ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2020Справа № 910/18276/19
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд"
про стягнення 290 661,94 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про стягнення 290 661,94 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 02.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 53434960.
16.01.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви про стягнення суми боргу у розмірі 290 661,94 грн., в тому числі основного боргу - 286 610,14 грн. та суми відсотків - 4 051,80 грн.
24.02.2020 до канцелярії суду позивачем подано клопотання в якому просить суд перейти до ухвалення судового рішення за наявними матеріалами справи.
10.03.2020 до канцелярії суду позивачем подано клопотання в якому просить суд взяти до уваги, що позивач готовий прибути в судове засідання для пред'явлення для огляду суду оригіналів усіх доданих до позовної заяви та належним чином посвідчених копій документів та на розсуд суду перейти до вирішення справи по суті за наявними матеріалами справи, з викликом або без виклику сторін.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
22.06.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос.
Відповідно до ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з п. 1.1 договору перевізник надає послуги автомобільних перевезень, які включають: надання транспортного засобу, організацію і здійснення доставки ввіреного замовником вантажу вказаного в додатках (договорах-заявках) до цього договору, в пункт призначення і видає вантаж уповноваженій отримати вантаж особі замовника.
Відповідно до п.2.1.3 договору замовник зобов'язаний сплатити послуги перевізника за цим договором.
Оплата послуг перевізника за цим договором здійснюється на підставі оригіналів наданих рахунків на оплату (далі рахунок) (п.3.1 договору).
Акт надання послуг/акт виконаних робіт - документ, що визначає відсутність претензій сторін про виконане перевезення. По завершенню перевезення складає в 2-х примірниках, по одному примірнику для замовника і перевізника (п.4.1.3 договору).
Так, між сторонами договору підписано акт надання послуг №20677 від 22.10.2018 року на загальну суму в розмірі 492 336,80 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з п.3.6 договору замовник зобов'язується здійснити оплату фактично наданих послуг перевізника за даним договором протягом 21 банківського дня з моменту надання перевізником повністю правильно оформлених документів, зазначених в п.3.1 цього договору, якщо інший порядок розрахунків не передбачено відповідним договором-заявкою на певні послуги.
Згідно ч. 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, першим днем прострочення є 21.11.2018 року.
Позивачем зазначено, що з боку відповідача надійшли три платежі за надані послуги на загальну суму 300 000,00 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, відповідачем перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 300 000,00 грн.. що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- №674043460 від 26.04.2019 року з призначенням платежу: «оплата за тран.послуги згід. рах №20343 від 13.10.2018р.»,
- №705202214 від 31.05.2019 року з призначенням платежу: «оплата за тран.послуги згід. рах №20343 від 13.10.2018р.»,
- №720519865 від 27.06.2019 року з призначенням платежу: «оплата за тран.послуги згід. рах».
Листом №16/1 від 16.09.2019 року відповідач зазначив, що має кредиторську заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" у розмірі 192 336,80 грн. проте, у зв'язку з об'єктивними обставинами товариство не може здійснити негайне погашення всієї суми заборгованості. Та, зобов'язується оплатити всю суму заборговані до 30 листопада 2019 року.
10.12.2019 року позивачем направлено відповідачу вимогу №1 про сплату суми основного боргу та пені в якій керуючись ч.1 статті 534 ЦК України щодо зарахування сплачених відповідачем кошів в рахунок погашення штрафних санкцій, просив сплатити суму боргу у розмірі 290 497,14 грн.
Також, 12.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом №2-12/19 від 12.12.2019 року в якому зазначено, що у зв'язку із виявленням описки у вимозі №1 від 10.12.2019р., повторно її направлено. Просив невідкладно сплатити суму боргу в розмірі 290 497,14 грн. згідно вимоги №1 від 10.12.2019 року. Та повідомлено, що після пред'явлення вимоги №1 від 10.12.2019р. чинною та остаточною позицією ТОВ «Тентавтотранс» є саме вимога №1 від 10.12.2019р., відтак усе попереднє листування та пропозиція з нашого боку щодо стану взаєморозрахунків просимо вважати відкликаними та такими, що є не чинними.
Відповідно до ч. 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто, вищезазначена стаття передбачає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);
- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;
- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 534 ЦК України викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19.
Також, Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19 зауважив, що у випадку коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Суд зазначає, що п.3.6 договору сторонами встановлено порядок оплати, а саме: замовник зобов'язується здійснити оплату фактично наданих послуг перевізника за даним договором протягом 21 банківського дня з моменту надання перевізником повністю правильно оформлених документів, зазначених в п.3.1 цього договору, якщо інший порядок розрахунків не передбачено відповідним договором-заявкою на певні послуги. Тобто, грошове зобов'язання по сплаті наданих послуг врегульовано договором в іншому порядку, ніж передбачено ст. 534 ЦК України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення до суду основний борг відповідача перед позивачем по договору становив 192 336,80 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем сплачено на рахунок позивача 50 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №814652678 від 21.12.2019 року з призначенням платежу: «оплата за тран.послуги згідно рах.».
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості зі сплати за транспортні послуги у відповідача за договором №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017 року у розмірі 50 000,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості зі сплати транспортних послуг у розмірі 50 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017 року підлягають задоволенню частково в розмірі 142 336,80 грн.
Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 4 051,80 грн. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 286 610,14 грн. за період з 28.06.2019 року по 17.12.2019 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, судом встановлено на момент звернення до суду та з 28.06.2019 року після часткової оплати в розмірі 100 000,00 грн. - 27.06.2019 року (платіжне доручення №720519865 від 27.06.2019 року) основний борг відповідача становить 192 336,80 грн.
Розрахунок трьох процентів річних:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
28.06.201917.12.2019173192 336.8032 734.87
Таким чином, за перерахунком суду три проценти річних становлять 2 734,87 грн. та підлягають задоволенню.
В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 316,93 грн. відмовити.
Судом враховано, що в тексті позовної заяви позивачем нараховано пеню (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 49 233,60 грн.), 3% річних (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 6 353,00 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 1 331,00 грн., з 01.06.2019 - 27.06.2019 в розмірі 1 017,00 грн.), індекс інфляції (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 28 211,13 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 8 127,61 грн.), які як зазначено позивачем враховуючи ч. 1 статті 534 ЦК України були оплачені відповідачем.
Оскільки, вищезазначені нарахування позивач не просить стягнути з відповідача та суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому вони не підлягають розгляду судом.
Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (не оплатив надані послуги), відповідачем здійснено погашення частини боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі, проте позивачем частково невірно розраховано заборгованість, тому судовий збір в розмірі 2 905,03 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 1, корпус 2-6, офіс 207/2, ідентифікаційний код 36424505) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 103, ідентифікаційний код 40077896) основний борг в сумі 142 336 (сто сорок дві тисячі триста тридцять шість) грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 03 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий