ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 березня 2020 року м. Київ № 640/21985/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
24.12.2018 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 0105714204 від 08.10.2018 зі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 143 424,00 грн.;
- № 0105704204 від 08.10.2018 зі збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 905,00 грн., з яких 99 124,00 грн. - податок на додану вартість і 24 781,00 грн. - штраф;
- № 0105354204 від 08.10.2018 зі збільшення суми зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 153 467,37 грн., з яких 102 311,58 грн. - податок на доходи фізичних осіб і 51 155,79 грн. - штраф;
- № 0105434204 від 08.10.2018 зі збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 11 330,56 грн., з яких 9 050,85 грн. - військовий збір і 2 262,71 грн. - штраф;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 в сумі 87 168,78 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0105494204 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 433,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона займається торгівлею керамічними виробами та штучними ялинками українських виробників; товар купується позивачем у різних українських постачальників та постачається до мереж супермаркетів Ашан, Леруа Мерлен, Практікер, Новус; фіскальним органом було проведено документальну планову невиїзну податкову перевірку позивача, в ході якої зроблено неправомірний висновок про невизнання витрат позивача на маркетингові послуги; наказ про продовження перевірки від 21.08.2018 є незаконним; п'ятиденний строк на оформлення Акту перевірки, встановлений п. 86.3 ст. 86 ПК України, сплив 28.08.2018; натомість Акт перевірки було оформлено лише 04.09.2018; позивачем було законно зменшено свої податкові зобов'язання з ПДВ; жодного обґрунтування про порушення позивачем норм чинного законодавства при визначенні від'ємного значення суми ПДВ контролюючим органом в Акті перевірки не наведено; відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги включаються в себе післяпродажне обслуговування споживача в межах господарської діяльності платника податків; отже маркетингові послуги спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах суб'єктів господарювання шляхом популяризації продукції позивача серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача; посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцями продукції у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупців, не спростовує їх економічну цінність саме для позивача; чинне законодавство не пов'язує можливість обліку витрат з наявністю або відсутністю права власності на товари, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати; отже висновки про непов'язаність витрат позивача на маркетингові послуги з її господарською діяльністю є декларативними; позивач веде розрахунки виключно у безготівковій формі; всі податкові накладні від постачальників зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; таким чином висновок фіскального органу про завищення позивачем вартості придбання ТМЦ не відповідає дійсності; розрахунок чистого доходу за 2016 рік, і відповідно податку на доходи фізичних осіб та військового збору, здійснений податковим органом, є хибним та спростовується первинними документами позивача, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні».
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Аблову Є.В.
21.01.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21985/18 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
25.03.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 766,00 грн.
02.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що продовження строку проведення перевірок можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більше як на 15, 10 чи 5 робочих днів; з урахуванням вимог п. 82.1 ст. 82 ПК України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2018 № 12715 строк проведення перевірки позивача продовжено на 5 робочих днів; наказ від 21.08.2018 № 12715 не було оскаржено позивачем в адміністративному або судовому порядку, а перевіряючих було допущено до перевірки; перевіркою встановлено завищення позивачем валового доходу за 2015 рік на суму 202 638,10 грн., за 2017 рік - на суму 622 929,26 грн., та заниження доходу за 2016 рік на суму 183 61,10 грн. внаслідок проведення операцій по заліку однорідних вимог; за умовами договорів поставки товарів, укладених між позивачем та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», товариства набувають право власності на товар з моменту фізичного одержання товару, а потім здійснюють розміщення та викладення товару на стелажах в магазинах товариств; отже операції із розміщення товарів на стелажах здійснюються товариствами в межах їх господарської діяльності - діяльності із роздрібної торгівлі кінцевому споживачу, і такі операції не пов'язані із господарською діяльністю позивача; отже позивачем включені до складу витрат послуги по організації просування товарів, які не пов'язані із господарською діяльністю позивача; аналогічні господарські відносини наявні і позивача із ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Леруа Мерлен Україна»; до того ж при співставленні книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, видаткових накладних із поданою позивачем звітністю було встановлено завищення позивачем вартості придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2015-2017 роки за рахунок включення до складу витрат нереалізованих ТМЦ та по яким відсутні факти оплати.
Розпорядженням керівника апарату суду № 742 від 28.05.2019 у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді, у провадженні якого перебувала адміністративна справа № 640/21985/18, справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 30.05.2019 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 640/21985/18 до свого провадження та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.07.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 11653 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2017 тривалістю 10 робочих днів з 07.08.2018 по 20.08.2018.
21.08.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято наказ № 12715 про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 21.08.2018 по дату завершення перевірки тривалістю 5 робочих днів.
За результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем було складено Акт № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018, в якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме:
- неподання до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП;
- неналежне ведення обліку в Книзі доходів і витрат;
- заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 119 267,57 грн.;
- заниження та неперахування до бюджету військового збору із сум чистого доходу в розмірі 9 997,14 грн.;
- не нарахування та несплату суми єдиного внеску;
- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 135 600,00 грн.;
- не нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 87,50 грн.
На підставі Акту № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 фіскальним органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0105714204 від 08.10.2018 зі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 143 424,00 грн.;
- № 0105704204 від 08.10.2018 зі збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 905,00 грн., з яких 99 124,00 грн. - податок на додану вартість і 24 781,00 грн. - штраф;
- № 0105354204 від 08.10.2018 зі збільшення суми зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 153 467,37 грн., з яких 102 311,58 грн. - податок на доходи фізичних осіб і 51 155,79 грн. - штраф;
- № 0105434204 від 08.10.2018 зі збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 11 330,56 грн., з яких 9 050,85 грн. - військовий збір і 2 262,71 грн. - штраф;
Крім того, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 року в сумі 87 168,78 грн. та рішення № 0105494204 від 08.10.2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17 433,76 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до контролюючого органу із відповідною скаргою.
За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення (вих. № 40661/6199-99-11-05-01-14 від 17.12.2018), яким скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України від 08.10.2018 № 0105674204 в частині сплати 68,21 грн. податку на нерухоме майно, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкові повідомлення-рішення № 0105714204, № 0105704204, № 0105354204, № 0105434204 залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
За результатами розгляду скарги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 року та рішення № 0105494204 від 08.10.2018 року про застосування штрафних санкцій, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення (вих. № 18174/1/99-99-11-02-02-25 від 21.11.2018), яким скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 року та рішення № 0105494204 від 08.10.2018 року про застосування штрафних санкцій - без змін.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з визначенням, містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм у їх сукупності свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність та зміст таких операцій, а також спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням вказаної позиції суд досліджує господарські операції позивача з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Новус», ТОВ «Практікер Україна».
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (покупець) було укладено договір поставки № П3450, відповідно до п.п. 1.1., 6.1., 6.4. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в специфікації та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим договором; вважається, що постачальник поставив товар, якщо він доставив товари згідно із замовленням, точно в строк на об'єкт покупця, зазначений ним в замовленні, і якщо в результаті прийому товарів була встановлена повна дійсність доставлених товарів умовам замовлення і цього договору; право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження товарів переходять до покупця з моменту прийому товарів (а.с. 64-69).
01.01.2015 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (виконавець) було укладено договір про торгівельне співробітництво (надання послуг) № У3450, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів замовника та маркетингові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги; метою надання цих послуг є стимулювання та сприяння реалізації товарів замовника (а.с. 86-90).
Зміст передпродажних послуг розкритий сторонами в п. 2.1. договору № У3450 від 01.01.2015, згідно із яким виконавець здійснює: внесення загальних даних про товар замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; введення нових номенклатурних позицій товарів замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; адміністрування щодо партії товару замовника; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу для стимулювання збуту; надання внутрішнього коду товарам; організацію проведення розпродажу товарів, консолідацію замовлень на поставку товарів.
В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в п. 2.2. договору № У3450 від 01.01.2015, згідно із яким виконавець здійснює: організацію руху товарів до покупців та кінцевих споживачів; управління рухом товарів; розміщення товарів у спеціальних зонах; стимулювання та розширення ринку збуту товарів; збір інформацію про продукцію; надання звіту про обсяги реалізованого товару.
В ході співробітництва за договором № У3450 від 01.01.2015 сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг):
- № 31500062 від 06.01.2015 на суму 18 000,00 грн. (а.с. 98);
- № 31501217 від 31.03.2015 на суму 14 600,00 грн. (а.с. 100);
- № 31503619 від 30.06.2015 на суму 17 666,96 грн. (а.с. 101);
- № 31505387 від 29.09.2015 на суму 5 400,00 грн. (а.с. 102);
- № 31506138 від 30.09.2015 на суму 20 151,82 грн. (а.с. 103);
- № 31507890 від 22.12.2015 на суму 19 800,00 грн. (а.с. 104);
- № 31508362 від 31.12.2015 на суму 67 405,00 грн. (а.с. 106);
- № 31508363 від 31.12.2015 на суму 44 614,61 грн. (а.с. 107);
- № 31600396 від 10.02.2016 на суму 1068,54 грн. (а.с. 108).
03.03.2016 між сторонами було підписано:
- Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 44 614,61 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» за договором поставки № П3450 від 01.01.2012 в сумі 44 614,61 грн., та вимогу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2015 в сумі 44 614,61 грн. (а.с. 109);
- Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 87 205,00 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» за договором поставки № П3450 від 01.01.2012 в сумі 87 205,00 грн., та вимогу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2015 у сумі 87 205,00 грн. (а.с. 109).
24.03.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 1068,54 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» за договором поставки № П3450 від 01.01.2012 в сумі 1068,54 грн., та вимогу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2015 в сумі 1068,54 грн. (а.с. 110).
01.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (покупець) було укладено договір поставки № П3450, відповідно до п.п. 1.1., 6.1., 6.4. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в специфікації та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим договором; вважається, що постачальник поставив товар, якщо він доставив товари згідно із замовленням, точно в строк на об'єкт покупця, зазначений ним в замовленні, і якщо в результаті прийому товарів була встановлена повна дійсність доставлених товарів умовам замовлення і цього договору; право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження товарів переходять до покупця з моменту прийому товарів (а.с. 76-83).
01.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (виконавець) було укладено договір про торгівельне співробітництво (надання послуг) № У3450, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів замовника та маркетингові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги; метою надання цих послуг є стимулювання та сприяння реалізації товарів замовника (а.с. 91-97).
Зміст передпродажних послуг розкритий сторонами в п. 2.1. договору № У3450 від 01.01.2016, згідно із яким виконавець здійснює: внесення загальних даних про товар замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; введення нових номенклатурних позицій товарів замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; адміністрування щодо партії товару замовника; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу для стимулювання збуту; надання внутрішнього коду товарам; організацію проведення розпродажу товарів, консолідацію замовлень на поставку товарів.
В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в п. 2.2. договору № У3450 від 01.01.2016, згідно із яким виконавець здійснює: організацію руху товарів до покупців та кінцевих споживачів; управління рухом товарів; розміщення товарів у спеціальних зонах; стимулювання та розширення ринку збуту товарів; збір інформацію про продукцію; надання звіту про обсяги реалізованого товару.
В ході співробітництва за договором № У3450 від 01.01.2016 сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг):
- № 11601093 від 31.03.2016 на суму 27 089,54 грн. (а.с. 111);
- № 11603107 від 30.04.2016 на суму 7077,19 грн. (а.с. 112);
- № 11605436 від 31.05.2016 на суму 3771,58 грн. (а.с. 113);
- № 11607427 від 30.06.2016 на суму 11 136,88 грн. (а.с.114);
- № 11609541 від 31.07.2016 на суму 7709,41 грн. (а.с. 115);
- № 11611336 від 31.08.2016 на суму 8492,89 грн. (а.с. 116);
- № 11615268 від 30.09.2016 на суму 12 523,50 грн. (а.с. 117);
- № 11617486 від 31.10.2016 на суму 13 342,04 грн. (а.с. 118);
- № 11619120 від 30.11.2016 на суму 34 824,55 грн. (а.с. 119);
- № 11621603 від 31.12.2016 на суму 42 295,03 грн. (а.с. 120);
- № 11621008 від 31.12.2016 на суму 19 800,00 грн. (а.с. 119).
05.05.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 27 089,54 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 112).
09.06.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 7077,19 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 114).
04.08.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 11 136,88 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 115).
25.08.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 7709,41 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 116).
06.10.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 8 492,89 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 117).
10.11.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 12 523,50 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 118).
08.12.2016 між сторонами було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 13 342,04 грн., а саме: вимогу ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» за договором поставки № П3450 від 01.01.2016, та вимогу ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» до ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг № У3450 від 01.01.2016 (а.с. 119).
01.01.2015 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Леруа Мерлен Україна» (покупець) укладено договір поставки № 09119/03, відповідно до п. 1.1., 6.27 якого покупець замовляє, а постачальник поставляє покупцеві в зазначену цим договором торгову точку та/або на склад покупця продукцію з метою її наступної реалізації від свого імені кінцевим споживачам визначену у специфікації, яка є додатком до цього договору, яку покупець зобов'язується прийняти та сплатити у строк та на умовах, передбачених цим договором; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на етапі загального приймання товару (а.с. 126-131).
01.01.2015 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Леруа Мерлен Україна» (виконавець) укладено договір надання послуг № 09120/04, відповідно до п.п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги з просування продукції, передбаченої договором поставки № 09119/03 від 01.01.2015, з метою збільшення її продажу кінцевим споживачам, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги у строк та на умовах, передбачених цим договором; послуги включають: розміщення інформації про товар в магазинах виконавця; внесення інформації про замовника, асортимент поставлених ним товарів, введення в базу даних виконавця оригінальних штрихкодів; забезпечення викладки та розміщення товарів, придбаних у замовника, на полицях магазинів виконавця; стимулювання збуту товару; ознайомлення споживачів з якісними характеристиками товару; аналіз попиту покупців; адаптація асортименту товару згідно із попитом; організація мерчандайзингу та дизайну експозиції; підтримання експозиції в належному вигляді; інформаційний супровід товарів (а.с. 132-133).
В ході співробітництва за договором надання послуг № 09120/04 від 01.01.2015 сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг):
- № 1400 від 14.07.2015 на суму 9 589,41 грн. (а.с. 135);
- № 1793 від 14.10.2015 на суму 7 233,42 грн. (а.с. 135);
- № 2366 від 22.01.2016 на суму 6 600,85 грн. (а.с. 137).
01.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Леруа Мерлен Україна» (покупець) укладено договір поставки № 091190316, відповідно до п. 1.1., 6.27 якого покупець замовляє, а постачальник поставляє покупцеві в зазначену цим договором торгову точку та/або на склад покупця продукцію з метою її наступної реалізації від свого імені кінцевим споживачам визначену у специфікації, яка є додатком до цього договору, яку покупець зобов'язується прийняти та сплатити у строк та на умовах, передбачених цим договором; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на етапі загального приймання товару (а.с. 136-144).
01.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Леруа Мерлен Україна» (виконавець) укладено договір надання послуг № 091200416, відповідно до п.п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги з просування продукції, передбаченої договором поставки № 091190316 від 01.01.2016, з метою збільшення її продажу кінцевим споживачам, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги у строк та на умовах, передбачених цим договором; послуги включають: розміщення інформації про товар в магазинах виконавця; внесення інформації про замовника, асортимент поставлених ним товарів, введення в базу даних виконавця оригінальних штрихкодів; забезпечення викладки та розміщення товарів, придбаних у замовника, на полицях магазинів виконавця; стимулювання збуту товару; ознайомлення споживачів з якісними характеристиками товару; аналіз попиту покупців; адаптація асортименту товару згідно із попитом; організація мерчандайзингу та дизайну експозиції; підтримання експозиції в належному вигляді; інформаційний супровід товарів (а.с. 145-146).
В ході співробітництва за договором надання послуг № 091200416 від 01.01.2016 сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг):
- № 2711 від 19.04.2016 на суму 8 511,02 грн. (а.с. 148);
- № 3098 від 26.07.2016 на суму 9 040,44 грн. (а.с. 149);
- № 3949 від 31.01.2017 на суму 5 519,03 грн. (а.с. 149).
01.01.2013 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Новус» (виконавець) укладено договір про надання послуг № А1701013659, відповідно до п. 7.1. якого виконавець зобов'язується надавати змовнику послуги згідно переліку, зазначеному в додатку № 1, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, зазначених у цьому договорі (а.с.151-152).
Згідно із додатком № 1 до договору № А1701013659 від 01.01.2013, послуги включають в себе: визначення обсягів продажів товарів в торгових точках в кількісному вираженні, що приймають участь в дослідженні в звітній період; визначення обсягів продажів товарів в торгових точках в грошовому вираженні, що приймають участь в дослідженні в звітній період; визначення залишків продукції в магазинах, які беруть участь у дослідженні; визначення відносної динаміки продажів продукції постачальника в торговельній мережі; визначення середньоденних продажів продукції постачальника через одну торгову точку; надання інформації по кожній окремій торговій точці; проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування; проведення телефонного опитування респондентів; проведення моніторингу щодо визначення кількості фейсів товарної позиції у розрізі магазинів тощо (а.с. 153-154).
В ході співробітництва за договором надання послуг № А1701013659 від 01.01.2013 сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 94257976 від 18.05.2015 на суму 12 000,00 грн. (а.с.153).
14.10.2009 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Практікер Україна» (по змісту договору - Практікер) підписано загальні умови поставки та надання послуг № 0499/03BD2009, відповідно до п. 1.1., яких зазначені загальні умови регулюють спеціальні умови поставки товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.
Як визначено в п. п. 8.1., 8.2., 8.3., 9.1., 10.1, 11.1 загальних умов поставки та надання послуг № 0499/03BD2009 від 14.10.2009, Практікер час від часу за погодженням із постачальником надає останньому послуги з: презентації товарів; стимулювання збуту; організації доставки кореспонденції; облаштування торгівельних площ; за вказані послуги постачальник сплачує Практікер спеціальну плату за розміщення за кожен день презентації у кожному окремому магазині, нараховані суми винагороди за послуги з презентації товарів підлягають сплаті постачальником або утримуються Практікер з суми, яка підлягає сплаті постачальнику за поставлений товар, на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 154-168).
28.02.2015 сторони підписали Акт прийомки-передачі послуг № УТТДП000000002074 на загальну суму 341,33 грн.
В Акті перевірки № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 контролюючим органом зазначено, що:
- позивачем завищено валовий дохід в 2015 році на суму 202 638,10 грн., в 2017 році - на суму 622 929,26 грн.; в 2016 році - занижено валовий дохід на суму 183 681,10 грн. в результаті операцій заліку однорідних вимог, чим порушено вимоги п. 177.1 ст. 177 ПК України (а.с. 33);
- з урахуванням договорів поставки товарів покупці набувають права власності на поставлений товар з моменту фізичного одержання товару, отриманого від ФОП ОСОБА_2 , і як наслідок в магазинах підприємств проходить розміщення, викладення на стелажах підприємств товарів самих підприємств; з зазначеної операції «з передпродажної підготовки товарів в магазині» вбачається господарська діяльність підприємств в межах своєї господарської діяльності - діяльності з роздрібної торгівлі кінцевому споживачу (а.с. 34);
- документальні докази пов'язання таких послуг з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 відсутні (а.с. 34);
- ФОП ОСОБА_2 не надано документального підтвердження щодо взаємозв'язку отриманих нею послуг щодо передпродажної підготовки товарів та маркетингових послуг з її господарською діяльністю (а.с. 34);
- таким чином позивачем завищено валові витрати на загальну суму 1 378 855,13 грн., в т.ч. за 2015 рік - на суму 215 265,38 грн., за 2016 рік - на суму 459 177,46 грн., за 2017 рік - на суму 636 919,06 грн. (а.с. 34) та занижено оподаткований дохід на загальну суму 666 475,63 грн., в т.ч. за 2015 рік - на суму 9 627,27 грн., за 2016 рік - на суму 642 858,56 грн., за 2017 рік - на суму 13 989,80 грн. (а.с. 35), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 119 267,57 грн., в т.ч. за 2015 рік - у сумі 1034,87 грн., за 2016 рік - у сумі 115 714,54 грн., за 2017 рік - у сумі 2 518,16 грн. (а.с. 36).
Натомість суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).
Згідно із п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- 177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно із п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, маркетингові послуги, які отримано позивачем від контрагентів (ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Новус», ТОВ «Практікер Україна») пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.
При цьому, вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.
Посилання відповідача на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцем (торговельною мережею) у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, не спростовує їх економічну цінність для позивача.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
Подібну правову позицію займає і ВАС України в ухвалі від 01.04.2014 по справі № К/800/4010/14, в ухвалі від 15.01.2014 по справі № К/999 i/88554/l4, в ухвалі від 14.01.2015 по справі №К/800/47618/14, в постанові від 14.01.2015 по справі №К/9991/75660/12, в ухвалі від 18.12.2014 по справі №К/800/55282/14, в ухвалі від 11.12.2014 по справі К/800/51887/14, в ухвалі від 01.04.2014 по справі № К/800/4010/14 та в ухвалі від 15.01.2014 по справі № К/999/88554/l4, а також Верховний Суд по справі № 809/2161/14 (постанова від 28.11.2018), у справі № 806/2388/15 (постанова від 06.11.2018).
Податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності; обґрунтованість витрат, що зменшують для цілей оподаткування отримані доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності або отриманого результату. В силу принципу свободи економічної діяльності платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно оцінювати ефективність та доцільність понесених витрат.
У зв'язку з цим оцінка фактично одержаного позивачем економічного ефекту за фактом отримання маркетингових послуг не має правового значення для податкового обліку витрат, за умови наявності ділової мети та документального підтвердження відповідних витрат (ухвала ВАС України від 12.11.2014 по справі К/9991/11400/12, ухвала ВАС України від 12.11.2014 по справі №К/800/50602/14).
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність виконання умов договорів; первинна документація позивача оформлена належним чином.
За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення № 0105354204 від 08.10.2018, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 153 467,37 грн., з яких 102 311,58 грн. - за податковим зобов'язанням та 51 155,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень № 0105714204 від 08.10.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 143 424,00 грн., та № 0105704204 від 08.10.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 123 905,00 грн., з яких: 99 124,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 24 781,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно із п.п. 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
При цьому, п.198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В Акті перевірки № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 контролюючим органом зазначено, що:
- ФОП ОСОБА_1 не нараховано податкові зобов'язання виходячи із бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України по придбаних послугах по організації просування товарів підприємств, суми податку щодо яких були включені до складу податкового кредиту, у зв'язку із відсутністю документальних підтверджень для пов'язання зазначених витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , як це передбачено вимогами п. 198.5 ст. 198 ПК України (а.с. 41);
- у ході проведення перевірки були опрацьовані відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 , та його контрагентів, встановлених програмним забезпеченням «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с. 42-45).
Однак, погодитись с такими висновками фіскального органу не можна.
Як вже зазначалось вище, податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності. Обґрунтованість витрат, що зменшують для цілей оподаткування отримані доходи, а також обґрунтованість формування податкового кредиту не може оцінюватися з точки зору доцільності, раціональності, ефективності дій платника податків або отриманого ним результату. В силу принципу свободи економічної діяльності, платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно вирішувати, надання яких послуг йому замовляти в контрагентів.
У зв'язку з цим оцінка фактично одержаного позивачем економічного ефекту за фактом отримання маркетингових послуг не має правового значення для податкового обліку витрат, та за умови наявності ділової мети та документального підтвердження відповідних витрат, відповідно дає право позивачу на формування податкового кредиту.
Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
При цьому, в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0105714204 від 08.10.2018, та № 0105704204 від 08.10.2018 є протиправними і підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0105434204 від 08.10.2018, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з військового збору на суму 11 330,56 грн., з яких 9 050,85 грн. - за основним зобов'язанням, та 2 262,71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Як зазначено в Акті перевірки № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018, «в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 2.1.4. акту перевірки, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, на який нараховується військовий збір».
Натомість, як встановлено і зазначено вище, в ході аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не порушено податкове законодавство в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу. За вказаних обставин донарахування позивачу зобов'язань із сплати військового збору не є правомірним, а податкове повідомлення-рішення № 0105434204 від 08.10.2018, в свою чергу, підлягає скасуванню.
З приводу позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 в сумі 87 168,78 грн. та рішення № 0105494204 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 433,76 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 4264 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
В Акті перевірки № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 зазначено, що «ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік, якою визначено оподаткований дохід від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 61 600,40 грн. Однак згідно інформації, наданої Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 27.04.2018 № 23619/10, зазначено, що оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік складає 0,00 грн., що призвело до ненарахування та несплати ЄСВ з оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 » (а.с.38).
Аналогічної правової позиції притримується відповідач і у відзиві на позовну заяву (а.с. 208).
Однак, в порушення ст. ст. 73-77 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів (ані копію декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, поданої позивачем до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, ані копії листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.04.2018 № 23619/10) на обґрунтування вказаного твердження.
Крім того, в Акті перевірки № 3638/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 зазначено, що «перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на які нараховується єдиний внесок, встановлення заниження чистого оподатковуваного доходу 728 076,03 грн., в тому числі за 2011 рік - в сумі 61 600,40 грн., за 2015 рік - в сумі 9 627,27 грн., за 2016 рік - в сумі 642 858,56 грн., за 2017 рік - в сумі 13 989,80 грн., що призвело до заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням максимальної величини, виявленої під час перевірки, на загальну суму 114 003,07 грн.» (а.с. 38).
Натомість, як встановлено і зазначено вище, в ході аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не порушено податкове законодавство в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу за 2015, 2016, та 2017 роки. За вказаних обставин донарахування позивачу зобов'язань із сплати єдиного внеску не є правомірним, а позовнім вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018 в сумі 87 168,78 грн. та рішення № 0105494204 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 433,76 грн. - підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи, викладені в Акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.
За змістом пункту першого частин третьої, четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд акцентує, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.09.2018 № 126/18, укладений із адвокатом Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» в особі керуючого партнера Валька І.В. (адвоката), акти-рахунки прийому-передачі послуг: № 3 від 22.12.2018 та № 5 від 31.01.2019, платіжні доручення №№: 2265 від 27.12.2018 та 2300 від 06.02.2019, зі змісту яких вбачається про оплату послуг правової допомоги у сумі 7 766,00 грн. (визначеної до стягнення).
Отже, враховуючи викладене, з огляду на обґрунтованість та доведення позивачем заяви про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, суд вважає за можливе відшкодувати витрати позивача на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 7 766,00 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0105714204 від 08.10.2018.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0105704204 від 08.10.2018.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0105354204 від 08.10.2018.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0105434204 від 08.10.2018.
6. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-310 від 08.10.2018.
7. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0105494204 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
8. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати із сплати судового збору у сумі 5 367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 29 коп.
9. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 766 (сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко