Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 березня 2020 р. Справа № 520/14234/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про скасування рішення та визнання дій протиправними,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та визнання дій протиправними в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 19.12.2018 за № 325/13-18;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з моменту звернення пенсію за віком на пільгових умовах, врахувавши стаж роботи на пільгових умовах за періоди з 01.11.1996р. по 31.10.1997р., з 01.11.1997р. по 01.04.2001р., з 02.04.2001. по 17.11.2003 та виплатити недоплачену частину пенсії;
- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, що до стажу роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді заточувальника інструментального відділу на ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» за періоди з 01.11.1996 по31.10.1997, з 01.11.1997 по 01.04.2001 та з 02.04.2001 по 17.11.2003, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що у період роботи позивача на посаді заточувальника інструментального відділу на ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» за періоди з 01.11.1996 по31.10.1997, з 01.11.1997 по 01.04.2001 та з 02.04.2001 по 17.11.2003 до пільгового стажу зарахувати неможливо, оскільки відсутня атестація робочого місця.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що за даними трудової книжки, позивач працював на в ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних шасі" у період 3 01.11.1996 по 31.10.1997 року за професією заточувальник інструментального відділу; з 01.11.1997 по 01.04.2001- заточувальник інструментального виробництва; з 02.04.2001 по 17.11.2003 року - заточувальник ремонтно-інструментального виробництва.
У грудні 2018 року позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ( наразі реорганізованого та приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що надає право на пенсію на пільгових умовах.
Разом із заявою позивачем було надано наступні документи: трудову книжку, довідки з головного управління статистики у Харківській області від 27.09.2018 року №03.1-11/2455, архівні довідки від 10.102018 року №06-14/996, №06-14/996А, №06-14/997, №78, а також висновок головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо підтвердження пільгового стажу роботи. копії наказів по ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» від 27.08.1996 року № 124, від 21.08.2001 року № 087 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за підсумками атестації робочих місць» та перелік професій, посад яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам №1 і №2.
Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 19.12.2018 року №325/13-18 ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні стажу роботи за період з 01.11.1996 року по 31.10.1997 року, з 01.11.1997 року по 01.04.2001 року та з 02.04.2001 по 17.11.2003 року по Списку № 2, оскільки наявний пільговий стаж роботи по Списку № 2 заявника складає 9 років 2 місяці.
Не погодившись Рішенням комісії від 19.12.2018 року №325/13-18, позивач оскаржив його у судовому порядку, вважаючи, що відповідач безпідставно не включив до стажу, який дає йому право на пільгову пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, суд зазначає, що Списком №2 виробництв, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36, розділом XIV «Оброблення металу», підрозділом 12. «Інші професії обробляння металу», пунктом «а» передбачені робітники, зайняті обдиранням, точінням, різанням, шліфуванням металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом ( код 14.12а-3е).
Слід також відзначити, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №2, право яких підтверджено атестацією робочих місць. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з підпунктом 4.5. цього Порядку, якщо за результатами атестації, вперше проведеної після серпня 1997 року, право на пільгову пенсію не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Як вбачається матеріалів справи, наказом ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» від 27.08.1996 року № 124 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за підсумками атестації робочих місць», затверджено перелік професій, посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам №1 і №2 у відповідності з Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 року «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Станом на 01.01.1996 року у ВАТ «Харківський завод Харківський завод тракторних самохідних шасі» підтверджено право на пільгове забезпечення заточувальнику в інструментальному цеху по Списку № 2 (пункт 6).
Окрім того, наказом № 087 від 21.08.2001 року «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за підсумками атестації робочих місць» також затверджено перелік професій, посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам №1 і №2 у відповідності з Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 року «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Станом на 01.01.2001 року у ВАТ «Харківський завод Харківський завод тракторних самохідних шасі» підтверджено право на пільгове забезпечення заточувальнику в інструментальному цеху по Списку № 2 (пункт 6).
Як вбачається з наданих копій наказів ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі» № 124 від 27.08.1996 року та № 087 від 21.08.2001 року «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за підсумками атестації робочих місць» та затвердження переліків професій, посад, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам №1 і №2 у відповідності з Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 року «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», станом на 01.01.1996 року та на 01.01.2001 року у ВАТ «Харківський завод Харківський завод тракторних самохідних шасі» підтверджено право на пільгове забезпечення по професії заточувальник в інструментальному відділі по Списку № 2 згідно пунктів 31,32 та пунктів 27,28 зазначених переліків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на ВАТ "Харківський завод тракторних самохідних шасі" з 01.11.1996 року по 31.10.1997 року заточувальником інструментального відділу; з 01.11.1997 року по 01.04.2001 року заточувальником інструментального виробництва.
Отже, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Таким чином, стаж позивача за період роботи з 01.11.1996 року по 31.10.1997 року та 01.11.1997 року по 01.04.2001року заточувальником інструментального відділу відноситься до пільгового стажу роботи по Списку № 2 і з урахуванням у нього наявного пільгового стажу роботи по Списку № 2 та дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки таке право підтверджене за результатами атестації.
Щодо періоду роботи позивача з 02.04.2001 року по 17.11.2003 року по професії заточувальник ремонтно-інструментального виробництва, суддів вважає, що зазначені періоди також відносяться до пільгового стажу роботи позивача по Списку № 2, та застосовує правову позицію Верховного Суду України (постанова ВСУ від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14), в якій зазначено, що в тому разі, коли чергова атестація робочих місць була проведена з порушенням строків, передбачених Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (постанова КМУ від 1 серпня 1992 року № 442), а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
А також приймає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а , яка підтримала рішення судів першої та апеляційної інстанцій, згідно з якими проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд доходить висновку, що не зараховуючи позивачеві пільговий стаж за періоди з 01.11.1996 по31.10.1997, з 01.11.1997 по 01.04.2001 та з 02.04.2001 по 17.11.2003 до пільгового стажу, відповідач діяв необґрунтовано, отже, порушені права позивача підлягають захисту, шляхом зарахування відповідного періоду його роботи до страхового та пільгового стажу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про скасування рішення та визнання дій протиправними - зодовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 19.12.2018 за № 325/13-18;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) щодо відмови призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) пенсію на пільгових умовах;
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області(майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з моменту звернення пенсію за віком на пільгових умовах, врахувавши стаж роботи на пільгових умовах за періоди з 01.11.1996р. по 31.10.1997р., з 01.11.1997р. по 01.04.2001р., з 02.04.2001. по 17.11.2003 та виплатити недоплачену частину пенсії;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Шляхова