Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 березня 2020 р. Справа№200/14180/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., секретар судового засідання Козирєва О.О. за участі позивача - ОСОБА_1 , представника позивача Лещенко О.Д., представника відповідача - Березніченко Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з заробітної плати позивача коштів за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) на підставі наказу від 04 квітня 2019 року №88;
- скасувати наказ відповідача від 04 квітня 2019 року №88 в частині стягнення коштів за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) з позивача, як незаконний та протиправний;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно утримані кошти за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) з заробітної плати, які утримані на підставі наказу від 04 квітня 2019 року №88.
Позов обґрунтований тим, що позивач не втрачав відповідного майна.
Відповідач подав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що факт втрати майна та вину позивача у такій втраті встановлено належно проведеним службовим розслідуванням.
Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито загальне провадження у справі.
Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року вирішено вжити заходи із забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалами суду від 22, 23 грудня 2019 року, від 20 січня 2020 року забезпечено проведення судових засідань у режимі відео конференції.
До судового засідання, призначеного на 10 березня 2010 року з'явилися позивач та представник відповідача.
Позивач позов підтримав, а представник проти його задоволення заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Позивач проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення, військове звання - молодший сержант.
На підставі усного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 та акту приймання передачі матеріальних цінностей від 06 травня 2017 року ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності (переважно речове забезпечення військовослужбовців, що знаходилось на складі військової частини).
Згідно з актом передачі посади начальника речового складу від 24 жовтня 2018 року № 102 ОСОБА_1 здав відповідну посаду, а фактична наявність матеріальних цінностей на складі відповідала обліковим даним.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09 січня 2019 року призначено службове розслідування за фактом виявлення нестач під час проведення інвентаризації.
За результатами розслідування складено акт (без дати), у якому міститься висновок про недбале ставлення позивача до зберігання майна та необхідність притягнення його до матеріальної відповідальності на суму 87 863,63 грн.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08 квітня 2019 року вирішено службове розслідування вважати закінченим та, серед іншого, вирішено притягнути позивача до матеріальної відповідальності на суму 87 863,63 грн.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Спірні відносини унормовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 № 243/95-ВР (чинним на момент виникнення спірних відносин).
Пунктом 2 цього Положення передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Згідно з пунктом 3 положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Відповідно до пункту 16 Положення розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
У разі виявлення недостачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) чи інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, установ та організацій - у розмірі
50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).
Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.
За правилами пункту 17 Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістюкомандиром (начальником), але не більш як на один місяць.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної
суми.
Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Пунктом 19 Положення передбачено, що розслідуванням повинно бути встановлено:
в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;
якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;
вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;
умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;
чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;
ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;
умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Суд звертає увагу, що позивач здійснював зберігання відповідного майна з 06 травня 2017 року по 24 жовтня 2018 року.
Факт нестачі зафіксовано у січні 2019 року. При цьому, при передачі майна від позивача до наступної відповідальної особи у жовтні 2018 року, комісією ВЧ НОМЕР_1 складено акт, згідно з яким фактична наявність матеріальних цінностей при передачі відповідає обліковим даним.
За період з моменту передачі позивачем матеріальних цінностей до проведення інвентаризації змінилось декілька осіб, відповідальних за зберігання цього майна.
Як вбачається з акту розслідування їх також солідарно притягнуто до матеріальної відповідальності за це ж порушення.
При цьому, у акті не встановлено якими конкретно неправомірними діями позивача заподіяно шкоду.
Суд зазначає, що юридична відповідальність є індивідуальною. Це означає, що особа може нести відповідальність лише в разі вчинення нею діянь, які є об'єктивною стороною порушення. Не може йтися про відповідальність особи, коли не доведено вчинення діяння саме нею.
Факт вчинення відповідних діянь має бути доведений належними доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях.
У спірному ж випадку, декількох осіб притягнуто до відповідальності без встановлення факту вчинення конкретно цими особами проступку.
Така колективна відповідальність є незаконною, а значить відповідний наказ підлягає скасуванню.
Враховуючи, що на виконання цього наказу з позивача утримувалися кошти із грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повернути такі кошти.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 коштів за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) на підставі наказу від 04 квітня 2019 року №88.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 08 квітня 2019 року №88 в частині стягнення коштів за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) з ОСОБА_1 .
Зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно утримані кошти за втрату особистого інвентарного майна (каска, бронежилет, приціл, тощо) з заробітної плати, які утримані на підставі наказу від 08 квітня 2019 року №88.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 20 березня 2020 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв