23 березня 2020 р. № 400/1152/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ 2, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02002
треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, офіс 9, м. Київ 42, 01042
про:визнання протиправною та скасування постанови від 29.10.2019р. №61425572,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс» або третя особа) з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61425572 від 29.10.2019 р.
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 4240,00грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито проваження у даній справі за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019р. винесена з порушенням закону, оскільки виконавчим округом відповідача є м. Київ, а позивач не має ані місця проживання, ані майна у м. Києві. Крім того, позивач ніколи не перебувала у договірних відносинах з ТОВ «Фінфорс», жодного документу від третьої особи про наявність боргу позивач не отримувала, що стало підставою про видання нотаріусом виконавчого напису № 2323 від 25.02.2020 року позивачу також не відомо.
19.03.2020 року відповідач надала відзив на позов, де зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Представник позивача надав 18.03.2020р. до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач також не з'явився у судове засідання призначене на 19.03.2020р., про розгляд справи повідомлявся телефонограмою.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
Постановою від 02.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною, відкрито виконавче провадження № 61425572 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса виданого 25.02.2020 року № 2323.
Позивач отримавши повідомлення банку дізналася про те, що на її банківський рахунок накладено арешт в межах суми 8782,80 грн. на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (надалі - Відповідач) про арешт коштів боржника від 02.03.2020 р. №61425572.
Згідно з інформації з Єдиного реєстру боржників від 13.03.2020р. вказане вище провадження відкрито на підставі постанови відповідача від 02.03.2020р. про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №2323 виданого 02.03.2019 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з позивача на користь ТОВ “Фінфорс” заборгованості в розмірі 8782,80 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, судом встановлено, що ТОВ “Фінфорс” є стороною виконавчого провадження № 61425572 (стягувачем).
Позивач в позовній заяві зазначила, що ніколи не перебувала у договірних відносинах з ТОВ “Фінфорс”, а тому їй не відомо у зв'язку з чим нотаріусом було видано виконавчий напис №2323 від 25.02.2020 р. Крім того, позивач вказала, що ні копії вказаного виконавчого напису, ні документів, які стали підставою для його видачі, ні жодних інших документів про наявність та необхідність погашення боргу від ТОВ “Фінфорс” вона не отримувала.
Відповідно до Інформаційної довідки № 23011320200313 від 13.03.2020 р. за даними Єдиного реєстру приватних виконавців виконавчим округом в якому здійснює свою діяльність відповідач є м. Київ.
Позивач вважає, що відповідач не мала повноважень приймати до виконання виконавчий напис, враховуючи територіальні межі діяльності приватного виконавця.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1404 місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.
Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом № 1404 випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.
Як вбачається з копії паспорту позивача, ОСОБА_1 зареєстрована з 13.07.2001 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Доказів наявності у позивача майна на території м. Києва відповідач не надала.
Суд погоджується з позицією позивача, що виконавче провадження № 61425572 відкрито відповідачем протиправно.
За визначенням ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон № 2346) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону № 2346 визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Таким чином, наявність самого рахунку у банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності рахунків позивача відкритих у ТОВ "Фінфорс" , чи доказів наявності коштів на картковому рахунку позивача на момент відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Однак відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.
Отже, суд вважає, що виконавче провадження № 61425572 відповідачем відкрито протиправно, що є підставою для задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довела правомірність оскаржуваної постанови, що має наслідком задоволення позову.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Крім того, позивач в позові просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4204,00 грн.
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (4204,00 грн.) позивач надала: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 12.03.2020р., що був укладений між ОСОБА_2 . ОСОБА_3 та адвокатом Заливчий Я.В.; Акт № АП-0006 від 13.03.2020р. приймання-передачі правових послуг згідно договору про надання правових послуг 13.03.2020р.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 4 від 13.03.2020р. на суму 4204,00грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001527, копію ордеру за № 1011843 від 12.03.2020р.
Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частина 4 ст.134 КАС України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, сторони у справі (крім суб'єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розглянувши заяву позивача та надані до заяви документи, суд встановив, що заява відповідає ч.4,5,7 ст.134 КАС України.
Відповідач з приводу заявленої вимоги, заперечень до суду не надавав.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4204,00грн. в повному обсязі.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача згідно вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ2, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02002, РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61425572 від 29.10.2019 р.
3. Стягнути з Приватного виконавчого виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ 2, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02002, ідентифікаціний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.
4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ 2, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 4204,00грн., що підтверджено квитанцією від 13.03.2020р. за № 4.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов