Справа № 420/5910/19
24 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-
07 жовтня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «BMW», 2014 року випуску, ідентифікаційний № VIN : НОМЕР_2 та картки відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 від 31.08.2019 року.
Ухвалою суду від 15.10.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
24.10.2019 року (вх. №39179/19) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову разом із позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «BMW», 2014 року випуску, ідентифікаційний № VIN : НОМЕР_2 та картки відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 від 31.08.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 21.05.2019 між ОСОБА_1 та представником компанії «E.N. (І.Ейч) Trading Co. LTD» Республіка Корея укладено договір про придбання та доставку уживаного автомобіля ВМW 520D, ідентифікаційний №VIN: НОМЕР_3 , рік випуску - 2014 (який був у користуванні). Технічний стан - автомобіль має пошкодження: Бампер передній деформований, протитуманна фара права, накладка протитуманної фари правої, фара права, капот деформований, вітрове скло переднє, крило переднє праве деформоване, підкрилок переднього правого крила, спрацювала подушка безпеки водія, кермо, спрацювала подушка безпеки переднього пасажира та подушка безпеки ніг переднього пасажира, спрацювала права дахова подушка безпеки та пошкодила облицювання даху, в солоні утворилося пліснява. Факт стану автомобіля, зафіксовано співробітником Одеської митниці 31.07.2019, який проводив огляд транспортного засобу та склав акт за № 6А500650/2019/037271.
У позові вказано, що 21.05.2019 вказаний автомобіль був оформлений у митному режимі Експорт, в Республіці Корея, про що свідчить експортна декларація № 13625-19-028719Х від 21.05.2019. 27.07.2019 автомобіль був доставлений морським транспортом в порт м.Одеса. 31.07.2019 з метою митного оформлення автомобіля, позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) Федосюк О.В. ТОВ «ЮГ7» було подано митну декларацію від 31.07.2019 №UА5006500.2019.037271 щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, а саме: Рахунок-фактура (інвойс) (Comertial invoice) №4 від 26.05.2019, Коносамент (Bill of loading) SEL0864223 від 26.05.2019, Домашній коносамент (House bill of loading) МРР0DС1905013-03 від 26.05.2019 , Навантажувальний документ (Bordereau) 186/4 від 23.07.2019, Декларація про походження товару (Declaration of origin) 990/OL/19 від 31.07.2019, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 08.07.2019 , Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 990/OL/19 від 31.07.2019, Договір про надання послуг митного брокера 55/3307 від 30.07.2019, Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 02.01.2012, квитанцію про сплату митних платежів №43237600 від 31.07.2019, інші некласифіковані документи: Акт фізичного огляду б/н від 31.07.2019, Довідка про відповідність екологічним нормам від 30.07.2019, заява на посвідчення від 30.07.2019, картка платника податків б/н від 20.11.2011, копія митної декларації країни відправника 13625-19-028719Х від 21.05.2019. Договір №С1 «Про придбання та доставку авто», інвойс №ЕН190521.
У позові вказано, що за результатом розгляду поданих документів 30.08.2019 року інспектором відділу контролю митної вартості УАМП Одеській митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року та на його підставі видано картку відмови у митному оформленні товарів UA500650/2019/01181 від 31.08.2019 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач звертає увагу суду на те, що митна декларація ним була подана 31.07.2019 року, а картка відмови складена 31.08.2019 року, тобто ОСОБА_1 отримав відповідь на 31 день після подачі документів.
Такі дії відповідача на думку позивача є незаконними та є підставою для скасування спірних рішень. Як стверджує позивач, відповідач порушив вимоги ч.1 ст.255 Митного кодексу України та така протиправна бездіяльність митного органу призвела до того, що позивач був вимушений сплачувати кошти за перебування його автомобіля на території порту чим йому була нанесена матеріальна шкода.
В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що у спірному рішенні вказано, що воно прийнято органом доходів а зборів, який, в свою чергу ліквідовано 01.03.2014 року.
Окрім того, позивач вказує, що 01.08.2019, тобто після спливу встановленого чотирьох годинного терміну, інспектор надіслав, на адресу декларанта, повідомлення в якому вказав,що подані декларантом документи містять розбіжності та недоліки, однак, в супереч вимогам митного кодексу, не зазначив конкретні обставини, відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, не обґрунтував необхідність перевірки спірних відомостей документи, надання яких зможе усунути сумніви у відповідача. 07.08.2019 митний брокер надіслав у відповідь на вищевказаний лист оригінал та переклад експортної декларації Республіки Корея, в якій зазначені відомості, щодо оформлення автомобіля ВМW. За Інформацією, яка вказана в експортній декларації, вартість автомобілю складає 5536 доларів США, що повністю відповідає відомостям, які були вказані для митного оформлення на Україні. Вартість авто, зазначена в експортній декларації, не включала вартості додаткових витрат, а вказує лише вартість товару. Це, на думку позивача, є безумовним підтвердженням, того факту, що митна вартість товару є реальною та фактично сплаченою.
Як вказує позивач, незважаючи на те, що копію митної декларації країни відправлення, з перекладом, було надіслано 07.08.2019, в рішенні про коригування митної вартості вказується, що декларантом не було подано жодних документів згідно з переліком. Також, як стверджує позивач, в рішенні, зазначається недостовірна інформація в частині, того, що з декларантом було проведено консультації з органом доходів і зборів за результатами якої обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Однак, як стверджує позивач, такі консультації не проводились.
Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з інформації на підставі якої митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 14800,00 Євро є незрозуміло, який товар був проаналізований і чому саме вартість товару оформленого, за однією митною декларацією, стала визначальною для авто позивача.
Як стверджує позивач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом відповідач, не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення Одеською митницею ДФС частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
На думку позивача, застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, у числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Митний орган посилався на те, що у митниці відсутня інформація щодо вартості товарів з ідентичним та подібними (аналогічними) товарами. В свою чергу, при визначенні митної вартості товару за резервним методом відповідачем був проведений аналіз баз даних ЄАІС, що не відповідає зазначеній в рішенні інформації про відсутність відомостей про ідентичні товари. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Визначаючи митну вартість на рівні митної вартості раніше ввезеного автомобіля, відповідач не вказав умов поставки товару, комерційних умов тощо, не зазначив докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Окрім того, позивач вказує, що митницею було визначено митну вартість товару без врахування специфіки ввезеного позивачем товару, зокрема, пошкоджень автомобілю.
У позові вказано, що позивачем сплачено вартість автомобіля у розмірі 10500 доларів США у готівковій формі, а тому не існує ні банківських виписок, ні свіфтів або інших доказів банківських переказів.
Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що 24.09.2019 року ним було направлено звернення до Одеської митниці ДФС разом із додатками.
Ухвалою суду від 01.11.2019 року судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.
Вказаною ухвалою судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 01.11.2019 року отримано відповідачем 07.11.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.65).
27.11.2019 року (вх. №44546/19) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (а.с.85-144).. Разом із відзивом представником відповідача надано до суду заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких Одеська митниця ДФС просила суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Вказаний відзив надісланий відповідачем до суду засобами поштового зв'язку 22.11.2019 року, тобто, з урахуванням положень ч.1 ст.120 КАС України, у межах п'ятнадцятиденного строку, встановлено судом.
Так, у відзиві відповідач зазначає, що Одеська митниця ДФС вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вказує відповідач, під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500650/2019/037271 від 31.07.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА А500650/2019/037271 від 31.07.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: пунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадку якщо рахунок сплачено, то до документів, які підтверджують митну вартість товарів віднесені банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проте, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товарів.
Таким чином, як стверджує відповідач, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Як зазначено у відзиві, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) банківських платіжних документів, які стосувались оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно- експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Відповідач звертає увагу суду на те, що декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, а саме не подано: 1) банківських платіжних документів, які стосувались оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, як стверджує Одеська митниця ДФС, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UА500650/2019/037271 від 31.07.2019 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У відзиві також вказано, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 та за результатами їх проведення обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500000/2019/000480/2 від 30.08.2019. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 14 800,00 євро (митна декларація (МД) № UА205090/2019/081973 від 04.07.2019), у зв'язку з чим митну вартість скориговано до рівня 14800,00 євро. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 та видано спірну картку відмови
Також, у відзиві вказано, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UА500650/2019/046078 від 04.09.2019 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 41 177,30 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів. За результатом розгляду додатково поданих документів Одеською митницею ДФС встановлено наступне. Разом з митною декларацією (МД) № UА500650/2019/037271 від 31.07.2019 декларантом та його уповноваженою особою було подано до митниці інвойс № 4 від 26.05.2019, з іншим відправником, іншими умовами поставки, іншою загальною вартістю товару, ніж додатково наданий інвойс №ЕН190521. Відповідач звертає увагу суду, на те що надані два різних інвойси свідчать про наявні ознаки підроби поданих до митного оформлення документів. Наданий додатково договір про придбання та транспортування автомобіля від 12.05.2019 № СІ містить інформацію щодо обов'язку сторін про повну оплату товару покупцем (п.3.5), транспортування до порту, супровід навантаження та транспортування морським транспортом товару продавцем за рахунок покупця (п.3.6), а також обов'язок покупця здійснити страхування товару (п.3.7).
