24 березня 2020 року м. Житомир
справа № 240/573/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року, включно, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за період з 03.12.2018, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року, включно, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157.
В обґрунтування позову зазначає, що проходив військову службу в Збройних Силах України, з 23.12.2017 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте при призначенні пенсії відповідачем не була врахована індексація грошового забезпечення.
Зазначає, що на звернення про здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, індексації грошового забезпечення, отримав відмову.
Вказує, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 05.02.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву за вхідним №4720/20.
У відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що позивачу призначена пенсія на підставі документів, які особисто надані позивачем. У довідці, яка була долучена до заяви про призначення пенсії відсутні суми індексації грошового забезпечення. Крім того, зазначив, що згідно ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для визначення розміру пенсії враховуються виключно щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавки, доплати, підвищення. При цьому, вказаною нормою не передбачено включення до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії такого одноразового виду грошового забезпечення як індексація. Зауважив, що оскільки виплата індексації була разовою (виплачувалась однією сумою) то її неможливо вважати "щомісячними" додатковими видами грошового забезпечення.
З урахуванням зазначеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв"язку з безпідставністю і необґрунтованістю.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2017 №244 начальника відділу зберігання технічного майна ОСОБА_1 , звільнено зі служби за пунктом "б" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" та на підставі наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 22.11.2017 №122. Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.12.2017 (а.с.10, 11).
З 23 грудня 2017 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що сторонами не заперечується (а.с.12).
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі №806/1750/18, ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.12.2017 у розмірі 35562,44грн (а.с.14).
27 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, отриманої ним суми індексації грошового забезпечення, що відповідачем не заперечується.
У листі №Ч-5471 від 03.12.2019 відповідач повідомив позивача, що пенсія призначена на підставі документів, які позивач особисто подав до Житомирського обласного військового комісаріату. До заяви про призначення пенсії додано грошовий атестат серії ЗУ №359624 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 22.12.2017 №150/3417. У вказаній довідці відсутня сума індексації грошового забезпечення.
Так статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що розмір пенсій, які призначаються військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Індексація не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які враховуються при обчисленні розміру пенсії згідно із Законом. Підстави для врахування індексації до складу грошового забезпечення для призначення пенсії відсутні (а.с.12-13).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із ч.1 ст.15 Закону №2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 2 статті 1 Закон №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до пункту "в" абзацу першого статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно зі ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Крім того, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Поряд з іншим, приписами ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Разом з тим, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
При цьому, абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому, здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" містить відсилочну норму, а тому суд вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" або Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу №638/9697/17 при вирішенні питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, у постанові від 03 квітня 2019 року відступив від раніше висловленої з цього питання правової позиції Верховного Суду у справах №522/11262/16-а та №522/7855/17 та сформулював наступний правовий висновок.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
У свою чергу, субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 15 квітня 2019 року у справі №522/9659/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі №569/19058/17 та від 16 серпня 2019 року у справі №638/19989/16-а.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивач має право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірно відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку розміру пенсії, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним сум індексації грошового забезпечення.
Щодо дати з якої позивач просить провести перерахунок пенсії, тобто з 03.12.2018, суд зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності проведення перерахунку пенсії саме з 03.12.2018 позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до ст. 63 Закону України №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Враховуючи зазначені норми, позивач вважає, що перерахунок його пенсії на підставі довідки військової часини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157 має бути проведений з 03.12.2018, що не перевищує 12 місяців з дня подання цієї довідки до відповідача.
Суд критично ставиться до вищенаведених доводів позивача, зважаючи на наступне.
Зі змісту частини 1 та 2 ст.63 Закону України №2262-ХІІ, на які посилається позивач, слідує, що вказані норми регулюють порядок перерахунку раніше призначених пенсій, тобто пенсій військовослужбовцям, що були призначені до прийняття Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Крім того, вказаними нормами визначено підставу для проведення такого перерахунку - введення в дію Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що пенсія позивачу була призначена з 23 грудня 2017 року відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не на підставі законодавства, що діяло до введення в дію зазначеного закону, а тому норми ч.1 та 2 ст.63 Закону України №2262-ХІІ не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
У розумінні ч.2 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Головному управлінню Пенсійного фонду в Житомирській області про обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії ОСОБА_1 стало відомо лише з 27 листопада 2019 року із поданої позивачем заяви про проведення перерахунку пенсії та доданої до неї довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157 про розмір виплаченої за період з 01.12.2015 по 22.12.2017 індексації грошового забезпечення (а.с. 14-15).
Отже, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії з 03.12.2018 відсутні, оскільки при призначенні пенсії відповідачу не було відомо про обставини, що потягли за собою зміну розміру пенсії, зокрема в грошовому атестаті та довідці про додаткові види грошового забезпечення, на підставі яких було визначено розмір грошового забезпечення, що враховується при призначенні пенсії, інформація про розмір отриманої позивачем індексації грошового забезпечення була відсутня.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи положення ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсії позивача має бути проведено з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому позивач звернувся з відповідною заявою, тобто з 01.12.2019.
Зважаючи на протиправну бездіяльність дій відповідача щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації грошового забезпечення, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним сум індексації, відповідно до довідки військової часини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, буд.7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року включно, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих сум індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року включно, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2019 №157, починаючи з 01.12.2019.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 24 березня 2020 року.
Суддя А.В. Горовенко