Вирок від 23.03.2020 по справі 573/2028/19

Справа № 573/2028/19

Номер провадження 1-кп/573/23/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої особи: ОСОБА_8 ,

свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 29 вересня 2017 року за №42017201170000172, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Ангіса Грузія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, освіта середня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інваліда, раніше судимого вироком Білопільського районного суду Сумської області від 18 березня 2016 року за ч. 1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до штрафу в сумі 2 250 грн, який був сплачений 21 березня 2016 року, судимість не знята та не погашена,

за ч. ч. 2, 3 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України,,

ВСТАНОВИВ:

1. 28 березня 2016 року ОСОБА_4 , маючи злочинний намір на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, діючи повторно, звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг», з метою отримання компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, а саме догляд за ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому ОСОБА_4 не планував здійснювати догляд за вказаною особою похилого віку.

В той же день ОСОБА_4 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №832 від 26 липня 1996 року надав головному спеціалісту Управління соціального захисту населення Білопільської РДА ОСОБА_21 заяву визначеного зразка, паспорт громадянина України, що посвідчує його особу, довідку про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення особи, за якою здійснюється догляд, паспорт громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_20 , а також документи на підтвердження того, що він не працює, зокрема трудову книжку та довідку органу державної податкової служби довільної форми про те, що він не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець.

На підставі поданої заяви та доданих до неї документів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №832 від 26 липня 1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», 01 квітня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаної допомоги на період з березня по червень 2016 року.

Продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_4 , розуміючи, що отримавши компенсаційну виплату, як особа, що здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, має право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, з метою отримання такої допомоги, 30 березня 2016 року звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг». При цьому, ОСОБА_4 розумів, що згідно з п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250, соціальна допомога не призначається у разі, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчяться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які доглядають за особами, що досягли 80-річного віку).

Окрім вказаної заяви ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» надав головному спеціалісту Управління соціального захисту населення Білопільської РДА ОСОБА_21 наступні документи: паспорт громадянина України на своє ім'я, декларацію про доходи та майно за 2016 рік, в якій зазначається інформація про склад сім'ї заявника та майновий стан особи, яка звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

На підставі поданої заяви та доданих до неї документів, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» 25 квітня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаної допомоги.

У подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, не здійснював догляд за особою похилого віку ОСОБА_20 і таким чином не мав права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, а отже ввів в оману працівників Управління соціального захисту населення Білопільської РДА та в період з березня по червень 2016 року шляхом обману заволодів грошовими коштами державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у сумі 6 078 грн 70 коп., які використав у своїх корисливих цілях.

Крім цього, не зупиняючись на скоєному, діючи повторно, 16 вересня 2016 року ОСОБА_4 , маючи злочинний намір на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг», з метою отримання компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, а саме догляд за ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому ОСОБА_4 не планував здійснювати догляд за вказаною особою похилого віку.

В зазначений день ОСОБА_4 надав головному спеціалісту Управління соціального захисту населення Білопільської РДА ОСОБА_21 заяву, паспорт громадянина України, що посвідчує його особу, довідку про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення особи, за якою здійснюється догляд, паспорт громадянина України, що посвідчує особу ОСОБА_22 , а також документи на підтвердження того, що він не працює, зокрема трудову книжку та довідку органу державної податкової служби довільної форми про те, що він не перебуває на обліку як фізична особа - підприємець.

На підставі поданої заяви та доданих до неї документів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №832 від 26 липня 1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян», 19 вересня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаної допомоги.

У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, не здійснював догляд за особою похилого віку ОСОБА_22 , ввів в оману працівників Управління соціального захисту населення Білопільської РДА та шляхом обману заволодів грошовими коштами у сумі 1 055 грн 13 коп., які були нараховані та виплачені йому в період з вересня 2016 року по вересень 2019 року як компенсаційна виплата особі, яка здійснює догляд за особою, що досягла 80 років. Вказані кошти ОСОБА_4 використав у своїх корисливих цілях.

Крім цього, не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_4 , діючи повторно, розуміючи, що отримавши компенсаційну виплату особі, яка здійснює догляд за особою, що досягла 80 років, має право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, з метою отримання такої допомоги, 20 вересня 2016 року звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг». При цьому, ОСОБА_4 розумів, що згідно з п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250, соціальна допомога не призначається у разі, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчяться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які доглядають за особами, що досягли 80-річного віку).

Окрім вказаної заяви, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», ОСОБА_4 надав головному спеціалісту Управління соціального захисту населення Білопільської РДА ОСОБА_21 наступні документи: паспорт громадянина України на своє ім'я, декларацію про доходи та майно за 2016 рік, в якій зазначається інформація про склад сім'ї заявника та майновий стан особи, яка звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

На підставі поданої заяви та доданих до неї документів, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року» та Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям». 25 квітня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаного виду допомоги.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 не здійснював догляд за особою похилого віку ОСОБА_22 і таким чином не мав права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, отже ввів в оману працівників Управління соціального захисту населення Білопільської РДА та в період з вересня 2016 року по вересень 2019 року шляхом обману заволодів грошовими коштами державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у сумі 65 677 грн 12 коп., які використав у своїх корисливих цілях.

2. Крім того, скоївши вищевказані злочини проти власності, 27 вересня 2017 року, приблизно о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи по пров. Лермонтова в м. Білопілля, побачив раніше знайому йому ОСОБА_7 (попереднє прізвище ОСОБА_23 ), яка поверталась з роботи додому. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний корисливий умисел, направлений на відкрите викрадення майна останньої.

Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на відкрите заволодіння майном ОСОБА_7 , ОСОБА_4 підбіг до неї ззаду та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, наніс їй один удар тупим предметом по голові, у результаті чого остання зазнала фізичного болю та впала на землю. Після цього, ОСОБА_4 , діючи повторно, відкрито, з корисливих мотивів, вихопив з рук ОСОБА_7 її жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти у сумі 800 грн, грошові кошти у сумі 150 російських рублів, що станом на 27 вересня 2017 року еквівалентно 68 грн 80 коп.; дзеркало подвійне, вартістю відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №19/119/9-3/3265е від 20 жовтня 2017 року 18 грн, службове посвідчення провідника № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_24 , а також гаманець жіночий, дисконтні картки магазинів «Єва», «Пані», «Аврора», «Будмаркет», «Аптека Доброго дня», «Адідас», сережки з металу жовтого кольору (біжутерія), гребінець для волосся, флеш-карту пам'яті на 8 гб, дві зв'язки ключів, вологі серветки, банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Ощадбанк», що не представляють для ОСОБА_25 цінності.

Відкрито заволодівши майном ОСОБА_7 , а саме сумкою, в якій знаходилось вищевказане майно, ОСОБА_4 втік з місця вчинення злочину в напрямку провулку Лермонтова в м. Білопілля.

Своїми вищевказаними протиправними діями, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 886 грн 80 коп.

3. Крім того, 29 листопада 2017 року, в період часу з 10 години 30 хвилин до 20 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, маючи злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, прибув до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де за допомогою металевого лома, шляхом злому вхідних дверей проник до приміщення житлового будинку вказаного домогосподарства, в якому на той час перебувала потерпіла ОСОБА_26 , 1938 року народження.

Перебуваючи у будинку, ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_26 , яка знаходилася у ліжку в одній з кімнат та бачила обвинуваченого, тобто діючи відкрито для потерпілої, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, без застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, діючи повторно, відкрито заволодів наступним майном та вартістю відповідно до висновків судових товарознавчих експертиз:

- обручкою із золота 585 проби, вагою 4 г, вартістю 2 559 грн 68 коп.;

- кулоном із золота 585 проби, вагою 3 г, вартістю 1 919 грн 76 коп.;

- ланцюжком із золота 585 проби, вагою 3 г, вартістю 1 919 грн 76 коп.;

- сережками із срібла 925 проби, вагою 6 г, вартістю 76 грн 98 коп.;

- сережками із срібла 925 проби, вагою 3 г, вартістю 38 грн 49 коп.;

- браслетом із срібла 925 проби, вагою 1,5 г, вартістю 19 грн 25 коп.;

- сережками із срібла 925 проби, вагою 2,8 г, вартістю 35 грн 92 коп.;

- браслетом із срібла 925 проби, вагою 2,3 г, вартістю 29 грн 51 коп.;

- сережками із срібла 925 проби, вагою 2,8 г, вартістю 35 грн 92 коп.;

- пластиковими коробами для електропроводки в кількості 25 шт., довжиною по 2 м кожен, загальною вартістю 471 грн;

- пластиковими коробами для електропроводки в кількості 12 шт., довжиною по 2 м кожен, загальною вартістю 115 грн 92 коп.;

- підвіскою у вигляді балерини із золота 585 проби, вагою 1,51 г, вартістю 1 780 грн 03 коп.;

- сережками із золота 585 проби, вагою 3 г, вартістю 3 536 грн 24 коп.;

- грошима в сумі 4 000 грн, а всього майном на суму 16 538 грн 58 коп.

Після цього ОСОБА_4 з викраденим майном покинув місце скоєння злочину.

Здійснюючи вищевказані дії, ОСОБА_4 усвідомлював їх суспільно небезпечний характер, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілим і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

На початку судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, визнав частково та показав, що з ОСОБА_21 , яка працює спеціалістом в Управлінні соціального захисту населення Білопільської РДА знайомий з 2014 року. У 2016 році остання запропонувала йому для отримання соціальної допомоги у більшому розмірі оформити виплату компенсації по догляду за особою похилого віку. Збором усіх документів займалася ОСОБА_21 , він лише написав заяву про виплату допомоги малозабезпеченій сім'ї, до якої долучив довідку з міської ради про склад сім'ї, про наявність та розмір земельної ділянки, а також довідку з виконавчої служби про те, що не є отримувачем аліментів. При цьому не знав, що будучи працездатним, але не працюючим, без оформлення компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років, він не має права на отримання допомоги малозабезпеченій сім'ї. Заяву на отримання компенсаційної виплати за здійснення догляду за престарілою особою не подавав. Копію його паспорту ОСОБА_21 могла взяти з особової справи, яка була в УСЗН, оскільки до цього часу він перебував на обліку в Управлінні як отримувач субсидії. Жінок, за якими він нібито мав здійснювати догляд, не знає. Ніяку допомогу їм не надавав. Звідки вони взялися та хто надавав документи, що посвідчують їх особи, йому не відомо. Рішення про призначення виплати компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років не отримував. На його адресу приходили лише рішення про призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї. За надану в оформленні виплат допомогу, платив ОСОБА_21 винагороду у розмірі половини від отриманих коштів, що становило 1 000 грн - 1 200 грн щомісячно. Разом з цим зазначену в обвинувальному акті суму отриманих від УСЗН коштів ОСОБА_4 не оспорював.

У подальшому, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав, зазначивши, що всі дії щодо збору документів та оформлення допомоги вчиняла ОСОБА_21 . Йому про це нічого не відомо.

Щодо відкритого викрадення майна ОСОБА_7 обвинувачений показав, що 27 вересня 2017 року приблизно о 21 годині вийшов у двір багатоквартирного будинку за місцем свого проживання, щоб зняти білизну. В цей час біля сусіднього під'їзду стояли два хлопці. Останні з чогось сміялися. Неподалік від його під'їзду стояла ОСОБА_7 . Вона була боса, перебувала в стані алкогольного сп'яніння та говорила про те, що її пограбували. Знявши білизну, зайшов у квартиру, а коли знову вийшов на вулицю, щоб покурити, потерпілої вже не було. Вказує, що у нього з ОСОБА_7 були інтимні стосунки. Остання хотіла дитину, а він ні. З цих причин вони розійшлися. ОСОБА_7 образилася і тепер обмовляє його у вчиненні злочину.

Свою вину у вчиненні відкритого викрадення майна з будинку ОСОБА_26 обвинувачений ОСОБА_4 також не визнав та показав, що не має до нього ніякого відношення. На час його вчинення, а саме, 29 листопада 2017 року в період з 10 до 21 години, знаходився вдома. Наступного дня, приблизно о 10 годині був затриманий поліцейськими за підозрою у вчиненні вказаного злочину та в квартирі за місцем його проживання проведено обшук, в ході якого були вилучені коштовні прикраси, які він купував для своєї доньки, у тому числі придбаний у 2013 році золотий кулончик краплевидної форми з червоним каменем, а також чотири викрутки, чужу прострочену банківську картку та жіночий годинник, який невідомо звідки взявся. У подальшому з потерпілою ОСОБА_26 було проведено впізнання, під час якого остання його не впізнала, після чого його відпустили.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, факт вчинення ним злочинів за зазначених вище обставин повністю підтверджується наступними показами допитаних у судовому засіданні потерпілих, свідків, а також зібраними стороною обвинувачення письмовими доказами, які були досліджені та перевірені судом.

Епізод 1.

Допитана у судовому засіданні представник потерпілої особи ОСОБА_8 показала, що в УСЗН Білопільської РДА зберігаються особові справи ОСОБА_4 , згідно з якими 28 березня 2016 року останній вперше звернувся до Управління з заявою про призначення компенсації по догляду за ОСОБА_20 , яка досягла 80 років. До заяви долучено копію трудової книжки ОСОБА_4 , довідку з центру зайнятості про те, що він не перебуває на обліку як безробітний, документи, що посвідчують його особу, а також особу, за якою здійснюється догляд. 01 квітня 2016 року обвинуваченому призначено виплату вказаного виду компенсації з 28 березня 2016 року у розмірі 15 грн 51 коп., який у подальшому зростав. З 01 липня 2016 року за заявою ОСОБА_4 виплату компенсації по догляду за ОСОБА_20 припинено. Крім того, за заявою останнього від 30 березня 2016 року у період з 28 березня по 30 червня 2016 року йому було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у розмірі 1 487 грн 36 коп., який у подальшому зростав залежно від зростання розміру прожиткового мінімуму. Всього за вказаний період обвинувачений отримав допомогу малозабезпеченій сім'ї у загальному розмірі 6 078 грн 70 коп.

16 вересня 2016 року ОСОБА_4 повторно звернувся до УСЗН з заявою про призначення компенсації по догляду за ОСОБА_22 , яка досягла 80 років, до якої долучив копію трудової книжки, довідку з центру зайнятості, а також з терцентру відносно особи, щодо якої здійснюється догляд. Рішення про призначення обвинуваченому даного виду компенсаційних виплат прийняте 19 вересня 2016 року. Компенсацію останній отримував у період з 16 вересня 2016 року до 30 вересня 2019 року. Також, за заявою ОСОБА_4 йому була призначена та виплачувалася державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї у розмірі 1 551 грн 99 коп. щомісячно, який автоматично зростав залежно від збільшення розміру прожиткового мінімуму та становив: з 01 березня 2017 року - 1 686 грн 42 коп., з 05 вересня 2017 року - 1 761 грн 36 коп., з 21 березня 2018 року - 1 831 грн 84 коп., з 07 вересня 2018 року - 1 903 грн 19 коп. та з 07 березня 2019 року - 1 974 грн. Протягом зазначеного періоду, кожні шість місяців ОСОБА_4 подавав до Управління соціального захисту населення заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, до яких долучав пакет необхідних документів. Зокрема, обвинувачений звертався з відповідними заявами: 30 березня 2016 року, 20 вересня 2016 року, 01 березня 2017 року, 05 вересня 2017 року, 21 березня 2018 року, 07 вересня 2018 року та 07 березня 2019 року, за якими УСЗН приймалися позитивні рішення відповідно: 04 квітня 2016 року, 21 вересня 2016 року, 02 березня 2017 року, 11 вересня 2017 року, 23 березня 2018 року, 12 вересня 2018 року та 12 березня 2019 року. У подальшому Управлінню соціального захисту населення Білопільської РДА стало відомо, що ОСОБА_4 не здійснює догляд за престарілою ОСОБА_22 , у зв'язку з чим спеціалістом здійснено виїзд за місцем проживання останньої, під час якого вказана інформація підтвердилася, після чого, з 01 жовтня 2019 року виплата обвинуваченому компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років та державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї припинена. За вказаний період ОСОБА_4 отримав компенсацію по догляду за особою, яка досягла 80 років у загальному розмірі 1 055 грн 13 коп., а також 65 677 грн 12 коп. державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї. Вищевказані суми компенсаційних виплати та допомоги щомісяця перераховувалися на рахунок ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк».

Разом з цим представник потерпілої особи ОСОБА_8 також додала, що період догляду за особою, яка досягла 80 років, особі, яка здійснює догляд, зараховується трудовий стаж. Відповідно, якщо особа догляд не здійснювала, то й права на зарахування трудового стажу не має. Крім того, якщо працездатна особа не працює, не служать, не навчається протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення, вона не має права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, крім випадків, якщо вона здійснює догляд за особою, що досягла 80-річного віку. У даному випадку, якби ОСОБА_4 не була призначена компенсаційна виплата по догляду за престарілими особами, то він не мав би права на отримання допомоги малозабезпеченій сім'ї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що з 23 березня 2010 року працює головним спеціалістом сектору прийому заяв та декларацій Управління соціального захисту населення Білопільської РДА. З ОСОБА_4 особисто не знайома та ніяких позаробочих стосунків з ним не підтримує. Останній був у неї на прийомі по запису та здавав документи на призначення компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Вперше обвинувачений звернувся до УСЗН за призначенням компенсації по догляду за ОСОБА_20 28 березня 2016 року та разом з заявою установленого зразка подав наступні документи: свій паспорт, паспорт особи, за якою здійснюватиметься догляд, трудову книжку, довідку з центру зайнятості про те, що не перебуває на обліку, а також довідку з терцентру. В подальшому, 30 березня 2016 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, разом з якою подав декларацію про доходи, довідку про склад сім'ї, довідку з міської ради про відсутність земельної ділянки, а також трудову книжку.

Крім того, 16 вересня 2016 року ОСОБА_4 подавав до УСЗН заяву про призначення компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років ОСОБА_22 та 20 вересня 2016 року - заяву про призначення допомоги малозабезпеченій сім'ї. У подальшому, обвинувачений приходив до неї на прийом з заявами про призначення означеного виду допомоги 01 березня 2017 року, 05 вересня 2017 року та 21 березня 2018 року. Перевіривши правильність заповнення заяв та наявність усіх необхідних документів, вона формувала особові справи та передавала їх до відділу призначень для прийняття рішення.

Разом з цим, свідок ОСОБА_9 також зазначила, що ОСОБА_20 та ОСОБА_22 не зверталися до УСЗН з приводу призначення особи по догляду за ними. Присутність останніх під час подання відповідної заяви особою, яка бажає здійснювати догляд, а також наявність від їх імені довіреності чинним законодавством не передбачені. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається працездатним особам, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, працюють, навчаються протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення, якщо у складі сім'ї є інваліди, троє і більше дітей, один з членів сім'ї не може отримувати дохід, так як часто хворіє. Виходячи з наданих ОСОБА_4 документів, без призначення компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 рокві, він не мав би права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що проживає по-сусідству з ОСОБА_22 . Донька останньої, яка мешкає в м. Харків, віддала їй ключі від будинку, щоб приглядала за матір'ю. Протягом чотирьох років, до весни 2019 року догляд за ОСОБА_22 здійснювала ОСОБА_27 , яка приходила до підопічної щодня, вранці та ввечері. Обвинуваченого ніколи не бачила. Про те, що ОСОБА_4 здійснює догляд за ОСОБА_22 , остання також їй нічого не розповідала. Свої особисті документи ОСОБА_22 зберігає під замком та нікому їх не передає. Яким чином копія паспорту ОСОБА_22 могла потрапити в УСЗН, в особову справу ОСОБА_4 їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала що ОСОБА_20 була її бабою та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . До дня смерті проживала зі своєю донькою, а її мамою, яка й здійснювала догляд за нею. Про те, що ОСОБА_4 оформляв в УСЗН компенсацію по догляду за ОСОБА_20 дізналася від працівників поліції. При цьому обвинувачений догляд за її бабою не здійснював. Документи останньої зберігала мама та нікому їх не передавала. Яким чином паспорт ОСОБА_20 потрапив в особову справу ОСОБА_4 не відомо.

Свідок ОСОБА_12 показала, що з 2011 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_20 проживала з нею. Вона разом зі своїми дітьми доглядала за престарілою матір'ю. З приводу призначення особи для здійснення догляду за останньою в УСЗН не зверталася. Особисті документи зберігала вдома. Нікому їх не передавала. Обвинуваченого ніколи не бачила. ОСОБА_4 за її матір'ю не доглядав.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення при обставинах, зазначених в описовій частині вироку, підтверджується зібраними стороною обвинувачення письмовими доказами, які були досліджені та перевірені судом.

Так, з особової справи отримувача компенсації по догляду за пристарілою особою №801118, оформленої на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що 28 березня 2016 року останній звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг» з метою отримання компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, а саме догляд за ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 68-69, т. 4).

На підставі поданої заяви Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА 01 квітня 2016 року було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаної компенсаційної виплати (а. с. 67, т. 4).

01 липня 2016 року ОСОБА_4 подав до УСЗН заяву про припинення виплати компенсації у зв'язку з припиненням догляду за особою, яка досягла 80 років (а. с. 65, т. 4).

Рішенням від 02 липня 2016 року ОСОБА_4 припинено виплату компенсації по догляду за престарілою ОСОБА_20 (а. с. 64, т. 4)

За період з березня по червень 2016 року ОСОБА_4 виплачено компенсацію по догляду за особою, яка досягла 80 років у сумі 57 грн 18 коп. (а. с. 94, т. 4).

Відповідно до особової справи отримувача компенсації по догляду за пристарілою особою №801176, 16 вересня 2016 року ОСОБА_4 подав до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА заяву затвердженого зразка «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг», з метою отримання компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, зокрема, за ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 83-84, т. 4).

На підставі поданої заяви Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА 19 вересня 2016 року було прийнято рішення про призначення ОСОБА_4 вказаного виду компенсації (а. с. 81, т. 4).

26 вересня 2019 року соціальним інспектором УСЗН складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_22 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 не здійснює догляд за останньою (а. с. 79, т. 4).

Того ж дня ОСОБА_22 написала заяву на ім'я начальника УСЗН, якою повідомила, що ОСОБА_4 догляд за нею не здійснює (а. с. 78, т. 4).

Рішенням від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_4 припинено виплату компенсації по догляду за престарілою ОСОБА_22 (а. с. 77, т. 4)

За період з вересня 2016 року по вересень 2019 року ОСОБА_4 виплачено компенсацію по догляду за особою, яка досягла 80 років у сумі 1 055 грн 13 коп. (а. с. 96, т. 4).

Згідно з особовою справа ОСОБА_4 №621214, 30 березня 2016 року останній звернувся до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА Сумської області з заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг», з метою отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а. с. 183-184, т. 4).

Рішенням УСЗН Білопільської РДА ОСОБА_4 призначено виплату вказаної державної соціальної допомоги з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 1 487 грн 36 коп. (а. с. 180, т. 4).

Рішенням Управління соціального захисту населення Білопільської РДА від 25 квітня 2016 року розмір призначеної ОСОБА_4 соціальної допомоги перераховано в межах терміну призначення з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 1 551 грн 99 коп. (а. с. 180, т. 4).

За період з березня 2016 року по червень 2016 року ОСОБА_4 отримав державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у загальному розмірі 6 078 грн 70 коп., що підтверджується наявною в матеріалах особової справи довідкою-розрахунком (а. с. 95, т. 4).

20 вересня 2016 року, 01 березня 2017 року, 05 вересня 2017 року, 21 березня 2018 року, 07 вересня 2018 року та 07 березня 2019 року ОСОБА_4 подавав до Управління соціального захисту населення Білопільської РДА Сумської області заяви «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг», зокрема, отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а. с. 115-116, 123-124, 139-140, 149-150, 157-158, 170-172, т. 4).

Рішеннями Управління соціального захисту населення Білопільської РДА ОСОБА_4 призначалася вказана допомога, а саме: 1) рішенням від 21 вересня 2016 року за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року в розмірі 1 551 грн 99 коп.; 2) рішенням від 02 березня 2017 року за період з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2017 року в розмірі 1 686 грн 42 коп.; 3) рішенням від 11 вересня 2017 року за період з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 1 761 грн 36 коп.; 4) рішенням від 23 березня 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 1 831 грн 84 коп.; 5) рішенням від 12 вересня 2018 року за період з 01 вересня 2018 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 1 903 грн 19 коп.; 6) рішенням від 07 березня 2019 року за період з 01 березня 2019 року по 31 серпня 2019 в розмірі 1 974 грн (а. с. 112, 122, 135, 145, 156, 169, т. 4).

За період з вересня 2016 року по вересень 2019 року ОСОБА_4 виплачена державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї у загальному розмірі 65 677 грн 12 коп. (а. с. 97, т. 4).

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 , представника потерпілої особи - Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин, доведена повністю.

Те, що ОСОБА_4 не визнав свою винуватість у вчиненні вказаного злочину суд розцінює як спосіб захисту останнього від пред'явленого обвинувачення та намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Так, доводи обвинуваченого, про те, що всі дії, щодо призначення йому компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років та державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї вчиняла спеціаліст УСЗН Білопільської РДА Сумської області ОСОБА_21 , не підтверджені належними та допустимими доказами. Як зазначила остання в судовому засіданні, ОСОБА_4 приходив до неї на прийом з приводу призначення компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років та державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї. Обвинувачений власноручно заповнював відповідні заяви встановленого зразка та надавав усі необхідні документи. Присутність при подачі заяви про призначення компенсації престарілих осіб, щодо яких здійснюватиметься догляд, чи наявність довіреності від них та так само долучення до матеріалів особової справи копій документів, що посвідчують особу останніх чинним законодавством не вимагається.

Крім того, з досліджених у судовому засіданні матеріалів особових справ обвинуваченого, заведених УСЗН Білопільської РДА Сумської області, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, вбачається, що заяви затвердженого зразка про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80 років, в яких зокрема вказувалися паспортні дані такої особи, а також банківський рахунок заявника для зарахування виплат, та декларації про доходи та майновий стан особи, яка звернулася за призначенням усіх видів соціальної допомоги, заповнювалися власноручно ОСОБА_4 , що останній підтвердив у судовому засіданні на початку судового розгляду кримінального провадження (а. с. 115-116, 118-119, 123-124, 126-127, 138-142, 149-152, 157-158, 160-161, 170-171, 173-174, 183-184, 186-187, т. 4). Також на ім'я обвинуваченого видавалися довідки Білопільською міською радою, Білопільським районним центром зайнятості, ВДВС Білопільського РУЮ, що спростовує доводи ОСОБА_4 про те, що збором усіх документів, необхідних для призначення компенсації та допомоги малозабезпеченій сім'ї займалася спеціаліст УСЗН ОСОБА_21 (а. с. 117, 121, 125, 131, 154, 159, 162, 167, 172, 175, 179, 188, 192, т. 4).

Окрім того, на початку судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнавав, що в період з березня 2016 року по жовтень 2019 року отримував кошти з УСЗН Білопільської РДА, які зараховувалися на його рахунок у АТ КБ «ПриватБанк». При цьому встановлений досудовим розслідуванням загальний розмір отриманих виплат обвинувачений не оспорював.

Доводи ОСОБА_4 про те, що за надану в оформленні виплат допомогу, він щомісяця сплачував ОСОБА_21 половину отриманих коштів, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні належними і допустимими доказами.

Отже, дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, суд дійшов висновку про те, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку безсумнівно доводять, що ОСОБА_4 скоїв вищевказане кримінальне правопорушення, а надані ним у подальшому в ході судового розгляду кримінального провадження покази є нелогічними, непослідовними, такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Епізод 2.

Будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що 27 вересня 2017 року приблизно о 21 годині 15 хвилин йшла з роботи додому через двори. Біля магазину «Ямал» почула, що хтось біжить. Приблизно на відстані 5 м від двору ОСОБА_28 відчула удар по голові, внаслідок чого присіла на землю. Обернувшись, побачила ОСОБА_4 , якого впізнала візуально в обличчя. Останній вихватив з її рук сумку з ключами від роботи та дому, документами, а також грошима у сумі 800 грн та 150 російських рублів, схопив балетку, яка спала з ноги, та побіг далі. Вона побігла слідом до триповерхового будинку, де, як у подальшому дізналася, проживав обвинувачений. Не знайшовши ОСОБА_4 , пішла шукати балетку. Коли взуття також не знайшла, знову повернулася до будинку ОСОБА_4 . Останній курив біля під'їзду. На її прохання віддати речі, обвинувачений лише насміхався, обзивав та висловлював погрози. Після цього вона повернулася до бару «Зодіак», де розповіла про те, що сталося своїм друзям. По її описанню, повар бару ОСОБА_29 впізнала у нападнику ОСОБА_4 , який влітку у дворі у ОСОБА_30 ремонтував її велосипед.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що в той вечір, коли на ОСОБА_7 було здійснено напад, остання близько 20 - 20:30 год заходила в бар «Зодіак», де побула приблизно півгодини, випила трохи шампанського та пішла додому. Хвилин через 30-40 ОСОБА_31 повернулася та розповіла, що в районі магазину «Ямал», біля дитячого садка її пограбував чоловік, обличчя якого їй видалося знайомим. Останній забрав сумку з ключами, документами та грошима у сумі 800 грн, а також одну балетку. Після цього вони разом з ОСОБА_14 та батьком бармена відвели ОСОБА_7 додому, звідки ОСОБА_32 викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що приблизно два роки назад, в один з вересневих вечорів відпочивала з подругою та двома хлопцями у барі «Зодіак». Приблизно о 20:30 год до них приєдналася ОСОБА_7 . Остання побула близько 30 хвилин, випила 150 г шампанського та сама пішла додому. Хвилин через 30-40 ОСОБА_31 повернулася. Вона була дуже схвильована, без сумки та в одному балетку. Потерпіла розповіла, що на неї напав чоловік, вдарив по голові, забрав сумку з ключами від дому та грошима, розбив телефон. Після цього, всі разом вони пішли на місце події, щоб відшукати балетку, але нічого не знайшли та провели ОСОБА_33 додому. Перебуваючи біля будинку потерпілої, вона зі свого телефону викликала поліцію. ОСОБА_7 розповіла, що за рисами обличчя впізнала у нападникові обвинуваченого, так як у момент нападу останній наблизився дуже близько до неї.

Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що приблизно два - три роки назад, в темну пору доби, в прохолодну пору року, він разом з товаришем курив біля під'їзду багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_3 та бачив як ОСОБА_4 емоційно розмовляв з дівчиною. Остання звинувачувала обвинуваченого в тому, що він викрав у неї сумку та вимагала її повернути, на що ОСОБА_4 заперечував. Разом з цим свідок також зазначив, що обвинувачений вийшов з під'їзду ще до появи дівчини. Не зважаючи на прохолодну погоду, був одягнутий у футболку, шорти та тапки. Зняв білизну, яка висіла у дворі, та коли повертався назад, з'явилася вищезгадана дівчина та розпочалася сварка.

Так, згідно з протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2017 року та фототаблиці до нього, в період часу з 15 години до 15 години 30 хвилин оглянуто ділянку місцевості, що знаходиться на провулку Лермонтова в м. Білопілля, біля будинку №3, біля перехрестя вул. Преображенської та провул. Лермонтова (а. с. 18-28, т. 4).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 29 листопада 2017 року, проведеного в період часу з 11 години 30 хвилин до 12 години 05 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 , за участю потерпілої ОСОБА_24 , остання розказала і показала на місці про обставини відкритого викрадення її майна, вчиненого 27 вересня 2017 року о 21 годині 15 хвилин (а. с. 33-36, т. 4).

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання від 01 грудня 2017 року та відеозаписом даної слідчої дії, який знаходиться на флеш-карті та оптичному диску, потерпіла ОСОБА_24 впізнала по обличчю ОСОБА_4 як особу, яка 27 вересня 2017 року вчинила відносно неї напад та заволоділа майном (а. с. 37-42, т. 4).

З висновку судово-медичної експертизи №267 від 07 грудня 2017 року вбачається, що в ході огляду ОСОБА_24 01 грудня 2017 року пошкоджень у останньої не виявлено. Наявні тілесні ушкодження у вигляді припухлості та гематоми по задній поверхні голови зліва, виявлені у неї її матір'ю ОСОБА_34 о 08 годині 28 вересня 2017 року, могли утворитися від одноразової дії тупого предмету, можуть відповідати терміну, вказаному в постанові, та можуть відноситися до категорії легких. Пошкодження у ОСОБА_24 могли бути отримані нею при обставинах, викладених у постанові слідчого. Механізм спричинення тілесних ушкоджень, продемонстрований потерпілою ОСОБА_24 при проведенні слідчого експерименту, може відповідати тому, який остання продемонструвала (а. с. 54-55, т. 4).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №19/119/9-3/3265е від 20 жовтня 2017 року загальна ринкова вартість викраденого у ОСОБА_24 майна, зокрема, подвійного дзеркальця з зображенням дівчинки становить 18 грн. Встановити вартість іншого викраденого майна, зокрема сумки «клатч», гаманця, сережок, гребінця та флеш-карти на 8 ГБ не вдалося, у зв'язку з недостатністю інформації, про вказані речі (а. с. 48-51, т. 4).

Згідно з довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» від 07 грудня 2017 року, станом на 27 вересня 2017 року курс Національного банку України складав 0,45869 грн за 1 російський рубль. Таким чином, вартість 150 рублів Російської Федерації складала 68 грн 80 коп. (а. с. 32, т. 4).

Суд вважає, що показання обвинуваченого, згідно з якими він не визнав своє вину у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_7 є способом його захисту від пред'явленого обвинувачення, оскільки спростовуються доказами, які досліджені безпосередньо під час судового розгляду та у сукупності доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Так, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що в момент, коли вона після удару по голові повернулася, то побачила ОСОБА_4 , якого впізнала по обличчю та після того як він вихопив у неї з рук сумку, побігла слідом. Не наздогнавши останнього, повернулася на місце події, щоб відшукати свою балетку, а потім знову пішла до будинку, біля якого обвинувачений зник з поля зору. Побачивши біля під'їзду ОСОБА_4 , вимагала, щоб він повернув їй сумку, на що останній відповів їй нецензурною лайкою.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що був очевидцем того як ОСОБА_7 вимагала у ОСОБА_4 повернути їй викрадену сумку.

Про те, що саме обвинувачений вчинив напад, потерпіла в той же вечір повідомила ОСОБА_14 , що остання підтвердила в судовому засіданні.

Також, про вчинення відкритого викрадення майна саме ОСОБА_4 , ОСОБА_7 з самого початку повідомляла правоохоронним органам, що підтверджується карткою про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27 вересня 2017 року, відповідно до якої остання вказала про вчинення відносно неї нападу відомою особою та поданою в цей же день на ім'я начальника Білопільського ВП заявою потерпілої про те, що ОСОБА_4 викрав її майно. У подальшому потерпіла впізнала обвинуваченого під час проведення слідчої дії пред'явлення особи для впізнання (а. с. 15-16, 37-42, т. 4).

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності. Об'єктивних підстав недовіряти показанням потерпілої, свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду не має.

Натомість, доводи обвинуваченого про те, що між ним та потерпілою існували інтимні стосунки, які припинилися з його ініціативи, у зв'язку з чим остання обмовляє його, є неспроможними, так як жодним чином не підтверджені.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_7 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

Епізод 3.

Як показала у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , до вчинення злочину з ОСОБА_4 знайома не була. Ввечері 29 листопада 2017 року, повернувшись з роботи додому виявила, що вхідні двері не замкнені, замок зламаний, у будинку гармидер. Мама лежала на зім'ятій постілі, під нею був розірваний матрац та валялися CD-диски. На запитання, що трапилося, остання говорила, що приходив невисокий чоловік у чунях. Приблизно о 19 годині 30 хвилин викликала поліцію. Провівши огляд, поліцейські вилучили сліди. Коли оглянули зламані двері, сказали, що «схоже на почерк Валєри». З будинку було викрадено одяг та срібні коштовності доньки, гроші з бабиної пенсії у сумі 4 000 грн, а також її коштовності з золота, про які зазначено в обвинувальному акті. Про те, що були викрадені кабель електропроводки та короби до нього спочатку не помітили. Їх крадіжку виявили після того, як про це запитали співробітників поліції. З вилучених у ОСОБА_4 речей упізнала золотий кулон з червоним камінцем, а донька - наручний годинник, який не є коштовним.

Свідок ОСОБА_15 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що був запрошений співробітниками поліції в якості понятого під час проведення обшуку в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_4 . Під час обшуку були виявлені та вилучені монтировки, викрутки, жіночий годинник та золоті прикраси (кулони). Зокрема, годинник був виявлений у спальні у банці з насінням. У цій же спальні були виявлені монтировки та викрутки. Щодо вказаного годинника обвинувачений висував декілька версій: що він належить йому, потім дружині, потім, що остання подарувала його донці. Також проводився обшук у підвалі, звідки нічого не вилучалося.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що був понятим під час проведення обшуку в трикімнатній квартирі за місцем проживання обвинуваченого. Вказана слідча дія проводилася по черзі в кожній з кімнат, у присутності всіх учасників та фіксувалася відеокамерою. Під час обшуку було виявлено та вилучено викрутки, фомки а також золоті жіночі прикраси. Щодо останніх ОСОБА_4 зазначав, що їх дружина прислала доньці з Москви. Всіх деталей обшуку не пам'ятає, так як пройшов тривалий проміжок часу.

Свідок ОСОБА_19 , яка була допитана у судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_4 , показала, що приблизно у 2013 році донька ОСОБА_4 відвідувала її групу дітей молодшого та середнього віку в дитячому садочку. До батька було зауваження стосовно того, що дитина носила масивний ланцюжок жовтого кольору. Чи були на ньому ще якісь прикраси, у тому числі й наданий у судовому засіданні для огляду кулон краплевидної форми з червоним каменем, не пам'ятає, хоча й визнає, що дана річ привертає до себе увагу. Приблизно через день - два після того, як ОСОБА_4 було зроблено зауваження, прикраса з дитини була знята.

З наданих стороною обвинувачення письмових доказів які були перевірені та безпосередньо досліджені судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього, у період часу з 22 години 35 хвилин 29 листопада 2017 року до 02 години 30 хвилин 30 листопада 2017 року на підставі письмової згоди ОСОБА_6 проведено огляд домогосподарства, яким користується остання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду встановлено, що у дворі прямо по ходу від хвіртки з вулиці, у дерев'яному паркані є хвіртка, яка веде на город, на момент огляду не зачинена та не пошкоджена. Вхід у жилий будинок здійснюється через дерев'яні двері синього кольору, які відчиняються назовні наліво та ведуть у коридор розміром 5х2 м. На дверях, на висоті 76 см з середини мається накладний замок, на момент огляду відірваний з торцевої сторони дверей та зі сторони коридору тримається на двох шурупах, знаходиться у положенні «замкнено». У ділянці кріплення замка з торця дверей мається пошкодження розміром 4х17 см у виді відщепу деревини, по нижньому краю якого виявлено та вилучено слід знаряддя злому шириною у межах 11 мм. Крім того у ділянці злому вилучено мікрочастини та зразки фарби. Осип фарби виявлено також на підлозі під дверима. Прямо по ходу через коридор маються дерев'яні двері, оббиті коричневим дермонтином, які ведуть до кімнати №1. У вказаних дверях, на висоті 95 см розміщений врізний замок у положенні «відчинено», в який вставлено пластичний зубчастий ключ з металу жовтого кольору, який у ході огляду вилучено. При обробці речей та предметів у будинку магнітним порошком «Антрацит» виявлено три сліди рук. З вхідних дверей зі сторони кімнати №1 виявлено слід овальної форми розміром 14х19 мм, в якому відобразилася частково центральна ділянка узору нігтьової фаланги, слід відкопійовано на відрізок липкої стрічки №1. На шухляді кухонної стінки виявлено слід руки овальної форми, розміром 13х24 мм, в якому відображено петлястий папілярний узор, ніжки петель спрямовані вліво. Вказаний слід скопійовано на відрізок липкої стрічки №2. На коробку з-під годинника виявлено слід руки овальної форми розміром 24х40 мм, в якому відобразився петлястий папілярний узор, ніжки петель направлено вліво. Слід відкопійовано на відрізок липкої стрічки №3. На розірваній коробці з написом «ESFERO» виявлені слід тканини розміром 35х50 мм, який відкопійовано на відрізок липкої стрічки №1. На коробку з-під фотоапарату «OLYMPUS» виявлено слід тканини, розміром 25х45 мм, який відкопійовано на відрізок липкої стрічки №2. На стільці в кімнаті №3 перед платяною шафою виявлено слід низу підошви взуття, розміром 50х45 мм, в якому відображено смуги шириною 7 мм, між смугами 5 мм. Слід відкопійовано на відрізок липкої стрічки №1 та сфотографовано масштабним способом (а. с. 7-26, т. 3).

З акту про застосування службового собаки від 29 листопада 2017 року вбачається, що на місце події за адресою: АДРЕСА_2 виїжджав інспектор кінолог ОСОБА_35 зі службовим собакою, який взяв на городі слід, повів по натоптаній ґрунтовій стежці, вивів до ґрунтової дороги в кінці городу, повернув праворуч та довів до вул. Спаської, де припинив свою роботу (а. с. 27, т. 3).

Відповідно до протоколу огляду предметів від 01 грудня 2017 року, слідчим Білопільського ВП проведено огляд речей, вилучених в ході ОМП 29 листопада 2017 року з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: паперового конверта з написом «Пакунок №4», при відкритті якого в середині виявлено плоский зубчастий ключ з металу жовтого кольору для циліндрового механізму замка, розміром 6,3х2х0,8 см. В ручці для тримання ключа мається отвір овальної форми, розміром 13х7 мм. На ручці ключа мається клеймо схоже на «Ш». По закінченню огляду вказаний ключ упаковано до паперового конверту (а. с. 32-33, т. 3).

Згідно з протоколом обшуку від 30 листопада 2017 року та відеозаписом слідчої дії, який міститься на флеш-карті, з квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 вилучено наступне майно: 1) банківська картка «ПриватБанку» № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_36 , дійсна до 03 грудня 2012 року; 2) жіночий годинник у формі браслету фірми «ОМАХ», металевого кольору, кварцовий, не працюючий, без одного камінця (третього зверху); 3) підвіска білого кольору у вигляді серця в поліетиленовому пакеті; 4) сумочка бордового кольору з бархату, в якій знаходилися: хрестик з жовтого металу; ланцюжок з жовтого металу довжиною 56 см.; підвіска з жовтого металу в формі серця з камінцем; кулон з жовтого металу з червоним каменем у формі краплі; ланцюжок з білого металу довжиною 54 см з хрестиком з такого ж металу; 5) фомка металева кругла в перетині, довжиною 42 см, лапчастого типу; 6) фомка плоска в перетині, довжиною 44 см; 7) викрутки у кількості 4 шт., одна довжиною 30 см, з червоним руків'ям; друга довжиною 30 см з жовтим руків'ям та маркуванням «29х1,0х60» та дві викрутки з руків'ям зеленого та чорного кольорів з маркуванням «майстер toll», довжиною 23 та 26 см; 8) мобільний телефон марки FLY в робочому стані; 9) мобільний телефон марки «Samsung duos», золотистого кольору в робочому стані;10) шапка спортивна сірого кольору з чорними смугами; 11) сім-картка оператора «Водафон» (а. с. 117-123, т. 3).

Відповідно до протоколу огляду предметів від 01 грудня 2017 року та фототаблиці до нього, вищевказані предмети оглянуті слідчим Білопільського ВП у присутності двох понятих (а. с. 135-151, т. 1).

З висновку судової експертизи лакофарбових матеріалів і покрить №25581 від 29 березня 2019 року вбачається, що для проведення експертизи були надані зразки фарби, дві фомки та чотири викрутки, які були вилучені 30 листопада 2017 року під час проведення невідкладного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення експертизи встановлено, що на поверхні чотирьох викруток нашарування лакофарбових покрить відсутні. На поверхні сплющеного та роздвоєного кінця фомки з поперечним перерізом циліндричної форми є нашарування в вигляді притертостей одношарових мікрочасток лакофарбового покриття світло-сірого, білого та коричневого кольору, які не походять від лікофарбового покриття вхідних дверей будинку, зразок якого надано на дослідження. На поверхні опуклої частини роздвоєного і зігнутого під кутом близько 90 градусів кінця фомки з поперечним перерізом прямокутної форми є нашарування у вигляді притертості одношарових мікрочасток лакофарбового покриття синього кольору, які мають спільну родову належність з лакофарбовим покриттям вхідних дверей будинку, зразок якого надано на дослідження (а. с. 94-99, т. 3).

Згідно з висновком судової трасологічної експертизи №25588 від 29 березня 2019 року слід знаряддя зламу, вилучений 29 листопада 2017 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , придатний для ідентифікації. Даний слід залишений ломом лапчастим, який був вилучений 30 листопада 2017 року під час проведення невідкладного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 161-168, т. 3).

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №10-1/1906 від 25 січня 2018 року генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлені на ключі, який був вилучений в ході огляду місця події 29 листопада 2017 року, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_4 . Походження клітин з ядрами, виявлених на ключі, від ОСОБА_37 та ОСОБА_6 виключається (а. с. 186-206, т. 3).

З висновку судової товарознавчої експертизи №19/119/9-3/3850е від 06 грудня 2017 року вбачається, що загальна вартість майна, викраденого з будинку АДРЕСА_2 , станом на 29 листопада 2017 року могла становити 6 635 грн 27 коп., а саме: 1) ланцюжка довжиною 40 см, виготовленого із золота 585 проби, вагою 3 г, плетіння звичайне, в цілісному стані, без пошкоджень - 1 919 грн 76 коп.; 2) кулона у вигляді краплини з повздовжніми гранями, виготовленого із золота 585 проби, вагою 3 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 1 919 грн 76 коп.; 3) обручки у вигляді ромба з повздовжніми гранями, виготовленої із золота 585 проби, вагою 4 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 2 559 грн 68 коп.; 4) сережок у вигляді квітки «Лотос», виготовлених із срібла 925 проби, загальною вагою 6 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 76 грн 98 коп.; 5) сережок у вигляді квітки «Купава», виготовлених із срібла 925 проби, загальною вагою 3 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 38 грн 49 коп.; 6) браслета у вигляді квіток (звено у вигляді квіток), виготовленого з срібла 925 проби, вагою 1,5 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 19 грн 25 коп.; сережок у вигляді квіток, виготовлених із срібла 925 проби, загальною вагою 2,8 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 35 грн 92 коп.; 7) браслета у вигляді квіток з пелюстками, виготовленого з срібла 925 проби, вагою 2,3 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 29 грн 51 коп.; 8) сережок у вигляді квіток з пелюстками, виготовлених із срібла 925 проби, загальною вагою 2,8 г, в цілісному стані, без пошкоджень - 35 грн 92 коп. (а. с. 213-217, т. 3).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №19/119/9-3/4010е від 18 грудня 2017 року загальна ринкова вартість майна, викраденого з будинку АДРЕСА_2 , станом на 29 листопада 2017 року могла становити 586 грн 92 коп., зокрема: 1) 25 шт. пластикових коробів для електропроводки, білого кольору, довжиною 2 м кожен, розміром 25х25 мм, з написами 820140 420062 220 tmcom, придбаних новими влітку 2017 року, без пошкоджень - 471 грн; 2) 12 шт. пластикових коробів для електропроводки, білого кольору, довжиною 2 м кожен, розміром 16х16 мм, придбаних новими влітку 2017 року, без пошкоджень - 115 грн 92 коп. (а. с. 224-227, т. 3).

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №19/119/11-1/2024е від 19 вересня 2019 року загальна ринкова вартість майна, викраденого з будинку АДРЕСА_2 , станом на 29 листопада 2017 року могла складати 5 316 грн 27 коп., зокрема: 1) підвіски у вигляді балерини, виготовленої із золота 585 проби, довжиною 30 мм, масою 1,51 г, у цілісному стані, без пошкоджень - 1 780 грн 03 коп.; 2) сережок, виготовлених із золота 585 проби, загальною масою 3 г, у цілісному стані, без пошкоджень - 3 536 грн 24 коп. (а. с. 233-236, т. 3).

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 01 грудня 2017 року та фототаблиці до нього вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 серед наданих їй схожих між собою речей впізнала викрадений 29 листопада 2017 року з її будинку, за адресою: АДРЕСА_2 кулон з червоним каменем каплевидної форми за наступними ознаками: кольором металу, формою (каплевидною), червоним каменем та дрібними білими камінцями, якими він оздоблений (а. с. 243-246, т. 3).

Згідно з протоколом пред'явлення речей для впізнання від 30 листопада 2017 року та відеозаписом даної слідчої дії, який знаходиться на флеш-карті та оптичному диску, потерпіла ОСОБА_37 впізнала викрадений 29 листопада 2017 року з її будинку, за адресою: АДРЕСА_2 наручний годинник «ОМАХ» за наступними ознаками: маркою, формою циферблату, відсутньому третьому зліва штучному каменю у верхньому ряду (а. с. 247-250, т. 3, а. с. 1, т. 4).

Відповідно до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 01 грудня 2017 року та фототаблиці до нього, потерпіла ОСОБА_37 серед наданих їй схожих між собою речей впізнала викрадений 29 листопада 2017 року з її будинку, за адресою: АДРЕСА_2 кулон з червоним каменем каплевидної форми за наступними ознаками: кольором металу, формою (каплевидною), червоним каменем та дрібними білими камінцями, якими він оздоблений (а. с. 2-5, т. 4).

У судовому засіданні захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 як такого, що отриманий внаслідок істотного порушення прав людини, зокрема, права на захист.

Проте, зазначені доводи сторони захисту суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Стаття 84 КПК України визначає, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Допустимість доказів означає, що: 1) фактичні дані як докази одержані уповноваженим на те суб'єктом; 2) фактичні дані одержані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян; 3) фактичні дані та сам процес їх одержання належним чином закріплені та засвідчені; 4) зібрані докази та інші матеріали кримінальної справи загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності одержання фактичних даних.

Суд вважає, що посилання адвоката ОСОБА_5 на те, що під час проведення невідкладного обшуку квартири були порушенні права ОСОБА_4 , оскільки дана слідча дія проводилися у відсутність захисника та крім того, у протоколі не зазначено, яке майно та звідки вилучалося, у зв'язку з чим докази, здобуті під час даної слідчої дії є неналежними, суд не приймає до уваги, оскільки невідкладний обшук у подальшому був узаконений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 01 грудня 2017 року в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України (а. с. 132-134, т. 3).

Крім того, відповідно до ст. 236 КПК України, для участі в проведенні обшуку можуть бути запрошені: особа, яка володіє майном, потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. Тобто, законодавець визначив можливість проведення обшуку також і у відсутність захисника. Обов'язковою для даної слідчої дії є участь понятих, які в даному випадку були присутні. Дослідженням протоколу обшуку встановлено, що ОСОБА_4 , будучи учасником слідчої дії, знехтував своїм правом, передбаченим ст. ст. 3, 236 КПК України та не вжив заходів до допуску на місце її проведення захисника та всупереч ст. ст. 104-107 КПК не звертався з відповідними клопотанням до органу досудового розслідування, за результатами проведення слідчої дії не висловлював будь-яких зауважень з вимогою занести їх до протоколу (а. с. 117-123, т. 3).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що правові підстави вважати протокол обшуку квартири неналежним доказом відсутні, оскільки права обвинуваченого ОСОБА_4 , у тому числі й право на захист, не були порушені.

Той факт, що до початку проведення обшуку у квартирі перебувала невідома жінки з малолітньою дитиною обвинуваченого, про що зазначив у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , не підтверджує доводи ОСОБА_4 про те, що в його відсутність поліцейські мали вільний доступ до його помешкання та підкинули вилучені під час обшуку речі, а також, що зазначена жінка є співробітником правоохоронного органу. Крім того, вказані доводи останнього спростовуються показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були присутніми в якості понятих під час проведення обшуку в квартирі обвинуваченого та у судовому засіданні зазначили, що до початку вказаної слідчої дії ніхто з працівників поліції чи сторонніх осіб до квартири останнього не заходив та не виходив, двері в помешкання були замкнені.

Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про те, що біологічні зразки у ОСОБА_4 відбиралися з порушенням права останнього на захист суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 245 КПК України визначено, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 КПК України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Встановлено, що освідування ОСОБА_4 було проведено на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_38 від 01 грудня 2017 року, у зв'язку з перевіркою можливої причетності обвинуваченого до вчинення відкритого заволодіння майном з будинку ОСОБА_26 , з метою отримання зразків для експертного порівняльного дослідження та забезпечення проведення судової імунологічної експертизи.

З вказаною постановою ОСОБА_4 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис (а. с. 169-170, т. 3).

Під час проведення освідування ОСОБА_4 були присутні слідчий, медичний працівник та двоє понятих, що відповідає положенням ст. ст. 241, 245 КПК України. Біологічні зразки ОСОБА_4 надав добровільно. Протокол освідування особи від 01 грудня 2017 року підписано усіма учасниками слідчої дії, від яких жодних зауважень щодо його змісту не надходило (а. с. 171-172, т. 3).

Таким чином, з викладеного вбачається, що освідування ОСОБА_4 було проведено з дотриманням вимог КПК України. Відсутність у останнього процесуального статусу підозрюваного, не є підставою, яка унеможливлює проведення щодо нього освідування, оскільки на момент проведення даної слідчої дії було достатньо підстав вважати, що на тілі ОСОБА_4 можливо виявити сліди кримінального правопорушення.

У судовому засіданні, під час дослідження висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, якою встановлено, що генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлені на ключі, який був вилучений в ході огляду місця події 29 листопада 2017 року, збігаються з генетичними ознаками зразка крові обвинуваченого (а. с. 186-206, т. 3), ОСОБА_4 зазначав, що вказаний ключ 01 грудня 2017 року у Білопільському ВП йому передавав у руки співробітник поліції, проте, всупереч ст. ст. 22, 42, 93 КПК України, ані обвинуваченим, ані його захисником належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів не надано.

Клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання за принципом «плодів отруйного дерева» недопустимими доказами висновків експертизи лакофарбових матеріалів і покрить №25581 від 29 березня 2019 року, судової трасологічної експертизи №25588 від 29 березня 2019 року та судової молекулярно-генетичної експертизи №10-1/1906 від 25 січня 2018 року, оскільки об'єктом дослідження цих експертиз були предмети (фомка, ключ та біологічні зразки ОСОБА_4 ), здобуті з порушенням вимог КПК, суд вважає безпідставним, так як слідчі дії (обшук та отримання зразків для експертиз) проведені з дотриманням ст. ст. 233, 236, 241, 245 Кримінального процесуального кодексу України, про що зазначено вище.

Крім того, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини у справах «Гефен проти Німеччини» від 30 червня 2008 року, «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами усіх фактичних даних, одержаних на його підставі, тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими доказами.

У зазначених рішеннях ЄСПЛ зазначив, що недопустимими є не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших.

Отже, вищевказані висновки експертиз, а також об'єкти їх досліджень (фомка, ключ та біологічні зразки ОСОБА_4 ) не є єдиним ланцюгом різних доказів, а є окремими і не пов'язаними між собою, а тому не підпадають під ознаки доктрини «отруйного дерева».

Рішенням ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства» встановлено, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. У зв'язку з цим навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними судом, що узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справах: №263/6230/17 від 17 жовтня 2019 року, №153/109/17 від 07 травня 2019 року, №664/506/16-к від 12 березня 2019 року.

Доводи сторони захисту про визнання недопустимими протоколів пред'явлення речей для впізнання з участю потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_37 з тих підстав, що останні впізнали предмети за загальними ознаками, а також, що предмети впізнання суттєво різняться між собою, не заслуговують на увагу, оскільки є суб'єктивними, та спростовуються безпосередньо самими протоколами пред'явлення речей для в пізнання з додатками (а. с. 243-250, т. 3, а. с. 1-5, т. 4), показами потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні, відповідно до яких остання описала за індивідуальними ознаками викрадені в неї речі та під час огляду речових доказів впізнала їх.

Стосовно клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання недопустимими доказами висновків судових товарознавчих експертиз з тих підстав, що вони були проведені без об'єктів дослідження, за наданими потерпілими вихідними даними, суд зазначає наступне.

Так, вищевказані експертизи проведені у визначеному ст. ст. 69, 101-102, 242 КПК порядку, експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Ненадання об'єктів для дослідження не є перешкодою для надання експертного висновку, за умови надання вихідних даних, що в даному випадку було дотримано слідчим при призначенні експертизи.

Крім того, всупереч положенням ст. ст. 22, 42, 93, 96 КПК, стороною захисту не надано жодного доказу, який би дискредитував покази потерпілої ОСОБА_6 , яка в сврою чергу була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 383, 384 КК України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави не довіряти показам останньої.

На підтвердження вчинення ОСОБА_4 відкритого викрадення майна з будинку ОСОБА_26 прокурором надані також наступні докази: висновок судової дактилоскопічної експертизи №19/119/6-1/814е від 06 грудня 2017 року; висновок судової трасологічної експертизи №19/119/6-2/1523е від 12 грудня 2017 року; висновок судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №19/119/7-1/2073е від 20 грудня 2017 року; 4) висновок судової трасологічної експертизи №19/119/6-2/1554е від 11 грудня 2017 року (а. с. 47-60, 65-67, 76-79, 85-89, 238-241, т. 3).

Проте, вказані докази жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому відповідно до ст. 85 КПК України є недопустимими та не можуть бути покладені в основу вироку.

З цих же підстав суд вважає неналежним доказом у справі і покази свідка ОСОБА_18 , які суд сприймав безпосередньо в судовому засіданні.

Щодо протоколу пред'явлення особи для впізнання з участю потерпілої ОСОБА_26 від 30 листопада 2017 року, на який сторона захисту вказує як на доказ непричетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, суд зазначає, що він суперечить іншим матеріалам кримінального провадження в їх сукупності та безумовно не доводить, що ОСОБА_4 вказаного злочину не вчиняв.

Таким чином, суд, повно, неупереджено та безпосередньо дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення майна з будинку ОСОБА_26 доведена в судовому засіданні поза розумними сумнівом.

Щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення шістнадцяти спідниць та одного сценічного костюма, суд вважає за необхідне зазначити, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, є злочином з матеріальним складом. Предметом цього злочину є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. Розмір чужого майна, яким заволоділа винна особа в результаті крадіжки, визначається лише вартістю цього майна, що виражається у грошовій оцінці.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України в редакції Закону України від 13 травня 2014 року №1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1261-VII), яка діяла на момент вчинення злочину, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Оскільки як предметом доказування, так і предметом експертного дослідження за п. 6 ст. 242 КПК є матеріальні збитки та шкода, то є необхідність визначитися, в якому значенні ці поняття застосовуються у кримінальному судочинстві.

КПК та КК не містять визначення цих понять. У законодавстві про кримінальну відповідальність в основному застосовується поняття «шкода» як суспільно небезпечні наслідки кримінального правопорушення на конкретному рівні з позначенням сфери, в якій проявляється цей негативний результат («майнова шкода», «шкода здоров'ю»), так і суспільно небезпечні наслідки як збірне невизначене поняття.

Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК, під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров'ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на лікування, протезування, сторонній догляд, поховання; втрата особами, що перебували на утриманні померлого, його заробітку).

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, обов'язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об'єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону №1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону №1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов'язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта (в редакції Закону України від 4 жовтня 2019 року №187-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» - залучити експерта).

У цих випадках слідчий чи прокурор позбавляється права оцінювати за своїм переконанням необхідність залучення експерта для проведення експертизи, адже експертиза має бути проведена безвідносно до слідчої ситуації, сукупності зібраних під час досудового розслідування доказів з огляду на появу об'єктивних обставин, з'ясування яких потребує саме експертного дослідження.

Аналіз ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону №1261-VII вказує на те, що обов'язок на стадії досудового слідства звернутися з клопотанням про залучення експерта (залучити експерта) для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.

Суд, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта і усунути цей недолік досудового слідства. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо тільки за обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/16667/18.

У провадженні щодо ОСОБА_4 сторона обвинувачення, всупереч вимогам ст. 242 КПК України, розмір матеріальної шкоди обґрунтувала довідкою Відділу культури і туризму Білопільської РДА Сумської області, згідно з якою балансова вартість шістнадцяти спідниць та одного сценічного костюма становить 2600 грн та 2000 грн відповідно (а. с. 64, т. 5).

Під час досудового розслідування судова товарознавча експертиза для визначення вартості викрадених спідниць та сценічного костюму не призначалася та не проводилася. У судовому засіданні прокурором клопотання про призначення товарознавчої експертизи вказаного майна також не заявлялося.

На підставі викладеного суд зазначає, що сторона обвинувачення без поважних причин не встановила вартість викраденого майна, тобто розмір матеріальних збитків, шляхом проведення відповідної експертизи, що є однією із складових для визначення складу злочину.

Отже, надана суду довідка Відділу культури і туризму Білопільської РДА Сумської області про балансову вартість викраденого майна (шістнадцяти спідниць та одного сценічного костюма) не є належним і достатнім доказом, щоб зробити висновок про його вартість та про розмір матеріальної шкоди.

Суд вважає, що оскільки в матеріалах провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 відкритого викрадення одягу, що є істотним порушенням і тягне за собою виправдання останнього в цій частині обвинувачення за недоведеністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 :

- за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;

- за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно;

- за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх особливості та обставини вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочинів та після їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а саме те, що за класифікацією ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, є злочином середньої тяжкості, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 186 КК України є тяжкими злочинами.

Особу обвинуваченого, який маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисного злочину проти власності на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальні правопорушення проти власності, будучи працездатною особою та маючи задовільний стан здоров'я ніде не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, на утриманні має неповнолітню дитину (а. с. 245-250, т. 4, а. с. 1-2, 65-69, 156, т. 5).

Також суд враховує думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні підтримали позицію прокурора та просили призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованих йому статей, у виді позбавлення волі, а також думку потерпілої ОСОБА_37 та представника потерпілої особи - УСЗН Білопільської РДА Сумської області - ОСОБА_8 , викладену в адресованих суду письмових заявах, згідно з якою останні при призначенні ОСОБА_4 покарання поклалися на розсуд суду (а. с. 219, т. 1, 151, т. 5).

Визначену ст. 67 КК України обтяжуючу покарання обставину, якою суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом'якшували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд дійшов висновку, що за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 та ч. 3 ст. 186 КК України, йому необхідно призначити покарання в межах санкцій зазначених частин статей, у виді позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити за правилами ч. 1 ст. ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

На думку суду, призначення такого покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Управлінням соціального захисту населення Білопільської РДА заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди у загальному розмірі 72 868 грн 13 коп., яка складається з наступного: 57 грн 18 коп. - компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років ( ОСОБА_20 ) за період з березня по червень 2016 року; 6 078 грн 70 коп. - державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї за цей же період; 1 055 грн 13 коп. - компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років ( ОСОБА_22 ) за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року та 65 677 грн 12 коп. - державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї за аналогічний період (а. с. 44-46, т. 1).

Потерпіла ОСОБА_7 також заявила до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у загальному розмірі 886 грн, яка складається з суми викрадених грошових коштів у розмірі 800 грн та 150 російських рублів, що еквівалентно 86 грн, а також моральної шкоди у сумі 20 000 грн, яку обґрунтовує тим, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого, стала знервована, змушена була приймати заспокійливе, боялася у вечірній час сама ходити по вулиці та залишатися вдома (а. с. 49, т. 1).

Також, потерпіла ОСОБА_6 заявила до обвинуваченого цивільний позов про стягнення завданої злочином матеріальної шкоди у сумі 21 138 грн 58 коп., яка складається з вартості викраденого майна, та моральної шкоди у сумі 80 000 грн, яку обґрунтовує тим, що після пограбування вона, її донька ОСОБА_37 та мати ОСОБА_26 стали знервованими, боялися ночувати в будинку. Крім того, злочинними діями обвинуваченого був порушений їх звичайний ритм життя, погіршився стан здоров'я престарілої ОСОБА_26 , яка перебувала один на один з грабіжником та при цьому усвідомлювала, що через свій фізичний стан не зможе протистояти останньому. Також потерпіла ОСОБА_6 вказує, що після пограбування боїться ходити по вулиці в темну пору доби та постійно хвилюється за свою матір, яка залишається вдома сама у той час, коли вона на роботі (а. с. 47-48, т. 1).

Обвинувачений ОСОБА_4 вищевказані позови не визнав з тих підстав, що злочини відносно потерпілих не вчиняв, а отже і ніяку шкоду їм не заподіював.

Заслухавши обвинуваченого та потерпілих, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

У даному випадку суд вважає, що позовні вимоги Управління соціального захисту населення Білопільської РДА Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 72 868 грн 13 коп., яка складається з сум безпідставно виплаченої обвинуваченому компенсації по догляду за особою, яка досягла 80 років та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, підлягає задоволенню частково, у розмірі 72 810 грн 95 коп., оскільки в судовому засіданні безсумнівно встановлено, що обвинувачений шахрайським шляхом заволодів саме вказаною сумою грошових коштів. Щодо стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у сумі 57 грн 18 коп., що дорівнює розміру компенсаційної виплати особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років, виплаченої за період з березня по червень 2016 року, то в цій частині позовні вимоги УСЗН Білопільської РДА задоволенню не підлягають за недоведеністю заволодіння ОСОБА_4 вказаною сумою грошових коштів.

Крім того, суд вважає за необхідне повністю задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_39 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 886 грн, що дорівнює сумі грошових коштів, якими відкрито заволодів ОСОБА_4 .

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 21 138 грн 58 коп. підлягає задоволенню частково у сумі 16 538 грн 58 коп., що дорівнює вартості золотих та срібних виробів, які відкрито викрав обвинувачений. Позовні вимоги потерпілої про стягнення з ОСОБА_4 вартості 16 спідниць та одного сценічного костюма у сумі 4 000 грн не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні причетність останнього до їх викрадення не встановлена належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн та 80 000 грн відповідно суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільних позивачів, суд враховує роз'яснення пунктів 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що моральна шкода потерпілій ОСОБА_7 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 і полягає вона в моральних стражданнях, які вона зазнала внаслідок відкритого викрадення її майна, поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я. При цьому, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, враховуючи обставини справи, суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої потерпілою ОСОБА_7 , є завищеним.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_7 , а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, суд вважає за необхідне позов потерпілої про стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

З зазначених вище підстав частковому задоволенню підлягають також і позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди. У даному випадку, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 15 000 грн, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В ході досудового розслідування проводилися: судова трасологічна експертиза, вартість якої становить 989 грн 60 коп., судова експертиза матеріалів речовин і виробів, вартістю 494 грн 80 коп., експертиза лакофарбових матеріалів та покрить, вартістю 6 280 грн, судові трасологічні експертизи вартістю відповідно 8 635 грн, 593 грн 22 коп. та 296 грн 61 коп., судова біологічна експертиза, вартість якої становить 10 038 грн 94 коп., судові товарознавчі експертизи вартістю 395 грн 48 коп., 296 грн 61 коп., 471 грн 03 коп. та 296 грн. 61 коп. відповідно. Загальна вартість проведених у даному кримінальному провадженні експертиз становить 28 787 грн 90 коп. (а. с. 46, 68, 75, 84, 93, 160, 185, 212, 223, 232, т. 3, а. с. 47, т. 4).

Відповідно до ст. 124 КПК України вказана сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Скасувати арешт на плаский зубчастий ключ з металу жовтого кольору до циліндрового механізму замка, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду від 01 грудня 2017 року (а. с. 37-38, т. 3).

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 100 КПК України (а. с. 39, 152-153, 218, т. 3, а. с. 62, 101, т. 4).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, у разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року, під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України №838-VIII.

У зв'язку з наведеним, враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України є триваючим та розпочате у березні 2016 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України №838- VIII у строк покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з 20 вересня 2019 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В ході досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому було продовжено та який суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 186 КК України в частині відкритого викрадення шістнадцяти спідниць та одного сценічного костюма та виправдати у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину в цій частині.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 20 вересня 2019 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 20 вересня 2019 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін.

Цивільні позови Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення матеріальної шкоди у сумі 72 868 гривні 13 копійок; ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 886 гривень 80 копійок та моральної шкоди у сумі 20 000 гривень, а також ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 21 138 гривень 58 копійок та моральної шкоди у сумі 80 000 гривень задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь:

- Управління соціального захисту Білопільської районної державної адміністрації Сумської області 72 810 (сімдесят дві тисячі вісімсот десять) гривень 95 копійок в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди;

- ОСОБА_6 16 538 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривень 58 копійок матеріальної шкоди та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_7 886 (вісімсот вісімдесят шість) гривень матеріальної шкоди та 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 28 787 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 90 копійок процесуальних витрат.

Скасувати арешт на плаский зубчастий ключ з металу жовтого кольору до циліндрового механізму замка, застосований ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 01 грудня 2017 року.

Речові докази:

1) плаский зубчастий ключ з металу жовтого кольору до циліндрового замка, зразки крові та слини потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_37 , обвинуваченого ОСОБА_4 , особові справи отримувача компенсаційних виплат працездатних осіб, що не працює - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по догляду за особою, яка досягла 80 річного віку - ОСОБА_22 , 1934 року народження та ОСОБА_20 , 1924 року народження, особову справу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - отримувача державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям залишити в матеріалах кримінального провадження;

2) мобільний телефон марки «Samsung», модель SM G700 Duos, з акумуляторною батареєю, СІМ-картою оператора «Водафон» з № НОМЕР_3 , флеш картою Transtnd 32 Gb, імеі 1) НОМЕР_4 , 2) НОМЕР_5 , сім № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки FLY, модель FS507, серійний номер QCHILGS4H6MNCEVG імеі: 1) НОМЕР_7 , 2) НОМЕР_8 з СІМ-карткою оператора МТС НОМЕР_9 , флеш картою SP micro 4gb. ном. сім. НОМЕР_10 , в чохлі; мішочок бордового кольору із зав'язками золотистого кольору; підвіску з металу білого кольору у вигляді серця, в середині якого мається зображення гілки дерева з листям; хрестик з кільцем з жовтого металу з зображенням розп'яття Христа; ланцюжок з металу жовтого кольору довжиною 55,9 см.; ланцюжок з хрестиком з білого металу довжиною 57 см.; хрестик з зображенням розп'яття Христа; сім-карту оператора «Водафон Україна» з серійним номером НОМЕР_11 ; спортивну шапка сірого кольору з двома смугами чорного кольору; викрутки в кількості 4 шт., які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Білопільського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_4 ;

3) дві фомки, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Білопільського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області знищити;

4) жіночий наручний годинник ОМАХ та підвіску з металу жовтого кольору з каменем червоного кольору, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Білопільського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області - повернути ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя:

Попередній документ

88371929

Наступний документ

88371931

Інформація про рішення:

№ рішення:	88371930
№ справи:	573/2028/19
Дата рішення:	23.03.2020
Дата публікації:	07.02.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Білопільський районний суд Сумської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(09.08.2022)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	07.07.2022

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

29.04.2026 13:47	Білопільський районний суд Сумської області
29.04.2026 13:47	Білопільський районний суд Сумської області
29.04.2026 13:47	Білопільський районний суд Сумської області
29.04.2026 13:47	Білопільський районний суд Сумської області
21.01.2020 14:00	Білопільський районний суд Сумської області
22.01.2020 09:00	Білопільський районний суд Сумської області
29.01.2020 10:00	Білопільський районний суд Сумської області
05.02.2020 10:00	Білопільський районний суд Сумської області
21.02.2020 10:00	Білопільський районний суд Сумської області
06.03.2020 10:00	Білопільський районний суд Сумської області
11.03.2020 10:30	Білопільський районний суд Сумської області
13.04.2020 10:00	Харківський апеляційний суд
24.11.2020 10:00	Харківський апеляційний суд
07.12.2021 10:00	Харківський апеляційний суд
17.02.2022 11:00	Білопільський районний суд Сумської області
12.06.2023 14:00	Білопільський районний суд Сумської області
19.06.2023 10:30	Білопільський районний суд Сумської області
14.08.2023 10:00	Білопільський районний суд Сумської області
21.08.2023 13:15	Білопільський районний суд Сумської області
29.08.2023 10:00	Білопільський районний суд Сумської області