вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/152/18
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе, Київська область
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія 2012", м. Вишневе, Київська область
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012", м.Вишневе, Київська область
3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина 2012", м.Вишневе, Київська область
треті особи: 1. Колективне житлово-комунальне підприємство "Агропромбудіндустрія", м.Київ, 2.Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Вишневе, Київська область, 3. ОСОБА_1 , м. Вишневе, Київська область, 4. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ, 5. Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, м. Київ, 6. ОСОБА_2 , м. Вишневе, Київська область, 7. ОСОБА_3 , м. Вишневе, Київська область, 8. ОСОБА_4 , м. Вишневе, Київська область, 9. ОСОБА_5 , м. Вишневе, Київська область, 10. ОСОБА_6 , м. Вишневе, Київська область, 11. ОСОБА_7 , м. Вишневе, Київська область, 12. ОСОБА_8 , м. Вишневе, Київська область, 13. ОСОБА_9 , м. Вишневе, Київська область, 14. ОСОБА_10 , м. Вишневе, Київська область, 15. ОСОБА_11 , м. Вишневе, Київська область, 16. ОСОБА_12 , м. Вишневе, Київська область, 17. ОСОБА_13 , м. Вишневе, Київська область, 18. ОСОБА_14 , м. Вишневе, Київська область, 19. ОСОБА_15 , м. Вишневе, Київська область, 20. ОСОБА_16 , м. Вишневе, Київська область 21. ОСОБА_17 , м. Вишневе, Київська область, 22. ОСОБА_18 , м. Вишневе, Київська область, 23. ОСОБА_19 , м. Вишневе, Київська область, 24. ОСОБА_20 , м. Вишневе, Київська область, 25. ОСОБА_21 , м. Вишневе, Київська область, 26. ОСОБА_22 , м. Вишневе, Київська область, 27. ОСОБА_23 , м. Вишневе, Київська область, 28. ОСОБА_24 , м. Вишневе, Київська область, 29. ОСОБА_25 , м. Вишневе, Київська область, 30. ОСОБА_26 , м. Вишневе, Київська область, 31. ОСОБА_27 , м. Вишневе, Київська область, 32. ОСОБА_28 , м. Вишневе, Київська область, 33. Громадська організація "Вишневий світанок", м. Вишневе, Київська область
про зобов'язання передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади
представники:
від позивача - А.В.Шиденко
від відповідачів - Ю.Л.Шокуров
від третіх осіб - ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 , ОСОБА_43
Вільні слухачі - ОСОБА_44, ОСОБА_45
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/152/18 за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія 2012" (далі - відповідач 1), 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (далі - відповідач 2), 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина 2012" (далі - відповідач 3), за участю третіх осіб: 1. Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія", 2.Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, 3.ОСОБА_46., 4. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 5. Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, 6. ОСОБА_2 , 7. ОСОБА_3 , 8. ОСОБА_4 , 9. ОСОБА_5 , 10. ОСОБА_6 , 11. ОСОБА_7 , 12. ОСОБА_8 , 13. ОСОБА_9 , 14. ОСОБА_10 , 15. ОСОБА_11 , 16. ОСОБА_12 , 17. ОСОБА_13 , 18. ОСОБА_14 , 19. ОСОБА_15 20. ОСОБА_16 , 21. ОСОБА_35 , 22. ОСОБА_18 , 23. ОСОБА_19 , 24. ОСОБА_20 , 25. ОСОБА_21 , 26. ОСОБА_22 , 27. ОСОБА_23 , 28. ОСОБА_24 , 29. ОСОБА_25 , 30. ОСОБА_26 , 31. ОСОБА_27 , 32. ОСОБА_28 , 33. ГО «Вишневий світанок» про зобов'язання передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади.
Ухвалою суду від 19.02.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/152/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.03.2018 року.
До суду 26.02.2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 21.02.2017 року (вх.№3980/18 від 26.02.2017 року) про залучення її до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 року проти поданого клопотання заперечував.
До суду 03.03.2018 року від представника відповідача 3 - ТОВ «Черемшина» надійшла заява б/н від 03.03.2018 року (вх.№4480/18 від 03.03.2018 року) про зобов'язання позивача виконати вимоги ухвали суду від 29.01.2018 року в частині обґрунтування ціни позову.
До суду 03.03.2018 року від представника відповідачів та третьої особи - Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» надійшов відзив б/н від 03.03.2018 року (вх.№4479/18 від 03.03.2018 року) на позовну заяву, в якому він проти заявленого позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Крім того, до господарського суду Київської області 03.03.2018 року від представника третьої особи - Колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія» надійшло клопотання б/н від 03.03.2018 року (вх.№4478/18 від 03.03.2018 року) про зупинення провадження у справі №911/152/18 до розгляду адміністративних справ №369/9376/17 та №369/12370/17 Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2018 року проти поданого клопотання заперечував посилаючись на те, що рішення у адміністративних справах не стосуються предмету спору у справі №911/152/18.
Представником позивача 13.03.2018 року через канцелярію господарського суду подано клопотання №1/08-42 від 13.03.2018 року (вх.№4971/18 від 13.03.2018 року) про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
Також, представником позивача 13.03.2018 року через канцелярію господарського суду подано клопотання №1/08-40 від 13.03.2018 року (вх.№4969/18 від 13.03.2018 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; клопотання №1/08-44 від 13.03.2018 року (вх.№4972/18 від 13.03.2018 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства; клопотання №1/08-41 від 13.03.2018 року (вх.№4970/18 від 13.03.2018 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Києво-Святошинську місцеву прокуратуру.
Представник відповідачів у судовому засіданні 13.03.2018 року проти поданих позивачем клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб заперечив.
Ухвалою суду від 13.03.2018 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації. Зупинено провадження у справі №911/152/18 до вирішення пов'язаних з нею адміністративних справ №369/12370/17 та №369/9376/17 Києво-Святошинського районного суду Київської області.
До суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №1/08-137 від 10.07.2018 року (вх.№13249/18 від 11.07.2018 року).
Ухвалою суду від 27.08.2018 року поновлено провадження у справі №911/152/18 та призначено судове засідання на 25.09.2018 року.
До суду від представника відповідачів та третьої особи - КЖКП «Агропромбудіндустрія» надійшло клопотання б/н від 13.09.2018 року (вх.№18846/18 від 13.09.2018 року) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справ №369/12370/17 та №369/9376/17 Київським апеляційним адміністративним судом.
До суду від третьої особи - Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення №01-10/5607 від 18.09.2018 року (вх.№19255/18 від 18.09.2018 року), в яких третя особа повідомляє, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки департаменту, а також просить суд розглядати справу без участі його представника.
До суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшла заява б/н, б/д (вх.№19278/18 від 19.09.2018 року) про зупинення провадження у справі №911/152/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №810/3434/18 Київського окружного адміністративного суду.
До суду від третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надійшли письмові пояснення б/н, б/д (вх.№19658/18 від 24.09.2018 року), в яких третя особа зазначає, що питання надання оцінки позовним вимогам позивача у даній справі виходять за межі компетенції Міністерства.
Третя особа 5, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.09.2018 року не з'явилась.
Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2018 року проти поданих клопотань про зупинення провадження у справі заперечував посилаючись на те, що рішення у адміністративних справах не стосуються предмету спору у справі №911/152/18.
Ухвалою суду від 25.09.2018 року заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №911/152/18 до набрання законної сили рішенням суду у справі №810/3434/18 Київського окружного адміністративного суду задоволено; зупинено провадження у справі №911/152/18 до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №810/3434/18 Київського окружного адміністративного суду; зобов'язано сторони повідомити суд про результати вирішення справи №810/3434/18 Київським окружним адміністративним судом з наданням відповідного судового рішення.
До суду надійшла спільна заява фізичних осіб ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які просять залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача б/н від 21.09.2018 року (вх. №19889/18 від 27.09.2018 року), оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки як мешканців спірних гуртожитків.
До суду надійшла спільна заява фізичних осіб ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , які просять залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача б/н від 21.09.2018 року (вх. №19890/18 від 27.09.2018 року), оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки як мешканців спірних гуртожитків.
До суду надійшла спільна заява фізичних осіб ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які просять залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача б/н від 21.09.2018 року (вх. №19890/18 від 27.09.2018 року), оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки як мешканців спірних гуртожитків.
До суду надійшли письмові пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача б/н від 21.09.2018 року (вх. №19888/18 від 27.09.2018 року).
До суду від ОСОБА_15 надійшла заява б/н від 19.10.2018 року (вх. №30412/18 від 19.10.2018 року) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки як мешканця спірних гуртожитків.
До суду від позивача надійшло клопотання №1/08-25 від 10.04.2019 року (вх. №7530/19 від 15.04.2019 року) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, копії документів з Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України.
До суду надійшли письмові пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача б/н, б/д (вх. №15936/19 від 21.08.2019 року, вх. №15937/19 від 21.08.2019 року, вх. №15938/19 від 21.08.2019 року).
До суду від третьої особи 4 надійшли письмові пояснення №8/8.4-193-19 від 11.09.2019 року (вх. №17498/19 від 13.09.2019 року) на виконання вимог ухвали суду.
До суду від позивача надійшло клопотання №1/08-64 від 03.10.2019 року (вх. №19110/19 від 07.10.2019 року) про поновлення провадження у справі, оскільки, справу №810/3434/18 вже розглянуто (копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року додано до клопотання).
Ухвалою суду від 17.10.2019 року поновлено провадження у справі №911/152/18 та призначено судове засідання на 12.11.2019 року.
До суду від третьої особи 3 надійшла заява б/н від 29.10.2019 року (вх. №20608/19 від 30.10.2019 року) про розгляд справи без участі її представника.
До суду від представника відповідачів та третьої особи 1 надійшло клопотання б/н від 07.11.2019 року (вх. №21221/19 від 07.11.2019 року) про зупинення провадження у справі №911/152/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №369/12370/17 Києво-Святошинського районного суду Київської області.
До суду від Громадської організації «Вишневий світанок» надійшла заява №49 від 08.11.2019 року (вх. №21262/19 від 08.11.2019 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки громадської організації.
До суду від представника відповідачів та третьої особи 1 надійшло доповнення до клопотання б/н від 11.11.2019 року (вх. №21537/19 від 11.11.2019 року) про долучення до матеріалів справи витягу з офіційного сайту Києво-Святошинського районного суду та копії позовної заяви, поданої до Господарського суду Київської області.
До суду від третьої особи 4 надійшло клопотання №8/8.4-293-19 від 11.11.2019 року (вх. №21499/19 від 11.11.2019 року) про розгляд справи без участі представника.
Третя особа 2 - Виконавчий комітет Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та третя особа 5 - Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.11.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши у судовому засіданні 12.11.2019 року клопотання ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, суд дійшов висновку про задоволення таких заяв, оскільки, рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки, як мешканців спірних гуртожитків.
Також, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Громадської організації «Вишневий світанок» №49 від 08.11.2019 року (вх. №21262/19 від 08.11.2019 року) про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки громадської організації.
Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2019 року проти поданого клопотання представника відповідачів та третьої особи 1 заперечував посилаючись на те, що рішення у адміністративній справі №369/12370/17 не стосується предмету спору у справі №911/152/18, а також, що провадження у справі №911/152/18 вже зупинялось судом до розгляду зазначеної адміністративної справи.
Ухвалою суду від 12.11.2019 року повторно зупинено провадження у справі №911/152/18 до набрання законної сили рішенням у справі №369/12370/17 Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Від прокуратури надійшло клопотання №2764вих-19 від 18.11.2019 року (вх. №22203/19 від 20.11.2019 року) про залучення прокуратури до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Господарський суд зазначає, що залучення прокуратури до участі у справі саме в якості третьої особи не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, аналогічне питання вже вирішено судом, про що зазначено в ухвалі суду від 13.04.2018 року.
За таких обставин, суд сприймає вказане клопотання №2764вих-19 від 18.11.2019 року, як заяву прокурора про вступ у справу, порушену за позовом іншої особи з метою захисту інтересів держави на підставі ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
Ухвалою суду 24.01.2020 року поновлено провадження у справі №911/152/18 та призначено судове засідання на 18.02.2020 року.
До суду від представника відповідачів надійшло клопотання б/н від 12.02.2020 року (вх. №3385/20 від 12.02.2020 року) про відкладення розгляду справи.
До суду від третьої особи - ОСОБА_19 надійшли письмові пояснення б/н від 17.02.2020 (вх. №3645/20 від 17.02.2020) та заява б/н від 18.02.2020 (вх. №3770/20 від 18.02.2020 року) про залучення Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
До суду від ОСОБА_37 та ОСОБА_38 надійшла спільна заява б/н від 17.02.2020 року (вх. №3772/20 від 18.02.2020 року) про залучання їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Представники третіх осіб у судовому засіданні 18.02.2020 року заперечували проти поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у судовому засіданні 18.02.2020 року повідомив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перейменовано на Міністерство розвитку громад та територій України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що третя особа 4 в процесі розгляду справи змінила назву.
За таких обставин, у зв'язку зі зміною найменування третьої особи - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України суд здійснює заміну третьої особи 4 на його правонаступника - Міністерство розвитку громад та територій України.
Розглянувши у судовому засіданні 18.02.2020 року заяву б/н від 17.02.2020 ОСОБА_37 та ОСОБА_38 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, суд дійшов висновку про задоволення заяви та залучення ОСОБА_37 та ОСОБА_38 як мешканців гуртожитку, оскільки, рішення у справі може вплинути на права та обов'язки таких осіб.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/152/18 та призначено розгляд справи по суті на 17.03.2020 року.
До суду від представника відповідачів та третьої особи - КЖКП «Агропромбудіндустрія» надійшли письмові пояснення б/н від 16.03.2020 року (вх. №5725/20 від 16.03.2020 року).
До суду від третьої особи - ГО «Вишневий світанок» надійшла заява №ОГ-8 від 04.03.2020 року (вх. №5695/20 від 16.03.2020 року) про долучення до матеріалів справи копії рішення арбітражного суду м. Києва у справі №11/136 від 02.08.1995 року, від 12-16.04.1996 року та постанови Арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду у справі №11/136 від 26.08.1996 року.
До суду від Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення №2764вих від 11.03.2020 року (вх. №5755/20 від 17.03.2020 року).
Представник відповідачів у судовому засіданні 17.03.2020 року заявив усне клопотання про занесення до протоколу судового засідання про порушення його прав як представника, оскільки, він не був ознайомлений з документами, поданими прокурором у судовому засіданні. З приводу чого суд зазначає наступне.
Від прокуратури надійшло клопотання №2764вих-19 від 18.11.2019 року (вх. №22203/19 від 20.11.2019 року), про залучення прокуратури до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Господарський суд зазначив, що залучення прокуратури до участі у справі саме в якості третьої особи не передбачено чинним Господарський процесуальним кодексом України, крім того, аналогічне питання вже вирішено судом, про що зазначено в ухвалі суду від 13.04.2018 року. За таких обставин, судом сприйнято вказане клопотання №2764вих-19 від 18.11.2019 року, як заяву прокурора про вступ у справу, порушену за позовом іншої особи з метою захисту інтересів держави на підставі ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» про що зазначено в ухвалі суду від 18.02.2020 року.
Дана ухвала надсилалась на адресу відповідачів, а отже, представник відповідачів був обізнаним про вступ прокуратури у справу та подання прокурором відповідної заяви, відповідно не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, суд звертає увагу, що стаття 42 ГПК України зобов'язує учасників справи сприяти повному, всебічному, своєчасному та обєктивному встановленню всіх обставин справи, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. При цьому, представник відповідачів обізнаний про кримінальне провадження, яке розслідується, оскільки третіми особами неодноразово повідомлялось про такі обставини під час розгляду справи та долучалась відповідна постанова. Суд також звертає увагу, що подані пояснення є аналогічними поясненням, які були викладені у заяві прокурора про вступ у справу та третіми особами у письмових поясненнях, а додані докази в обґрунтування викладених у клопотанні обставин було долучено до матеріалів справи третіми особами. Під час судового засідання 17.03.2020 року представник відповідача не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи по суті у звязку з необхідністю ознайомитись з поданими поясненнями, а тільки заявив клопотання про зазначення в протоколі про порушення його прав. Враховуючи зазначене, суд не вважає, що права представника відповідачів були порушені та звертає увагу відповідача, що згідно ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Представник позивача та треті особи у судовому засіданні 17.03.2020 року позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2020 року проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 17.03.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Позивач зазначає, що згідно Договору №1 від 14.01.1995 року (далі - Договір), Обєднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» передає, а КЖКП «Агропромбудіндустрія» примає майно, кошти и матеріальні цінності які знаходились на балансі ЖКВ «Агропромбудіндустрія». Так, згідно умов Договору та додатків №1 та №2 від 14.01.1995 року безоплатно по акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу КЖКП «Агропромбудіндустрія» від Обєднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» прийняло майно, в тому числі, гуртожиток №1, розташований за адресою: вул. Святоюріївська, 20, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; гуртожиток №2, розташований за адресою: Червоноармійська, 5, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; гуртожиток №3, розташований за адресою: вул. Зелена, 3, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.03.2002 року №22/37 «Про реєстрацію гуртожитків КЖКП «Агропромбудіндустрія» надано дозвіл використовувати, суворо за призначенням згідно «Положення про гуртожитки» від 03.06.1986р., для проживання як гуртожитки для одиноких по вул. Святоюріївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3 в Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 року №68/15 КЖКП «Агропромбудіндустрія» надано дозвіл на реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно, а саме, гуртожиток №1 загальною площею 4132,8 кв.м. за адресою : вул. Святоюріївська, 20, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, гуртожиток №2 , загальною площею 5811,0 кв.м. за адресою: вул. Червоноармійська , 5 , м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, гуртожиток №3 , загальною площею 907,9 кв.м. за адресою: вул. Зелена, 3, м. Вишневе Києво- Святошинського району Київської області .
На підставі зазначеного рішення 07.08.2007 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради КЖКП «Агропромбудіндустрія» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, гуртожиток №1, загальною площею 4132,8 кв.м. за адресою: вул. Святоюріївська, 20, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області , після чого, 14.08.2007 року Комунальним підприємством «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» проведено реєстрацію за №19839207; 09.08.2007 року видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення гуртожитку №2 загальною площею 5811,0 кв.м., за адресою: вул. Червоноармійська, 5, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, після чого, 20.08.2007 року Комунальним підприємством «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» проведено реєстрацію за №10089492; 07.08.2007 року видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення гуртожиток №3, загальною площею 907,9 кв.м. за адресою: вул. Зелена, 3 , м . Вишневе Києво-Святошинського району Київської області , після чого, 14.08.2007 року Комунальним підприємством «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» проведено реєстрацію за №19839349.
Протоколом загальних зборів засновників КЖКП «Агропромбудіндустрія» від 09.10.2012 року створено ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012», «ЧЕРЕМШИНА 2012», ТОВ «МАЛЬВА 2012» та сформовано статутний капітал «КОНВАЛІЯ 2012» шляхом відокремлення від КЖКП «Агропромбудіндустрія» нежитлової будівлі гуртожитку №1, загальною площею 4132,8 кв.м. за адресою: вул. Святоюріївська, 20, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012» шляхом відокремлення від КЖКП «Агропромбудіндустрія» нежитлової будівлі гуртожитку №2 загальною площею 5811,0 кв.м. за адресою: вул. Червоноармійська, 5, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «МАЛЬВА 2012» шляхом відокремлення від КЖКП «Агропромбудіндустрія» нежитлової будівлі гуртожитку №3, загальною площею 907,9 кв.м. за адресою: вул. Зелена, 3, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції 06.04.2013 року ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія №САС901413; 06.04.2013 року ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012» видано свідоцтво про право влисності на нерухоме майно серія № САС901412 ; 08.04.2013 року ТОВ «МАЛЬВА 12» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія №САС901485 на зазначені гуртожитки, що підтверджується наданими позивачем Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держвного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб'єкта, доданими до позовної заяви.
27.07.2017 року на XXII сесії Вишневої міської ради VII скликання прийнято рішення №1-01/ХХII7-7 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 року №68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе, вул. Святоюрїївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3».
12.10.2017 року на XXVI сесії Вишневої міської ради VII скликання прийнято рішення №1-01/ХХVІ-2 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.03.2002 року №22/37 «Про реєстрацію гуртожитків КЖКП «Агропромбудіндустрія»».
