Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2020 р. Справа № 520/3792/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 що належать позивачу ОСОБА_1 до Переліку рахунків вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною в сумі 18 363,72 грн.;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , а саме 18363,72 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 3 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Як вбачається зі змісту позовної вимоги, предметом позову у даній справі є одна вимога майнового характеру, а отже сума судового збору становить 840,80 грн.
Однак, позивач не надав до суду доказів сплати судового збору, що підтверджується переліком додатків до адміністративного позову.
Разом з цим, як підставу для звільнення позивача від сплати судового збору останній послався у позові на пункт 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Частина 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Поряд з цим, з матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач не є споживачем в розумінні приписів вищенаведеної норми законодавства. Він є вкладником банківської установи.
Крім того, позивач не відноситься до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, передбаченого статтею 5 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Отже, для усунення недоліків позивачу або представнику позивача необхідно надати відповідні докази, на підтвердження неможливості сплати судового збору або надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. за наступними реквізитами:
-"населений пункт: Основ'янський; отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ): 37999628; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UA778999980313131206084020011, код бюджетної класифікації доходів бюджету: 22030101".
Окрім того, позивачем було заявлено клопотання про поновлення строків.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного Товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 р. прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський".
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що 19 травня 2016 року було здійснено дострокове повернення коштів на поточний рахунок позивача відповідно до вищезазначених договорів, включаючи відсотки за користування грошима.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про наявність порушеного права ще у 2016 році.
Суд наголошує на тому, що вдповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи приписи чинного законодавства та матеріали адміністративної справи №520/3792/2020, суд дійшов висновку, що позивач дізнався про наявність порушеного права ще у 2016 році, а до суду звернувся із зазначеним позовом лише 19.03.2020 р., тобто поза межами строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, однак доказів непереборної сили яка могла вплинути на пропущення позивачем строку звернення до суду не надано.
Таким чином, дослідивши всі докази по справі, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.
Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.Водночас, позивачем не наведено жодної об'єктивної непереборної причини, труднощів, які не залежали від волі позивача, що унеможливили своєчасне звернення до суду та не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного.
Таким чином, позовна заява подана з порушенням вимог ст. 121 КАС України. Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду:
- належним чином завірені докази, які б підтверджували наявність непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 5, 44, 121, 122, 132, 133, 160, 161, 167, 168, 169 КАС України, суд ,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення - залишити без руху.
Надати позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.;
- належним чином завірені докази, які б підтверджували наявність непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях