"10" березня 2020 р.
м. Київ
Справа № 911/2950/19
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочка Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 13713569)
до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188)
про визнання незаконним відключення від джерел електропостачання,
за участю представників:
позивача: Дяченко Л.Л.( довіреність № 585/08 від 22.05.2019);
відповідача: Тимошенко О.В.( довіреність № 398 від 15.08.2019).
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1127/08 від 22.11.2019 Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" про визнання незаконним відключення від джерел електропостачання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.
06.12.2019 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2019, подано заяву №1161/08 від 06.12.2019 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви №1127/08 від 22.11.2019.
Ухвалою від 11.12.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.12.2019, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
08.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив.
13.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 13.01.2020 судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив та встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. Також, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.02.2020.
27.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 23.01.2020.
31.01.2020 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень позивача з доданими матеріалами №140/08 від 31.01.2020.
У підготовчому судовому засіданні 03.02.2020 суд долучив до матеріалів справи клопотання №140/08 від 31.01.2020, зобов'язав сторін провести звірку розрахунків за весь спірний період з 01.01.2020 по 31.12.2020, зобов'язав відповідача надати належним чином завірену копію примірника договору з додатками та оголосив перерву у судовому засіданні до 17.02.2020.
14.02.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи актів звіряння розрахунків між сторонами №289/08 від 14.02.2020.
17.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.02.2020.
У підготовчому судовому засіданні 17.02.2020 судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2020.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.03.2020 позивач підтримав текст позовної заяви, відповідач проти позову заперечував.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- Між позивачем та відповідачем 30.09.2011 укладено договір про постачання електричної енергії к/с №220022662.
- на адресу позивача надійшло повідомлення №6163990325 від 03.10.2019 про можливе припинення подачі електроенергії, у разі несплати авансового платежу у розмірі 0,00 грн;
- 06.11.2019 о 15:00 представниками Вишгородського районного підрозділу ПрАТ «Київобленерго» було проведено відключення адміністративної будівлі позивача від електропостачання;
- у зв'язку з відключенням будівлі позивача від електропостачання, останній звернувся до суду з вимогами про визнання таких дій незаконними.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що на момент направлення на адресу позивача попередження про можливе відключення електропостачання у позивача перед відповідачем існувала заборгованість. Отже, твердження позивача про те, що припинення електропостачання належних йому об'єктів відбулось безпідставно, ніби за несплату авансового платежу у розмірі 0,00 грн є хибним. Крім того, позивач жодним чином не оскаржує нараховані йому відповідачем штрафні санкції, таким чином визнаючи їх, разом з тим, у позивача, також наявна заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії та заборгованість за розподіл електричної енергії.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «АЕС Киїобленерго», яке на момент подачі даної позовної заяви було змінено на Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (позивач, постачальник) та Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії №№220022662 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. Постачальник продає електричну енергію енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4832 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює іншу платежі за умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору Точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною даного Договору.
Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку». Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками Споживача, згідно з умовами додатку №5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за врегульованим тарифом, на умовах передбачених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії, на умовах передбачених в Додатку №5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», та інші платежі обумовлені цим договором. Обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно х умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку передбаченого ПКЕЕ (п.п. 3.1.1., 3.1.2. Договору).
Споживач має право вимагати відшкодування збитків, завданих споживачу внаслідок порушення постачальником умов цього Договору в порядку, визначеному чинним законодавством України. Вимагати поновлення постачання електричної енергії у встановленому порядку після усунення порушень, якщо припинення електропостачання відбулося без розірвання цього Договору (п.п. 3.2.2., 3.2.3. Договору).
За внесення платежів, передбаченими п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору порушення термінів, визначених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п. 4.2.1. Договору).
Електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням позивача не пізніше ніж за три робочі дні у разі:
- відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;
- споживання електроенергії споживачем після закінчення строку дії цього договору;
- недопущення споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов'язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;
- несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»;
- невиконання обґрунтованих вимог постачальника щодо встановлення засобів диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних (п. 2.3.7 Договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов. Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли відповідно до даного договору (п. 9.4. Договору).
Позов обґрунтований наступним:
- 23.10.2019 на адресу позивача надійшло повідомлення №6163990325 від 03.10.2019 про можливе припинення подачі електроенергії, у разі несплати авансового платежу у розмірі 0,00 грн;
- 06.11.2019 о 15:00 представниками Вишгородського районного підрозділу ПрАТ «Київобленерго» було проведено відключення адміністративної будівлі позивача від електропостачання;
- незаконність відключення позивача від електропостачання полягає у наступному:
1. Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата та час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи, або оформлене попередження. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла. При цьому, ні законом, ні правилами не передбачено такої підстави для відключення споживача від електропостачання, як наявність заборгованості за надані послуги.
2. У попередженні, яке надійшло на адресу підприємства сума та розмір складає 0,00 грн авансового платежу, у разі її не сплати набуває статусу заборгованості. У зв'язку з цим, відповідач проводить відключення електропостачання позивача з підстав, які не передбачені чинним законодавством, а саме: за невнесення авансового платежу у розмірі 0,00 грн за ненадані послуги.
3. Позивач повністю розрахувався за надані послуги з розподілу електричної енергії у вересні 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
4. У позивача відповідно Закону та Правил немає обов'язку на внесення попередньої оплати або авансового платежу.
У відзиві, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що на момент направлення на адресу позивача попередження про можливе відключення електропостачання у позивача перед відповідачем існувала заборгованість, що складалась з наступного: заборгованість з оплати реактивної електричної енергії - 850,91 грн; пеня - 94712,67 грн; втрати від інфляції - 174925,57 грн; 3% річних - 22663,45 грн; розподіл електричної енергії - 15255,02 грн (всього 308407,62 грн.
Відповідач, також зазначає, що твердження позивача про те, що припинення електропостачання належних йому об'єктів відбулось безпідставно, ніби за несплату авансового платежу у розмірі 0,00 грн є хибним. Крім того, позивач жодним чином не оскаржує нараховані йому відповідачем штрафні санкції, таким чином визнаючи їх, разом з тим, у позивача, також наявна заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії та заборгованість за розподіл електричної енергії. Відтак, відмовляючись проводити оплати, позивач порушує зобов'язання взяті на себе відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами. Враховуючи ту обставину, що на момент проведення припинення електропостачання вищезазначена заборгованість оплачена не була, у оператора системи розподілу існували усі підстави для того, щоб припинити (обмежити) електропостачання Споживача.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача вищезазначеної заборгованості повністю спростовуються документами, що додані до відзиву на позовну заяву, а саме оборотно-сальдовій відомості. На дату відключення адмінбудівлі від електропостачання - 06.11.2019 позивачем сплачено не лише рахунки з оплати за послуги з розподілу та перетікання реактивної енергії за вересень 2019 р., а й за жовтень 2019.
В запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважує, що з документів доданих до відзиву, можна встановити хронологію оплат, які були здійснені позивачем та встановити, що з боку позивача існувало систематичне порушення строків оплат згідно договору, у зв'язку з цим, відповідач не погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 у справі Справа № 908/581/18).
Згідно зі статтею 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).
Відтак, передусім суду необхідно встановити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права, вимогам ефективності поновлення порушених прав.
Так, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати незаконним відключення від джерел електропостачання адміністративної будівлі ВРКП «Вишгородтепломережа» по вул. Кургузова, 3-В, в м. Вишгороді.
Однак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про визнання незаконним відключення від джерел електропостачання не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту порушеного права, оскільки задовольнивши таку вимогу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право - право на отримання послуг з енергопостачання.
Вказана вимога, у разі її задоволення не створить для відповідача будь-яких обов'язків, по відношенню до позивача та фізично не може буде виконана в порядку виконавчого провадження.
Так, відповідно до п. 3.2.2 Договору сторони погодили, що споживач, має право вимагати від постачальника відшкодування збитків, завданих споживачу внаслідок порушення постачальником умов цього Договору в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Судом встановлено, що сторони в Договорі визначили ефективні способи захисту порушеного права в тому числі і у випадку, що став підставою позову, що безпосередньо кореспондується з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 5 ГПК України.
Пунктом 3.2.3 Договору сторони погодили, що споживач має право вимагати поновлення постачання електричної енергії у встановленому порядку після усунення порушень, якщо припинення електропостачання відбулося без розірвання цього договору.
Відтак, позовна вимога заявлена у даній позовній заяві, для реального її виконання органами ДВС та відновлення порушеного права заявника, повинна заявлятись поряд з вимогою, яка має прямий причинно-наслідковий зв'язок з останньою (відшкодування збитків, виплата компенсацій, поновлення порушеного права шляхом поновлення електропостачання тощо).
Тобто питання правомірності або неправомірності дій Відповідача, яке фактично ставиться Позивачем при зверненні до суду із даною позовною вимогою, підлягає дослідженню судом у розрізі питання обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення збитків, оскільки відноситься до складу цивільного правопорушення, або в частині вимог про поновлення електропостачання. Окрема констатація судом факту наявності у діях відповідача протиправної поведінки в якості окремої позовної вимоги не відповідає способам захисту порушеного права, так як безпосередньо не спрямоване на відновлення порушеного права. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі № 916/49/18).
Принагідно, суд звертає увагу позивача на те, що обраний останнім спосіб захисту, також не призведе до поновлення постачання електричної енергії, позаяк, задоволення заявленої вимоги не є наслідком наступного поновлення електропостачання, оскільки з метою забезпечення такого юридичного наслідку позивачу необхідно буде додатково звертатись з відповідним позовом.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача та є неналежним способом захисту прав у розумінні частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України та має ознаки заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Отже, правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту у даній справі не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання.
Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв'язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення. (Анологічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/3693/18).
Отже, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання незаконним відключення від джерел електропостачання не підлягає задоволенню, оскільки не призведе до захисту чи поновленню його порушеного права.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення підписано 23.03.2020.
Суддя А.Ф. Черногуз