 25.09.2018 року з каси підприємства 25.09.2018 року видано готівкові кошти в сумі 2470,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 25.09.2018 року в сумі 2470,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 26.09.2018 року.
Згідно з видатковим касовим ордера № 824 від 25.09.2018 року з каси підприємства 25.09.2018 року видано готівкові кошти в сумі 4960,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 25.09.2018 року в сумі 4960,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 26.09.2018 року.
Згідно з видатковим касовим ордером № 825 від 25.09.2018 року з каси підприємства 25.09.2018 року видано готівкові кошти в сумі 2470,00 грн. Факт одержання готівки із каси підприємства 25.09.2018 року в сумі 2470,00 грн. підтверджено підписом одержувача. Надходження та видача даних готівкових коштів відображені в касовій книзі 26.09.2018 року.
Відповідно до п. 1.2 Положення № 637, в редакції чинній до 05.01.2018 року, оприбуткування готівки-проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з п. 2.6 Положення № 637, в редакції, чинній до 05.01.2018 року, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Відповідно до пункту 4.2 Положення в редакції чинній до 05.01.2018 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
Відповідно до пункту 11 розділу II Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Відповідно до пункту 40 розділу IV Положення № 148 касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з пунктом 18 розділу II цього Положення, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 31 розділу III цього Положення.
08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.
Статтею 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону.
Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Апеляційний суд вважає, що відповідач застосував до позивача як суб'єкта господарювання штрафні (фінансові) санкції на підставі абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» правомірно.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.
Положення частини другої статті 250 Господарського кодексу України слід розуміти таким чином, що дія частини першої вказаної статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені, в тому числі, Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», який має юридичну силу Закону, контроль за дотриманням якого покладено на фіскальні органи.
Тобто, апеляційний суд вважає, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків регламентовано статтею 114 Податкового кодексу України та відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 13 листопада 2018 року у справі № 803/680/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/780/17, від 12 червня 2018 року у справі № 826/8121/16.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в справі № 500/1407/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. П. Сеник
С. М. Шевчук