17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/16/20 пров. № А/857/2237/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (постановлену головуючим - суддею Гудима Н.С., у м. Рівне) про повернення позовної заяви у справі № 460/16/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення дій,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправною бездіяльності щодо недоотримання встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» строку надання відповіді на запит від 05.11.2019; визнання протиправними дій щодо ненадання своєчасної відповіді на запит від 05.11.2019 наданого у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації», після продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів згідно з повідомленням від 12.11.2019 № 5001/4158 та зобов'язання надати відповідь на поставлені питання у запиті від 05.11.2019, наданого у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою від 08.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 840, 80 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог закону.
16.01.2020 подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що у нього незначні доходи та багатодітна сім'я. До клопотання долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також копію посвідчення Луцької міської ради №0 16986, яким підтверджено право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він, як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Разом з цим на переконання колегії суддів такі висновки є суперечливими з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України № 3674-VI).
В розумінні статей 1, 2 Закону України № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R(81)7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України».
Статтями 3, 5 Закону України 3674-VI встановлені перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, та коло осіб, звільнених від його сплати.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху Рівненський окружний адміністративний суд виходив з того, що на заявника не поширюються пільги зі сплати судового збору, відтак за подання такої заяви відповідно до вимог процесуального закону справляється судовий збір.
Оскільки ОСОБА_1 не усунув недолік, вказаний в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позовну заяву поверуто останньому. При цьому, судом надано оцінку майновому стану заявника та встановлено відсутність передбачених ст.8 Закону України «Про судовий збір» підстав для його звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Тобто, позивач як ветеран війни - учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням, має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема, і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 (справа № 800/203/17), постановах Верховного Суду від 11.10.2018 (справа № 814/2038/17), від 22.03.2019 (справа № 825/934/18), а відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст 6, ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Звужене тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є неправильним у контексті застосування принципу верховенства права.
Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій під час звернення їх до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їхніх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив заявника права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є передчасним.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 460/16/20 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 24 березня 2020 року