Враховуючи вищезазначені обставини, як стверджує відповідача, в Одеської митниці ДФС були відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості № UА500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 та повернення (вивільнення) наданої фінансової гарантії, про що Одеська митниця ДФС, у визначений частиною 9 статті 55 Митного кодексу України, повідомила позивача листом № 2622/8/15-70-19-01-07 від 30.09.2019. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UА500000/2019/000480/2 від 30.08.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500650/2019/01181 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Зважаючи на вищевикладене, відповідач вказує, що оскільки Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України та задоволенню не підлягає.
02.12.2019 року (вх. №45158/19) від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги (145-146).
05.12.2019 року (вх.№46039/19) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив разом із додатками (а.с.147-151), в якій позивач зазначає, що Одеська митниця ДФС подала відзив на позовну заяву із порушенням строків, встановлених судом, а отже, погодилась з позовними вимогами. Окрім того, позивач вказує про необґрунтованість доводів, викладених відповідачем у відзиві.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд не приймає до уваги посилання позивача на фактичне визнання Одеською митницею ДФС позову, оскільки, як вже встановлено судом, відзив на позовну заяву подано відповідачем у межах строків, визначених судом.
11.12.20119 року (вх. 46936/19) від представника відповідача до суду надійшли заперечення (а.с.152-162), в яких, з посиланням на доводи та обґрунтування, які раніше були викладені у відзиві на позовну заяву, Одеська митниця ДФС просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
12.12.2019 року (вх. №47225/19) від представника відповідача надійшло клопотання, в якому Одеська митниця ДФС просила суд:
- зупинити провадження у справі № 420/5910/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці ДФС шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби;
- замінити відповідача у справі №420/5910/19 - Одеську митницю ДФС на її правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи - 43333459, 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21 А).
Ухвалою суду від 02.01.2020 року судом вирішено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.01.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №420/5910/19 та заміну відповідача на правонаступника в справі №420/5910/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою суду від 28.01.2020 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву разом із додатками, який надійшов до суду 27.11.2019 року за вх. №44546/19, заяву ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 02.12.2019 року за вх. №45158/19, відповідь на відзив разом із додатками, яка надійшла до суду 05.12.2019 року за вх.№46039/19 та заперечення разом із додатками, які надійшли до суду 11.12.20119 року за вх. 46936/19, закрито підготовче провадження по справі № 420/5910/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та призначено справу до судового розгляду на 18.02.2020 року об 11:30 год.
Зважаючи на перебування головуючого судді по справі у нарадчій кімнаті по справі №420/6019/19, судове засідання, призначене на 18.02.2020 року було перенесено на 26.02.2020 року о 12:00 год.
До судового засідання 26.02.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.
При цьому 26.02.2020 року (вх. №8795/20) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності разом із тезами доповіді по справі №420/5910/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання 26.02.2020 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на подану представником позивача заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 02.01.2020 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 28.01.2020 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 24.03.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 12.05.2019 між ОСОБА_1 (Сторона 2) та компанією «E.Н. Trading Co. LTD» (Сторона 1) Республіка Корея укладено договір №С1 відповідно до п.1 якого Сторона 1 зобов'язується надати Стороні 2 за її рахунок послуги по придбанню і транспортуванню автотранспортного засобу, який відповідає параметрам, вказаним у п.1.2 даного договору на умовах даного договору, в Сторона 2 зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх (а.с.17-19).
Пунктом 1.2 Договору С1 від 12.05.2019 року визначено, що Сторона 1 зобов'язується придбати згідно умов даного договору автотранспортний засіб, який відповідає наступним параметрам: марка - ВМW; модель - 520D ; тип кузова - седан; колір - білий; рік випуску - 2014; пробіг - до НОМЕР_7 .
Відповідно до п.1.3 Договору С1 від 12.05.2019 року в рамках даного договору Сторона 1 зобов'язується надати наступні послуги: надати автомобіль після оплати Стороною 2, доставити в пункт відправки морським транспортом, оформити документи по відправці до України, супроводжувати портові роботи, включають навантаження автомобілю в контейнер, супроводження відвантаження автомобілю і логістики в порту на території України, супроводження по митному оформленню автомобілю, допомога в проходженні сертифікації автомобілю і інші послуги згідно даного договору.
Пунктом 3.4 даного Договору визначено, що у випадку підбору авто Стороною 1 згідно заявки, поданої в рамках даного договору, Сторона 2 зобов'язується в повному обсязі оплатити вартість автомобілю, яка буде також включати: Доставку до порту Республіки Корея, портові збори, стафіровку, страхування. Вартість буде визначатись в результаті домовленості сторін. Сторона 2 зобов'язується здійснити вказаний в даному пункті платіж протягом 3 днів з дати підтвердження Стороною 2 придбання автомобіля.
Судом встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 через уповноважену особу ТОВ "ЮГ7" з метою здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згорання, з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, такий, що використовувався торгівельної марки ВМW, модель 520D, ідентифікаційний № VIN НОМЕР_2 , номер шасі - нема даних, номер двигуна - нема даних, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна 1995 см.3, колісна формула 4*4, тип кузова - седан, колір - білий, календарний рік виготовлення - 214, модельний рік - 2015, загальна кількість місць, включаючи водія - 5. КТЗ має пошкодження: Бампер передній деформований, протитуманна фара права, накладка протитуманної фари правої, фара права, капот деформований, вітрове скло переднє, крило переднє праве деформоване, підкрилок переднього правого крила, спрацювала подушка безпеки водія, кермо, спрацювала подушка безпеки переднього пасажира, спрацювала права подушка безпеки, облицювання даху» до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію (МД) № UA500650/2019/037271 від 31.07.2019 року (а.с.103-104), а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:
- Рахунок-фактура (інвойс) (Comertial invoice) №4 від 26.05.2019 року згідно якого ціна за товар складає 10500 доларів США, а транспортування - 600 доларів США (а.с. 21, 119);
- Коносамент (Bill of loading) SEL0864223 від 26.05.2019 року (а.с.43, 109-110);
- Домашній коносамент (House bill of loading) МРР0DС1905013-03 від 26.05.2019 року (а.с.44);
- Навантажувальний документ (Bordereau) Наряду №186/4 від 23.07.2019 року (а.с.42, 129);
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) 990/OL/19 від 31.07.2019;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 08.07.2019 (а.с.30);
- Висновок 990/OL/19 експортного автотранспортного дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, котрий завозиться на митну територію України від 31.07.2019 року, складений ТОВ «ПАС7», в якому вказано, що вартість автомобіля ідентифікаційний №VIN НОМЕР_2 станом на 31.07.2019 року складає 10500 доларів США (а.с.24-29, 132-143);
- Договір про надання послуг митного брокера 55/330719 від 30.07.2019 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮГ7» (а.с.31-32, 114-116);
- Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 02.01.2012;
- квитанцію про сплату митних платежів №43237600 від 31.07.2019 (а.с.22, 130);
- Акт фізичного огляду товарів та інших предметів б/н від 31.07.2019 (а.с.23, 117-118),
- Довідка №30.07.2019-43 від 30.07.2019 року, видана ТОВ «ДП-Стандартметрологія ООВ» згідно якої транспортний засіб ідентифікаційний №VIN НОМЕР_2 , який був у використанні відповідає правилам ЄЕК ООН не нижче рівня «ЄВРО-2» (а.с.33, 111);
- заява на посвідчення від 30.07.2019 року;
- картка платника податків б/н від 20.11.2011 року;
- копія митної декларації країни відправника 13625-19-028719Х від 21.05.2019 року згідно якої ціна за товар ВМW, модель 520D, ХDRIVE ідентифікаційний №VIN НОМЕР_3 складає 5536 доларів США (а.с.34-35, 121-125).
