20 березня 2020 року Справа № 926/2488/19
За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, м. Чернівці
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області
про стягнення заборгованості з орендної плати за землю - 337026,76 грн
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився.
Прокурор - не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, в якому просить стягнути заборгованість за договором оренди землі №3326 від 07.12.2006 у розмірі 337026,76 грн за час користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:30:001:0048, площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: вул. Московської Олімпіади, 3-Б, економіко-планувальна зона №30, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/955/13, яке набрало законної сили 08.07.2014 внесено зміни до договору оренди землі №3326 від 07.12.2006, який укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП Шупенею Марією Степанівною, а саме пункт 7 договору викладено в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн". Однак, всупереч положень договору та чинного законодавства відповідач не здійснював оплату в повному обсязі за користування земельною ділянкою, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі позову за період з 09.07.2014 по 15.08.2019.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2019 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 05.12.2019 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області.
Ухвалою суд від 05.12.2019 підготовче засідання відкладено на 20.12.2019.
Ухвалою від 20.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 10.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 21.01.2020.
Ухвалою від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання на 06 лютого 2020 року.
06 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№442), в якому відповідач заперечує проти позову у зв'язку з відсутністю доказів у підтвердження підстав позову, а також у зв'язку з непідсудністю господарському суду цієї справи у тому вигляді як її сформулював Керівник Чернівецької місцевої прокуратури.
У підготовчому засіданні 06.02.2020 оголошено перерву до 10.02.2020.
Ухвалою підготовчого засідання від 10.02.2020 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про закриття провадження у справі відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 10.02.2020 за заявою представника відповідача відкладено розгляд справи на "11" березня 2020 року.
У судове засідання 11.03.2020 представник третьої особи не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.
У судовому засіданні 11.03.2020 прокурор та представник позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи обставини та підстави викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№442).
Представник відповідача звернув увагу суду на те, що у рішення у справі №926/955/13 так і не внесено виправлення, адже в ухвалі про виправлення описки від 28.02.2014 зазначається про виправлення помилки в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/9755/13, а не 926/955/13.
Крім цього, представником відповідача подано заяву про застосування у цій справі строків позовної давності.
У судовому засіданні 11.03.2020 оголошено перерву до 20.03.2020.
У судове засідання 20.03.2020 прокурор та представник позивача не з'явились, надіславши заяви в яких наполягають на продовженні розгляду справи без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання 20.03.2020 не з'явився.
З матеріалів справи вбачається, що у суду відсутні передбачені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстави для відкладення розгляду справи.
З урахуванням заслуховування у судовому засіданні 11.03.2020 у вступному слові представників учасників справи, надання їм можливості поставити взаємні запитання та надати на них відповіді, дослідження у судовому засіданні усіх наявних в матеріалах справи доказів та надання представникам учасників справи можливості звернути увагу суду на окремі докази чи окремі частини цих доказів, з огляду на те, що явка третьої особи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, враховуючи, що представника відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце цього судового засідання, а від останнього не надходило жодних заяв з зазначенням обставин неможливості продовження розгляду справи без його часті, суд дійшов висновку про можливість завершення судового розгляду у судовому засіданні без участі представників учасників справи.
Заслухавши у попередніх засіданнях пояснення учасників судового процесу, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.
07 грудня 2006 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Шупенею Марією Степанівною укладено договір оренди земельної ділянки за № 3326 (Договіо), згідно з умовами якого, на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міської ради V скликання від "27" жовтня 2006 року за №136, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, загальною площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 3-Б, економіко-планувальна зона № 30, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність, на строк до 16.02.2054 для обслуговування будівлі.
Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК».
Пунктом 7 даного Договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 8303,54 грн.
Відповідно до п.10 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т. ч. внаслідок інфляції та індексації у відповідності до чинного законодавства; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом.
У пункті 28 Договору сторони погодили, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових договорів. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір розв'язується у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі № 926/955/13 внесено зміни до договору оренди землі № 3326 від 7 грудня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та фізичною особою підприємцем Шупенею Марією Степанівною, а саме пункт 7 Договору викладно в такій редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн».
Рішення суду набрало законної сили 08.07.2014.
Відповідно до приписів частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожна особа (суб'єкт господарювання) має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом примусового виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, договорів та інших правочинів.
Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі"). Аналогічні положення містить і частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України.
Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У відповідності із п. 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За наслідками розгляду даного спору судом встановлено, що відповідач, не дивлячись на зміну у судовому порядку умов Договору щодо розміру орендної плати, не сплачував таку орендну плату, чим порушив вимоги вищезазначеного законодавства України та умови цих договорів.
З поданого прокурором розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 09.07.2014 по 15.08.2019 відповідачем допущено заборгованість у загальному розмірі 337026,76 грн.
Зазначений розрахунок здійснений у відповідності до умов Договору, а відповідачем за час розгляду справи контррозрахунку орендних платежів або доказів сплати орендної плати за Договором суду не надано.
Згідно з частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Одночасно, слід зауважити, що за статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Частиною четвертою цієї норми передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, прокурор 07.11.2020 правомірно звернувся з даним позовом, однак, належним чином обґрунтований розмір заборгованості, заявлений в межах трирічного строку позовної давності становить 205744,46 грн - за період з 07.11.2016 по 15.08.2019.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Доводи відповідача не можуть стати підставою для відмови у задоволенні позову.
Так, обов'язковість рішень суду визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України", з посиланням на справу «Брумареску проти Румунії» (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Частиною 3 статті 653 ЦК України визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, внесені судовими рішеннями зміни до договорів оренди були обов'язковими для сторін і набули чинності з моменту набрання законної сили вищезгаданим рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/955/13.
Відсутність здійснення реєстрації змін щодо розміру плати за таке користування не впливає на обов'язок відповідача сплачувати орендну плату відповідно до закону та у розмірі підтвердженому судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зі змісту та форми ухвали про виправлення описки від 28.02.2014 вбачається виправлення цією ухвалою описки саме у рішенні у справі №926/955/13.
Додатково слід зазначити, що справа за №926/9755/13 у провадженні Господарського суду Чернівецької області, станом на день вирішення спору, відсутня.
Питання непідвідомчості справи господарському суду вирішувалось в межах розгляду клопотання про закриття провадження у справі, а тому суд у своєму рішенні не надає таким обставинами повторної оцінки.
Крім цього, суд погоджується з прокурором, що ним подано позов відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за якою прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює орган місцевого самоврядування.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеному розміру позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 205744,46 грн заборгованості.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946) 4888,20 грн судового збору.
4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено 24.03.2020.
Суддя О.В. Гончарук