24 березня 2020 року м. Одеса справа № 420/469/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації за запитом від 03.12.2019 року; зобов'язання відповідача надати повну та об'єктивну інформацію (відповідь) за запитом від 03.12.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона разом з іншими особами, які є власниками новозбудованих квартир, звернулась до відповідача з заявою (запитом) від 03.12.2018 року.
Разом з тим, станом на 22.01.2020 року позивач на запит відповідь не отримала.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність та не надав інформацію за запитом, позивач звернулась до суду.
Представник Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області надав до суду відзив, який мотивований тим, що після отримання 03.12.2019 року запит позивача, його було розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства та 10.12.2019 року надано відповідь за вих.№05/1-1239, яку направлено в той же день простою кореспонденцією.
Представник відповідача вказав, що Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області розглянутий запит позивача та відповідь була надана, більш того наявне документальне підтвердження про направлення зазначеної відповіді на запит засобами поштового зв'язку, а отже відповідачем не допущено порушень вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 є власником новозбудованої квартири.
03.12.2019 року позивач разом з іншими особами (власниками) звернулась зі заявою (запитом) відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №835 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому просила надати відповіді на дані запитання:
1) викопіювання з генерального плану та детального плану території смт. Великодолинське, Овідіопольського району, із зазначенням вулиці Паркова (воєнний городок);
2) перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об'єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані у власність (користування);
3) перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови;
4) актуальні списки власників/орендарів місцевих земель ділянок;
5) перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації;
6) черга на отримання земельних ділянок із земель комунальної власності;
7) чи звертались до Великодолинської селищної ради будь які особи для виділення, поділу, або будь з якими запитами стосовно земельної ділянки яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. кадастровий номер земельної ділянки: 5123755300:02:005:0272.
Зазначений запит було отримано та зареєстровано відповідачем 03.12.2019 року, про що свідчить відмітка автоматичного нумератора, проставлена на запиті за номером №1-Ко-911.
10.12.2019 року Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області надала відповідь №05/1-1239 на вищенаведений запит позивача, відповідно до якого зазначила наступне:
Щодо першого пункту запиту відповідачем вказано, що Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не має змоги надати позивачу викопіювання з Генерального плану та детального плану, оскільки в розпорядженні Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області немає Генерального плану, та більш того детального плану села Великодолинське Овідіопольського району, адже такого населеного пункту не існує.
Так, відповідно Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює наступне визначення: «Адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село». Стаття 133 Конституції України визначає, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Тобто, селище та село це різні адміністративно-територіальні одиниці;
Щодо другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого пунктів запиту відповідачем зазначено, що надати такі відомості неможливо, оскільки зі змісту вказаних пунктів запиту не зрозуміло в межах якої адміністративно-територіальної одиниці розташовані земельні, ділянки та майнові об'єкти (приміщення) комунальної форми власності, інформація про які позивачу необхідна, адже в запиті не міститься зазначення такої адміністративно-територіальної одиниці;
Щодо сьомого пункту запиту відповідачем повідомлено позивачу, що Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не володіє інформацією щодо звернення до Великодолинської селищної ради осіб, для виділення, поділу, або будь з якими запитами стосовно земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1;
Окремо відповідачем зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123755300:02:005:0272 знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та повідомлено, що громадянка ОСОБА_2 у 2018 році зверталась до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з заявою щодо надання згоди на поділ земельної ділянки для реконструкції існуючої будівлі «Казарми» та для будівництва і обслуговування житлового комплексу за адресою АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що вищенаведена відповідь 10.12.2019 року за вих.№05/1-1239 направлена засобами зв'язку простим поштовим відправленням ОСОБА_1 та в подальшому вказане направлення повернуто на адресу відправника з причин не вручення адресату, що підтверджується матеріалами справи, зокрема записом в Журналі реєстрації вихідної документації відповідача за п/п №1239 (дата відправлення 10.12.19) та відміткою календарного штемпелю на повернутому поштовому відправленні та Довідкою за формою ф20.
Дослідивши адміністративний позов, відзив Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).
Згідно ст.1 Закон №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст.2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Письмовий запит подається в довільній формі та має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.ч.4 та 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 3 ст.6 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Стаття 14 Закону №2939-VІ встановлює обов'язок відповідача надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону №2939-VІ закріплено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому суд зазначає, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено обов'язку розпорядника інформації щодо направлення відповіді на запит рекомендованим листом чи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та не встановлено вимог щодо порядку направлення відповіді.
Згідно частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Отже, будь-які особи мають право звертатись із інформаційними запитами до суб'єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати на нього відповідь.
Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб'єкт владних повноважень чи інший розпорядників публічної інформації.
Як вбачається зі змісту позову, позивач вказує на те, що відповідачем на її запит від 03.12.2019 року надано мовчазну відмову, так як не надано мотивованої відмови у задоволенні запиту на інформацію.
Натомість, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем надавалась відповідь на запит ОСОБА_1 . та така відповідь направлялась на адресу позивача у термін, передбачений вимогами статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". На підтвердження вказаної обставини, Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області надано такі докази:
1) журнал реєстрації вихідної документації з якого вбачається направлення відповіді на запит 10.12.2019 року;
2) довідка Укрпошти ф20 відповідно до якої повернуто лист, який направлявся на адресу ОСОБА_1 з відповіддю.
Як встановлено вимогами пункту 192 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, вихідні документи у паперовій формі, створені в установі у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі, надсилаються адресатам з використанням засобів поштового звязку, електрозвязку, а також доставляються курєрською, фельдєгерською службою.
Згідно пункту 156 вказаної інструкції, реєстрація документів всіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформлення реєстраційно-моніторингової картки в електронній формі у системі електронного діловодства або веб-модулі системи взаємодії із зазначенням обовязкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим внесенням до реєстраційно-моніторингової картки необхідних відомостей.
Отже, нормативно-правовим актом, регулюючим порядок документування управлінської діяльності закріплено, що документи, які створені у паперовій формі надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, при цьому відсутні вимоги щодо конкретного виду поштового відправлення. Водночас, передбачено, що така вихідна кореспонденція реєструється шляхом створення запису облікових даних.
У цьому контексті суд зазначає, що у матеріалах справи наявна відповідь на запит позивача від 03.12.2019 №1-Ко-911, яка датується 10.12.2019 року відповідно, що вказує на дотримання відповідачем терміну, передбаченого вимогами статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Разом з цим, направлення вказаного вихідного документа зареєстроване у Журналі вихідної кореспонденції, що підтверджує надсилання Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області листа від 10.12.2019 №05/1-1239.
Суд відхиляє твердження позивача щодо не отримання відповіді станом на 22.01.2020 року, оскільки судом встановлено, що після повернення на адресу відправника відповіді (вих.№05/1-1239) 10.12.2019 року відповідачем повторно 18.12.2019 року надіслано останню на адресу позивача вже рекомендованим поштовим відправленням №6783201443454.
Та з рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи вбачається, що вказану відповідь на запит отримано особисто позивачем ОСОБА_1 за її адресою АДРЕСА_3 .
Враховуючи встановлені обставини, дії відповідача не містять ознак протиправної бездіяльності щодо не надання відповіді на запит позивача, оскільки матеріали справи мітять докази, які свідчать про існування такої відповіді та направлення її запитувачу інформації, а тому позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд зазначає, що Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, у порядку, передбаченому законодавством, надала позивачу відповідь на запит, що виключає наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача, оскаржувану позивачем.
Щодо, позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу запитувану у запиті від 03.12.2019 інформацію, суд зазначає наступне.
Як, вбачається з відповіді Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 10.12.2019 року №05/1-1239, відповідачем не надано інформації на більшість і запитань поставлених в запиті від 03.12.2019 року вх.№1-Ко-911, оскільки запитувачами, зокрема ОСОБА_1 помилково зазначено не ту адміністративно-територіальну одиницю, а саме замість вірного - селища Великодолинське Овідіопольського району, зазначено - село Великодолинське Овідіопольського району.
Суд вказану підставу відповідачем для не надання запитуваної інформації розцінює як надмірний формалізм, який в свою чергу заважає практичному та ефективному доступу осіб до публічної інформації, враховуючи, що села Великодолинське Овідіопольського району, як населеного пункту взагалі не існує, про що як вбачається з відповіді відповідача йому як розпоряднику інформації Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області було достеменно відомо.
З огляду на вищенаведеного суд доходить до висновку щодо необхідності зобов'язати Великодолинську селищну раду Овідіопольського району Одеської області надати повну та об'єктивну інформацію (відповідь) ОСОБА_1 за запитом від 03.12.2019 року вх.№1-Ко-911.
Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію №28416 від 14.01.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн. (а.с.14).
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нию судового збору у розмірі 420,40 грн. сплаченого за квитанцією №28416 від 14.01.2020 з Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити частково.
Зобов'язати Великодолинську селищну раду Овідіопольського району Одеської області (67832, Одеська область, Овідіопольського району, смт. Великодолинську, вул. Соборна, 1-а, код ЄДРПОУ 04379410) надати повну та об'єктивну інформацію (відповідь) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) за запитом від 03.12.2019 року вх.№1-Ко-911.
Стягнути з Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. сплачені за квитанцією №28416 від 14.01.2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.