Згідно митної декларації UA500650/2019/037271 від 31.07.2019 року митну вартість товару (автомобіля) визначено за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме 11100 USD (доларів).
01.08.2019 року Одеською митницею ДФС надіслано повідомлення декларанту позивача (а.с.40) про те, що у поданих до митного оформлення документах разом із декларацією UA500650/2019/037271 від 31.07.2019 року містяться розбіжності та повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) документи, що підтверджують митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності, а саме: 1) банківських платіжних документів, які стосувались оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно- експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Як стверджує позивач, 07.08.2019 митний брокер надіслав у відповідь на вищевказаний лист оригінал та переклад експортної декларації Республіки Корея, в якій зазначені відомості, щодо оформлення автомобіля ВМW (а.с.41). Також, позивач вказує, що за Інформацією, яка вказана в експортній декларації, вартість автомобілю складає 5536 доларів США, що повністю відповідає відомостям, які були вказані для митного оформлення на Україні. Вартість авто, зазначена в експортній декларації, не включала вартості додаткових витрат, а вказує лише вартість товару. Це, на думку позивача, є безумовним підтвердженням, того факту, що митна вартість товару є реальною та фактично сплаченою.
В свою чергу, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, а саме не подано: 1) банківських платіжних документів, які стосувались оплати фактурної вартості транспортного засобу, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування товару, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
30 серпня 2019 року Одеською митницею ДФС на підставі митної декларації № UA500650/2019/037271 від 31.07.2019 року прийнято рішення №UA500000/2019/000480/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.36, 104-105), яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу.
Вказане рішення обґрунтоване наступним:
«… До митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, коносамент, звіт про незалежну оцінку майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначені документи містять розбіжності та недоліки, зокрема: - згідно пункту 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МКУ), якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Зазначені документи до митного оформлення не надано. У зв'язку з зазначеним, у відповідності з положеннями частини 3 статті 53 МКУ у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, Вам необхідно на вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності), документи, що підтверджують заявлену митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності, а саме: 1, банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2. калькуляцію транспортних витрат за межами митної території У країни з урахуванням вартості фрахту, вартості Інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, утому числі територією країни експортера; 3. копію митної декларації країни відправлення; 4. якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Зазначені документи необхідно надати з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. Декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Частиною першою статті 337 МКУ визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органу доходів і зборів лід час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом, Декларантом не було подано жодних документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості-резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та наявної у митного органу довідкової інформації, та встановлено що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 14800,00 Євро. (МД UА205090/2019/081973 від 04.07.2019). Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до рівня 14800,00 Євро».
Зважаючи на прийняте рішення, Одеською митницею ДФС складено картку відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 (а.с.39, 107-108).
Як зазначено у відзиві, не заперечується позивачем та встановлено судом товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UА500650/2019/046078 від 04.09.2019 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с.37-38). Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 41 177,30 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Відповідач стверджує, що за результатом розгляду додатково поданих документів Одеською митницею ДФС встановлено, що разом з митною декларацією (МД) № UА500650/2019/037271 від 31.07.2019 декларантом та його уповноваженою особою було подано до митниці інвойс № 4 від 26.05.2019, з іншим відправником, іншими умовами поставки, іншою загальною вартістю товару, ніж додатково наданий інвойс №ЕН190521.
На підтвердження даної обставини, до суду з боку відповідача надано копію - рахунку-фактури (інвойсу) (invoice) №ЕН10921 за травень 2019 року згідно якого ціна за товар складає 10500 доларів США (а.с.20) та вказано іншу інформацію щодо відправника товару, а саме автомобіля №VIN НОМЕР_2 .
Вважаючи рішення Одеської митниці ДФС №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «BMW», 2014 року випуску, ідентифікаційний № VIN : НОМЕР_2 та картку відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 протиправними позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частиною 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: тій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5,6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У постановах від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а) та від 02.04.2019 року (справа №815/4150/14) Верховний Суд висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд прийшов до висновку про обґрунтованість висновків митного органу щодо ненадання позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару всіх необхідних передбачених ст.53 Митного кодексу України документів.
Суд зазначає, що позивачем ні під час митного оформлення, ні до суду не надано доказів сплати вартості товару, що імпортується в Україну, а саме банківських платіжних документів.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача, що оплата була здійснена за готівкові кошти, оскільки доказів на підтвердження і вказаної обставини до суду не надано.
В той же час, суд зазначає, що позивачем не зазначено про обставини сплати за товар, а саме в якому місці та кому були передані кошти. Крім того, суд вказує на обов'язок ведення оприбуткування коштів юридичною особою з якою було укладено договір, проте будь-яких доказів отримання коштів за договором С1 від 12.05.2019 року до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу було запропоновано надати до митного органу додаткові документи, передбачені ч.3 ст.58 Митного кодексу України, зокрема копію митної декларації країни відправлення, однак позивачем такого документу ні до Одеської митниці ДФС, ні до суду надано не було.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з матеріалів справи заявлена митна вартість у митній декларації визначена за основним методом виходячи з ціни правочину, відповідно до якого до Одержувача перейшло право власності на транспортний засіб. Таким чином, вартість товару визначена на рівні 11000,00 доларів США.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, митний орган послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та недоліки, зокрема: - згідно пункту 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МКУ), якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Зазначені документи до митного оформлення не надано.
Тобто, митним органом вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.
З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом відповідачем зазначено, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих позивачем документів.
Посилання відповідача на відсутність документа, що підтверджував числові значення складових митної вартості, на підставі яких ним проводився розрахунок митної вартості, суд вважає обґрунтованими, оскільки позивачем до митного оформлення автомобілю надано рахунок-фактуру (інвойс) (Comertial invoice) №4 від 26.05.2019 року згідно якого ціна за товар складає 10500 доларів США, а транспортування - 600 доларів США, однак, ОСОБА_1 не було надано жодного документу щодо сплати вартості автомобіля та його транспортування.
Суддя зазначає, що дійсно декларант не завжди має можливість надати документальні докази оплати товару зважаючи на те, що умовами договору може бути передбачено і розрахунок готівкою.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що умовами договору на підставі якого було придбано позивачем автомобіль було визначено оплату саме готівковими коштами.
При цьому при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що додатково до Одеської митниці ДФС позивачем було подано разом з митною декларацією (МД) № UА500650/2019/037271 від 31.07.2019 інвойс №ЕН190521, в якому вказано інший ніж у інвойсі № 4 від 26.05.2019 відправник, інші умови поставки, інша загальна вартість товару.
Як вже зазначено вище, пунктом 4 частини 2 статті 53 МК у випадку якщо рахунок сплачено, то до документів, які підтверджують митну вартість товарів віднесені банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а відтак і для коригування заявленої митної вартості (постанова Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 у справі № 820/938/14, ЄДРСР 40991872; ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 у справі № 818/8545/13-а, ЄДРСР 42590804; від 27.11.2014 у справі № 818/442/14, ЄДРСР 41669507).
Судом вже встановлено, що відповідно до п.1.3 Договору С1 від 12.05.2019 року в рамках даного договору Сторона 1 зобов'язується надати наступні послуги: надати автомобіль після оплати Стороною 2, доставити в пункт відправки морським транспортом, оформити документи по відправці до України, супроводжувати портові роботи, включають навантаження автомобілю в контейнер, супроводження відвантаження автомобілю і логістики в порту на території України, супроводження по митному оформленню автомобілю, допомога в проходженні сертифікації автомобілю і інші послуги згідно даного договору.
Тобто, станом на дату подання митної декларації (МД) № UA500650/2019/037271 від 31.07.2019 року повинен був сплатити вартість автомобіля, а отже, надати до митного органу відповідні документи на підтвердження оплати його вартості.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач підтвердив належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та відповідно довів неправильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору та неможливість застосування першого методу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем до суду та до митного органу не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «BMW», 2014 року випуску, ідентифікаційний № VIN : НОМЕР_2 та картки відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 від 31.08.2019 року.
Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Застосовуючи принципи ЄСПЛ, суд вказує на те, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України №UA500000/2019/000480/2 від 30.08.2019 року про коригування митної вартості автомобіля марки «BMW», 2014 року випуску, ідентифікаційний № VIN : НОМЕР_2 та картки відмови у митному оформленні декларації № UA500650/2019/01181 від 31.08.2019 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідач - Одеська митниця ДФС (вул.Гайдара, 21- А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717)
Суддя Корой С.М.
.