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009, а саме, в п.5 ч. 4.1. зазначено, що в основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (стаття 40). Законом України "Про звернення громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення.
Відповідно до п. 4.1 рішення Конституційного суду України, у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» у справі №1-9/2009 від 16.04.2009 року, закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не видповідають Констиуції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пукнт 15 частини першої статті 26).
Крім того, в зазначеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Враховуючи зазначені норми законодавства Вишневою міською радою було скасовано рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 року №68/15 та від 28.03.2002 року №22/37, оскільки, вказані рішення, на думку позивача, обмежували права мешканців гуртожитків та фактично позбавили їх можливості реалізації свого права на житло. Рішенням XXII сесії Вишневої міської ради VII скликання №1-01/ХХІІ7-7 від 27.07.2017 року «Про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007р. №68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3» вирішено доручити Виконавчому комітету Вишневої міської ради звернутися до ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Мальва 2012», ТОВ «Конвалія 2012», з пропозицією передати гуртожитки за адресою: м. Вишневе вул. Святоюріївська, 20, вул. Освіти (Червоноармійська), 5, вул. Зелена, 3 до комунальної власності територіальної громади м. Вишневе, відповідно до вимог чинного законодавства України.
На підставі зазначеного рішення 11.08.2017 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради на адресу ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012» направлено лист №3/02-1846, (отримано підприємством 28.08.2017р.), на адресу ТОВ «МАЛЬВА 2012» направлено лист №3/02-1844 (отримано підприємством 17.08.2017р.), на адресу ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012» направлено лист №3/02-1845 (отримано підприємством 29.08.2017р.), з проханням розглянути питання щодо передачі гуртожитків, що знаходяться, за адресами: Вишневе вул. Освіти (Червоноармійська), 5, вул. Зелена, 3, вул. Святоюріївська, 20 до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе.
Однак, як зазначає позивач, відповіді від ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012», ТОВ «МАЛЬВА 2012», та ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012» на зазначені листи до Вишневої міської ради чи її Виконавчого комітету, щодо передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе не надходили, у звязку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» про зобовязання відповідачів передати до комунальної власності територіальної громади спірні гуртожитки.
Заперечуючи проти позову, представник відповідачів зазначив, що на час продажу спірних гуртожитків такі гуртожитки не відносились до обєктів, які підлягали приватизації громадянами у розумінні Закону України "Про приватизацію житлового фонду", а тому, могли бути включені до цілісного майнового комплексу підприємства, з подальшим відчуженням при укладенні Договору №1 від 14.01.1995 року. Крім того, 01.01.2009 року набув чинності Закон України від 04.09.2008 року «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», в якому зазначено, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Зазначене також встановлено у рішенні Апеляційного суду Київської області від 03.03.2017 року за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах неповнолітніх та в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Київської області, ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012», ТОВ «МАЛЬВА 2012», та ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012» за участю третьої особи: КЖКП «Агропромбудіндустрія» про визнання недійсним договору, визнання незаконними та скасування рішень виконкому, реєстраційної служби, визнання недійсними свідоцтв про право власності, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. Крім того, представник відповідачів вважає, що оскільки Вишнева міська рада не була стороною Договору №1 від 14.01.1995 року при передачі гуртожитків до статутних капіталів ТОВ «ЧЕРЕМШИНА 2012», ТОВ «МАЛЬВА 2012», та ТОВ «КОНВАЛІЯ 2012» права Вишневої міської ради не порушені, а посилання на Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є безпідставним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 №500-VI, сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка визначає засади забезпечення реалізації прав на житло мешканців гуртожитків, визначено, що забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена в строки, передбачені державною програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власніть територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до ч. 4 цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
Рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону в тому числі приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону; приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сімям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки.
Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.
Відповідно до правових позицій відображених Верховним Судом України в постановах від 16 травня 2011 року у справі №3-40гс 11/20/13, від 10 жовтня 2011 року у справі №3-101гс 11/32/14 та інших, до статутного фонду не могли включатися об'єкти, що відносилися до державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами відповідно до частини другої статті 1, частини другої статті 2 Закону №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду». Але на час такої передачі до статуту їх фондів гуртожитки, житлові приміщення у гуртожитках не підлягали приватизації відповідно до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).
Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 N 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Крім того, частиною 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державною майна» прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків.
Зазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.
Статтею 127 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.
Відповідно до вимог ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу Української РСР, гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду, а відтак згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають.
Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Крім того, зі змісту ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами (Постанова Верховного суду України від 07.10.2008 у справі № 3-4293к08/46/18).
Спеціальним законом, що регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно ст. 3 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 86 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.
Відповідно до ст. 89 ЦК Української РСР, державна власність - основна форма соціалістичної власності. Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.
Судом встановлено, що норми діючого законодавства на момент укладання спірного Договору від 14.01.1995 року, передбачали, що гуртожитки є держаним житловим фондом та повинні передаватись державі безоплатно та в інтересах суспільства, та не підлягали приватизації.
З наданих позивачем, третіми особами та прокурором документів вбачається, що перехід гуртожитків до Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» відбувався від монополістичного об'єднання, в межах якого підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню, так званого тресту.
З долученої до матеріалів справи постанови про залучення до кримінального провадження потерпілого від 12.04.2019 року вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що спірні гуртожитки були збудовані Трестом «Полессксельстрой», який підпорядковувався Міністерству сільського будівництва УССР. Зазначене підтверджується копією Акту від 26.12.1980 р. прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом будинку житлово-цивільного призначення Трест «Полессксельстрой». Спірні гуртожитки перебували на балансі ЖКО Треста «Полессксельстрой» Міністерства сільського будівництва УССР, що підтверджується копіями оціночних актів по будинках на вулицях Ворошилова (Святоюріївська), 20, Червоноармійська (Освіти), 5, Зеленій 3.
Відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент передачі спірних гуртожитків, права щодо управління та розпорядження в тресті належали державі. При цьому, підприємства - учасники тресту повністю втрачають свою власність на засоби і продукти виробництва, отже і юридичну та господарську самостійність. Аналізуючи зазначену інформацію, можна стверджувати, що гуртожитки, які перебували у власності даного тресту, належали до державної власності.
Частиною 6 ст. 120 Господарського кодексу України взначено, що державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).
Крім того, з наданих документів судом встановлено, що спірні гуртожитки, які розташовані в м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20 (1976 року будівництва), вул. Освіти(Червоноармійська), 5 (1981 року будівництва), та вул. Зелена, 3 (1963 року будівництва) будувались Трестом «Полессксельстрой» (далі - Трест), який належав до державної форми власності, своє фінансування отримував з державних фондів, такий факт, окрім вищевказаного, підтверджується і документами з Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України.
Надані архівні матеріали свідчать про підпорядкування Треста «Полессксельстрой» Міністерству сільського будівництва Української РСР, з яких також вбачається, що Трест «Полессксельстрой» будував спірні гуртожитки за державні кошти.
Трест «Полессксельстрой» здійснював будівництво житлового фонду, освітнього, виробничого та іншого будівництва, що відповідає нормам законодаства, зокрема, стосовно того щодо складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не могли бути включені спірні гуртожитки, оскільки, останні не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва.
Відповідно до Акту комісії про приймання-передачу житлового фонду, спірні гуртожитки передано з балансу Треста «Полессксельстрой» від 14.09.1986 р. на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія», який в подальшому, в особі Житлово-комунального відділу, здійснив технічну інвентаризацію гуртожитків, що підтверджується копіями технічних паспортів від 20.11.1987 р., 01.02.1988 р., 25.02.1988 р.
Згідно наказу №12 від 18.02.1991 р. розпочалась ліквідація Тресту «Агропромбудіндустрія», а згідно наказу №11 від 22.02.1991 р. розпочалась ліквідація Житлово-комунального відділу Тресту «Агропромбудіндустрія» та створено обєднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» (ООКП), в якому передбачено створення відповідного житлово-комунального відділу без статусу юридичної особи. В результаті чого, згідно наказу №1 від 25.04.1991 р. ООКП «Агропромбудіндустрія», створено житлово-комунальний відділ.
В подальшому, згідно наказу №27 від 18.10.1994 р. ліквідовано ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія» та на його основі створено Комунальне відприємство - житлово-комунальне підприємством «Агропромбудіндустрія» як правонаступника.
Відповідно до Акту від 13.01.1995 р. передачі матеріальних цінностей КП ЖКП «Агропромбудіндустрія» від ЖКВ «Агропромбудіндустрія» передано все майно.
Судом досліджено обставини справи і наявні в ній докази та встановлено, що спірні гуртожитки будувались Трестом «Полессксельстрой», який перебував у підпорядкуванні Міністерства сільського будівництва УССР за державні кошти та у подальшому були передані на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія» (в подальшому створено окрему юридичну особу - КЖКП «Агропромбудиндустрія»); доказів того, що спірні гуртожитки збудовано або придбано до 01.12.1991 року приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти у матеріалах справи відсутні, а тому, спірні гуртожитки, зважаючи на положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», мають бути передані у комунальну власність територіальної громади м. Вишневе. При цьому, суд зазначає, що дія зазначеного Закону спрямована на реалізацію конституційного права на житло мешканців гуртожитків, які зверталися щодо забезпечення їх житлових прав, зокрема на приватизацію займаних кімнат, і дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб.
Положення ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачають здійснення передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб у власність територіальних громад на добровільних (договірних) умовах, а у разі відмови - за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (в редакції від 30.09.2011 р.), гуртожитки (як цілісні майнові комплекси), на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність відповідних територіальних громад. Гуртожитки державної форми власності у власність територіальних громад передаються безоплатно.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках: 1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону; 2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону.
Так, 15.02.2018 року на XXVII сесії Вишневої міської ради VII скликання прийнято рішення №1-01/XXVII-7 «Про відсутність заперечень щодо прийняття до комунальної власності громади м. Вишневе гуртожитків, що знаходяться за адресами: вул. Освіти (Червоноармійська), 5, вул. Зелена, 3, вул. Святоюріївська, 20 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.».
Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді даної справи судом враховано правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/12214/18, від 29.07.2019 року у справі №927/224/18, від 04.02.2020 року у справі №924/57/19, від 22.01.2019 у справі №911/187/19.
Отже, звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірних гуртожитків до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства.
Примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується вищезазначеними статтями Конституції України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №904/10435/17).
Статтею 251 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», визначено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.
Враховуючи, що відповідач не вчиняє дій по передачі у комунальну власність територіальної громади спірних гуртожитків, Вишнева міська рада, на виконання своїх повноважень, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав відповідно до ст. 4 ГПК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачено можливість обмеження права на вільне володіння своїм майном, зокрема, зазначено, що «попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів».
У справі «Прессос Компанія Нав'єра С. А.» та інші проти Бельгії (рішення від 20.11.1995р., Series A No. 332) Європейський суд з прав людини підкреслив, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є «в інтересах суспільства». Суд наголосив, що цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов'язаних з «інтересами суспільства».
У справі «Україна-Тюмень» проти України (рішення від 22.11.2007р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Суд не може не скористатися своїми повноваженнями щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обстави (пункти 55-57 рішення).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи та заперечення представника відповідачів не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати ТОВ «Черемшина 2012» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Освіти, 5, код 38379858) передати до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) гуртожиток, що знаходиться за адресою: вул. Освіти (Червоноармійська), 5 в м. Вишневе Київської області по акту приймання-передачі.
3. Зобов'язати ТОВ «Конвалія 2012» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 20, код 38379863) передати до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) гуртожиток, що знаходиться за адресою: вул. Святоюріївська, 20 в м. Вишневе Київської області по акту приймання-передачі.
4. Зобов'язати ТОВ «Мальва 2012» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, 3, код 38379884) передати до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) гуртожиток, що знаходиться за адресою: вул. Зелена, 3 в м. Вишневе Київської області по акту приймання-передачі.
5.Стягнути з ТОВ «Черемшина 2012» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Освіти, 5, код 38379858) на користь Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) 9766 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з ТОВ «Конвалія 2012» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 20, код 38379863) на користь Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) 9408 (дев'ять тисяч чотириста вісім) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
7. Стягнути з ТОВ «Мальва 2012» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, 3, код 38379884) на користь Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, код 04054628) 820 (вісімсот двадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.03.2020 року.
Суддя Д.Г. Заєць