про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
23 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1600/20
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язання провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, із зазначенням способу їх усунення, - протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Супровідним листом від 11.03.2020 (вх.дата суду 16.03.2020) позивачем, окрім копій документів на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, було також подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин такого пропуску позивачем вказано, що про порушення прав, свобод та інтересів стало відомо лише після ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №240/4946/18, позивач не володіє юридичною освітою, в зв'язку з чим не знала про порушення своїх прав, про відновлення виплати грошової допомоги відповідач не повідомляв, в зв'язку з чим вважає, що строк пропущений з поважних причин. Крім того, позивач вказує на практику КАС ВС у справі №1840/3344/18, згідно з якою встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови в захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач доказів не надав.
Суд, розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, дослідивши необхідні письмові докази, дійшов висновку про повернення позовної заяви у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання її виплатити за період із 17.07.2018 по 26.08.2019, тобто за період, що передував 6-місячному строку на звернення до суду, з огляду на наступне.
Як встановлено, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає на території населеного пункту, який входить до переліку таких, що віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі, що розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Однак усупереч статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства із 17 липня 2018 року, що є порушенням майнових та конституційних прав позивача.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як установлено судом, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом 26.02.2020 (датований штемпель поштового відділення на конверті), вимоги якого стосуються і пов'язані із ухваленням Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17.07.2018, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем вказано, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів стало відомо після ухвалення 11.12.2019 остаточного рішення ВП ВС у справі №240/4946/18.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, рішення Конституційного Суду України ухвалене 17 липня 2018 року і було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних друкованих виданнях України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина друга статті 152 Основного Закону України).
Тобто право на звернення із даним адміністративним позовом у позивача виникло 17.07.2018 (із дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року).
Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справу № 227/2015/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
З огляду на встановлене і з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду, керуючись наведеними нормами та джерелами права, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом за період із 17.07.2018 по 26.08.2019, оскільки позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на судове рішення КАС ВС у справі №1840/3344/18, оскільки мають місце різні правовідносини: так, у справі, що наведена позивачем предметом судового розгляду стала протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у призначенні пенсії та фактичне позбавлення особи такої пенсії в зв'язку із залишенням судами позовної заяви без розгляду, в той час як у даній адміністративній справі вирішується питання поновлення призначеної виплати та дати, з якої таке поновлення повинно відбутись.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви в частині оскарження відмови Управління у призначенні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період із 17.07.2018 по 26.08.2019.
Керуючись статтями 122, 123, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період із 17 липня 2018 року по 26 серпня 2019 року повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.В. Мачульський