Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2020 р. Справа№200/306/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД” до управління Укртрансбезпеки у Сумській області, управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог з боку відповідачів: Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови № 081783 від 13 грудня 2019 року, -
09 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД” (далі - позивач) до управління Укртрансбезпеки у Сумській області (далі - відповідач 1), управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (далі - відповідач 2), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Розрахунок №8967 від 08 листопада 2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07 листопада 2019 року №179, №180 до Акту №0008967 від 08 листопада 2019 року на суму 136,08 Євро, що складає 3695,94 грн., складений Державною службою України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Сумській області;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (Відповідач - 2) №081783 від 03 грудня 2019 року про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 34 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 листопада 2019 року на шляху а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаковка 322 км представниками Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Сумській області було здійснено рейдову перевірку у вигляді габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 державний номер НОМЕР_1 та причіп СЗАП 8551 НОМЕР_2 , які належать ПрАТ «ЕКОПРОД» та який перевозив сипучий вантаж - кукурудзу, для власних потреб підприємства.
За результатами рейдової перевірки, представником відповідача - 1 складено акт №0008967 від 08 листопада 2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0020637 від 08 листопада 2019 року.
На підставі Акту №0008967 від 08 листопада 2019 року відповідачем - 1 складено розрахунок №8967 від 08 листопада 2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07 листопада 2019 року №170, №180 на загальну суму 136.08 Євро, що на момент сплати склало - 3 695,94 грн., який позивачем було помилково сплачено 29 листопада 2019 року, згідно платіжного доручення №4886 від 29 листопада 2019 року.
На підставі зазначених даних відповідачем - 1 складено акт №162788 від 08 листопада 2019 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому визначено, що позивач здійснив перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, а саме: фактичне навантаження на здвоєну вісь склала 21,15 т, при допустимих - 16,00 т, чим порушено п.22.5 Постанови КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Крім того, на підставі акту №0008967 від 08 листопада 2019 року, акту №162788 від 08 листопада 2019 року, довідки №0020637 від 08 листопада 2019 року та розрахунку №8967 від 08 листопада 2019 року за порушення статті 48, абз.16 частини 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідачем - 2 винесено Постанову №081783 від 03 грудня 2019 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.
Позивач не погоджується з вказаним вище розрахунком плати та стверджує, що інспектором допущено помилку під час проведення вимірів, не враховано характер (сипучість) вантажу, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування розрахунку та постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 34 000 грн.
Позивач не погоджується з встановленим перевищенням вагових параметрів за результатами проведення габаритно-вагового контролю автомобіля КАМАЗ модель 6520 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа СЗАП модель 8551 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з огляду на те, що у відповідача - 1 на момент перевірки був відсутній автоматично сформований відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування документ (чек або талон зважування, квитанція, тощо). Позивач вважає, що зазначені відомості у Довідці №0020637 та акті №0008967 від 08 листопада 2019 року не можуть вважатися допустимими доказами реальної ваги транспортного засобу, оскільки вони є похідними від результатів зважування.
Позивач також вважає, що за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, неможливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь.
Отже, позивач не погоджується з вказаним вище розрахунком плати та стверджує, що інспектором допущено помилку під час проведення вимірів, не враховано характер (сипучість) вантажу, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування розрахунку та постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 34 000 грн.
Ухвалою від 13 січня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27 січня 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12 лютого 2020 року представник управління Укртрансбезпеки у Сумській області надав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою від 24 березня 2020 року закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕКОПРОД» до управління Укртрансбезпеки у Сумській області, управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, третьої особи: Державної служби України з безпеки на транспорті, в частині визнання протиправним та скасування розрахунку № 8967 від 08 листопада 2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07 листопада 2019 року №179, №180 до Акту №0008967 від 08 листопада 2019 року на суму 136,08 Євро, що складає 3695,94 грн., складений Державною службою України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
Правом на подання відзиву відповідачі не скористались.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
08 листопада 2019 року на підставі направлення на перевірку від 04 листопада 2019 року за №005468 на шляху а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаковка 322 км представниками Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено рейдову перевірку у вигляді габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 державний номерний знак НОМЕР_1 та причепа СЗАП 8551 НОМЕР_2 , який належать ПрАТ «ЕКОПРОД» та перевозив сипучий вантаж - кукурудзу, для власних потреб підприємства.
В результаті вказаного правопорушення, посадовими особами Укртрансбезпеки у Сумській області складено наступні документи:
- акт №0008967 від 08 листопада 2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зазначено, що під час габаритно-вагового контролю, який проводився Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області за адресою: а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаковка 322 км, автомобілю КАМАЗ модель 6520 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу СЗАП модель 8551 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався маршрутом: Сумська обл. Сумський р-н, с. Басівка - а/д Київ - Суми - Юнаковка 322 км, та пройшов відстань 63 км на момент перевірки. Повна допустима маса - 40 тон. фактична - 39,75 тон. Нормативно допустиме осьові навантаження 11.00; 16,00; 11,00; 11.00 тон та фактичне навантаження 6,8; 21,15; 6,2: 5.6 тон відповідно;
- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0020637 від 08 листопада 2019 року (далі - Довідка), в якій зазначено дані транспортного засобу та фактичні результати вагового контролю із зазначенням навантаження на осі, повну масу транспортного засобу та габарити;
- розрахунок №8967 від 08 листопада 2019 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07 листопада 2019 року №170, №180 на загальну суму 136.08 Євро;
- акт №162788 від 08 листопада 2019 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому визначено, що позивач здійснив перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, а саме: фактичне навантаження на здвоєну вісь склала 21,15 т, при допустимих 16,00 т, чим порушено п.22.5 Постанови КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року.
03 грудня 2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області розглянувши справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №081783 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п.16 Порядку № 1567).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. (п. 15 Порядку № 1567).
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова №081783 від 03 грудня 2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн. прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 08 листопада 2019 габаритно-вагового контролю транспортного засобу КАМАЗ 6520 державний номер НОМЕР_1 та причіп СЗАП 8551 НОМЕР_2 , власником якого є ПрАТ «ЕКОПРОД». В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Як встановлено зі змісту акту перевірки від 08 листопада 2019 року, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області встановлено порушення позивачем пункту 22.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь.
Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Як було встановлено судом вище, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 державний номер НОМЕР_1 та причіп СЗАП 8551 НОМЕР_2 , встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, а саме: 21,15 тон на здвоєну вісь при нормативно допустимому навантаженні 16 тон.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошує, що результати здійснення габаритно-вагового контролю не можуть бути належними доказами, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.
Стосовно цього, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативно, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").
Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02 серпня 2018 року по справі № 820/1420/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 5 статті 242 КАС України.
Суд, також, критично оцінює посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, як на підставу протиправності складеного розрахунку плати за проїзд, оскільки, в даному випадку проведеним зважуванням встановлено, що навантаження на здвоєну вісь складає 21,15 тон при нормативно допустимому 16 тон.
При цьому, положення пункту 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т.
Таким чином, рух транспортного засобу із перевищення лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо доводу позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж - кукурудза, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до пунктів 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до пункту 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.
Безпідставним, на думку суду, є також посилання позивача на невідповідність зважувального обладнання вимогам законодавства, з огляду на наступне.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених (далі - Вимоги).
Відповідно до пункту 8 Вимог, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Відповідно до пункту 9 Вимог, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
При цьому, судом встановлено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проводилось зважування за допомогою сертифікованих ваг (сертифікат від 21 листопада 2007 року №UA-M1/1-2195-2007 року).
Щодо доводу позивача про відсутність на момент виникнення спірних правовідносин Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України, то суд зазначає наступне.
Так, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Пунктом 19 Порядку № 879 було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затверудженою Мінекономрозвитку.
Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 804/5296/17.
Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, отже, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства “ЕКОПРОД” до управління Укртрансбезпеки у Сумській області, управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог з боку відповідачів: Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови № 081783 від 13 грудня 2019 року, - відмовити повністю.
Повний текст судового рішення прийнятий в письмовому провадженні 24 березня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.В. Зінченко