16.03.2020 Справа №607/23474/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Шаталюк А.О.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завдану джерелом підвищеної небезпеки, -
Позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у якому просить стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 січня 2019 року близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Honda Accord д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись по вул..Замкова у місті Тернополі в напрямку до вул..Руська, допустив удар задньої лівої частини керованого ним автомобіля із позивачем під час переходу нею проїзної частини дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок зазначеної ДТП, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї та у душевних стражданнях, пров'язаних із ушкодженням нею свого здоров'я та майна. Внаслідок ДТП, позивач зазнала ушкодження здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забою шийного відділу хребта, у зв'язку із чим зверталась за медичною допомогою.. Моральні страждання викликані у неї тривалим головним болем, запамороченням, нудотою, що супроводжувались негативними емоціями, пригніченим настроєм та перешкоджали вести звичайний активний спосіб життя. У вартісному розмірі позивач оцінює розмір заподіяної їй шкоди на суму 25 000 грн. Також зазначає, що виникнення цивільної відповідальності та обов'язку відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, не пов'язане із виникненням адміністративної чи кримінальної відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною, передбачає безвинну відповідальність володільця такого джерела. Тому зазначає, що не заперечним залишається факт самої ДТП та завданої позивачу володільцем автомобіля Honda Accord д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 Володілець несе цивільну-правову відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_2 , тобто обов'язку відшкодувати спричинену шкоду відсутні. Визначаючи розмір моральної шкоди позивач виходила із глибини пережитих душевних страждань, порушення звичного способу життя, погіршення стану здоров'я, принципів розумності та справедливості.
Відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що зіткнення з автомобілем відповідача ОСОБА_3 здійснила в задню частину в району заднього колеса при зупинці руху. Зазначений факт підтверджено в судовому засіданні свідком події, який рухався позаду. ОСОБА_3 не могла отримати травму голови внаслідок зазначеної події, оскільки безпосереднього контакту з головою не відбулось. Після зіткнення, ОСОБА_3 почувала себе здоровою, відмовившись від виклику карети швидкої допомоги в присутності патрульних поліцейських, про що свідчить відповідний звіт в рапорті працівника поліції. Спочатку ОСОБА_3 вимагала у відповідача кошти у розмірі 800 доларів США в рахунок відшкодування шкоди. Крім цього, зазначає, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2019 року стосовно ОСОБА_2 за ч.4 ст.122 КУпАП,Ю провадження у справі про адмінстартивне правопорушення закрито, в зв'зку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що дії відповідача не були причиною ушкоджень здоров'я позивача та моральних страждань, так як остання порушила правила переходу проїзної частини дороги, а саме бігла, розмовляючи по телефону. У позові просить відмовити.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити, з мотивів, викладений у позовній заяві. Відповіді на відзив не подавав.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вважає, що позов не підлягає до задоволення, з підстав, зазначених ним у поданому відзиві.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
Як вбачається із змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду від 14 березня 2019 року, яка набрала законної сили у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.122 КУпАП, «…як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №239993 від 14 лютого 2019 року, 11 січня 2019 року о 15 год. 20 хв. в місті Тернополі по вул..Замковій, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Honda Accord д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись через нерегульований пішохідний перехід, не дав дороги пішоходу ОСОБА_3 , яка рухалась по пішохідному переходу з ліва направо відносно руху автомобіля та для забезпечення особистої безпеки змушена була різко змінити напрямок руху…». Зазначеної постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.4 ст.122 КУаАП закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Як вбачається із довідки виданої травпунктом лікарні швидкої допомоги від 11.01.2019 року, у ОСОБА_3 , яка звернулась до зазначеного лікувального закладу 11.01.2019 року після зазначеної події, діагностовано закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, гостра стресова реакція.
Як вбачається із виписки із медичної карти стаціонарного хворого, виданої комунальним некомерційним підприємством «Копичинецька комунальна районна лікарня», ОСОБА_3 з 13.01.2019 року по 21.01.2019 року проходила курс лікування із діагнозом струс головного мозку 11.01.2019 року, гострий період. Забій потиличної ділянки шийного та поперекового відділу хребта з міалгічним синдромом.
Також, 21.01.2019 року зазначеним лікувальним закладом було складено ОСОБА_3 індивідуальну програму реабілітації амбулаторного хворого за №17.
Крім цього, як вбачається із довідки №50 від 23.01.2019 року, ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у терапевтично-неврологічному відділенні з 13.01.2019 року по 21.01.2019 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. На час стаціонарного лікування медикаменти придбані за власні кошти пацієнта.
Транспортний засіб марки Honda Accord д.н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого 1 ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області.
Відповідно до ч.1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частина друга зазначеної статті передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
В силу вимог ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням,зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 5 статті 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених статтей, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати моральну шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається внаслідок непереборної сили та умислу потерпілого.
Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.
Обов'язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Перед потерпілим несуть обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15, від 18 жовтня 2019 року у справі №352/342/17від 20 листопада 2019 року у справі 3296/2509/16.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п.5 зазначеної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.9 даної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми матеріального права, суд розглянувши матеріали даної справи, оцінивши та дослідивши докази надані сторонами, вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення. При цьому, суд враховує моральні страждання, які ОСОБА_3 зазнала внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень джерелом підвищеної небезпеки, виходячи із їх характеру, тривалості лікування, а в подальшому реабілітації, справедливості та розумності, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача в користь позивача - 2 000 гривень. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що шкода, завдана позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як цього вимагає ч.5 ст.1187 ЦК України.
Судові витрати у вигляді судового збору слід віднести за рахунок держави, оскільки відповідач є учасником бойових дій, відтак в силу вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», його звільнено від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст..1167, 1187 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завдану джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 20 березня 2020 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан