Справа №489/6427/19
Провадження №1-кс/489/330/20
іменем України
23 березня 2020 року м.Миколаїв
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого від 31.01.2020 року про відмову у задоволенні клопотання про фіксування технічними засобами процесуальних дій,
встановив:
Заявник оскаржує постанову слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 31.01.2020 року про відмову у задоволенні клопотання про фіксування технічними засобами процесуальних дій від 29.01.2020 за вх.№326. Просить вказану постанову скасувати та зобов'язати слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 застосувати технічні засоби для фіксації процесуальних дій у досудовому розслідуванні, оскільки вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12019150040001969 від 31.05.2019 року, та у слідчого не було підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання.
За змістом п.2 ч.5 ст.110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження №12019150040001969 від 31.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, вбачається, що на клопотання про фіксування технічними засобами процесуальних дій від 29.01.2020 за вх.№326, слідчим винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання від 31.01.2020 року, оскільки ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019150040001969 від 31.05.2019 має статус заявника та відповідно до ст.60 КПК України не наділена правом на звернення із вказаним клопотанням щодо фіксування технічними засобами процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Дослідивши матеріали кримінального провадження №12019150040001969 від 31.05.2019 року, враховуючи що заявником у заяві про кримінальне правопорушення від 25.03.2019 року не зазначено про заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди, заяви про залучення її до провадження як потерпілого заявник не надавала, суддя прийшов до висновку, що на момент подання клопотання про фіксування технічними засобами процесуальних дій від 29.01.2020 за вх.№326 заявник ОСОБА_3 не мала статусу потерпілого у даному кримінальному провадженні, тому оскаржувана постанова слідчого є вмотивована, а вимоги скарги безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.307 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя