Справа № 420/265/20
20 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Конституційний Суд України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Конституційний Суд України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 2949 від 12 липня 2019 року про відмову у перерахуванні довічного щомісячного грошового утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці - позивачу за його заявою № 2949 від 05.07.2019 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 102 від 20.03.2019 року і № 103 від 20.03.2019 року, з моменту виникнення такого права на перерахунок, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:
- позивач є суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці та з 17 грудня 2016 року отримує у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Одесі щомісячне довічне грошове утримання;
- 05.07.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, надавши для цього довідки з Одеського апеляційного суду за № 102 від 20.03.2019 року та за № 103 від 20.03.2019 року. У довідках зазначений посадовий оклад судді, який розрахований відповідно до рішення Конституційного Суду України за № 11-р/2018 від 04.12.2018 року та інших нормативно-правових актів. Так, рішенням (за Конституційним поданням Верховного Суду України у справі № 1-7/2018 (4062/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 «Про забезпечення права на справедливий суд» від 7 липня 2010 року № 2453-XI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-XIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат, 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат, з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що «Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-XI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-XIII, які визнанні неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці підлягає обчисленню, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат помножених на коефіцієнт для судді апеляційного суду 1,1 починаючи з 4 грудня 2018 року;
- позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке обчислене Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Одесі виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 1 січня календарного року;
- на заяву № 2949 від 05.07.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслало позивачу листа № 349/03-18 від 16.07.2019 року, у якому виклало рішення № 2949 від 12.07.2019 року про відмову у перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці). Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виходило з того, що позивач як суддя Апеляційного суду Одеської області не пройшов кваліфікаційне оцінювання, та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено пп. 22 і 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-XIII;
- відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою, оскільки не відповідає вимогам заяви позивача та доданих до неї довідок з Одеського апеляційного суду за № 102 від 20.03.2019 року та за № 103 від 20.03.2019 року. У довідках зазначено посадовий оклад судді, який розрахований відповідно до рішення Конституційного Суду України за № 11-р/2018 від 04.12.2018 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, як підстави для вчинення таких нарахувань. Однак, відповідач жодним чином не обмовився у своєму рішенні № 2949 від 12.07.2019 року про те, чому він не приймає до уваги доводи, викладені у цьому рішенні Конституційного Суду України щодо підстав для нарахування розміру посадового окладу судді;
- позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя Апеляційного суду Одеської області, вказане рішення Конституційного Суду України впливає також і на його суддівську винагороду, із якої обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці. Інших доводів про відмову позивача у перерахуванні довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні № 2949 від 12.07.2019 року не зазначено;
- Одеським апеляційним судом позивачу була видана довідка № 102 від 20.03.2019 року та № 103 від 20.03.2019 року для перерахунку довічного щомісячного утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці виходячи із мінімальної заробітної плати, відповідно до Законів України, про що і зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року. Відповідач проігнорував довідки Одеського апеляційного суду, та відмовив у перерахунку грошового утримання пославшись на те, що ОСОБА_1 не пройшов кваліфікаційне оцінювання, а тому відповідно до Закону № 2415 від 15.02.2018 року та Закону № 1774-XIII від 06.12.2016 року розрахунковою величиною для нарахування позивачу грошового утримання судді у відставці має бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року;
- відповідач не звернув уваги на те, що Закони № 2415 від 15.02.2018 року та № 1774-XIII від 06.12.2016 року не мають відношення до суддів, оскільки питання грошового забезпечення суддів врегульовані Законами України «Про статус суддів та судоустрій» від 07.07.2010 року № 2453-XI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-XIII від 02.06.2016 року. Саме такі доводи викладені у рішенні Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року. Незважаючи на те, що рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 було ухвалене 04.12.2018 року, а Закони України № 2415 від 15.02.2018 року та № 1774-XIII від 06.12.2016 року були чинними на час розгляду справи у Конституційному Суду України. Конституційний Суд України визнав, що діють норми вказаного вище Закону, яким посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання обраховується із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Державою;
- відповідач безпідставно проігнорував як рішення Конституційного Суду України, так і доводи із цього питання, і тому неправомірно намагається застосувати Закони України № 2415 від 15.02.2018 року та № 1774-XIII від 06.12.2016 року щодо обчислення розрахункової величини при встановленні заробітної плати суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання;
- позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання та не заявляє у позові вимоги про нарахування йому грошового утримання судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Позивач надав відповідачу довідку для перерахування грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Державою.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- до управління позивач звернувся з заявою від 05.07.2019 року № 2949 про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці. Рішенням управління від 12.07.2019 року № 2949 позивачу повідомлено про неможливість здійснення такого перерахунку. З дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положення Закону № 1402. Тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів, які не пройшли таке оцінювання, згідно із нормами Закону № 1402. Відповідно до п. 22 розділу XII Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, встановленому цим Законом, має суддя який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. 21.07.2018 року опубліковано Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторськими правами і (або) суміжних прав» від 15.02.2018 року № 2415, яким внесено зміни до пункту 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року. Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя. У зв'язку з тим, що позивач не відпрацював три роки суддею, як це передбачено пп. 22 і 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року та не пройшов кваліфікаційне оцінювання, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
03.02.2020 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, вхід. № 4743/20, до яких додана завірена копія Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018. (а.с.77-116)
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2019 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву за № 2949 про перерахунок довічного грошового утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці. (а.с.73зв.)
Рішенням № 2949 «Про відмову у перерахунку пенсії» від 12 липня 2019 року (а.с.73) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за підсумками розгляду заяви від 05.07.2019 року № 2949 та доданих до неї документів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) відмовлено.
Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято з таких підстав:
- з дня набрання чинності Закону № 1402, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI втратив чинність крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402;
- тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання згідно із нормами Закону № 1402;
- відповідно до п. 22 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатом кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня набрання щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу;
- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (зі змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо не застосовування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року;
- різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року і суддів які вийдуть у відставку відпрацювавши у нових умовах щонайменше три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання має конституційну основу та впливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус суддів та в яких здійснюється правосуддя;
- на підставі вищезазначеного у зв'язку з тим, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як передбачено пп. 22 і 25 розд. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача (а.с.41-76), яка містить, зокрема, довідки Одеського апеляційного суду від 20.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- № 102, відповідно до якої, станом на 4 грудня 2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 103406,33 грн., у тому числі: посадовий оклад 61429,50; доплата за вислугу років 36857,70 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 5119,13 грн.;
- № 103, відповідно до якої, станом на 1 січня 2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 115905,08 грн., у тому числі: посадовий оклад 68854,50 грн.; доплата за вислугу років 41312,70 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 5737,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1, 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Серед таких гарантій виділено, зокрема, право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VІ), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародних правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 129 Закону № 2453-VІ, в редакції від 7 липня 2010 року посадовий оклад судді місцевого суду був встановлений у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини третьої статті 129 Закону № 2453-VІ, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19 грудня 2013 року № 716-VII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, посадовий оклад визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Верховна Рада України 12 лютого 2015 року прийняла Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII, в якому, в частині третій статті 133 Закону № 2453-VІ встановила, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Конституційним Судом України 04 грудня 2018 року прийнято рішення № 11-р/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.
Зазначено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».
У цьому рішенні Конституційний Суд України відзначив про обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а, отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
До того ж, суд звертає увагу, що в спірних правовідносинах є підстави для застосування положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Так, у цьому рішенні наголошено, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Повертаючись до висновків рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, слід зробити висновок, що розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, має визначатись відповідно до положень Закону № 2453-VІ у первинній редакції.
ГУ ПФУ в Одеській області, не поділяючи позицію позивача, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин положень Закону №1774-VIII, відповідно до яких з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Водночас аналіз положень даного закону дає підстави для висновку про відсутність в ньому обов'язку застосовувати для визначення посадового окладу судді розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у певному розмірі. Так, пункт 53 Закону № 1774 VІ встановлює базовий оклад судді, який він буде отримувати після проходження кваліфікаційного оцінювання.
Отже, наведеним Законом не внесено відповідних змін до Закону № 2453-VІ, що свідчить про помилковість доводів відповідача.
Крім того, при конкуренції законодавчих норм, суд вважає за необхідне застосовувати правило пріоритетності норм спеціального Закону, у даному випадку це норми Закону № 2453-VІ, а положення Закону № 1774-VIII слід вважати загальними нормами.
Звертаючись до практики Європейського Суду з прав людини, де розглядалися питання про невиконання державою зобов'язань, передбачених Конституцією України, а також законодавчими нормами щодо забезпечення заявників відповідними виплатами, суд вважає за необхідне зосередити увагу на рішенні «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року.
У даному рішенні Європейський Суд з прав людини, констатував, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати, є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку. Неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Досліджуючи правовідносини у цій справі, суд встановив, що обов'язок держави виплачувати судді у відставці довічне грошове утримання встановлений нормами Закону № 2453-VІ. Як згадувалося вище відсутній інший законодавчий акт, яким були внесені зміни в цей спеціальний закон. З наведеного випливає висновок, що невиконання обов'язку, з боку Держави, проводити відповідні виплати, які законодавчо встановлені, становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а саме: позбавлення майна на умовах, що не встановлені Законом.
Далі, оцінюючи з правової точки зору довід відзиву про те, що є різними умови виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які вийшли у відставку та суддів, які відпрацювали три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, суд дійшов таких висновків.
Конституційним Судом України 18.02.2020 р. ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402VІІІ.
Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
За таких умов був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402VІІІ.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.);
- з урахуванням пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, відповідно
суд дійшов висновків, що:
- позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;
- оскаржуване рішення № 2949 від 12 липня 2019 року про відмову у перерахуванні довічного щомісячного грошового утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці - позивачу за його заявою № 2949 від 05.07.2019 року прийняте відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно
- позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 102 від 20.03.2019 року і № 103 від 20.03.2019 року, з моменту виникнення такого права на перерахунок, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, - підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 13.01.2020 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 840,80 грн. (а.с.3)
Відповідно, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385), третя особа - Конституційний Суд України (місцезнаходження: вул. Жилянська, 14, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи: 00013534) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 2949 від 12 липня 2019 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці - ОСОБА_1 за його заявою № 2949 від 05.07.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді Апеляційного суду Одеської області у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду від 20.03.2019 року № 102 та № 103, з моменту виникнення такого права на перерахунок, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.