Справа № 592/6385/18
Провадження № 1-кп/592/143/20
16 березня 2020 року м.Суми Ковпаківський районний суд міста Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого- ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200440000587 від 20.12.2018 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого згідно ст. 89 КК України,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 286 КК України,
19.02.2018 року близько 18 год. 45 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 та рухаючись ближче до центру проїзної частини проспекту Курський, в напрямку вул. Ковпака в м. Суми, в районі будинку №39, знехтував безпекою дорожнього руху, відволікся від керування транспортним засобом - налаштовуючи автомагнітолу, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, втратив змогу постійно контролювати рух автомобіля, який дещо змінив траєкторію руху ліворуч, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка в цей час стояла повернута лівим боком до наближаючогося транспортного засобу, поза межами пішохідного переходу, на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, що розділяє напрямки руху транспортних засобів проспекту Курський в м. Суми.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечними для її життя в момент їх заподіяння у вигляді: «сполученої краніо-скелетної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, церебросубарохноідального крововиливу, закритої травми органів грудної клітини та органів черевної порожнини, закритого перелому лівої плечової кістки, лівої ліктьової кістки зі зміщенням, закритої травми органів малого тазу, закритого перелому гілок лобкової кістки, крижово-підздухвинного склепіння справа, перелом тіла 5-го поперекового хребця, остистих відростків 4-го та 5-го поперекових хребців, відкритого перелому кісток правої гомілки зі зміщенням в нижній третині, скальпованої рани тім'яної ділянки справа, рваної рани ділянки вушної раковини, множинних саден в ділянці сідниць та нижніх кінцівок». Таким чином, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21093» д.р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, введених в дію з 01.01.2002 року, передбачених пунктами:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Порушення пунктів 12.1 та 2.3(6) ПДР допущені водієм ОСОБА_8 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненому за вищевказаних обставин не визнав, пояснивши, що 10.02.2018 року їхав по пр. Курському, заздалегідь зайняв третій ряд руху. Близько 18 години з пасажиром ОСОБА_9 метрів за 40 -50 до світлофору побачив силует зліва, начебто на двох суцільних ліній, але їх там не було на дорозі, і відчув удар. Він відразу зупинився, жінка лежала на дорозі, він до неї підійшов і викликав швидку та поліцію. Після цього, СОГ займалася оглядом місця події, а його повезли на освідування до наркологічного диспансеру, близько години його не було, потім знову приїхали на місце пригоди і слідчий показав йому схему ДТП, позвали двох понятих і вони всі розписалися. Наголошує увагу суду на те, що він не порушував пунктів 12.1 та 2.3(б) ПДР, їхав зі швидкістю 40-50 км/годину, на магнітолу не відволікався, свідок ОСОБА_9 повідомила слідчому судді неправдиві свідчення, потерпіла переходила дорогу в невстановленому місці, тому і відбувся наїзд. Що ж стосується цивільного позову прокурора, то він не має фінансової можливості сплатити 88 841 грн. 15 коп. за лікування потерпілої, а цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди визнає частково, але яку конкретно суму не повідомив.
Незважаючи на такі пояснення та заперечення ОСОБА_7 у судовому засіданні, факт вчинення ним злочину за вказаних вище обставин, підтверджується перевіреними та дослідженими судом доказами.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 , допитана у відповідності до ст. 225 КПК України, слідчому судді показала, що вона їхала в якості пасажира в таксі, яким керував ОСОБА_7 , вона сиділа рядом з водієм на пасажирському сидінні. Вони проїжджали вул. Н.Холодногорська, потім їхали по пр.Курському, було темно, мороз. Вона в руці тримала телефон, періодично на нього дивилася, опускаючи очі, а водій перемикав магнітолу, декілька секунд він не дивився на дорогу. Машина їхала ближче до середини дороги, вона побачила на дорозі на розділовій полосі жінку, яка стоїть та намагалася перейти дорогу в темному пальто, в руці був білий пакет, на декілька секунд відволіклась на телефон і тут прозвучала вже на магнітолі інша музика (пісня ОСОБА_10 ). В цей час машина поїхала в бік, водій не гальмував, і вона зрозуміла, що вони їдуть на людину, закричала. Після наїзду на пішохода, водій вискочив з машини, жінка лежала на зустрічній смузі, викликали швидку та поліцію. На слідстві вона говорила, що нічого такого з боку водія не бачила, але боялась, розгубилась, думала будуть погрожувати, але зараз в суді вирішила сказати правду.
Свідок ОСОБА_11 , який є працівником поліції, в суді показав, що 19.02.2018 року близько 19 години отримали виклик про ДТП по пр. Курському, приїхавши на місце побачив, що лежала потерпіла на дорозі на зустрічній смузі або між 2 і 3 полосами, на місці стояв автомобіль ВАЗ і водій. Під'їхала карета швидкої допомоги, а також СОГ. Він відібрав пояснення від свідка ОСОБА_9 , яка була пасажиром у даному транспортному засобі, дивилася у телефон і не може пояснити по даному факту пригоди, просто відчула удар. Дана дівчина плакала, була у шоковому стані. Прибув ще один екіпаж патрульної машини і водія повезли на освідування до наркологічного диспансеру, пізніше водій повернувся і слідчі дії ще тривали. Водій говорив, що не бачив потерпілу на дорозі, бо було темно. Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що 19.02.2018 року перебував на службі, по рації передали, що потрібна допомога на пр. Курський, там відбулося ДТП. Прибувши на місце побачив поліцейського ОСОБА_11 , автомобіль, який збив жінку, і водія необхідно було відвести в Сумський наркологічний диспансер, щоб він пройшов медичний огляд на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння. Він під'їхав на місце і огляд місця подій вже приблизно 10 хвилин як тривав. Потім хвилин 15 вони провели в наркодиспансері і назад повернулися з водієм на місце пригоди. СОГ робила заміри, водій знаходився рядом. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен з них окремо, суду показали, що були понятими під час огляду місця події, а саме ДТП, яке сталося увечері 19.02.2018 року по проспекту Курському, робилися працівниками поліції заміри на дорозі, і ще якісь дії, однак які саме детально описати не можуть, так як стояли поодаль і не вникали в дії працівників, але після завершення цієї слідчої дії, вони підписали протокол.
Дані покази свідків та пояснення самого обвинуваченого об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема протоколом огляду місця ДТП від 19.02.2018 року зі схемою та фото таблицею (а.с. 57-63 т.1), з яких убачається місце розташування автомобіля марки «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 , описано стан та покриття дороги, місцевість, зроблені відповідні заміри ширини смуги руху, а ширина розділової смуги не вимірялася, про що стоїть позначка , а також місце розташування авто, присутні поняті ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спеціаліст-криміналіст, а також ОСОБА_7 , зауважень та доповнень до складання протоколу не надходило, про що вказані особи і розписалися; постановою про визнання речовим доказом від 26.02.2018 року автомобіля марки «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 56 т.1); протоколом проведення слідчого експерименту із ОСОБА_7 від 16.05.2018 року, який демонструє як їхав по третій смузі руху по пр. Курському в напрямку вул. Ковпака зі швидкістю 40-50 км/год, попереду на розділовій смузі побачив жінку, яка стоїть, а коли він до неї почав наближатися, вона швидко почала рухатися на його смугу і він екстренно загальмував, але відбулося зіткнення. На пасажирському сидінні був пасажир-дівчина (а.с. 64-65 т.1); протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_9 від 23.02.2018 року, яка демонструє як рухалася в якості пасажира в автомобілі «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 по пр. Курському по третій смузі, часу від часу слідкувала за дорожньою обстановкою, бачила як водій відволікся від керування та дивився на автомагнітолу, перемикаючи пісні, в цей час на розділовій смузі перебувала жінка, а машина почала брати рух вліво в бік жінки і в цей час відбувся наїзд на пішохода. (а.с. 66-69 т.1); висновком експерта № 288 від 18.04.2018 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді «сполученої краніо-скелетної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, церебросубарохноідального крововиливу, закритої травми органів грудної клітини та органів черевної порожнини, закритого перелому лівої плечової кістки, лівої ліктьової кістки зі зміщенням, закритої травми органів малого тазу, закритого перелому гілок лобкової кістки, крижово-підздухвинного склепіння справа, перелом тіла 5-го поперекового хребця, остистих відростків 4-го та 5-го поперекових хребців, відкритого перелому кісток правої гомілки зі зміщенням в нижній третині, скальпованої рани тім'яної ділянки справа, рваної рани ділянки вушної раковини, множинних саден в ділянці сідниць та нижніх кінцівок», які кваліфікуються як тяжкості і могли утворитися внаслідок ДТП (а.с. 70-72 т.1); висновком судово-автотехнічної експертизи № 69 від 06.03.2018 року, за яким на період проведення експертного огляду автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_2 система рульового його керування, робоча гальмівна система та ходова частини знаходилися у працездатних станах, при яких в них технічних несправностей, методами, що зазначені в дослідній частині даного питання, не виявлено. (а.с.77-82 т.1); висновком судово-автотехнічної експертизи № 68 від 06.03.2018 року, згідно якого місце наїзду автомобіля «ВАЗ-21093 д.р.н. НОМЕР_2 » на пішохода знаходиться перед уламком пластмаси, який на схемі позначений умовною позначкою № 1, відносно напрямку руху вище зазначеного автомобіля, ближче до центру проїзної частини. (а.с. 87-90 т.1); висновком судово-автотехнічної експертизи № 107 від 23.04.2018 року, за яким водій автомобіля «ВАЗ-21093» повинен був діяти відповідно до вимог п. 2.3.»б»,12.1 Правил дорожнього руху України, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-21093» мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.2.3.»б», 12.1 Правил дорожнього руху України, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21093», з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам п. 2.3."б", 12.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оцінка дій пішохода не вимагає яких би то не було розрахунків і спеціальних автотехнічних знань, у зв'язку з цим вона може бути виконана судом або слідчими органами самостійно стосовно до вимог п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.14а Правил дорожнього руху (а.с. 95-98 т.1); висновком експерта від 19.04.2018 року № 119, згідно якого на чоботах виявлено такі пошкодження та накладення: забруднення речовиною світло - сірого кольору по всій поверхні, схожою на пісчаний грунт, на підборі правого чобота, по внутрішньому краю є виразні динамічні сліди тертя - ковзання, які могли утворитися в наслідок контакту підошви чобіт з шорсткою поверхнею, в напрямку зліва на право, на підошві правого чобота, в середньому відділі підметки підошву є слабо виражені динамічні сліди тертя - ковзання, які могли утворитися в наслідок контакту підошви чобіт з шорсткою поверхнею, в напрямку зліва на право, враховуючи дугоподібну форму слідів ковзання, можна припустити, що після контакту тіла потерпілої з даною поверхнею, воно піддалося незначному розвороту, по внутрішній поверхні халяви правого чобота виявлено нерівномірно виражену потертість матеріалу, яка могла утворитися внаслідок ковзання - тертя, при тангенціальній дії поверхні чобіт з нерівною поверхнею, встановити напрямок даного контакту неможливо через малоінформативність даних слідів. в середньому відділі халяви правого чобота, по зовнішній поверхні, виявлено два розриви матеріалу, які могли утворитися внаслідок тангенціальної дії тупого предмета (частинами тупого предмета) з нерівною поверхнею, на підборі лівого чобота, по внутрішньому краю є виражені динамічні сліди тертя - ковзання, які могли утворитися в наслідок контакту підошви чобіт з шорсткою поверхнею, в напрямку зліва на право, ззаду наперед, на підошві лівого чобота, по внутрішньому краю підметки є виражені динамічні сліди тертя - ковзання, які могли утворитися в наслідок контакту підошви чобіт з шорсткою поверхнею, в напрямку зліва на право, ззаду наперед, потертість у верхній третині халяви лівого чобота, могла утворитися в наслідок тертя поверхні чобіт з гладкою поверхнею, встановити напрямок даного контакту неможливо через малоінформативність даних слідів, в нижній третині лівого чобота, у місці переходу союзки в халяву, по внутрішній поверхні є переривчасте накладення речовини темно-бурого кольору, в нижній третині лівого чобота, у місці переходу союзки в халяву, по внутрішній поверхні виявлено нерівномірно виражену потертість матеріалу, яка могла утворитися внаслідок ковзання - тертя, при тангенціальній дії поверхні чобіт з нерівною поверхнею, встановити напрямок даного контакту неможливо через малоінформативність даних слідів. Динамічні сліди тертя - ковзання на підошві обох чобіт, могли утворитися внаслідок тангенціальної дії тупого твердого предмету об жорстку поверхню та могли утворитися за умов дорожньо - транспортної пригоди. Оскільки на підошві обох чобіт виявлено дані сліди, можна припустити, що потерпіла в момент контакту з транспортним засобом знаходилася в нерухомому стані. Враховуючи вираженість морфологічних ознак динамічних слідів тертя - ковзання та їх особливості, ймовірно потерпіла знаходилася в вертикальному чи близькому до нього положенні, з направленням травмуючої сили зліва на право, ззаду наперед. (а.с. 100-103 т.1); висновком експерта № 118 від 18.04.2018 року, відповідно до якого на шубі, представленій на експертизу, виявлено: роз'єднання правого бічного шва та роз'єднання шва пройми з переходом на лівий бічний шов, які могли утворитися в результаті перерозтягу конструкції матеріалу, ймовірно дані пошкодження утворилися в умовах дорожньо - транспортної пригоди. Інших пошкоджень чи накладень при дослідженні шуби не виявлено (а.с.105-107 т.1); протоколом огляду предметів, речей від 22.02.2018 року, зокрема видно, як автомобіль, ВАЗ, який рухається прямо приблизно в третій смузі руху проспекту Курського, в напрямку вул. Ковпака м. Суми, ближче до середини дороги, змінює напрямок руху різко вправо та загоряються червоне світло задніх стоп фар, і на дорозі зліва появляється білий пакет (а.с. 109-110 т.1), постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 22.02.2018 року, а саме диск CD-R, білого кольору «Verbatim», об'ємом пам'яті 700 МВ з серійним номером зображеним на прозорій кромці тримача диску лицевої сторони (LH3112UJ10200835 D5), на якому записаний відеозапис місця ДТП, який судом був досліджений і переглянутий. (а.с.111 т.1); протоколом огляду речей потерпілої від 27.02.2018 року (а.с.142 т.1) та постановою про визнання речових доказів від цього ж числа- шкіряної натуральної шуби та чобіт жіночих (а.с.113 т.1).; протоколом огляду предметів, речей від 26.02.2018 року, де зафіксовано допит свідка ОСОБА_9 , яка розповідає про відомі їй обставини ДТП слідчому судді під час судового засідання за участю прокурора, представника потерпілої, слідчого та захисника підозрюваного. (а.с.116-118 т.1); та постановою про визнання речових доказів від 26.02.2018 року, а саме диску CD-R, який був досліджений у судовому засіданні (а .с.119 т.1).
Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за: - ч.2 ст.286 КК України, т.я. він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, в результаті чого потерпілій ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Разом з цим, захисник ОСОБА_6 вважає, що ряд доказів обвинувачення необхідно визнати недопустимими, а саме: постанову про призначення групи прокурорів від 20.02.2018 року, яка не відкривалася стороні захисту всупереч вимог ст. 290 КПК України; протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 19.02.2018 року, так як слідча дія проведена за відсутності учасників, які вказані в протоколі, а саме, в порушення права на захист особи, дана слідча дія була проведена за відсутності ОСОБА_15 , хоча слідчий вписав його до протоколу як учасника даної процесуальної дії, а поняті фактично не приймали участі в замірах тощо, а формально підписали протокол, також в місці події жодна розмітка не проглядалася, в дійсності на дорозі були відсутні дві суцільні смуги для руху; постанову слідчого про визнання речовим доказом автомобіля ВАЗ 21093 д.н. НОМЕР_1 , однак, стороні захисту в порядку вимог ст. 290 КПК України такий речовий доказ не відкривався, в судовому засіданні не оглядався; висновок судово-медичної експертизи № 288 від 18.04.2018 року, так як є незрозумілим на підставі яких саме документів була проведена дана експертиза; постанову про призначення судово-автотехнічної експертизи від 02.04.2018 року, так як даний доказ отриманий в порушення порядку, який визначений чинним КПК України, вихідні дані які вказані в даній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, є сфабрикованими; протокол слідчого експерименту від 23.02.2018 року зі свідком ОСОБА_16 , оскільки в ньому відсутні анкетні дані та підписи експерта авто техніка НДЕКЦ, який приймав участь в даній слідчій дії, що не відповідає вимогам ст.ст. 103-106 КПК України , а свідок в суді не допитувалася, її допит був проведений раніше , без участі сторони захисту - підозрюваного; висновок судово авто- технічної експертизи № 107 від 23.04.2018 року недопустимим доказом, оскільки, дана експертиза проведена на неіснуючих вихідних даних, а також експертиза проведена судовим експертом ОСОБА_17 , який не є співробітником державної спеціалізованої установи, а є фізичною особою підприємцем , тобто, експертиза виконана не належною особою, і з цих підстав є недопустимими доказами висновок авто- технічної експертизи № 69 від 06.03.2018 року, а також висновок авто -технічної експертизи № 68 від 06.03.2018 року; дві судово медико криміналістичні експертизи за № 119 від 19.04.2018 року та № 118 від 19.04.2018 року, зокрема одягу потерпілої, оскільки такі речові докази як одяг потерпілої стороні захисту не відкривалися, а були передані чоловіку потерпілої, вказано, що дані речі оглядалися слідчим без понятих згідно до наявних протоколів огляду, однак, експерт при проведенні даних експертиз зазначає про наявність на бірках пакетів підписів понятих, а також безпосередньо судом дані речові докази не досліджувалися.
З цього приводу суд зазначає, що перелічені захисником обставини, за яких, на його думку, суд повинен не приймати до уваги зазначені докази сторони обвинувачення, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Статтею 87 цього кодексу визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, за діяння, передбачені ч.ч.2, 3 вказаної статті .
Так, згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, 20.02.2018 року винесена постанова про призначення групи прокурорів за підписом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_18 (а.с. 20 т.1), переконливих та належних доказів, що стороні захисту була відкрита якась інша постанова, суду надано не було. Така слідча дія як ОМП була проведена за участю ОСОБА_7 , понятих та інших учасників, в судовому засіданні поняті підтвердили свою присутність і повідомили, що прискіпливо та ретельно не перевіряли дії працівників поліції, так як їх особисто ця пригода не стосувалася, однак вони, як і обвинувачений добровільно засвідчили своїми підписами правильність складання цього протоколу та зазначені в ньому дані, і хоча ОСОБА_7 деякий час у зв'язку із проходженням огляду на стан алкогольного сп'яніння в наркодиспансері і був відсутній на місці пригоди, після приїзду йому нічого не заважало продовжити приймати участь у огляді місця події, висловлювати свою думку та робити зауваження тощо. Такі записи в протоколі з його боку відсутні. Що стосується позначки слідчим -прочерку у протоколі в графі «Розділова смуга», і зазначення ним у постанови про проведення судової авто-технічної експертизи фрази «На момент огляду присутня одна суцільна смуга (1.1. ПДР), інша не видна під сніжним покровом», то це не означає беззаперечно, що подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки взагалі відсутня на дорозі, так як до протоколу була складена схема з відповідною розміткою, а також сам обвинувачений під час проведення з ним слідчого експерименту зазначав, що попереду на дорозі на розділовій смузі побачив жінку-пішохода, яка перебувала в нерухомому стані. Також свідок ОСОБА_9 , під час слідчого експерименту показала, що вона бачила, як на розділовій смузі, що розділяє проспект по напрямкам руху перебуває жінка, одягнута в темну шубу, чоботи, а в руці тримала білий пакет, жодного кроку в сторону не робила, весь час перебувала в нерухомому стані. На схемі до цієї слідчої дії, також графічно зображено дві лінії на дорозі та позначка-хрестик місця наїзду.
Згідно Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих правил, відповідно до яких, а саме розділом 34, визначені поняття дорожніх розміток, в тому числі горизонтальних розміток, таких як, суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах, позначає край проїзної частини на автомагістралях, поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху тощо. Так, дорога, по якій на автомобілі рухався ОСОБА_7 , і який пояснював, що дуже добре знає цей напрямок, бо часто там їздить, повинен був знати, як водій, і про наявність дорожньої розмітки на ній, навіть якщо вона і не була в той час чітко видна із -за погодних умов, освітлення чи з інших причин, так як дорога мала декілька смуг як в попутному так і зустрічному напрямку, а розмітка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків на дорозі.
Для роз'яснення висновку судово-автотехнічної експертизи № 107 від 23.04.2018 року, у судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_17 , який суду пояснив, що проводив дослідження на підставі вихідних даних, зазначених слідчим у постанові, їх аналізував у дослідницькій частині висновку, а також звернув увагу на посилання у висновку експерта № 119 від 19.04.2019 року про те, що динамічні сліди тертя - ковзання на підошві обох чобіт пішохіда, могли утворитися внаслідок тангенціальної дії тупого твердого предмету об жорстку поверхню та могли утворитися за умов дорожньо - транспортної пригоди. Оскільки на підошві обох чобіт виявлено дані сліди, можна припустити, що потерпіла в момент контакту з транспортним засобом знаходилася в нерухомому стані. Також, брав до уваги і відеозапис з відеореєстратору іншої машини. Все це в сукупності дало йому підстави дійти висновку про порушення водієм п.п. 2.3 б, 12.1 ПДР. Що ж стосується доводів захисника з приводу того, що судовий експерт ОСОБА_17 неуповноважений на проведення експертиз, то відповідно до ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» зі змінами, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Як випливає із змісту ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Порядок кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Згідно до ч.1 ст. 69 КПК України визначено поняття експерта. Висновок експерта повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження (ст. 101 КПК України). Оскільки вказаний висновок від 23.04.2018 року, та висновки від 06.03.2018 року складені судовим експертом, який має вищу технічну і юридичну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.2 « Дослідження технічного стану транспортних засобів», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво № 1715 від 20.03.2015 року, видане ЦЕКК МЮУ) , стаж експертної роботи з 1994 року, який попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, та його висновки узгоджуються з показаннями свідків, іншими вищепереліченими доказами, у суду відсутні підстави вважати зазначені висновки судово-автотехнічної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи необ'єктивними або такими, що проведені всупереч вимогам статей 101, 102 КПК України.
Надуманими з власних міркувань є доводи, які стосуються визнання недопустимими доказами: постанову про визнання речовим доказом автомобіля, який переданий під розписку власнику після скасування накладеного на нього арешту, висновок судово-медичної експертизи № 288 від 18.04.2019 року, що стосується отриманих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які утворилися не лише на правій частині тіла, а й на лівій, дослідження проводилося згідно наданої слідчим ксерокопії історії хвороби № 2596, висновки судово медико криміналістичних експертиз одягу потерпілої від 19.04.2018 року, які були складені у відповідності до вимог статей 101, 102 КПК України, а речові докази оглянуті, визнані постановою слідчого в якості речових доказів та передані під розписку чоловіку потерпілої. Безпідставними є посилання захисника на те, що показання ОСОБА_19 є неправдивими, адже таке ствердження сторони захисту є голослівним, так як допитана вона була з дотриманням ст. 225 КПК України під час досудового розслідування, потім в ході судового розгляду викликалася судом безпосередньо для допиту, однак була відсутня в країні, що підтверджується листом Держприкордонслужби від 22.10.2018 року (а.с. 147 т.1) і ця обставина стала підставою для допиту її слідчим суддею, на якому вона пояснила, чому поліцейському після ДТП сказала, що нічого не бачила, а в суді говорить правду, будучи попередженою про кримінальну відповідальність і такі її покази узгоджуються з дослідженими доказами по справі, в тому числі і протоколом слідчого експерименту за її участю від 23.02.2018 року. Те, що в ньому не зазначено прізвище і підпис експерта, в цілому не спростовує вини ОСОБА_7 у вчиненому. Інші доводи не заслуговують на увагу, адже суттєвих аргументів, які б спростовували вину ОСОБА_7 , не містять. Тому, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що істотного порушення прав та свобод ОСОБА_7 під час досудового розслідування не допущено. Слід зазначити, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. В свою чергу, захисник переконливих аргументів не навів, а обмежилася лише загальними фразами з посиланням на ст. 87 КПК України.
Заявлене ОСОБА_7 та його адвокатом під час судового розгляду, суд розцінює як особливе ставлення обвинуваченого до скоєного з власних міркувань і життєвих принципів, яке суперечить встановленим нормам моралі у суспільстві, та є обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення. Разом з цим, відповідно до Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань. Обов'язок держави- захищати життя та здоров'є людини.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин, що характеризують цей злочин, особу винного, думку представника потерпілої, який вважає, що обвинувачений заслуговує покарання у виді позбавлення волі, так як до цього часу щиро не розкаявся, а жінка молодого віку стала інвалідом внаслідок його протиправних дій, хоч і необережних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім цього, суд надає оцінку діям пішохода ОСОБА_4 згідно положень п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.14а Правил дорожнього руху, зокрема у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху; пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч; якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки; пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.
Так, потерпіла ОСОБА_4 була одягнута в одежу чорного кольору, перетинала проїзну частину поза пішохідним переходом, в темну пору доби, однак вже стояла на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, що розділяє напрямки руху транспортних засобів, тобто вже була на дорозі до появи автомобіля ОСОБА_7 , пропускаючи інші транспорті засоби. Якби ОСОБА_7 проявив увагу і стежив за дорожньою обстановкою, не відволікався від керуванням джерелом підвищеної небезпеки, вибрав безпечну швидкість руху та зреагував би на присутність пішохода, як інші водії, то наїзду б не відбулося. Внаслідок ДТП, потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження і до даного часу перебуває на лікуванні у медичних закладах, отримала 3 групу інвалідності, у судове засідання так і не змогла з'явитися, враховуючи стан здоров'я, що підтверджується відповідними медичними документами (а.с. 27-28, 142-146, 226-227, 238-239 т.1; а.с. 1, 79а- 81 т.2)
Слід врахувати також те, що ОСОБА_7 вину фактично не визнав, лише констатував факт того, що його автомобіль здійснив наїзд на потерпілу, у якої пробачення не попросив, але зазначив, що йому прикро, що так сталося. Так, він раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має на утриманні неповнолітню доньку, збитки потерпілій в розмірі 30 000 грн. частково відшкодовано. Дані обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжує покарання не встановлено. Згідно висновку досудової доповіді, орган пробації вважає про можливість виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк. (а.с.134-136 т.1)
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами до 3 років, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів в межах санкції статті ч.2 ст. 286 КК України, та на переконання суду, призначене покарання буде справедливим і достатнім з урахуванням вищевикладених фактичних обставин справи, при цьому не погоджуючись з висновком органу пробації.
У даному провадженні прокурором Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь Департаменту фінансів Сумської ОДА 88 841 грн. 15 коп. витрат за лікування потерпілої ОСОБА_4 у Сумській обласній клінічній лікарні з 19.02.2018 року по 10.04.2018 року. (а.с. 12-13, 120 т.1) Згідно ст.ст.128,129 КПК України та ст. 1206 ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити вказаний вище позов прокурора та стягнути з ОСОБА_7 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 88 841 грн. 15 коп.
Також, представником потерпілої ОСОБА_4 -адвокатом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про стягнення з останнього 250 000 грн. моральної шкоди, який обвинувачений визнав частково, але яку саме частину суду не пояснив. (а.с. 25-26 т.1)
На підставі ст.ст. 128,129 КПК України, ст. 1167 ЦК України суд вважає за необхідне задовольнити вказаний вище позов частково, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100 000 грн., при цьому беручи до уваги відповідно до положень ст.23 ЦК України ступінь вини підсудного, його матеріальний, сімейний стан та характер протиправних дій, внаслідок яких потерпіла від злочину зазнала душевних страждань, перебувала на лікуванні 1,5 роки, отримала 3 групу інвалідності, а також принцип розумності та справедливості, з урахуванням тих доказів, які були надані потерпілою та його представником, а також добровільне відшкодування шкоди в сумі 30 000 грн., що підтверджується розпискою. (а.с. 149 т.1)
Відповідно до ст. 100 КПК України:
-автомобіль марки «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 - залишити власнику ОСОБА_20 (а.с. 56 т.1);
-диск CD-R, білого кольору «Verbatim», об'ємом пам'яті 700 МВ з серійним номером зображеним на прозорій кромці тримача диску лицевої сторони (LH3112UJ10200835 D5)- залишити у справі. (а.с.111 т.1);
-шкіряну натуральну шубу та чоботи жіночі- залишити потерпілій ОСОБА_4 (а.с.113 т.1);
-диск CD-R, білого кольору, на якому записаний аудіо файл з с.з. суду під час допиту свідка ОСОБА_9 - залишити у справі (а.с.119 т.1).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 під час досудового розслідування не обирався, в ході судового розгляду справи питання про обрання запобіжного заходу не вирішувалося, клопотання з цього приводу не заявлялося.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання обчислювати з часу приведення вироку у виконання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 88 841 грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100 000 грн. В решті позову відмовити за необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 100 КПК України:
-автомобіль марки «ВАЗ 21093», д.р.н. НОМЕР_1 - залишити власнику ОСОБА_20 (а.с. 56 т.1);
-диск CD-R, білого кольору «Verbatim», об'ємом пам'яті 700 МВ з серійним номером зображеним на прозорій кромці тримача диску лицевої сторони (LH3112UJ10200835 D5)- залишити у справі. (а.с.111 т.1);
-шкіряну натуральну шубу та чоботи жіночі- залишити потерпілій ОСОБА_4 (а.с.113 т.1);
-диск CD-R, білого кольору, на якому записаний аудіо файл з с.з. суду під час допиту свідка ОСОБА_9 - залишити у справі (а.с.119 т.1).
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1