ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2020 року м. Київ № 640/16771/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Департаменту патрульної поліції Національної поліції України визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06.08.2019 № 594 о/с;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за керування 28.04.2019 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння став висновок службового розслідування. При цьому, у матеріалах службового розслідування на момент прийняття спірних наказів було відсутнє рішення компетентного органу влади щодо встановлення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наголошує на передчасності спірних рішень, позаяк останні прийняті з порушенням статті 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2019 у справі № 761/18729/19 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Указані обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність підстав для застосування відповідачем щодо позивача положень пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", позаяк дисциплінарне стягнення застосовано за відсутності належних та достовірних матеріалів.
Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/16771/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
21.10.2019 до суду від представника відповідача Рашевського В.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що у ході службового розслідування дисциплінарною комісією було взято до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість № 004069 від 28.04.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 28.04.2019 о 21:40 знаходився у стані алкогольного сп'яніння. За наведених обставин вважає об'єктивним висновок службового розслідування та правомірним застосування дисциплінарного стягнення.
28.10.2019 представником відповідача Рашевським В.В. надано суду належним чином засвідчену копію особової справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З 08.12.2016 ОСОБА_1 проходив службу в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пунктів 1, 2, 6 і 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIIІ, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, керуючись вимогами пункту 2 доручення Департаменту патрульної поліції від 17.02.2017 № 755вн/41/11/02-2017, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIIІ, на інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказ Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" було реалізовано наказом Департаменту патрульної поліції від 06.08.2019 № 594 о/с (по особовому складу), яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0093120), інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правового берега), з 06.08.2019 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вважаючи, що звільнення відбулось з порушенням його прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною першою статті 6 Закону N 580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 7 Закону N 580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.
Пунктами 1-3 частини першої статті 18 Закону N 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 N 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
За визначенням частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 3, 6, 7, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Наведені норми свідчать про те, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Статтею 16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування.
Так, 18.06.2019 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України затверджено висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що 28.04.2019 за адресою: вул. Кривоноса, 27, м. Київ, зафіксовано порушення Правил дорожнього руху інспектором роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Цигановим Є.В., який керував автомобілем Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.04.2019 серії БД № 302242, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.04.2019 серії ЕАВ № 1107824, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 302242 від 28.04.2019, складеного о 21:15 інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Хізяком B.C. стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в УПП у місті Києві, особу якого встановлено за посвідченням водія серії НОМЕР_2 , 28.04.2019 о 20:10 год. в м. Києві , по вул. М. Кривоноса, 27, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: просп. Визволителів, 6, м. Київ, чим порушив вимоги пункту 2.9 "а" Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 поставив свої підписи у відповідних графах та в поясненні вказав, що бажав здати аналізи.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення долучено посвідчення водія серії ВХХ № НОМЕР_3 , висновок лікаря-нарколога № 004069 від 28.04.2019, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП серії ЕАВ № 1107824 від 28.04.2019.
При цьому, у висновку службового розслідування зафіксовано пояснення ОСОБА_1 , у яких останній наполягав на тому, що огляд лікарем-наркологом в Київській міській клінічній наркологічній лікарні "Соціотерапія" був проведений з рядом порушень, в результаті чого останній вважає, що висновок нарколога № 004069 від 28.04.2019 недійсний та оскаржується у суді. Вини своєї не визнав та повідомив, що у той день алкоголь не вживав.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, а саме: керування ОСОБА_1 28.04.2019 автомобілем Dacia Logan у стані алкогольного сп'яніння, підтверджені.
При цьому, у відзиві представник відповідача наголошує на тому, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 28.04.2019 № 004069.
За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2019 у справі № 761/18729/19 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 17).
Дані Єдиного державного реєстру судових рішень не містять відомостей щодо апеляційного оскарження указаного рішення, що свідчить про те, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21.06.2019 у справі № 761/18729/19 набрала законної сили 02.07.2019.
Указаним рішенням встановлено: "Згідно вимог п. 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. В той же час, на запит щодо надання відео з нагрудної камери АА 00516, на день розгляду адміністративних матеріалів згадане відео до суду надано не було, а заважаючи на пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що взагалі не проходив відповідний огляд, як і не був присутнім при повідомленні про його результати, суд не може взяти до уваги висновок лікаря Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" від 28 квітня 2019 року. Більше того, суд зважає і на те, що з'ясувати всі обставини оформлення адміністративних матеріалів в частині документування дій ОСОБА_1 працівниками поліції не виявилось можливим, у зв'язку з неявкою останніх за викликом до суду. Що ж стосується інших відомостей, зазначених у протоколі серії БД № 302242 про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 130 КУпАП), в частині керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, то такі обставини носять характер припущень, без належного доведення."
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, спростовано висновки поліцейських УПП щодо керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та належність висновку Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" від 28 квітня 2019 року.
Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.03.2019 № 808/2320/17.
Верховний Суд при вирішенні подібних правовідносин у постанові від 02.05.2019 у справі № 825/1902/16 зазначив, що судом в межах розгляду цієї справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Частиною першою статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Таким чином, порушення поліцейським правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не пов'язане з виконанням службових обов'язків, тягне за собою адміністративну відповідальність на загальних підставах, тобто у відповідності до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Слід звернути увагу, що подія мала місце 28 квітня 2019 року (неділя, Великдень) о 20:10, що знайшло своє відображення у висновку службового розслідування, тобто у час коли позивач перебував поза несенням служби, доказів протилежного суду не надано, відтак, доводи відповідача про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, - помилкові.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того суд звертає увагу, на положення частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Частинами третьою, четвертою указаної статті Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" реалізовано наказом по особовому складу від 06.08.2019 № 594 о/с, у той час, як повинен був бути реалізований відповідним наказом до 19.07.2019.
Указані обставини свідчать про порушення відповідачем установленого місячного строку для реалізації дисциплінарного стягнення. При цьому, матеріали особової справи позивача не містять жодного доказу перебування позивача у відпустці або на лікарняному. Поряд з цим, з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.08.2019 № 1715 вбачається, що ОСОБА_1 відпрацював повний робочий місяць у липні 2019 року.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача та відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що є правовою підставою для скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", від 06.08.2019 № 594 о/с та поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Одночасно пунктом 9 розділу І Порядку № 260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 22.08.2019 № 1715 про доходи грошове забезпечення ОСОБА_1 у червні 2019 року становило 13502,54 грн, у липні 2019 року - 13502,54 грн, середньоденна заробітна плата становить 442,71 грн (13502,54+13502,54)/61).
Період вимушеного прогулу позивача з 07.08.2019 (перший робочий день після звільнення позивача) по 24.03.2020 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 231 календарних дня.
Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 07.08.2019 по 24.03.2020 складає 102266,01 грн (231 календарних дня х 442,71 грн).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 07.08.2019 та стягнення на його користь середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13281,30 грн (442,71 х на 30 календарних днів) підлягають негайному виконанню.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) від 19.06.2019 № 450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) від 06.08.2019 № 594 о/с.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на службі в поліції на посаді інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 07.08.2019.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 102266,01 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 07.08.2019 та стягнення на його користь середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13281,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII.)
Суддя В.П. Катющенко