17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1099/19 пров. № 857/13505/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Луцович М.М. у м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 30 вересня 2019 року) у справі № 260/1099/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA100010/2019/000241/2 від 09.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00826.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивачем через митного брокера, подано до відповідача електронну митну декларацію та підтверджуючі документи для розмитнення транспортного засобу, із заявленою митною вартістю у розмірі 6450,00 євро. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100010/2019/000241/2 від 09.07.2019 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00826. Вказана картка відмови та рішення про коригування митної вартості прийняті у зв'язку з тим, що на думку відповідача, заявлена декларантом за основним методом митна вартість ТЗ не може бути визнана, а тому відповідач здійснив коригування митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу, встановивши при цьому митну вартість в сумі 13450 євро. Позивач не погоджується з оскарженими рішеннями, оскільки наголошує на тому, що ним подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, натомість митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної декларантом за ціною договору (контракту) митної вартості товарів, та необґрунтовано застосував резервний метод її визначення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості № UA100010/2019/000241/2 від 09.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00826.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач при митному оформленні надав наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного, а саме: резервного методу.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується із графи 44 митної декларації. Крім цього вказує, що митниці не були подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Оскільки декларантом не надано документи, котрі підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в котрому покликається на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивачем 04.07.2019 через представника ТОВ «Сервіс Експерт» (декларант) було подано до відповідача митну декларацію № UA 100010.2019.339648 на товар - легковий автомобіль марки - VW, модель - PASSAT, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, фактурна вартість - 6450, 00 євро, із заявленою за першим (основним) методом митною вартістю товару (а.с. 76).
Так, у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (графа 42 митної декларації).
Позивачем для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення надано: рахунок - фактура (інвойс) від 13.06.2019 року № 2019/313, із зазначенням вартості автомобіля - 6450, 00 євро; декларацію про походження товару від 13.06.2019 № 2019/313; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 100010/2019/339489 від 04.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 -0-041/16-00011 від 10.02.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.06.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 18693/19-54 від 02.07.2019; інші некласифіковані документи - зняття з обліку від 20.05.2019; копію митної декларації країни відправлення № 19DЕ750408051770Е2 від 13.06.2019.
Рішенням відповідача про коригування митної вартості № UA 100010/2019/000241/2 від 09.07.2019 проведено коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та скориговано таку до 13450, 00 євро. за резервним методом визначення митної вартості (а.с. 46).
У графі 33 вказаного вище рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що заявлена декларантом за основним методом митна вартість транспортного засобу не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме не надано: зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, банківські платіжні документи, а також зазначено, що за митною декларацією № UA 100010/2019/339648 спрацювала система управління ризиками щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Отже, митна вартість вищезазначеного автомобілю визначена відповідачем за резервним методом в сумі 13450 євро (а.с. 46).
На підставі рішення про коригування митної вартості, відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00826 (а.с. 47).
Позивач вважаючи прийняті рішення відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За змістом ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).
Відповідно до ч. 3, 4 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Положеннями ч. 5, 6 ст. 57 МК України закріплено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як згадувалось вище та підтверджується матеріалами справи, що з метою митного оформлення транспортного засобу декларантом подано для митного оформлення митну декларацію № UA403010/2019/008389 на товар легковий автомобіль ВМW, модель: НОМЕР_3 , 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 з метою випуску його у вільний обіг. Фактурна вартість товару 8300 євро, заявлена за першим (основним) методом декларантом митна вартість товару становить 8300 євро або 243895, 32 грн.
Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи:
рахунок - фактура (інвойс) №2019/313 від 13.06.2019;
декларацію про походження товару №2019/313 від 13.06.2019;
акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA10010/2019/339489 від 04.07.2019;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 -0-041/16-00011 від 10.02.2016;
банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.06.2019;
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 18693/19-54 від 02.07.2019;
інші некласифіковані документи - зняття з обліку від 20.05.2019;
копію митної декларації країни відправлення № 19DЕ750408051770Е2 від 13.06.2019.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:
якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;
не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання системи АСАУР в результаті чого вартість була визначена за резервним методом.
Однак на думку суду зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відтак, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є:
1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості;
5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Натомість в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме при митному оформлені не надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює та додатки до нього у разі їх наявності; банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості) транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення). За митною декларацією № UA100010/2019/339648 спрацювала система ризиками щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару.
При цьому, колегією суддів встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, котрі з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують їх числові значення митної вартості.
Водночас судом встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не міститься відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів, а також не зазначено вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. З тих підстав колегія суддів вважає його необґрунтованим.
В свою чергу, доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, декларантом, було подано для митного оформлення перелік документів для визначення митної вартості, серед яких зокрема:
договір купівлі/рахунку № 2019/313, де зазначено, що 13.06.2019 позивачем було придбано в Німеччині на фірмі «Hirschfeld Automobile GmbH» легковий автомобіль марки - VW, модель - PASSAT, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення за ціною 6 450 євро. В договорі, в розділі окремі домовленості, зазначено, що вказаний транспортний засіб пошкоджений: тріщина двигуна після ДТП, протікання мастила (а.с.13-14);
платіжний документ на оплату придбаного транспортного засобу в сумі 6 450 євро (а.с. 15-16);
висновок експертного дослідження №18693/19-54 від 02.07.2019, для підтвердження факту пошкодження транспортного засобу та фактичної вартості авто на момент проведення митного оформлення було проведено автотоварознавче дослідження (т/з) та визначення його нерозмитненої вартості з урахуванням витрат на його відновлення після ДТП, котрим визначено вартість транспортного засобу в сумі - 7528, 63 євро (а.с. 26-31);
Вказані вище документи містять всі реквізити, що необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу.
Відтак на переконання суду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.
Крім цього, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в такій відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу індикатору ризику АСАУР ДФС, визначеного на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.
З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за методом обраним позивачем.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 260/1099/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 24 березня 2020 року