Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 березня 2020 р. № 520/1543/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до ГУ ПФУ в Харківській області (м.Харків, майдан Свободи, Держпром 3 під, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
встановив
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
скасувати Рішення № 8 комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.11.2019 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такі періоди роботи:
з 08.02.1994 по 14.04.1997 - період роботи підземним гірничоробочим очисного вибою 5 розряду, з повним робочим днем під землею тимчасово на шахті "Гуковська";
з 01.12.1997 по 21.05.1998- період роботи гірничоробочим очисного вибою з повним підземним робочим днем під землею на Приватному промисловому підприємстві "Плутон";
з 21.05.1998 по 12.07.1998 - період роботи гірничоробочим очисного вибою з повним підземним робочим днем під землею в ТОВ "Плутон-2";
з 12.07.1998 по 12.04.1999 - період роботи гірничоробочим очисного вибою з повним підземним днем в ТОВ "Плутон";
з 04.08.1999 по 27.05.2002 - період роботи гірничоробочим очисного вибою з повним робочим днем під землею в ТОВ "Плутон";
з 27.05.2002 по 31.05.2004 - період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;
з 01.07.2004 по 11.09.2005 - період роботи гірничоробочим очисного вибою з повним підземним днем в ТОВ "Плутон";
з 23.09.2005 по 29.12.2011 - період роботи гірничоробочим очисного вибою підземного 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відособленому підрозділі "Шахта імені М.В. Фрунзе" ДП "Ровенькиантрацит" (у зв'язку зі змінами органу управління вважати ВП "Шахта імені М.В. Фрунзе" ДП "Ровенькиантрацит" Міністерство вугільної промисловості України - наказ Міністерства вугільної промисловості України № 40 від 24.11.2005 року);
з 30.12.2011 по 21.03.2017 - період роботи гірничоробочим очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею в ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" Відокремлений підрозділ "Шахта імені М.В. Фрунзе" ( з 01.04.2013 року в ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" Відокремлений підрозділ "Шахтауправління Ясенівське");
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пільгову пенсію згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29.10.2019 року;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення;
судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, за умови наявності документів, якими підтверджено періоди роботи із зайнятістю повний робочий день на роботах віднесених до Списку 1.
Ухвалою від 18.02.2020 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У період з 12.03.2020 по 20.03.2020 головуюча по справі суддя перебувала у відпустці, внаслідок чого рішення виготовлено у перший робочий день 23.03.2020
04.03.2020 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент звернення із заявою про призначення пенсії відповідач не досяг 50 років, що обумовлює наявність права на звернення до пенсійних органів із заявою, в порядку ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та наявний пільговий стаж лише дорівнює 16 років 1 місяць 13 днів, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Також як підставу відмови у зарахуванні до стажу періоду роботи з 08.02.1994 по 21.03.2017 відповідачем вказано відсутність уточнюючих документів про атестацію робочих місць за вказаний період.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
29.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду наданих документів комісією з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 8, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Підставою відмови визначено те, що пільговий стаж позивача складає 16 років 1 місяць 13 днів з необхідних 25 для призначення пенсії в порядку, визначеному ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді на адміністративний позов зазначено, що управлінням не зараховано періоди роботи з 08.02.1994 по 21.03.2017 внаслідок чого зроблено висновок про недостатність пільгового стажу для призначення пенсії за Списком № 1.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто право на отримання пенсії, у відповідному розмірі, встановленому законодавством є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до п. а ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Суд звертає увагу на те, що за приписами ч.2 ст.2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим, тоді як відсутність мотивів у такому рішенні є законодавчо визначеною підставою для його оскарження і наступного скасування. Отже, вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі «Суомінеен проти Фінляндії» № 3780001/97, п. 36).
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні вказано лише загальний стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах, проте не вказано які періоди відповідачем не зараховані до пільгового стажу роботи за Списком №1 та на яких підставах, що в свою чергу не дає можливості суду зробити висновок про його обґрунтованість та є підставою для його скасування.
Проте з відзиву на адміністративний позов судом встановлено, що підставою незараухвання спірних періодів роботи позивача до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах є відсутність уточнюючих документів на підтвердження атестації робочих місць за відповідні періоди.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Так, згідно записів у трудовій книжці, копія якої міститься у матеріалах справи позивач у період з з 08.02.1994 по 14.04.1997 - на шахті "Гуковська"; з 01.12.1997 по 21.05.1998 на Приватному промисловому підприємстві "Плутон"; з 21.05.1998 по 12.07.1998 в ТОВ "Плутон-2"; з 12.07.1998 по 12.04.1999 - ТОВ "Плутон"; з 04.08.1999 по 27.05.2002 ТОВ "Плутон"; з 27.05.2002 по 31.05.2004 - перебував на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві; з 01.07.2004 по 11.09.2005 -ТОВ "Плутон"; з 23.09.2005 по 29.12.2011 - Відособленому підрозділі "Шахта імені М.В. Фрунзе" ДП "Ровенькиантрацит" (у зв'язку зі змінами органу управління вважати ВП "Шахта імені М.В. Фрунзе" ДП "Ровенькиантрацит" Міністерство вугільної промисловості України - наказ Міністерства вугільної промисловості України № 40 від 24.11.2005 року); з 30.12.2011 по 21.03.2017 в ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" Відокремлений підрозділ "Шахта імені М.В. Фрунзе" ( з 01.04.2013 року в ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" Відокремлений підрозділ "Шахтауправління Ясенівське") у означені вище періоди виконував роботи підземного гірничоробочого очисного вибою відповідного розряду з повним робочим днем під землею.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом №383 від 18.11.2005 Міністерства праці та соціальної політики України при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 , від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідні періоди, якими роботи, які виконував позивач «підземний гірничоробочий очисного вибою з повним робочим днем під землею» відносилася до робіт зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Приписами п.20 Порядку № 637 визначено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників ; у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання, підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Як вже зазначалось, трудова книжка позивача містить в собі записи про те, що позивач працював гірничоробочим очисного вибою з повним підземним днем.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2 Порядку застосування Списків 1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 ) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, згідно якого в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 21.022018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 08.02.1994 по 14.04.1997 позивач працював на шахті «Гуковська» та виконував роботи підземного гірничоробочого очисного вибою з повним робочим днем під землею.
Відповідно до довідки архівного відділу від 27.01.2015 № 45-35.4/С-24462 (а.с.85, т.1) документи щодо атестації робочих місць з шахти «Гуковська» на зберігання не надходили.
Аналізуючи викладені фактичні обставини у контексті зазначених правових норм, суд вважає, що неналежне виконання керівництвом шахти обов'язку щодо передачі документів з особового складу на відповідальне зберігання до архівної установи, при ліквідації підприємства, не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо надання пільгової пенсії передбаченої законодавством.
Аналогічний висновок викладено в постанові ВС по справі 487/5278/16-а від 17.01.2020 року.
Суд також звертає увагу на те, що згідно запису 16 в трудовій книжці позивача його робоче місце на ТОВ «Плутон» (Плутон-2) атестоване на підставі наказу № 12 від 25.06.1995 «Про результати проведення атестації робочих місць, проведених в підрозділах підприємства за умовами праці» -а.с.94, т.1.
Також у матеріалах справи містяться копії наказів «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» № 6 від 26.03.1998 -а.с.96, т.1, № 28 від 26.02.2000 -а.с. 110, т.1, від 24.06.2005 № 59 -а.с.137, т.1, від 06.06.2007 № 789 , від 05.06.2002 № 984 -а.с.149-150, т.1, від 01.06.2012 № 700 та від 03.04.2013 № 169 -а.с.167-170, т.1,- якими затверджено перелік робочих місць, професій та посад, для яких підтверджено право на пільгове забезпечення, яке передбачено Списком 1.
Відповідні записи про проведення атестації робочих місць також містяться у трудовій книжці позивача - а.с.49-51, т.1
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо не підтвердження наявності пільгового стажу, внаслідок відсутності документів підтверджуючих проведення атестації робочого місця позивача.
Суд також звертає увагу на те, що ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на адміністративний позов відповідачем по справі не надано оцінки періоду роботи позивача на ТВО «Плутон» - робочий бази внаслідок переведення через нещасний випадок на підприємстві та встановлення 3 групи інвалідності.
Долученими до матеріалів справи документами: актом про нещасний випадок на підприємстві від 12.10.2001 № 16, довідкою трудового архіву Антрацитівської міської ради Луганської області від 27.11.2014 № 10/1497/3439, висновком медико-соціальних (експертних) комісій про умови і характер праці № 0051106 про проведення повторного огляду 26.05.2003, висновком лікарсько-трудової експертної комісії від 23.06.2004 , пенсійним посвідчення позивача серії ААА 579791, довідкою Пенсійного органу від 29ю06.2019 № 10267/09-42, підтверджено, що позивач з 27.05.2002 переведений робочим бази на підставі висновку ЛКК та встановлення йому третьої групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, що стався на шахті ТОВ «Плутон».
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Зазначені приписи кореспондуються з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, період перебування позивача на інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві підтверджено відповідними документами, що дає підстави для висновку про наявність підстав, для зарахування часу перебування позивача на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до страхового стажу та до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічний висновок викладено в постанові ВС від 05.12.2019 у справі №185/8539/16-а.
Щодо посилання у відзиві на ту обставину, що на момент звернення до суду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивач не досяг 50 річного віку, як передумови призначення пенсії.
При вирішенні вказаного питання суд, вважає за необхідне звернути увагу на положення ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Суд також вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини" згідно якої, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади.
Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать (справи "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case).
Проте, суд зауважує, що за приписами положень п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В зв'язку з вищевикладеним, враховуючи те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів жодних обґрунтованих підстав його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, у суду на даний час відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши до пільгового стажу період роботи підземним гірничоробочим очисного вибою з повним робочим днем під землею та робочий бази у час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, у зв'язку з чим у задоволенні даної частини позовних вимог належить відмовити.
Проте, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивач про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Водночас, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 2, 3, 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової (правничої) допомоги, акт наданих послуг, копію квитанцій на підтвердження оплати.
Таким чином, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, заявлені суми винагороди є співмірними, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню на суму 4000 тис.грн.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати Рішення № 8 комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.11.2019 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2019р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.40 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.