11 березня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/690/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль;
2. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ
до відповідача Борщівського агротехнічного коледжу, вул. Грушевського, буд. 15, м. Борщів, Тернопільська область, 48702
про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природній газ в обсязі 2,700 тис. куб. метрів та стягнення 18 042 грн 85 коп.
За участі представників:
позивача: Гасай М.Б.- адвоката
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. не прибув
2. Старчика А.А. - адвоката
відповідача: не прибув
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Борщівського агротехнічного коледжу, надалі - відповідач, про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природній газ в обсязі 2,700 тис. куб. метрів та стягнення 18 042 грн 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Підставою позову визначено набуття відповідачем без будь-якої підстави у квітні місяці 2016 року майна - природного газу в обсязі 2,700 тис. куб. метрів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.10.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/690/19 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства “Укртрансгаз” за № 1001вих-19-4106 від 06.09.2019 (вх. № 843 від 30.10.2019) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Господарського суду Тернопільської області відомостей щодо офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача.
15.11.2019 АТ “Укртрансгаз”, згідно заяви за №1001вих-19-5441 від 12.11.2019 (вх. №20787), усунуто визначені в ухвалі суду від 04.11.2019 недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/690/19; постановлено здійснювати розгляд справи 921/690/19 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/690/19 підготовче засідання на 16:30 год. 09.12.2019; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.12.2019 відкладено підготовче засідання на 10:30 год. 08.01.2020; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль; Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ; зобов'язано позивача, у строк до 16.12.2019, направити на адресу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовну заяву за №1001 ВИХ-19-4106 від 06.09.2019 та долучені до неї докази, заяву про усунення недоліків за №1001вих-19-5441 від 12.11.2019; докази - надати суду, зобов'язано позивача, у строк до 16.12.2019, надати суду докази направлення на адресу відповідача заяви про усунення недоліків за №1001вих-19-5441 від 12.11.2019; запропоновано учасникам справи, у строк до 03.01.2020, подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності), зокрема відповідачу - відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 05.12.2019.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14:30 год. 27.01.2020; відзив на позовну заяву Борщівського агротехнічного коледжу за №01-08/423 від 03.12.2019 та клопотання про долучення письмових пояснень та доказів по справі за № 01-08/433 від 18.12.2019 залишено без розгляду; запропоновано учасникам справи, у строк до 20.01.2020, подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2020 відкладено підготовче засідання на 11:30 год. 07.02.2020; зобов'язано відповідача - Борщівський агротехнічний коледж до дати проведення підготовчого засідання надати суду оригінали долучених до клопотання про долучення письмових пояснень і доказів б/н б/д (вх. № 450 від 21.01.2020) документи, а саме: договір постачання природного газу № 113/16-ТЕ-30 від 12.02.2016, додаткову угоду № 1 від 28.02.2016 до договору постачання природного газу № 113/16-ТЕ-30 від 12.02.2016, звіт за період з 22.03.2016 по 15.04.2016, Акт приймання передачі послуг з розподілу природного газу № 113/16ТЕ-30/0416-542, Акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за квітень 2016 року, акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, платіжні доручення за квітень місяць 2016 року на суму 5 737,20 грн та 2 207,09 грн; запропоновано учасникам справи, у строк до 06.02.2020, подати/надіслати суду: заяви з процесуальних питань (при наявності).
06.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшло письмове клопотання за №01-08/41 про сплив позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 відкладено підготовче засідання на 11:00 год. 19.02.2020; зобов'язано відповідача - Борщівський агротехнічний коледж до 17.02.2020 надати суду оригінали долучених до клопотання про долучення письмових пояснень і доказів б/н б/д (вх. № 450 від 21.01.2020) документи, а саме: додаткову угоду № 1 від 28.02.2016 до договору постачання природного газу № 113/16-ТЕ-30 від 12.02.2016, звіт за період з 22.03.2016 по 15.04.2016, Акт приймання передачі послуг з розподілу природного газу № 113/16ТЕ-30/0416-542, Акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за квітень 2016 року, акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 або, у разі неможливості, письмові пояснення з даного приводу; Акт приймання - передачі природного газу № 18 від 22.04.2016, вказаний у призначені платежу платіжного доручення № 402 від 22.04.2016 (при наявності); зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до 17.02.2020 надати суду письмові пояснення щодо постачання Борщівському агротехнічному коледжу природного газу у квітні місяці 2016 року в обсязі 2,700 тис. куб. м на суму 5 737,20 грн, згідно Акту приймання - передачі природного газу від 30.04.2016, та оплату останнього згідно платіжного доручення № 402 від 22.04.2016; запропоновано учасникам справи, у строк до 18.02.2020, подати/надіслати суду: заяви з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2020 залишено без розгляду клопотання про долучення письмових пояснень та доказів по справі Борщівського агротехнічного коледжу б/н б/д (вх. №450 від 21.01.2020); закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/690/19 до судового розгляду по суті на 11:00 год. 11.03.2020.
02.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання за №01-08/78 від 26.02.2020 (вх. №1507) про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень по суті.
В судовому засіданні 11.03.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ НАК "Нафтогаз України", суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасників справи, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухав заключне слово повноважних представників позивача та третьої особи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Окрім того, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 11.03.2020, зазначене вище клопотання відповідача за №01-08/78 від 26.02.2020 (вх. №1507) та долучені до нього докази залишені буз розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Повноважний представник позивача позовні вимог підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, стверджує, що оскільки в квітні місяці 2016 року відповідачу не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 2,700 тис. куб. м природного газу здійснений останнім з обсягів природного газу позивача, що були придбані ним за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС. Вважає, що позовні вимоги підтверджені долученими до позовної заяви документами. Клопотання відповідача про застосування позовної давності вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Зауважує, що АТ "Укртрансгаз" лише з 28.04.2017 отримало можливість самостійно отримувати дані щодо безпідставного набуття споживачами природного газу та, відповідно, встановлювати факт порушення прав товариства.
Відповідач в судове засідання 11.03.2020 явки свого уповноваженого представника не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поряд із цим, у надісланому суду клопотанні про сплив позовної давності просив справу розглядати без участі його повноважного представника.
Повноважний представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) в судове засідання 11.03.2020 прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених позивачем підстав.
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) явку свого уповноваженого представника в судове засідання 11.03.2020 не забезпечила, причин неприбуття не повідомила, хоча про час, дату та місце його проведення була повідомлена належним чином.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що усіх учасників справи було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні відповідач та Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" не скористалися.
За даних обставин, зважаючи на те, що явка учасників не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
27.11.2015 набрали чинності Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 та Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015. В подальшому до зазначених Кодексів вносились відповідні зміни.
Згідно з п. 4 гл. 1 р. І Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на час дії спірних правовідносин):
оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи;
постачальник природного газу (постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу;
побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
несанкціонований споживач - фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об'єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу;
несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 5 гл. 1 р. І Кодексу ГТС (у редакції, чинній на час дії спірних правовідносин):
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;
несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу;
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації;
фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи (п. 10 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС у редакції, чинній на час дії спірних правовідносин).
Замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій. Замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій (п. п.1-2 р. XIIІ Кодексу ГТС).
Згідно з п. п. 1-3 гл. 1 р. XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Відповідно до р. 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.
П.п. 3-4 гл. 5 р. VI Кодексу ГРМ встановлено, що по об'єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно, виходячи з добової норми, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добової норми (узгодженого графіка) та/або підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку. Споживач та його постачальник мають право на коригування підтверджених обсягів природного газу в установленому законодавством порядку, у тому числі впродовж поточного розрахункового місяця. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу за споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений на небаланс Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість (об'єм/обсяг), що розраховується за формулою. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. ч. 1-2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З долученого позивачем до позовної заяви реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Тернопільгаз" в квітні місяці 2016 року вбачається, що оператором газорозподільної системи є ПАТ "Тернопільгаз", а споживачем - Борщівський агротехнічний коледж (п. 2 зазначеного реєстру). Стосовно відповідача у колонці "Обяг, алокації" вказано - 2,700 тис куб.м. Однак, позивачем не обґрунтовано яким чином даний документ свідчить про безпідставне (несанкціоноване) заволодіння споживачем відповідним об'ємом газу, який належить саме АТ "Укртрансгаз".
В інформації про споживачів, які використовують природний газ зазначено про існування між оператором ГРМ (ПАТ "Тернопільгаз") та контрагентом - Борщівським агротехнічним коледжем небалансу газу в обсязі 2,700 тис куб.м за 2016 рік. Даний документ (без номера та дати) складено і підписано одноособово начальником управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України Гноєвим В.В. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи (акти, відомості про показання лічильників тощо), які б підтверджували наявність небалансу у вказаному вище обсязі. Окрім того, зі змісту вказаної інформації вбачається, що вона стосується правовідносин між відповідачем у даній справі та ПАТ "Тернопільгаз", а не позивачем - АТ "Укртрансгаз".
Зважаючи на наведене вище, посилання позивача на ту обставину, що через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Тернопільгаз", відповідач здійснив несанкціонований відбір газу належного саме АТ "Укртрансгаз" (а не НАК "Нафтогаз України", чи будь-якому іншому постачальнику), не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України)).
Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Главою 83 ЦК України врегульовано два види позадоговірних зобов'язань:
1) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);
2) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).
Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
У п. 2 ст. 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що газорозподільне підприємство не може провадити діяльність з видобування, постачання, зберігання і транспортування природного газу.
У п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу" також встановлено, що з 1 жовтня 2015 року до 1 січня 2016 року до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність із розподілу природного газу, застосовується такий режим: суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність із розподілу природного газу, забороняється провадити діяльність з видобутку, постачання, зберігання і транспортування природного газу.
Відповідно до роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 11143/15.2/7-18 від 27.11.2018, яке отримано в межах справи Господарського суду Житомирської області №906/408/18, Оператор ГРМ є оператором суміжної системи, тому з врахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів тощо, Оператор ГРМ укладає договір на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та ВТВ природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.
У взаємовідносинах з Оператором ГТС Оператор ГРМ розглядається як оператор суміжної системи, який закуповує природний газ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та ВТВ природного газу в газорозподільній системі на підставі договору купівлі-продажу. Водночас в розумінні ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" Оператор ГРМ під час використання природного газу на ВТВ не є споживачем, а отже норми щодо здійснення несанкціонованого відбору природного газу споживачем не можуть застосовуватись до нього.
З огляду на наведене, відповідачем не набуто у власність та не збережено природний газ в обсязі 2,700 тис. куб. м.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 18 042 грн 85 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 2,700 тис. куб. м., суд відмовляє.
Окрім того, ч. 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, саме такий спосіб захисту визначено позивачем у позовній заяві.
Поряд із цим, наявність у відповідача витребовуваного позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом позивачем також не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин суду не надано.
Наведене вище, на думку суду, свідчить про відсутність підстав як для повернення спірного майна в натурі чи відшкодування його вартості в порядку ст. 1213 ЦК України, так і для відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне:
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013).
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на те, що за наслідками вирішення даного спору судом не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення (підписання), в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З огляду на перебування судді у період з 20.03.2020 по 23.03.2020 у відпустці повне судове рішення складено 24.03.2020.
Суддя І.М. Гирила