23 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/403/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Олійника С.А.,
представника відповідача Коляда І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення № 00000381305 від 08.01.2019 на суму 194769,89 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
2. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення № 00000391305 від 08.01.2019 на суму 16230,83 грн. військового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки, викладені в Акті перевірки від 23.11.2018 № 799/13/ НОМЕР_1 щодо допущених ним порушень є безпідставними та не обгрунтованими, оскільки особа, що проводила перевірку, діяла неправомірно, з перевищенням повноважень, без відповідної компетенції, без належного дослідження фактів, що призвело до перекручування інформації, отриманої в процесі перевірки та відображеної в акті, та, відповідно, винесення неправомірних податкових повідомленнь-рішеннь.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 поінформований письмовим повідомленням від 12.10.2018 №345/25-01-13-08-08, яке разом з копією наказу ГУ ДФС у Чернігівській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1886 від 12.10.2018, було направлено на адресу його реєстрації поштою 12.10.2018 з повідомленням про вручення.
І, хоча позивач не отримав вказане повідомлення, він вважається таким, що про проведення перевірки був сповіщений у встановлений спосіб.
На момент проведення перевірки ОСОБА_1 не надав жодних документів, що стосуються отриманого додаткового блага.
В ході перевірки встановлено наступне.
Фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у 2016 році, відповідно до відомостей отриманих з центральної бази даних ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів, мав взаємовідносини з ПАТ «Укрсиббанк», від якого отримав доходи, що включаються до загального річного оподатковуваного доходу.
Протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016, відповідно до податкового розрахунку форми №1-ДФ поданої ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 отримав дохід за ознакою „126" (Додаткове благо) в розмірі 865643,97 грн., у формі прощення частини боргу за договором кредиту, яке складалось з несплачених ним відсотків по кредиту.
Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, встановлено, що ОСОБА_1 не було сплачено податок при отриманні додаткового блага.
Перевіркою було встановлено порушення п.п. 49.18.4. п.49.18 ст.49 п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: ФО ОСОБА_1 не подав до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області (м. Чернігів) податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 р. (граничний термін подання - до 01.05.2017).
На момент проведення перевірки фізичною особою ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано.
За результатами перевірки складено акт від 23.11.2018.
У відношенні позивача було складено податкові повідомлення-рішення № 00000381305 від 08.01.2019 на суму 194769,89 гри. податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та № 00000391305 від 08.01.2019 р. на суму 16230,83 грн. військового збору.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Звернувшись до суду з позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000381305 від 08.01.2019 на суму 194769,89 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та № 00000391305 від 08.01.2019 на суму 16230,83 грн. військового збору, позивач заперечує проти висновків, викладених в Акті перевірки від 23.11.2018 № 799/13/ НОМЕР_1 щодо зазначених в акті порушень та вважає, що особа, яка проводила перевірку, діяла неправомірно, з переведенням повноважень, без відповідної компетенції, без належного дослідження фактів, що призвело до перекручування інформації, отриманої в процесі перевірки та відображеної в акті, та, відповідно, винесення неправомірних податкових повідомлень-рішень.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесені податкове повідомлення - рішення № 00000381305 від 08.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 194769,89 грн. та податкове повідомлення - рішення № 00000391305 від 08.01.2019 з військового збору в сумі 16230,83 грн.
До позивача застосовані штрафні санкції в сумі 36514,85 грн.
Зазначені повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акта від 23.11.2018 № 799/13/ НОМЕР_1 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування до бюджету податків і зборів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
В акті перевірки встановлено наступні порушення:
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49. п.179.1, ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.;
- абзацу «д» п.п.164.2.17, п.164.2 ст.164 та пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 Податкового кодексу України від 02.1.2010р. (зі змінами та доповненнями). А саме: фізична особа ОСОБА_1 не включив суму доходу, отриманого за ознакою доходу «126» в розмірі 865643,97 грн. (заборгованість за основним боргом) до загального річного оподаткованого доходу та не подав податкову декларацію за наслідками звітного податкового року. А також не сплатив податок на доходи фізичних осіб;
- п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року на 12894,66 грн.
З висновків Акту вбачається, що позивач не задекларував дохід у вигляді анульованої заборгованості (списання кредитної заборгованості по кредитному договору) в сумі 865643,97 грн. в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та не сплатив податкове зобов'язання в сумі 194769,89 та 16230,83 грн.
Як вже зазначалось судом, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 був поінформований письмовим повідомленням від 12.10.2018 №345/25-01-13-08-08, яке разом з копією наказу ГУ ДФС у Чернігівській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1886 від 12.10.2018, було направлено на адресу його реєстрації поштою 12.10.2018 з повідомленням про вручення.
І, хоча позивач не отримав вказане повідомлення, він вважається таким, що про проведення перевірки був сповіщений у встановлений спосіб. Присутність позивача, при проведенні даної форми податкової перевірки, не є обов'язковою.
Зважаючи на наведене відповідачем не порушено процедуру проведення позапланової невиїзної перевірки.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
В силу абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Проте, відповідно до пункту 165.1.59 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України (норма набула чинності з 1 січня 2016 року) сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) відноситься до доходу, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Кредитні кошти позивачем були отримані як іпотечний кредит для придбання єдиного житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Ці обставини податковим органом не враховані і взагалі не вияснялись.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. І ст.598 ПК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 - VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року внесено ряд змін.
Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу)) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Відповідач ці обставини при проведенні перевірки не вияснив, а лише обмежився інформацією з листа банку.
Відповідно до Закон України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321- VIII, який набрав чинності з 07.05.2015, пунктом 3 якого підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, відповідно до підрозділу 1 якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
При цьому, до додаткового блага не належить сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Отже, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла після 01.01.2014 і не була погашена після цією дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора.
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника у встановленому законом порядку про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року за № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума відсотків, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 2.57 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.
Згідно постанови Верховного Суду України від 17.09.2014, ухваленого у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягення заборгованості за кредитним договором, яке в силу ч. І ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для усіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, за договором про надання банківських послуг перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Як вбачається із Акту перевірки, відповідач, провівши документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 , окрім порушень при її проведенні, належним чином не з'ясував, та в акті перевірки не вказав та не витребував наступної інформації:
- коли у позивача виникла кредитна заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк», списана останнім, копію рішення про списання простроченої заборгованості позивачу, з наданням повної розшифровки суми, у тому числі із зазначенням сум складових, з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користуванням тілом кредиту, пеня, штраф, тощо);
- суть кредитних взаємовідносин банку з ОСОБА_1 щодо отримання ним іпотечного кредиту на придбання єдиного житла;
- чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;
- яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;
- еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом Національного банку України, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014, на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;
- різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Окрім того відповідачем не досліджені обставини про належне повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу, що має наслідком відповідні обов'язки для боржника щодо декларування та сплати податку, та чи не закінчились на момент її списання передбачені ст.257, п.1 4.2 ст.258 ЦК України строки позовної давності.
За таких обставин у відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, відповідно ці повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1681,60 грн. Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення № 00000381305 від 08.01.2019 на суму 194769,89 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення № 00000391305 від 08.01.2019 на суму 16230,83 грн. військового збору.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот