Справа № 420/26/20
23 березня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Камертон” про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, до проектних зон змішаної забудови,-
В провадженні суду перебуває справа за позовом Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Камертон” про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, до проектних зон змішаної забудови.
Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
03.03.2020 року за вх.№9780/20 до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки Одеською міською радою оскаржуване рішення прийнято 19.10.2016 року. Так, на думку представника відповідача з моменту офіційного оприлюднення Рішення, яким затверджено План зонування території (зонінг) м. Одеси, а саме з жовтня 2016 року, це Рішення вважається доведеним належним чином до відома усіх зацікавлених осіб, у тому числі прокуратури Одеської області.
16.03.2020 року за вх.№11999/20 від представника відповідача надійшла заява про розгляд підготовчого засідання призначеного на 16.03.2020 року в порядку письмового провадження.
Представники позивача та третьої особи, у зв'язку із запровадженням в Україні та у м. Одесі з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року карантину через спалах у світі корона вірусу клопотання представника відповідача підтримали.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Також, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.
При цьому, суд зазначає, що при дослідженні питання про відкриття провадження у даній справі судом, крім іншого досліджувалось питання наявності підстав щодо строку звернення з позовною заявою.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм Міжнародного права, з урахуванням викладених відповідачем підстав для залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про безпідставність поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника відповідача про залишення адміністративного позову Прокуратури Одеської області до Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Камертон” про визнання протиправним та нечинним рішення Одеської міської ради №1316-VІІ від 19.10.2016 року в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато 5, до проектних зон змішаної забудови без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не належить до оскарження в апеляційному порядку окремо від судового рішення по справі.
Суддя Л.М. Токмілова