ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2020Справа № 910/18025/19
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443)
до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 66 875, 83 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Таскомбанк" з позовом до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Юрійовича, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ID5367719 від 09.10.2018 в загальному розмірі 66 875, 83 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50 000, 00 грн, заборгованість по відсотках - 0, 04 грн, заборгованість за комісією - 12 250, 00 грн, заборгованість по пені за період з 13.05.2019 по 13.11.2019 - 4 625, 79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" про стягнення 66 875, 83 грн залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів направлення (фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист) відповідачу копії меморіального ордеру № 574803488 від 12.12.2019 та копії довіреності на представника позивача № 76 від 08.02.2019.
13.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від позивача на виправлення недоліків, до якої додано докази направлення (фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист) відповідачу копії меморіального ордеру № 574803488 від 12.12.2019 та копії довіреності на представника позивача № 76 від 08.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
19.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновити строк на його подання, прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Юрійовича про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, а відзив на позовну заяву у справі № 910/18025/19 від 19.02.2020 за вхід. № 1-37/12943/20 залишено без розгляду.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
09.10.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Андрієм Юрійовичем (позичальник) підписано заяву-договір № ID5367719 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № 2600.8.884492.001, відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Розділом 2 договору передбачено: розмір кредиту - 80 000,00 грн.; валюта кредиту - гривня; вартість кредиту - розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 09.10.2020 року.
Згідно п. 3.2. договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6. цього договору.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
В розділі 4 договору визначено, що цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначені ст. 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 50 000, 00 грн із терміном погашення не пізніше 09.10.2020.
Однак, позивач зазначає, що станом на 13.11.2019 розмір заборгованості перед банком за кредитним договором № ID5367719 від 09.10.2018 складає 66 875, 83 грн. (заборгованість по тілу кредиту 50 000, 00 грн, заборгованість по відсоткам - 0,04 грн та заборгованість за комісією - 12 250, 00 грн, заборгованість по пені - 4 625, 79 грн.
На підтвердження викладених в позовній заяві обставин позивач надав виписку по особовому рахунку за період з 10.10.2018 року по 10.10.2018 року, копію повідомлення-вимоги № 20463/70 від 11.10.2019 року, витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес"), заяву-договір № ID5367719 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") та довідку щодо онлайн сервісу перевірки ЕЦП відповідача.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 вказаної норми визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Пунктом 2.6. договору сторони встановили, термін повернення кредиту 09.10.2020 року.
Як на підставу для звернення з позовом до суду про дострокове повернення кредиту позивач посилається на умови, які визначені у Правилах обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк".
До позовної заяви позивачем додано витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес").
Згідно ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У зв'язку з чим, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес") розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-договір № ID5367719 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо права банку на зміну умов кредитування - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення (п.п. а) п.п. 18.1.17.3. п. 18.1. розділу 18 "Умови надання кредитів в рамках тарифного пакету "ТАС-Онлайн".
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження дати публікації та набрання чинності (введення у дію) вказаних вище Правил, а також розміщення саме цих Правил на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.
Надані позивачем Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес"), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві-договорі № ID5367719 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття останнім запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, суд вказує, що кредитний договір № ID53677197 від 09.10.2018 року не містить умови щодо дострокового повернення кредиту.
Разом з тим, пункт 3.2. договору передбачає, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеній в п. 2.6. договору, а саме до 09.10.2020 року.
Отже, умовами договору сторони погодили остаточний день розрахунків, а саме дату до якої відповідач зобов'язаний погасити заборгованість по тілу кредиту - 09.10.2020 року.
Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3.3. договору передбачена відповідальність за прострочку виконання зобов'язань відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 16.12.2019 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, в якому позивачем була надіслана позовна заява.
За приписами ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Отже, на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє порушене право, оскільки, не виникла прострочка з боку відповідача щодо сплати заборгованості по кредиту, а відтак і відсутні підстави для нарахування пені.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відтак, з огляду викладене вище, суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду у позивача було відсутнє порушене цивільне право, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами заявлені у даній справі вимоги про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору та пені, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, стосовно наданої позивачем довідки (інформації) з онлайн сервісу перевірки ЕЦП відповідача суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Відтак, з огляду на зазначені норми, суд дослідивши надану позивачем довідку (інформацію) з онлайн сервісу перевірки ЕЦП відповідача, дійшов висновку, що остання не є належним та допустимим доказом підписання відповідачем кредитного договору № ID53677197 від 09.10.2018, оскільки така довідка (скрін-шот) взагалі не містить жодних характерних ознак та посилань саме на підписання відповідачем заяви-договору № ID53677197 від 09.10.2018 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, суд також вважає, що позивачем не доведено факту підписання відповідачем заяви-договору № ID5367719 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), в тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, аналіз статей 123, 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти беззаперечного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною витрат, що входять до інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки судом було відмовлено в позові, то за таких підстав враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи та у разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 09806443) до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення 66 875, 83 грн - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 20.03.2020
Суддя Д.О. Баранов