23 березня 2020 року
Київ
справа № 280/3625/19
адміністративне провадження № К/9901/6765/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 280/3625/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати такі податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
25.10.2019 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, а саме, стягнути з обох відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12200 грн.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, заяву позивача задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України у сумі 2750 грн з кожного. В іншій частині заяви відмовлено.
10.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якій відповідач просить скасувати додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Промелектроніка» в задоволенні заяв про розподіл судових витрат на правову допомогу. Касаційна скарга обґрунтована тим, що сума стягнута судом є значно завищеною, не є співрозмірною понесеним витратам. При визначенні розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката необхідно враховувати лише витрати на реальні послуги, які є фактичними, неминучими та безпосередньо пов'язані з конкретною адміністративною справою, їх розмір є обґрунтованим та підтверджений належними первинними документами. Такі докази представником позивача не надано, зокрема, що у штаті ТОВ «Промелектроніка» відсутні фахівці, які мали би можливість готувати позовну заяву та додатки до неї, відповіді на відзив.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може бути вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
У таких випадках суд виносить додаткове рішення, постанову або ухвалу в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Отже, за нормами КАС України додаткове судове рішення у справі є невід'ємною частиною рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
З огляду на доводи касаційної скарги, наведені скаржником, та зміст судових рішень можна зробити висновок, що вони фактично стосуються незгоди з оцінкою судів доказів щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу, тоді як переоцінка доказів згідно з частиною другою статті 341 КАС України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів щодо розподілу судових витрат і їх співмірності із заявленою ціною позову у даному майновому спорі та відповідності складності малозначної справи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 280/3625/19
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду