нп 2/490/2045/2020 Справа № 490/10433/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
18 березня 2020року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Дудник Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення аліментів та додаткових витрат на неповнолітню дитину , -
Позивач в грудні 2019 року звернулась до районного суду з позовом, в якому, просить стягнути з відповідача на свою користь 50% вартості понесених нею додатових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , за період з 25 червня 2017 по 10 грудня 2019 в розмірі 11206,77 грн.; збільшити розмір аліментів , які стягуються на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2016 року по справі № 766/725/16ц на її користь на утримання неповнолітнього сина з 1/6 частини до 1/5 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму , встановленого для дитини відповідного віку.
Позов мотивований тим, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2016 року було задоволено її позовну заяву та встановлено стягувати з відповідача на користь на її користь на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку( доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №766/725/16-ц , на даний час виконавче провадження перебуває у Суворовському районному відділі державної виконавчої служби м. Херсон .
Син проживає з нею та перебуває на її утриманні, має статус дитини інваліда підгрупи А, а розмір аліментів є мінімальним та їх ледь вистачає на харчування дитини.
На утриманні відповідача на даний час перебуває двоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 2015 р.н., проте відповідач фізично здоровий, має постійне місце роботи , забезпечений житлом, йому на праві власності належить автомобіль Деу Ланос, 2007 року випуску. При ухваленн рішення суду було враховано, що на утриманні віповідача перебуває дитина та дружина, проте на теперішній час після досягнення дитиною молодшою трьох років дружина відповідача вже не перебуває на його утримнні.
За такого доходи відповідача збільшилися, отже є підстави для збільшення розміру аліментів.
Крім психо-неврологічного захворювання,син страждає на часті захворювання загального характеру, тому лікування сина вимагає значних витрат Також для реабілітації дитини вона вимушен була возити його до Таврійського навчально-реабілітаційного центру Херсонської обасної ради у м.Нова Каховка, витрати на проїзд за період з 2017 по 2019 року склали 1892,86 грн, загальні витрати на лікувння згідно призначень лікарів скалали 20520,68 грн.
За такого просить стягнути з відповідача половину понесених додаткових витрат на дитину в розмірі 11 206 грн.
В судове засідання позивачка надала заяву про розгляд справи у її відстнсть, підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, наведених в ньому, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причну неявки до суду не повідомив, відзив на позов не подав, в зв'язку з чим на підставі ст.280 ЦПК України суд постановляє заочне рішення.
Суд, встановивши обставини позову та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України установлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що сторони у справі - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньго сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем.
Згідно Мединого висновку на дитину-інваліда віком до 18 років від 02.10.2019 року , дійсний до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , має важкий розумово-неврологічний розлад, стійкі рухові порушення.Захворювання відповідає розділу Х, п.3, п.п.3.1 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516
Згідно медичнийх документів, наявних в матеріалах справи, протягом жовтня-листопада 2019 року переніс токсичний гепатіт, генералізовау інфекцію, вторинний імунодефіцитний стан.
Наданими позивчем копіями чеків на придбання лікарських засобів та препаратів, копіями квитанцій про сплату послуг медичного обстеження підтверджується понесення витрат ОСОБА_1 , протягом 209 року на загальну суму 20520 грн 68 коп.
Згідно матеріалів справи, щомісячний розмір отриманих позивачкою аліментів від відповідача шляхом відрахувань з місця його роботи в Управлінні СБУ в Херсоніськй області становить близько 1500 грн за 2017-2018 рік
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2016 року було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про сплату аліментів на утримання дитини та стягнення коштів .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину від 01.08.2013 року суму індексації аліментів в розмірі 772,28 гривень, кошти, що витрачені на організацію літнього відпочинку дитини в сумі 228,21 гривень та витрати на лікування дитини в сумі 260,47 гривень, а всього 1260,96 гривень.
Розірвано договір між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, участь у вихованні та додаткових витратах на дитину від 01.08.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу за №1212.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №766/725/16ц від 21.12.2016 року. На даний час виконавче провадження перебуває у Суворівському районному відділі державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції в Херсонській області.
З вказаного судового рішення вбачається, що розмір частки доходу відповідача, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначений судом з урахуванням вимог ст. 182 СК України, а саме судом враховано перебування на його утриманні малолітньої дитини та дружини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» у випадку задоволення судом позову про зміну розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних доказів установлено, те, що відповідач має стабільного дохід, , найого утриманні пербуває дитина від другого шлюбу , враховуючи стан здоров'я дитини, виходячи із засад розумності та справедливості, а також враховуючи інтереси дитини та зміни у законодавстві , суд дійшов висновку про необхідність збільшення стягнутих з відповідача за рішенням суду аліментів на утримання сина в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини
При цьому суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо збільшення розміру аліментів з 1\6 частини до 1\5 частини від усіх доходів відповідача , оскільки позивачем не надано переконливих доказів зміни матеріального або сімейного стану відповідача та погіршення здоров'я когось із них- адже стан здоров'я дитини та сімейний стан відповідача були враховані рішенням суду від 20.10.2016 року.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Так, частиною 1 ст. 185 СК України на того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, покладений обовязок і брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема її хворобою. Вказані витрати, відповідно до ч.2 цієї ж статті, можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв'язку з захворюванням. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вониє індивідуальними вкожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
А отже, при наявності додаткових витрат на дитину, що викликані, зокрема її хворобою, у тому числі витрат на проходження дитиною відновного та реабілітаційного лікування, витрат на лікування дитини від інфекційних та вірусних хвороб , позивачка, відповідно до вимог ст.185 СК України, має право в судовому порядку визначити розмір участі батька, ОСОБА_2 у додаткових витратах шляхом фінансування наперед або після їх фактичного понесення разово, періодично чи постійно.
Враховуючи наявність виняткових обставин, що тягнуть за собою додаткові витрати на утримання дитини, а саме наявність важкої хронічної хвороби, що зумовлює постійне придбання ліків, реаблітаційне та симптоматичне лікування ,суд з урахуванням обставин, що мають істотне значення (рекомендацій лікарів щодо усунення негативних наслідків наявних хвороб шляхом вживання певного переліку медичних препаратів, проведення тих чи інших процедур тощо; документального підтвердження виконання позивачем лікарських рекомендацій; матеріального стану позивача та відповідача (який є працездатним, матеріально забезпеченим) дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_4 , які складаються з придбання ліків, проходження необхідного медичного обстеження та проїзд до лікарської установи, у загальному розмірі 11206,77 грн, понесення яких підтверджується належними доказами, наяваними у сматеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 4,5, 79-81,141, 259-265,273 , 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення аліментів та додаткових витрат на неповнолітню дитину - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, стягнутих на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2016 року, стягнувши з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1\6 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11206,77 грн. додаткових витрат на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення суду складено 23 березня 2020 року
Суддя Гуденко О.А.